«Це взагалі не спорт, це – шоу». v1lat, sdy та інші гравці Monte – про зв'язок українського і російського кіберспорту та мейджор у Парижі
Головні цитати з інтерв'ю каналу «Бомбардир».
Ведучий ютуб-каналу «Бомбардир» Роман Бебех у новому випуску проєкту вирішив детальніше познайомитися з українським кіберспортом.
Роман поспілкувався з гравцями молодої команди Monte, що пройшли до вісімки найкращих клубів масштабного турніру BLAST Paris Major 2023 з CS:GO, а також із засновником української кіберспортивної студії Maincast Віталієм «v1lat» Волочаєм про проблеми цього виду, перспективи українського кіберспорту та його тісний зв’язок із російським.
Зібрали найцікавіше.
Тренер Monte – Сергій «lmbt» Бежанов про роль тренера в кіберспорті:
«Якщо ти розумієш, що таке тренер у футболі, то це абсолютно те ж саме, але просто в клубі набагато менше стафу. Є тренер, аналітик, менеджер і в деяких команд є спортивний психолог.
По суті, ти допомагаєш гравцям персонально, ти допомагаєш команді, частково будуєш гру команди, бо вони також дуже добре розуміють, що відбувається. У них також є молоде бачення, яке потрібно слухати обов’язково.
Під час матчів тут, як у деяких видах спорту, є тільки таймаути, ти не маєш права спілкуватися чи торкатися гравця на чемпіонаті світу, підходити до нього. У тебе тридцять секунд щоб спробувати щось врятувати, чотири таймаути за матч – по суті, все.
Ти просто готуєш команду до матчів психологічно, технічно, наскільки це можливо, іноді допомагаєш гравцям персонально. Але це завжди скоріше діалог, ніж монолог – це, мабуть, єдина різниця. Немає чіткого наказу «ти будеш робити тільки так і все». Шукаємо варіант, який максимально ефективний для команди».
Про феноменальний виступ Monte на мейджорі:
«Це дуже важка праця. Люди, які слідкують за цим всім, не розуміють, що ми поставили, мабуть, абсолютний рекорд за всю історію гри за кількістю зіграних матчів перед турніром. Дистанція в 4 місяці – більше двохсот офіційних матчів. До прикладу, у NaVi їх було десь шістдесят.
Ці хлопці, по-перше, дуже талановиті, а по-друге – нереально працьовиті. За двадцять років кар’єри у мене жодного разу не було настільки працьовитої команди. Це просто щастя для тренера, скажу так. Тобто феномен тільки в праці».
СЕО Monte Дмитро Вовк – про те, що потрібно для створення кіберспортивної команди:
«Персонально для мене – це везіння. Якби я повернувся на рік назад в часі, то я б себе напевно відмовив. Тяжкий шлях був, це типу як грати в покер. Рівень везіння і ризику в кіберспорті набагато вищий, ніж, наприклад, при відкритті якогось ресторану. Усе може піти не так в будь який момент.
На початку потрібно було інвестувати значно більше ста тисяч доларів у команду. Це десь кілька квартир біля центру Києва».
Про уникнення матчів між російськими та українськими командами:
«У кіберспорті немає організацій, таких як ФІФА чи УЄФА у футболі. Є лише приватні організатори турнірів, вони просто не думають про це. Та й багато спонсорів з росії, думаю, з цим також пов’язано».
Про потенційний продаж гравців:
«Одразу скажу, що я цього б не хотів, бо у нас дуже класний склад. Узагалі гравці такого рівня у кіберспорті оцінюють у сотні тисяч доларів, може бути й пів мільйона.
Хочемо рухатися по стопам NaVi, але мені трохи не подобається, що у них це стало більше як комерційний проект. Хочемо рухатися в тому ж напрямку, але більш так «базовано». Ми як команда з народу і так само продовжуємо бути з народом».
Про тренування та матчі в умовах блекаутів:
«Тяжко було, але пристосовувалися. Усі знають, як це було: генератори, оптоволокно і пішло поїхало. Йде матч, хтось випав – ставиться пауза, гравець біжить на вулицю, заливає бензин, підключає генератор, п’ять хвилин – сідає далі».
Володимир «Woro2k» Велетнюк – про емоції після перемоги над s1mple та NaVi
У цих двох гравців давня історія, коли s1mple після одного з спільних матчів із Woro2k назвав його «тупим гравцем». Ось що про це каже Woro2k зараз:
«Насправді, цей конфлікт пройшов, це було вже дуже давно. Я така людина, що будь який конфлікт для мене максимум на пів дня. Тому так, було класно, але в цілому головним було пройти в плей-оф – ми з цим справилися.
