Діллон Брукс та ще 7 гравців НБА, які мають дебютувати на Матчі зірок у 2024-му
Жодних вембаньям чи дерріків вайтів – тільки хардкор.
Напередодні на офіційних ресурсах НБА стартувало голосування вболівальників по вибору стартових п’ятірок на наступний Матч зірок, який у лютому 2024-го прийматиме Індіанаполіс (долучитися до нього можете й ви – за цим посиланням).
У поточному сезоні МВЗ повернеться до олдскульного формату «Захід проти Сходу»: на домашньому паркеті «Пейсерс» ми не побачимо ані зіркового драфту від двох капітанів, ані акції «Леброн збирає старих та рекрутує нових друзів», ані навіть так званого Elam Ending (це коли команди грають не заздалегідь визначений обсяг часу, а до певної кількості набраних очок) – все буде як у старі-добрі часи.
Одна з найкрутіших інтриг щорічного голосування – не лише вболівальників, а й тренерів команд НБА також – полягає у тому, хто отримає дебютний у кар’єрі виклик на головне баскетбольне шоу року. Баскетбольна редакція Tribuna.com сформувала власний пул претендентів, а для чистоти експерименту ми вирішили відмовитись від читерських кандидатур гравців-новачків – хоча і Віктор Вембаньяма (попри жахливі результати «Сан-Антоніо»), і Чет Холмгрен (попри те, що він не є головною зіркою «Оклахоми», а участь Шея Гілджеса-Александера в МВЗ ні в кого особливих сумнівів не викликає) мають по кілька аргументів на власну користь.
Отже, ось гравці, чий перший виклик на Матч зірок ми хотіли б побачити у 2024-му. Не згодні? Не соромтесь критикувати наш вибір та пропонуйте власні варіанти у коментарях.
Після повернення Джа Морента вже не зовсім зрозуміло, як слід сприймати роль Бейна у «Мемфісі». Але за відсутності зіркового захисника, що відбував 25-матчеву дискваліфікацію за демонстрацію зброї у прямому ефірі в соцмережах, саме Бейн був тим тягачем, який не дозволив «ведмедям» впасти ну зовсім низько. Тобто так, «Грізліс», звісно, поки все ще виглядають жахливо (і проблема більше в травмах, ніж у ігрових навичках), але без Бейна було б ще значно гірше.
До того ж Бейн оновив особистий рекорд кар'єри та був в одному кидку від рекорду франшизи (Десмонд накидав 49 у кошик «Детройта», що є другим найкращим результатом «Мемфіса». Топ-1, а саме 52 очки, належить Моренту). Десмонд з відходом Брукса та відстороненням Джа отримав набагато більшу роль, із якою впорався, провів кілька яскравих матчів, бере на себе більше кидків, набирає більше очок. І якщо вже говорити про «неочевидний олстар-пік десь із підвалу турнірної таблиці», то саме Десмонд Бейн має розглядатися одним із основних претендентів на те, щоб зайняти на Матчі всіх зірок саме таке місце.
Далеко не відходячи від «Мемфіса», другий гравець, чий дебют на Матчі всіх зірок я б хотів побачити цього року – це один із головних контентмейкерів сучасної НБА Діллон Брукс. Обговорюючи текст із колегами, я обмовився, що возив би Брукса на кожен МВЗ, бо він справді той, хто підпадає під чи не основний критерій олстарів – гравець, який може зробити шоу (і ще й щось там непогано грає в регулярці).
Змінивши «Мемфіс» на «Х'юстон» влітку, з'їздивши в Азію за бронзою чемпіонату світу зі збірною Канади, Діллон набрався впевненості та зараз є чи не найважливішим гравцем «Рокетс» у сезоні, де вони нарешті (!), напевне, вперше після Джеймса Хардена, не виглядають сумно, безнадійно та депресивно. Можливо, не в плані ігрових навичок та того, що він показує на паркеті (хоча і тут Брукс неодноразово доводив свою здатність бути конкурентним), але точно у хаслі, бажанні вигравати та битися, в прямому і переносному сенсі цього слова, на майданчику, захищатися в кожному володінні із додатковою мотивацією та з особливим запалом.
