Тренер Усика – душніла і невидимий майстер. Він довів Олександра до вершини
У Юрія Ткаченка та Олександра Усика абсолютна синергія.
У ніч на 19 травня один немедійний малопомітний чоловік, закривши лице руками трохи плакав у кутку рингу, поки всі святкували.
Юрій Іванович Ткаченко створив друге абсолютне чемпіонство в кар’єрі Олександра Усика. Він підхопив кар’єру українця, коли той потребував регулярного наставника, і став саме тим, хто провів його від статусу «хорошого боксера, який не доб’ється нічого у ринзі з гігантами» до найкращого бійця буквально найбільшого дивізіону в історії хевівейту.
А через декілька годин мав вже повійне свято – його давній вихованець Денис Берінчик вперше в кар’єрі став чемпіоном світу. Прилетів в США, де організатори дивились на нього, як на чергову жертву, і розмотав чемпіона у трьох вагових категоріях Емануеля Наваррете.
Ткаченко зробив з Усика ефективного супертяжа, який захопив категорію саме боксом
Сучасний хевівейт довгий час був в першу чергу про потужність. Два величезні хлопці виходять у ринг, встають повною стопою один навпроти одного і починають виясняти, хто з них жорсткіший. Мінімум рухів на ногах, максимум насилля.
Коли сюди прийшов рухливий та багатоударний Усик, вважалось, що його сили не вистачить для протидії велетням – замала сила удару, а лиш на одному боксі далеко не заїдеш.
Що характерно, саме у першому поєдинку під керівництвом Ткаченка Усик створив головний аргумент проти легенди щодо безударності. Дебютним повноцінним кемпом Юрія Івановича та Олександра в профі стала підготовка до Тоні Белью, який досі не може згадати в який момент відрахунку рефері він піднявся.
Ткаченко прийшов тоді, коли Усик найбільше потребував постійного наставника, який максимально підходив би йому за розумінням боксу та характером. Хоча знайомі вони давно. Юрій Іванович тренував Берінчика (а ще Барабанова, Буценка та інших) і довів його до срібла Олімпіади. А також був серед творців української олімпійської збірної 2012-го.
«Я знайшов тренера, нормального боксерського тренера лише після того, як став абсолютним чемпіоном світу. З Юрієм Івановичем Ткаченком ми почали працювати, коли я до Белью готувався. Хоча ми й в аматорах із ним працювали. Уявляєте, скільки часу потрібно було, щоб його знайти? А він ось тут був, поряд, ми бачилися, спілкувалися, зідзвонювалися. Всьому свій час», – згадував Усик.
Спочатку говорили про методички Ломаченка – батько Василя порадив Ткаченка Усику. І на початку співпраці вони контактували щодо тренувального режиму. Проте далі можна упевнено сказати, що саме Юрій Іванович остаточно побудував того Усика, який захопив хевівейт.
Не дивлячись на критику за бої з Візерспуном і Чісорою, вони з Олександром лиш еволюціонували, підлаштовувались та йшли до мети. Переграний Джошуа у першому поєдинку, перебоксований у реванші в одному з найкращих поєдинків в кар’єрі британця. Нокаутований Дюбуа і близький до остаточного падіння Ф’юрі.
Все це творіння великої праці. Тренер проходить зі спортсменом паралельний, але не менш складний шлях. Дисциплінує, підбадьорює, створює умови для ефективних тренувань та план, який цього разу доводилось змінювати далеко не один раз.
Кемпи проходили повз, підготовка затягувалась. Ткаченку та команді треба було зробити так, щоб черговий пік форми Усика припав саме на бій проти Ф’юрі і не загубився в калейдоскопі скасувань протистоянь. Чи вийшло все зробити вірно, ми побачили в результаті – коли українець одягнув усі пояси надважкої ваги.
Усик і Ткаченко – цілковита синергія. Знайшов підхід і правильні слова у найскладніший момент бою з Ф’юрі
Бій проти Тайсона Ф’юрі – не випробування, а іспит. Британець прийшов питати за роботу, яка була зроблена, за тактичну підготовку та моральний настрой. Перевірив усе.
В середині поєдинку діяльність британця почала лякати. Жорстко, ефективно бив по тулубу, змусив українця застоюватись та йти у той бій, в який було потрібно йому. Коли після чудового старту все починає розсипатись, не занервувати та змогти переконати спортсмена робити правильно виходить одиницям.
«Хрест дати?» – перше питання Ткаченка в перерві між 7-м та 8-м раундами до Усика. Таке питання в такий момент могло спасти на думку лиш близькій людині, яка точно розуміє спортсмена і вміє натиснути на ті кнопки, на які потрібно, щоб все знову почало працювати.
Далі – настанови. Тихо, без зайвої емоційності, але головне, що спортсмен дослухається. Працювати на швидкості. Йти за передню ногу суперника з ударом. Додавати подвоєні атаки ударною лівою. Вже за півтори хвилини Тайсон Ф’юрі, який здавалось ось-ось упіймає візаві, витирав ніс, з якого лилась кров та протирав око, під яким намалювалась гематома.
Ще за декілька хвилин британець вже зісковзував по канатах у кут на шляху до нокдауну та остаточному переламу у поєдинку не на його користь.
«I need a hero» грало, поки Ф'юрі, виставивши руку вперед, як Супермен, біг на ринг до Усика. Він хотів стати головним героєм вечора та героєм боксерської Великої Британії, який врятує країну від українського технаря. А у підсумку одним з головних героїв і вечора, і кар'єри Олександра Усика став той, хто не роздає десятки інтерв'ю, але має особливий підхід до особливого чемпіона.
Після поєдинку Олександр сміючись згадував 8-місячний кемп та називає тренера «душнілою» – за прискіпливе ставлення до тренувань, підготовки та режиму.
А тренер привітав чемпіона, назвавши його сином:
«Браво, синку, ти все це заслужив! Абсолютний чемпіон», – написав в інстаграмі наставник.
Найвеличніший бій українського професійного боксу – справа рук двох майстрів. Один з них – Юрій Іванович Ткаченко.
