«Барселона» зіграла матч Кубка Іспанії в Африці. У затишному місті, у краєвиди якого важко не закохатися 🤩
Віртуальна подорож до Сеути.
Чи можна відвідати Африку, не залишаючи межі Євросоюзу? Не найпростіше питання. Мабуть, як мінімум рівня шкільних олімпіад із географії чи інтелектуальних квізів. Але й у нас тут все-таки інтелектуальне суспільство, правда?
Так от, правильна відповідь – можна, якщо вирушити до Сеути чи Мелільї. Це міста на північному узбережжі Африки – колоніальна спадщина Іспанії, за яку активно бореться Марокко.
Tribuna.com розповідала про них напередодні матчу Марокко та Іспанії на ЧС-2022.
Колись таких напіванклавів, оточених з усіх боків водою та Марокко, було навіть три – іспанським було ще й місто Іфні. Після двох резолюцій ООН (тоді ця організація ще була не настільки марною) іспанці все ж таки віддали місто Марокко. А ось Мелілью та Сеуту – ні.
Тепер розповімо детальніше про одне із цих міст. Зовсім скоро у Сеуту завітає «Барселона» – у рамках матчу Кубка Іспанії. Хороший привід віртуально помандрувати за допомогою одного з наших користувачів, який нещодавно там побував.
Як потрапити до Сеути?
Можна двома варіантами. Перший – це пором з Альхесіраса, містечка за дві години їзди від Малаги. Ним ми й скористалися, щоб припливти до африканського міста, а ще – помилуватися знаменитими Геркулесовими стовпами.
Пором іде всього годину, коштує 35 євро і виглядає цілком благополучно. На борту є не найгірша кава, ну а що ще потрібно, якщо ти відпливаєш з Альхесіраса о 9-й ранку? Хіба ще подивитися на Гібралтар.
Другий варіант – повітрям. Але є нюанс. Сеута – це територія площею лише 18 квадратних кілометрів. Розмістити там повноцінний аеропорт дуже складно: територія горбиста і не дуже рівна, пряму ділянку потрібної довжини для злітно-посадкової смуги знайти складно. Тому аеропорту в Сеуті (на відміну від Мелільї) немає.
Натомість вже півтора десятки років там працює хеліпорт. Місцева компанія Helity налагодила вертолітні перельоти в Альхесірас та Малагу. Особливо зручно летіти до Малаги – замість 4 годин (паром плюс автобус) швиденько долітаєш за півгодини.
Гелікоптером ми й скористалися, коли поверталися з Африки до Європи. Просто дуже вже хотілося встигнути на андалусійське дербі «Малага» – «Гранада». Ну і на гелікоптері, зрештою, теж цікаво було вперше політати. Задоволення не найдешевше: за півгодини польоту віддаєш 190 євро. Хоча воно того варте (і не тільки тому, що так можна встигнути на дербі) – особливо цей момент, коли вертоліт бере і відразу злітає вертикально вгору. І серце одразу кудись у п'яти падає – і від несподіванки, і від легкого переляку, і тому що дуже швидко це все відбувається, тиск теж трохи притискає.
Загалом, щоб потрапити до Сеути, потрібно трохи заморочитися. Але воно того варте.
Що це за місто?
Історія Сеути налічує понад 2700 років. У VII столітті до нашої ери фінікійці заснували тут своє поселення. У наступну тисячу рік місто переходило до рук греків, карфагенців, римлян, вандалів, вестготів, арабів. Іспанським місто стало лише у 1668 році. Наступні три сторіччя його намагалися захопити британці, марокканці та навіть нідерландці.
Не дивно, що тепер вся Сеута буквально складається з пам'ятників і барельєфів іспанським військовим, які утримували місто протягом трьох століть.
Історія у міста багата, тож логічно, що в Сеуті є багато місць, які варто побачити. Наприклад, на Королівські стіни VIII-XV століть, які будували десятки поколінь різних народів.
Оскільки територія напіванклаву становить лише 18 квадратних кілометрів, дві третини з яких зайняті скелями, тут дуже дбайливо ставляться до землі та будівель. Історичні будівлі не зносять, а впорядковують і роблять комфортабельнішими. Іноді це призводить до легкого відчуття сюрреалізму. Наприклад, ось так у Сеуті виглядає казино.
А ось так – «Макдональдс».
Не зайти до нього просто неможливо. Так дізнався, що в іспанських «Маках» замість звичних нам часточок яблука продаються часточки ананаса, причому всього за 95 центів. А картопля фрі була така солодка, що я всерйоз запідозрив, що це батат.
Вистачає в Сеуті та «звичайних» пам'яток. Вони там сконцентровані буквально кожного кроку. Один із символів міста – будинок із драконами.
Хоча є й визначні пам'ятки, до яких краще близько не підходити. Оскільки Сеута – це вже територія Євросоюзу, багато африканців у пошуках кращого життя намагаються нелегально перебратися саме сюди.