А тепер уявіть, що ось таке ж Діллон Брукс влаштує на МВЗ. Десь когось зачепить, підчепить, штовхне, зайвий раз вдарить по руках, а потім ще й випадково закине якусь важливу трійку і буде хвилин десять вимахуватися на камеру, даруючи людям шоу. Чи не хотіли б ви подивитися на те, як канадець дратує всіх у цій дружній атмосфері МВЗ, де всі одне одного люблять і поважають, тому дають Тейтуму та Брауну пів чверті страждати якоюсь дурнею? Я б хотів. До того ж, Брукс цьогоріч справді заслужив на цей виклик не лише своєю епатажністю та дуркуватістю, але й грою та результатами команди.
Практика демонструє, що гравці, які влітку грали на чемпіонаті світу, досить непогано вриваються у сезон НБА: Лука Дончич, Діллон Брукс, Ентоні Едвардс – список можна продовжувати дуже довго. Вагнер-молодший з медаллю чемпіона також не став виключенням.
На цьому етапі сезону Франц демонструє найкращі цифри в трирічній кар’єрі в НБА, а його «Орландо» йде на четвертому місці Сходу. У середньому за 33,3 хвилини ігрового часу він набирає 20 очок, 5,8 підбирання та 3,9 передачі за матч. Більші цифри лише в Паоло Банкеро, проте «італієць» майже вдвічі частіше втрачає м’яч: 1,8 втрат за гру проти 3,3.
Цього сезону «Меджік» мають одну з найглибших ротацій в регулярці НБА, а Франц Вагнер є одним з двох людей, що отримують більше 30 хвилин щоматчу. Тому я сподіваюся, що хоча б один баскетболіст (можливо, два) з топ-4 команди Східної конференції отримає запрошення на зірковий івент в Індіанаполісі.
Думаю, ні в кого немає жодних сумнівів у тім, що НБА любить заробляти гроші. А для цього їм потрібні гарні сюжети, які б продавали квитки, майки, підписки, кросівки і тому подібне. Очевидно, що «сільський» хлопець Остін Рівз – один з багатьох подібних проектів.
Попереднього сезону гравець з непростою історією захопив серця уболівальників – був важливою частиною команди «озерних», яка дійшла до фіналу конференції, почав випускати іменні кросівки і навіть здобув «дерев’яну» медаль на ЧС. Вінцем цього швидкого підйому Рівза має стати перший в житті виклик на Матч всіх зірок НБА.
Три виконавці з ростеру першого чемпіона IST, звичайно, смілива ставка, але з точки зору маркетингу та видовища просто неможливо ігнорувати кандидатури Леброна Джеймса, Ентоні Девіса і Остіна Рівза.
Після переходу в «Нью-Йорк» захисник став головною зіркою команди. Джей-Бі почав набирати майже на вісім очок більше при тому, що його ігровий час збільшився всього на чотири хвилини.
В попередньому сезоні Брансон дійсно зацікавив глядача лише після настання 2023 року, тож не потрапив в списки лідерів з голосування на Матч всіх зірок. Брансона визнали найкращим гравцем лютого з 27,3 очками, шістьома передачами та 4,3 підбираннями в середньому за гру. Причина, через яку замість нього на МВЗ обрали того ж Джуліуса Рендла або умовного Джру Холідея, напевно, полягає в тому, що одного сезону на високому рівні було недостатньо для номінації.
Але максимальний респект від найбільш диких фанів НБА – вболівальників «Нью-Йорка» – Джейлен отримав лише після того, як вивів команду в другий раунд плей-оф вперше з часів Кармело Ентоні – сезону 2012/2013.
Також баскетболіст взяв участь у ЧС-23, чим вивів свою популярність та респект від фанів на новий рівень. Зараз Джей-Бі спокійно може претендувати на місце в команді всіх зірок НБА, тим більше, на Сході.
В попередньому сезоні більшу половину свого ігрового часу Максі проводив на позиції атакувального захисника та знаходився в тіні Джеймса Хардена. Він ніколи не проводив більше 70% ігрового часу в ролі плеймейкера. При цьому Харден і близько не набирав у «Сіксерс» стільки очок, скільки набирає Максі, та й без Бороди «Філадельфія» тепер грає набагато швидше.
Після обміну Джеймса в «Кліпперс» Максі став найбільшим відкриттям нового сезону та вже претендує на максимальний контракт на чотири роки та 250 мільйонів доларів, якщо увійде в символічну збірну за підсумками сезону.
Також гравець ділить з Лукою Дончичем друге місце в лізі за зіграними хвилинами (37 у середньому за гру). Нинішнього сезону він помітно додав як плеймейкер, про що говорить і співвідношення передач до втрат: на одну його помилку припадає 4,3 вдалих передачі.