Я поважаю s1mple як гравця, він як-не-як найкращий кіберспортсмен світу. Тому в мене тільки повага, а коли виграв – просто класні емоції, от і все».
Капітан Monte Віктор «sdy» Оруджев – про межу між деградацією та професійною грою в Counter-Strike:
«Це як у будь якій сфері, чим би ти не займався. Якщо ти серйозно ставишся до справи, намагаєшся прогресувати, розвиватися, якщо ти дивишся на деталі, над якими ти працюєш. Ти тренуєш якийсь момент, стаєш у ньому кращим і тим самим потрапляєш на рівні вище, йдучи до своєї цілі та мети».
Про публічну українську позицію на сцені:
«Ми не вважаємо, що робимо щось нереальне. Це навпаки має бути нормою, висловлюватися на аренах міжнародних турнірів, пояснювати людям, з якими ти спілкуєшся. Цей меседж потрібно нести всім українським спортсменам, кіберспортсменам, як ми вважаємо».
v1lat – про ототожнення росіян та українців у кіберспорті:
«Дуже класним прикладом є те, що у Києві відбувався найкрутіший турнір з кіберспорту, який проходив в Україні. Він називався Kyiv Major. Якщо порівнювати з тенісом, то це Вімблдон. Відбувався турнір у палаці «Україна» протягом шести днів. Були викуплені усі квитки на усі дні. З шостої години ранку від метро стояла черга, щоб зайти на свої місця. Це був космічний турнір за масштабом – 3 мільйони доларів призових.
У фіналі грала команда OG – це європейська команда, з європейських гравців, яка стала потім чемпіонами світу, а також грала російська команда Virtus.pro, де були три українці. Весь зал палацу «Україна» від першої до останньої людини протягом п’яти годин великого фіналу, не сідаючи, топив за Virtus.pro.
Уявити собі це зараз просто неможливо. Команда Virtus.pro зараз активно дистанціюється від усього, що пов’язано з війною. Вони не можуть засудити, не дозволяють навіть щось сказати про війну. Їхніх гравців дискваліфіковували за те, що вони на карті букву Z малювали. Це команда, яка повністю проросійська та завжди позиціювала себе російським клубом. Вони грали у центрі Києва і за них масово вболівали. Співали.
Один з головних героїв того Major – хлопець з ультрас «Шахтаря», у якого був нікнейм у твіттері «заводіла». Він на матчах «Шахтаря» був одним з тих, хто заводить, а зараз він воює, захищає Україну. Тоді він був одним з тих, хто заводив людей вболівати за Virtus.pro. Це настільки сюрреалістична історія. Але це наша історія. Але це було не дуже давно – у 2016 році (насправді – у 2017, - прим. Tribuna.com). Так, люди, які дивилися кіберспорт, не те що думали, а були впевнені, що ми один народ»
Про ігнорування анексії Криму в кіберспорті:
«Була спроба не звертати на це все увагу. Єдині проблеми, які виникали, це з тим, що російських гравців не пускали до України, але все одно, організатори турнірів отримували дозволи у міністерства, показували, що хлопець кіберспортсмен, приїжджає брати участь у змаганнях. Я колись такі документи теж організовував.
Звичайно, це був зашквар, але на той момент ти розумів, яким темпами неслось це все, коли ти розумів, що Київ був столицею кіберспорту і до нас приїжджали великі турніри один за одним. Цей момент, що росіян можуть не пустити, міг поставити на цьому хрест моментально.
Якби був хоч один випадок, коли російську команду не пустили до України, великі турнірі організатори до нас би не приїжджали. А на той момент це був якийсь космічний розвиток: у нас на олімпійському стадіоні був турнір з Counter-Strike, 30 тисяч вболівальників приходили дивитися. Розвиток був настільки космічним, сюди йшли такі інвестиції, що Київ дійсно став «меккою» світового кіберспорту.
Я розумію, наскільки серйозна вина наша всіх, що ми намагаючись зробити Україну центром світового кіберспорту, не звертали увагу на те, що реально відбувається в нашій країні. Цей віртуальний світ разом об’єднаний, у кіберспорті навіть немає розуміння прапору. Немає норвезьких, німецьких команд, є команди «європейські». Важко знайти команди, де 5 гравців були б з однієї країни.
Завжди була ця аура всесвітньої об’єднаності. Вона замилювала очі й зробила так, що наші українські вболівальники до 2022 року думали, що це абсолютна норма грати з росіянами, дивитися російські трансляції, коментувати російською. У цьому є наша велика колективна вина».
