«Арсенал» дійсно став кращим без Зінченка – Артета віднайшов баланс
Але це наслідок нового підходу, а не проблем українця.
«Арсенал» завершив сезон – і зробив це більшою мірою без Олександра Зінченка, який не повернувся у склад після невдалого відрізка на початку квітня та вийшов лише двічі в останніх 6 турах АПЛ (обидва рази – на заміну).
Це очевидно породило розмови про подальші перспективи українця у клубі та підійняло тему того, чи дійсно «Арсенал» виглядає кращою командою без Зінченка.
Спробували розібратись та оцінити становище Олександра.
Без Зінченка «Арсенал» справді надійніший позаду – але це історія не про проблеми українця, а про вибір стилю гри Артетою
Тема, яка завжди є пріоритетною у цій історії – припущення про захисні скілли Зінченка, яких, мовляв, бракує. І водночас про компенсацію недоліків сильними якостями, які минулого сезону використовував Мікель Артета – гібридна схема у володінні, входження Олександра в центр, його роль у побудові та розвитку атак тощо.
Усе це часто на емоційному рівні перекривалось помилками (зокрема позиційними) в обороні, а у поточній кампанії їхня кількість неначе загострилась. Принаймні, якщо судити із загальної реакції як українських вболівальників, так і англійських.
Насправді все зумовлено одним-єдиним фактором – ефектом порівняння. Через регулярні травми Зінченка «Арсенал» почав використовувати на лівому фланзі Якуба Ківьора та Такехіро Томіясу, гравців інших профайлів. Японець – потужніший у фізичному плані, поляк – взагалі номінально центрбек, тож явно пріоритетно заточений на оборону. І у багатьох матчах стало помітно, як «Арсенал» додав збалансованості позаду без «вільної ролі» Олександра (запам’ятайте цей момент, він нам далі знадобиться).
Перед тим, як перейти до пояснення, поглянемо на наступні цифри:
Перше, що треба відзначити – різниця у показниках не є суттєвою, особливо в плані пропущених голів чи допущених ударів. Однак тенденція все ж помітна, а вирізняється той факт, наскільки агресивнішою є команда у роботі без м’яча з футболістами іншого типажу. Наприклад, здійснює більше перехоплень та повернень – якраз у середньому/низькому блоці, бо у зоні біля чужих воріт показники залишаються ідентичними (17.24 на 17.23). Тобто це підтверджує візуальні враження кращої надійності під час перегляду матчів «Арсенала».
Але хіба це щось нове? Для фанів, для Артети, для будь-кого. Зінченко – не захисник за своєю природою, тож це є і буде ситуацією виключно про компроміси та ставку на певне ігрове бачення тренера.
Тут ми підходимо до, напевно, ключового питання – наскільки якісно Олександр компенсовував слабкі сторони впливом в атаці та що з цим трапилося впродовж сезону.
«Арсенал» банально став значно сильнішим – дає вогню в атаці й без глибинного плеймекейра, яким був Зінченко
Безпосередньо за навичками Зінченка «в атаку» нічого сильно не змінилось – він досі у топі АПЛ за розрізними/глибокими передачами та пасами з просуванням. А «Арсенал» має більше ігрової переваги, коли на полі перебуває українець:
Здавалося б, у чому тоді причина програної конкуренції, якщо Олександр все ще є корисним (тобто досі компенсує креативом недоліки гри в обороні)? Річ у тому, що «каноніри» банально стали потужнішими у поточному сезоні.
Навряд хоча б у когось вистачить сміливості сказати, що лондонці мають проблеми з побудовою атак. Результати показові – 16 перемог у 18 матчах АПЛ із загальною різницею 55:9 (по 3.05 забитих за гру) у 2024 році, коли Зінченко перестав бути стабільно основним. Фантастичні показники. Виходить, зменшення кількості моментів та «рівня» домінування, але водночас покращення якості цих моментів.
Тепер згадуємо тейк про збалансованість, який треба було запам’ятати. Так ось, можна припустити, що Артета у цих матчах без Зінченка побачив наступне – команда здатна давати вогню в нападі й без додаткового глибинного плеймейкера, яким виступає Олександр. І це фактично виграшна ситуація – бо спокійніше у захисті з Ківьором/Томіясу без серйозного спаду атакувального потенціалу.
Якщо в «Арсенала» і є труднощі в атаці, то не зі створенням шансів, а з реалізацією. Це та сама кричуща проблема відсутності топового форварда – як тільки в Артети він з’явиться, то відмова від атакувального фулбека на користь більш захисного/збалансованого здаватиметься ще логічнішою.