З одного боку, центровий «Пейсерс» проводить поважну кар’єру – вже у поточному сезоні він має встановити рекорд клубу за блоками (а «Індіана» – це вам не «Маямі» чи ще якийсь «Шарлотт», а організація із майже 60-річною історію) та увійти у першу десятку за матчами, зіграними хвилинами, підбираннями та ще кількома основними статистичними показниками. З іншого боку, а хто з першої спроби правильно назве статус Тернера у сучасній НБА? Він пересічний гравець, яких десятки та сотні? Та ні, майже у кожен дедлайн його профі-кар’єри інсайдери викочують чутки про те, що Майлза хоче якась поважна команда-контендер. Він топчик? Теж, напевно, ні: бліденький колектив з маленького ринку, жодних великих командних чи індивідуальних здобутків – лише два титули найкращого блокуючого гравця сезону, які, втім, аж ніяк не конвертуються у потужну кількість голосів за DPOY.
Якщо ви слідкуєте за НБА поверхнево, то можете взагалі не знати, як Тернер грає у баскетбол (а він, до речі, цілком собі сучасний бігмен – у списку найкращих снайперів в історії «Індіани» поступається лише Реджі Міллеру, Денні Грейнджеру та Полу Джорджу). Якщо слідкуєте ретельно, матимете купу аргументів, чому Майлза не має бути на МВЗ – не перемагає, не прогресує, не хайповий, не зірковий, нікому не цікавий, оце все. Але для центрового «Пейсерс» запрошення на олстар (майже гарантовано єдиний у кар’єрі) – це питання з категорії «зараз або ніколи». Індіанаполіс прийматиме вікенд, тож цілком може розраховувати на розширене представництво серед учасників з подачі ліги – і бути репрезентованим не лише Тайрізом Халібертоном. «Пейсерс» проводять крутий за власними стандартами сезон: дійшли до фіналу IST, знісши кількох фаворитів на чолі з «Бостоном» та «Мілвокі», є однією з найвидовищніших та найкращих атакувальних команд сезону, і Тернер у ній грає надзвичайно важливу роль.
Конкуренція за місця у передній лінії на Сході – серйозна, але не сказати, щоб критично. Обираючи між Крістапсом Порзінгісом/Елом Горфордом, Паоло Банкеро, кимось із статчитерів «Чикаго» чи «Торонто» та Майлзом, я б зупинився саме на кандидатурі останнього. Для Тернера це запрошення зробить різницю – у сприйнятті його як гравця та статусі у лізі. Для інших – точно ні.
Теж у чомусь схожа із Тернером історія – поважний гравець у розквіті сил і все ще без зіркового статусу. Втім, форвард «Нетс» до нього значно ближчий, аніж центровий «Індіани». У «Фініксі» зразка кількох попередніх сезонів Бріджесу було важкувато підняти голову над розсипом суперзірок (Кріс Пол, Девін Букер, Деандре Ейтон – персонаж хоч і дуже суперечливий, але все ж колишній топпроспект та топпік драфту), але після трейду в «Бруклін» Мікел почав розкриватися вже як лідер та фронтмен команди. Прямо зараз він має найкращі цифри статистики у профі-кар’єрі і реально бореться за плей-оф з партнерами, найкращий скорер серед яких – Кем Томас, асистент – Спенсер Дінвідді, а ключовий гравець лави запасних – Лонні Вокер.
Актуальні «Нетс» чимось схожі на команду Кенні Аткінсона, яка після темних часів суперменеджменту Михайла Прохорова залізла в плей-оф дуже скромним на папері складом – який, тим не менш, бився на майданчику та прогресував від матчу до матчу. Не бачу жодної підстави для того, щоб її хедлайнер Бріджес не повторив долю Діанджело Расселла – і не поїхав на Матч зірок. Ба більше, у сучасній лізі, звернутій на лоуд-менеджменті, діенпі-рестах та інших побічних ефектах 82-матчевої регулярки, один лише статус Мікела як головної залізної людини НБА наших днів обов’язково має бути відзначений. Запрошення на олстар для цього підходить просто ідеально.
Фото: Ariana Ruiz/Keystone Press Agency, Ringo Chiu/XinHua, Javier Rojas/Keystone Press Agency/Globallookpress.com, Indiana Pacers/Twitter, Orlando Magic/Twitter