Про розвиток українського кіберспорту:
«NaVi на момент початку повномасштабного вторгнення мали 27 російських гравців. Зараз їх залишилося четверо. Вони намагалися змінити склади всіх своїх команд так, щоб не втрати різко місця у всіх лігах. Повільно ці зміни йдуть.
У студії Maincast були права на українську та російську мову на той самий контент, ми його транслювали паралельно. Тисячу людей дивилися українською мовою і сто тисяч – російською, тобто сто до одного. Два тижні тому закінчився BLAST Paris Major 2023 – 60 на 40 на користь української мови.
Чому ми боялися зробити це раніше? Напевне тому, що були ідіотами. Але зараз ми бачимо, що є аудиторія, яка готова дивитися, є спонсори, які готові платити».
Наскільки важлива поява Monte:
«Це настільки щось нереальне, ніби хтось написав якийсь фанфік. Ось з’явиться якась українська команда, приїде на перший турнір, скаже «Слава Україні», всі відповідатимуть «Героям слава», за них усі вболіватимуть і переможуть. Кльова історія, напевно її написав штучний інтелект, але це нереально. І тут ця фігня відбувається.
Їхня поява повністю змінює весь лендскейп українського кіберспорту. Я впевнений, що ми будемо згадувати про цей турнір в Парижі дуже довго. Саме тоді зародився справжній український кіберспорт. До того це був український кіберспорт, який був частиною європейського».
Про популярність NaVi в Бразилії:
«У NAVI в Бразилії підписників більше, ніж в Україні. Причому набагато більше. І S1mple там люблять набагато більше, ніж в Україні. S1mple – та людина, яка приземляється в Ріо-де-Жанейро, постить про це сторіс, а йому пише Неймар: «Давай у гості» цілком серйозно. Це не S1mple пише Неймару. Це реальна історія.
S1mple приземлився, постить сторіс, йому Неймар пише: «Ти що, в Ріо?», той: «Так», Неймар: «Приїжджай в гості». Не навпаки це відбувається, щоб ви розуміли. Каземіро пише S1mple. Він велика зірка, NAVI – великі зірки в Бразилії. Я був у Бразилії на турнірі, де грали NAVI – це торба. Вони до автобуса свого не можуть дійти, їхній автобус не може зі стадіону виїхати. Їх розривають на шматки.
Тому NAVI – це щось мегаукраїнське, але мегаміжнародне, мегаінтернаціональне. А Monte – це ось своє, маленьке поки що, хочеться, щоб було велике. Маленьке, своє, рідне, за яке хочеться вболівати просто до останнього крику горла».
Про заробіток топових кіберспортсменів:
«Є s1mple – його не можна порівнювати ні з ким. Він як Кріштіану Роналду, заробляє більше, ніж будь який кіберспортсмен у світі. На рік, я думаю, мільйон доларів він точно заробляє, можливо й більше.
У Counter-Strike на кожному турнірі є такі наліпки, які з’являються всередині гри, які можна купити і наклеїти на свій автомат. За ці наклейки гравці отримують шалені гроші, семизначні суми отримують гравці й клуби. Тому так, s1mple – це виключення з правил.
Якщо ми беремо гравця рівня топ-8 світу, куди зараз зайшли Monte, у світі такі гравці отримують приблизно 25-30 тис. доларів на місяць, плюс з цих стікерів вони отримують від 200-300 тисяч доларів за один турнір, який відбувається двічі на рік. І ще призові, які заробляються протягом сезону – це ще тисяч під сто.
Тобто, середньостатистичний гравець Західної Європи за рік акумулює тисяч 600 доларів (приблизно). В Україні на рівні Monte, я впевнений, що це поки тільки початок і там цифри взагалі інші. Не знаю, скільки там хлопцям платять, якщо це хоча б 3 тис. доларів – я був би за них щасливий».
Про договірні матчі у кіберспорті:
«Це основа кіберспорту на даний момент. Кіберспорт, у якому грає Monte і NaVi – це Англійська прем’єр-ліга, де грає еліта. Усе що нижче – це треш.
У Китаї, який є наймогутнішим у кіберспорті, є біля 20 тис. команд. З них приблизно 50-70 – напівпрофесійні, які займаються нормальним кіберспортом. Усі інші – це команди, які створені, щоб працювати на результат.
З’являються цілі турніри, яких не існує. В Україні є ціле угрупування, яке займається організацією таких «чорних» турнірів, яка зв’язується з гравцями, пропонуючи їм десять тисяч доларів, щоб ті програли одну гру. Це – найбільша біда кіберспорту зараз.