Важливим є фактор Райса – він інколи самотужки робить речі, для яких раніше були потрібні Зінченко+Джака
Хоча, чи можна стверджувати, що «Арсенал» дійсно діє без глибинного плеймейкера, якщо у 2024-му досить багато ігрового часу отримував Жоржиньйо? Чи що у складі більше немає кому якісно просувати м’яч (особливість Зінченка), якщо Деклан Райс ледь не у кожному матчі нагадує людину, яка вміє абсолютно все?
Поява Райса – дуже важлива в контексті Олександра. Деклан в Артети аж ніяк не опорник, а інсайд, який однаково ефективно відпрацьовує на захист та атаку. При всій повазі до Ґраніта Джаки та його яскравого сезону у «Баєрі», але англієць не тільки повністю покриває функції швейцарця, а й навіть іноді успішно перебирає на себе частку обов’язків Зінченка.
Іншими словами – дублює українця. Достатньо поглянути на їхні середні позиції, коли Деклан грає лівого центрхава. Для прикладу карти деяких матчів сезону («Челсі» та «Севілья»), під час яких Артета мав би помітити одну проблему:
41-й номер – Райс, 35-й – Зінченко
Якщо фулбек заходить всередину, то вони часто діють практично в одній і тій же зоні, що рідко має сенс. Власне, у 2024-му комбінацію «Райс – лівий інсайд, Зінченко – лівий захисник» Артета у стартовому складі використав лише двічі (і проти «Ліверпуля» зняв українця одразу по перерві). У чотирьох інших випадках Олександр у напівфланзі діяв поруч не з Декланом, а з Каєм Гаверцом або Емілем Сміт-Роу.
З Джакою схожої дилеми не виникало – присутність українця навпаки трохи розв‘язували Ґраніту руки та дозволяла підійматись вище, де він був вкрай корисним.
Ситуація Зінченка – не критична. Не треба применшувати роль травм, а все остаточно вирішить міжсезоння
Складаючи все докупи, можна було б зробити висновок, що перспективи Зінченка в «Арсеналі» тепер не найкращі. Проте ні, ще нічого остаточно незрозуміло, оскільки є пару контраргументів:
1. Олександр не може набрати свої оптимальні кондиції через травми
Хай там що, регулярні пошкодження мали великий вплив на сезон українця. По-перше, вони вибивали його з ритму. По-друге, він так і не встиг повернутися у форму: або отримував рецидив, або потрапляв у такий відрізок, коли «Арсеналу» було не до ризиків.
Як от фінішна пряма в АПЛ – «каноніри» не мали права на осічку, тому йшли дещо прагматичним шляхом, врахувавши помилки попередньої весни.
Зінченко у хороших кондиціях та Зінченко у поганих кондиціях – велика різниця. Уникнення травм кардинально змінило б хід подій та актуальне становище.
2. «Арсеналу» досі потрібен гравець типажу Зінченка – проти них тепер ще частіше гратимуть з глибокою обороною
Окей, «Арсенал» став ефективнішим в атаці. Окей, «Арсенал» взагалі може стати страшною атакувальною машиною, якщо влітку нарешті придбає центрального нападника.
Однак труднощі все одно виникатимуть, адже суперники низько закриватимуться в обороні. На тлі нового статусу «канонірів» таке траплятиметься частіше й частіше. У подібних умовах потрібні крайні захисники, які не боятимуться проявляти ініціативу. Зінченко – найкраща опція прямо зараз (Тімбер/Томіясу/Ківьор не настільки креативні та «тонкі» виконавці).
Ну, хіба що клуб дійсно вдасться до рішучих кроків та купить топового збалансованого лефтбека (були чутки про Мігеля Гуттьєреса та Ферлана Менді).
***
Для висновків, особливо критичних, зарано. Попереду у Зінченка Євро-2024, можливість відновити форму, та, найголовніше, збори з «Арсеналом», де Артета явно переглядатиме свої підходи та оцінюватиме варіанти складу на новий сезон.
Поки що тимчасовий спад наштовхує лише на загальний підсумок: якщо тогорічна модель «Арсенала» була ідеальною для Олександра та багато у чому підлаштована саме під нього, то оновлена модель – ні.
Фото: інфографіка Tribuna.com, Craig Mercer/Alamy Live News, PA Images, Action Plus Sports, WyScout
