Судаков розбудив Фабріціо Романо, але «Шахтарю» не вистачило зухвалості з «Барселоною»
Надто велика шана супернику, вважає Сергій Барановський.
Перед поєдинком доводилось чути, що проти «Шахтаря» каталонці вийдуть грати буквально дітьми, але варто було лише глянути на стартові склади команд, щоб зрозуміти – це не так. Коли у твоєму складі є такі стріляні вовки як Канселу, Тер Стеген та Гюндоган, то розмови про досвід можна припиняти. В одного лише Ілкая до цього поєдинку за спиною було більше фіналів ЛЧ, ніж у Різника всього матчів на груповій стадії.
Але якщо вже говорити про шанси, то вони були – і лежали в психологічній площині. Річ у тім, що «Барселона» цього сезону дуже важко грає проти агресивних та куcючих команд, які самі не будуть створювати видовище, але й супернику всіма силами заважатимуть. В таких матчах каталонці часто нервують, отримують непотрібні картки і пропускають контратаки. З усього цього гірники змогли скористатися лише останнім пунктом.
«Шахтар» ж вийшов на благородний поєдинок джентльменів, що насправді заслуговує поваги, але було надто ризиковано. П’ятки на чужій половині поля, розмірене володіння у першій половині першого тайму, коли м’яч був майже порівну в обох команд – усе це створювало ілюзію рівної гри, але то було дуже оманливе відчуття. Коли граєш із «Барселоною» у її футбол, треба завжди бути готовим до того, що каталонці грають у нього краще. «Антверпен» теж намагався – вистачило на 15 хвилин.
Гюндоган, Фелікс та Фермін просто дуже класні футболісти, а по такій розміреній грі було лише питанням часу, коли клас матеріалізується у голи. Фермін взагалі видав поки свій найкращий матч у дорослому футболі, встигаючи створювати, замикати та пробивати з дальньої дистанції. У «Шахтарі» такий темп змогли підтримувати лише одиниці.
Після того, як Азаров отямився від запаморочення, яке йому на фланзі влаштовував Ямаль, і віддав чудовий пас на Судакова, здалося, що ось зараз каталонців і можна буде змусити понервувати. Тим паче, що у Хаві місця для маневру дійсно не було, якщо в основі були досвідчені бійці, то на лаву запасних каталонців забирали прямо зі шкільної парти.
Після того, як Судаков влучним ударом розбудив Фабріціо Романо, сталося декілька хвилин, коли «Шахтар» майже піймав кураж. От тут би і додати в агресії, але команда Хаві аж надто легко збивала темп. «Барселона» догравала другий тайм у складі, в якому, напевно, більше ніколи в житті не зіграє, але у гірників не вистачило ресурсу взяти суперника за шмаття, як це сталося у Бельгії.
Коли з поля пішов капітан, стало остаточно зрозуміло – битви фінальних секунд не буде. За цей матч «Шахтар» точно заслуговує компліментів. Поки не зрозуміло, що такого сказав гравцям Пушич у ті 15 хвилин, про які говорив Судаков, але команда виглядала розкутіше, особливо це стосується самого Судакова.
Серед мінусів – аж надто велика шана супернику, з яким можна було грати зухваліше, враховуючи куцу лаву запасних та думки про Класико, які, здається, повністю поглинули каталонців в середині другого тайму.
Кураж торішніх поєдинків команди Йовичевича дуже сильно допоміг би, але, можливо, все ще попереду, а на другий матч хлопці залишать увесь пієтет до суперника десь у роздягальні.
Фото: "Шахтар"