Головна проблема, що це почалося років 5 тому в Східній Азії, а потім пішло через росію до України. В росії немає жодного кіберспортсмена, який не «заляпаний» договірними матчами».
Про російський кіберспорт та його вплив на державну політику:
«У росії є Державна федерація кіберспорту. За останніх двадцять років там були виключно люди, які приходили красти – це було для нас великим плюсом. Я всіх їх знаю поіменно, деяким з них допомагав обкрадати бюджет російської федерації, чим я, чесно, пишаюся.
Можливо у них була ціль вплинути на державну політику, на сусідні країни, але приходячи туди, вони цю ціль не реалізовували – вони виключно обкрадали бюджет».
Про розмиття кордонів у кіберспорті:
«Концепція кіберспортивного світу дуже схожа до концепції Міжнародного олімпійського комітету. Є компанія Valve, яка створила Counter-Strike та Dota 2 – дві найпопулярніші гри в Україні.
Вона щороку проводить найбільший турнір з кіберспорту (The International) з призовим фондом 40 млн. доларів. На нього компанія збирає гроші з продаж віртуальних предметів у всьому світі. Минулого року призовий був у районі 30 млн. доларів – з них 9,5 млн. від людей з росії.
Це показує відсоток людей, які приносять гроші мультимільярдній компанії Valve. Для них росія – це 30% ринку, а це мільярди доларів. Тому ця приватна американська компанія, як багато інших компаній, вони не будуть віддирати від себе ці мільярди, щоб підтримувати Україну. Це їм не потрібно.
Саме тому ці компанії намагаються розмити ці кордони. Намагаються, щоб не було проблем у китайців, щоб їх випускали на турніри в Америку, щоб не було проблем у іранців, ізраїльтян, у росіян. Вони намагаються це зробити, але їм не вдається.
На IEM Dallas 2023 не поїхали російські команди, бо їм не дали візу. Це єдиний фактор впливу зараз. Тому ми, як українці, активно пишемо листи в американське консульство, знаючи, що там будуть турніри, щоб російським гравцям просто не давали візи.
Так само, як у тенісі, так само в кіберспорті росіян не планують і не будуть відсторонювати, тому що це – бабки».
Про ціну NaVi:
«Я думаю, зараз це більше ста мільйонів доларів. Думаю, це другий найдорожчий клуб України після «Шахтаря». NaVi однозначно дорожчі, ніж «Динамо Київ», якщо не брати стадіон. Контакт s1mple коштує п’ять мільйонів, він – найдорожчий гравець України. Хоча я забув про Мудрика, класна афера була, браво (сміється). Я жартую.
NaVi дійсно дуже дорогий клуб. На відміну від інших українських спортивних клубів, у них є аудиторія за кордоном. У NaVi є можливість продавати рекламу за кордоном. «Динамо», чи «Зоря», чи «Прометей», якщо говорити про інші види спорту, ніколи не зможе підписати спонсором міжнародний бренд. NaVi це підписує і дуже легко, на шалені контракти.
Велика різниця між українськими футбольним клубами і NaVi це те, що українські футбольні клуби і бізнес – поняття не дуже пов’язані. Ну, «Шахтар» вміє робити бізнес».
Про кіберспорт у порівнянні з традиційним спортом:
«Кіберспорт – це не «новий футбол», не «нові Олімпійські ігри». Це взагалі не спорт, якщо бути чесним, це – шоу. Правильно вибудоване шоу, за яке люди готові платити гроші. Кіберспорт буде популярним, але він ніколи в історії не стане популярнішим за футбол чи баскетбол глобально.
Я зрозумів, що кіберспорт, на відміну від спорту, не належить людям. Гра CS:GO належить конкретній людині, її звати Ґейб Ньюелл (засновник компанії Valve – прим.) Він у якийсь момент може вирішити, що йому це вже не цікаво. Так, він приносить гроші, але розвивати далі його не будемо. І гра перестане еволюціонувати.
Футбол не перестане еволюціонувати. Він буде існувати завжди. Футбол, баскетбол, плавання, легка атлетика – це надбання суспільства, а не річ, яка комусь належить. Кіберспорт – це в першу чергу бізнес, усе що ви бачите, матчі NaVi – це в першу чергу реклама гри CS:GO.
Сто тисяч людей подивляться Monte, з них 35 тисяч підуть потім пограти Counter-Strike, 20 тисяч куплять якусь наліпку і принесуть сто тисяч доларів власникам цієї гри. Все, це просто красивий маркетинг».
***
Повна версія інтерв’ю – на ютуб-каналі «Бомбардир»:
Фото: HLTV, ютуб-канал «Бомбардир»