Навіщо перепливати Середземне море, якщо можна пробратися до Сеути? Так на західному кордоні міста з'явилася Сеутська стіна завдовжки 8,4 кілометра та висотою 6 метрів.
Хтось намагається перелазити через стіну, а хтось намагається діставатися вплав – у 2021 році аж 6 тисяч біженців проникли на пляж. Тому узбережжя також контролюється і має свої загородження.
Наприклад, середньовічна фортеця Монте-Ачо досі використовується іспанськими збройними силами. Ми, як безтурботні туристи, приїхали туди на таксі і були дуже здивовані, коли назустріч нам із фортеці вийшла озброєна гвинтівкою людина.
У цій же фортеці був пам'ятник іспанському диктатору Франсіско Франко – можливо через те, що у Монте-Ачо Франко створив перший в Іспанії концтабір.
Ну і якщо закінчувати цю коротку розповідь про пам'ятки, то треба обов'язково згадати котів.
Їх тут дуже багато. Зима у Сеуті тепла, у грудні в середньому +17 градусів, тому вони спокійно можуть жити та зимувати на вулиці. І жодні шкіряні мішки їм не потрібні. Ну, хіба що для того, щоби прилягти погрітися на їхні машини.
А що тут із футболом?
Ну, яка ж Іспанія без футболу. У місті грає «Сеута» – не те що дуже успішно, зараз клуб мешкає на дні таблиці третього дивізіону. Особливих трофеїв та перемог у клубу немає – зокрема тому, що ця версія «Сеути» з'явилася лише у 2013 році. Попередня (як і попередні до неї) зникали через фінансові чи інші причини.
Гранди сюди заглядають рідко – і лише завдяки Кубку Іспанії. Скажімо, «Барселона», яка 19 січня припливе до Сеути вже втретє у цьому столітті.
«Сеута» великих успіхів не досягла, але досягнення у вихованців місцевого футболу все-таки є. Наприклад, легенда «Барселони» – Мігелі, який провів 549 матчів за кулес і виграв 2 чемпіонати.
Є серед «скумбрій» (так називають мешканців Сеути через велику кількість цієї риби навколо міста) і «вершкова» легенда – Хосе Мартінес Санчес, якого вболівальники «Реала» знають як Піррі. Він провів у Мадриді чудових 15 років, протягом яких 8 разів ставав володарем золотих медалей та виграв Кубок європейських чемпіонів. Футболіст досі входить до топ-10 за кількістю голів та матчів за «Реал». На честь Піррі в Сеуті названо один із двох міських стадіонів – той, на якому грає молодіжна команда.
А ось головний стадіон міста називається «Альфонсо Мурубе» – на честь гравця «Сеути», який загинув під час Громадянської війни. Після реконструкції 1997 року він вміщує лише 6500 глядачів – хоча більше місту й не потрібно, бо аншлаги тут рідкість.
Один із найзнакових матчів в історії сеутського футболу пройшов тут у 2002 році. Тоді іспанська молодіжка завітала до Сеути на матч проти збірної Югославії. За Іспанію забили Хосе Антоніо Рейєс та Фернандо Торрес, а на поле виходили Пепе Рейна (другий його приїзд до Сеути за два роки), Асьєр дель Орно, Хав'єр Портільо, Мікель Ортета та Рауль Браво.
У XXI столітті рекорд складає 8500 глядачів – у фіналі плей-оф за вихід до Сегунди. По 6500 глядачів збирали обидва кубкові матчі проти «Барселони», але про них трохи пізніше. До речі, буквально цього тижня до Сеути приїхала молодіжка «Реала», яку очолює Рауль – і стадіон заповнився наполовину.
Але навіть відвідуваність матчів проти «Барси» не така висока, як пагорб, на якому знаходиться «Альфонсо Мурубе». Добиратися сюди доводиться або таксі, або з матом. Зовні стадіон виглядає не надто доглянутим, то тут, то там відвалюється штукатурка. Зате навколо стадіону активно шастають котики. Котики – це завжди плюс.
Квитки на матч третього дивізіону можна купити лише готівкою. Виглядають вони не те що дуже красиво, але своє гідне місце в колекції займуть.
Цікаво, що огляду перед входом на стадіон взагалі немає. Усередині є невеликий кафетерій – там можна взяти пиво, каву з молоком та чіпси. Моєї улюбленої тортильї, яку в Іспанії можна знайти практично на будь-якому стадіоні мінорних дивізіонів, у Сеуті чомусь не виявилося.
А стадіон дуже атмосферний. Шкода, що у трансляції матчів не потрапляють пальми, які зростають на території арени. А з трибуни за воротами відкривається чудовий краєвид на море, пагорб Монте-Ачо, Гібралтар та марокканську гору Муса, заввишки майже кілометр.
Ми потрапили на матч «Сеути» проти «Сан-Себастьян-де-лос-Рейєс». До того моменту «скумбрії» провели 14 матчів у сезоні, але жодного разу не перемагали вдома (та й на виїзді лише одна перемога).
Тому й ажіотажу особливого не було – лише 1300 глядачів. Але після голу своїх улюбленців ці 1300 чоловік почали дуже галасливо та активно вболівати – що типово для Іспанії. «Сеута» в результаті перемогла, що зробило цю тисячу людей трішки щасливішими.
Одна із центральних трибун обладнана невеликим навісом – дуже актуально для грудня, коли у Сеуті активно йдуть дощі. А ось трибуни за воротами не лише без навісу, а й без сидінь. Уболівальники приносять із собою газетки та пледи, щоб сідати на голий бетон. Втім, вони особливо й не переймаються цим.
Розважає вболівальників місцевий маскот – скумбрія Кабальяті. Як і належить маскотам, доброзичливий, приставний і кумедний.
Гостьових фанатів на матчі не видно – хоча це й не дивно, враховуючи, що до Сеути не так легко дістатися. Щоправда, як мінімум один уболівальник «Сансе» на матчі все ж таки був – він їхав з Мадрида через Альхесірас. За його словами, Сеута вважається досить складним виїздом для фанатів, не рівня тієї ж Мелільї, куди можна просто прилетіти літаком. І тому «пробити» матч у Сеуті значно цінніше.
Але найтоповіше місце у цього юного вболівальника. Бачите це вікно праворуч?
З цього ракурсу не зовсім зрозуміло, але він має чудовий вид на поле. Весь матч хлопець активно махав чорно-білим прапором «Сеути» і періодично щось кричав з вікна. Впевнений, що для нього приїзд «Барселони» стане одним із найкращих днів у житті.
А що буде на кубку із «Барсою»?
Є така традиція: показувати реакцію команд із нижчих ліг, яким у кубку випали гранди. Так от футболісти «Сеути» щасливі! Подивіться, як вони раділи жеребу, коли їм випали каталонці. Для них це справжнісінький ковток свіжого повітря посеред жахливого сезону (2 перемоги в 19 матчах чемпіонату Д3).
Для «Барси» це вже третій візит до Африки у ХХІ столітті. У січні 2001 року сюди прилетіли молоді Рейна та Хаві, на поле виходили Райцигер, Бархуан, Гвардіола, Петі, Луїс Енріке та Клюйверт.
А ось у 2010-му непереможна команда Гвардіоли прилетіла зовсім не основним складом. Головною зіркою на той момент був, мабуть, Боян Кркіч, який віддав гольовий пас, також на полі були Педро, Маскерано і зовсім юний ще Тьяго Алькантара.
Цікаво, який склад буде у 2023 році. Хоча навіть якщо Хаві випустить резерв «Барси» – яка різниця?
Вболівальники також щасливі. І вже навіть відстояли велику чергу до офісу клубу за квитками.
Хоча не всі такі задоволені. Вся справа в тому, що у «Сеути» цього сезону невисока відвідуваність. Це, звичайно, не дивно, зважаючи на те, що команда безнадійно замикає таблицю третього дивізіону. Кількість абонементів також сильно постраждала. І ось тут клуб виручила «Барса».
«Сеута» ідеально скористалася моментом, щоб продати абонементи. Квитки на кубковий матч із «Барсою» протягом трьох днів могли купувати лише власники сезонних абонементів. Водночас клуб викотив у продаж абонементи на друге коло. У результаті за 50+50 євро можна було купити абонемент та квиток на «Барсу», що явно вигідніше, ніж чекати на вихід квитків у вільний продаж, а потім купувати їх за 100, 130 або 180 євро.
Багато хитрунів так і вчинили. А ось власники абонементів, які купили їх ще влітку, дуже образилися на таку несправедливість – їх відданість клубу могла винагородитися ексклюзивно, але ні. Нагорода за відданість – це, звичайно, добре, але тисяча зайвих абонементів – це тисяча зайвих абонементів.
І все-таки, незважаючи на високий попит, за два дні до матчу 2000 квитків все ще у продажу. Можливо, їх зможуть викупити фанати з Марокко. Місцеві ЗМІ пишуть, що марокканці активно бронюють номери у сеутських готелях. Щоправда, якщо у 2010 році на матчі з «Барсою» був значний склад марокканських фанів, то зараз сусідів на грі буде набагато менше. З травня 2022 року Іспанія ввела прикордонний контроль – марроканцям, які проживають у Тетуані, більше не можна користуватися безвізовим режимом. Ввела не просто так – це відповідь на те, що влада африканської країни заплющує очі на проникнення біженців зі свого боку кордону.
І все ж я думаю, що матч із «Барсою» збере аншлаг і стане головною подією для міста у цьому році. Для Сеути це величезна увага – увага, якої місто несправедливо позбавлене, не дивлячись на знаходження під постійним тиском зі сторони Марокко.
Візит «Барси» на північ Африки – щось схоже на візит короля Іспанії в 2007 році. Тільки королі цього разу футбольні.
Фото: автора, Helity, laverdaddeceuta.com, AD Ceuta.
