Історія розвитку МЛС
Цього року головними ньюзмейкерами трансферного вікна неочікувано стали далеко не найсильніші клуби з доволі екзотичних (за футбольними мірками) чемпіонатів. Річ про Саудівську Аравію та МЛС. І якщо про футбол і саудитів сказано та написано вже дуже багато, то про американський сокер розмов трохи менше. Саме тому на ньому зупинимось дещо детальніше.
Мессі, Бускетс, Жорді Альба, Луіс Суарес... Це далеко не повний список тих, хто з цього літа пов’язаний контрактами або чутками про перехід з північноамериканською футбольною лігою. В цьому матеріалі пропоную згадати історію становлення турніру та розібратися з концепцією та регламентом змагань, зрозуміти хто володіє клубами та скільки коштує франшиза. Отож, поїхали.
Перші сезони
Історія створення МЛС (Major League Soccer) бере свій початок з кінця 1993-го року, як одна з частин заявки США на проведення Чемпіонату світу-1994. Перший сезон за участі 10 команд провели у 1996 році. Штаб-квартира ліги розташовується у Нью-Йорку, а комісаром ліги з 1999-го року є Дон Гарбер. Стартові сезони, які пройшли за домінування команди “Ді Сі Юнайтед”, особливого зиску організаторам не принесли. Причини крилися у відсутності інфраструктури та популярності цього виду спорту серед американців. Більшість команд в ті часи свої домашні матчі взагалі проводили на аренах призначених для американського футболу. З метою популяризації сокеру, Ліга нерідко вдавалась до дійсно контраверсіних мір. У американських видах спорту поняття нічиї немає в принципі, тому в МЛС пішли на радикальний крок і ввели післяматчеві буліти. Гравець з 32-х метрів починав ведення м’яча і за 5 секунд повинен був обіграти воротаря і забити гол. Через деякий час буліти замінили на десятихвилинні овертайми до забитого м’яча (щось на кшталт «правила золотого голу», яке діяло на той момент у Європі). На деякий період вводили таймер зворотнього відліку часу, як в НХЛ та НБА. Це, звісно, не те про що зараз дискутують у ФІФА на предмет “чистого” часу гри. Просто матч закінчувався не за свистком абітра, а коли спливав час на табло. Втім, на початку 2000-х всі ці неоднозначні і сумнівні правила пішли в небуття.
Етап розквіту та стеля зарплат
Вищезгаданому Дону Гарберу вдалося стабілізувати положення. Ліга взяла курс на підготовку місцевих талантів, для розвитку яких була заснована Ліга резервістів у 2005-му. Так запровадилась тенденція від’їзду молодих американських талантів до Європи, звідки у зворотньому напрямку до МЛС їхали догравати імениті ветерани. Водночас почали будуватися і стадіони, а для залучення міжнародних інвестицій і збільшення глядацького інтересу клуби намагалися запрошувати до себе іменитих гравців з європейських чемпіонатів.
Шаленому буму заважала стеля зарплат, яка діяла в МЛС так само як і в інших північноамериканських лігах. Для того щоб не було різкого поділу на лідерів і аутсайдерів, всі клуби повинні працювати у межах однакових бюджетів на зарплати. З часом, звичайно, в подібних історіях з’являються винятки, які породжують допрацювання і вдосконалення. Так у 2007-му виникло “правило Бекхема”, за яким кожному клубу дозволялось підписувати двох гравців, чиї зарплати не входили у бюджет. Справа в тому, що безпосереднім власником всіх клубів є сама МЛС. При цьому кожен клуб має інвесторів, які являються акціонерами Ліги і керують командами лише частково. До речі, гравці підписують контракти саме з МЛС, а не з клубом.
Візьмемо до прикладу історію з Мессі. За правилами “стелі зарплат” максимальна сума, яку клуб може платити одному футболісту складає 651 тисячу доларів на рік. Тобто саме ця цифра буде у зарплатній відомості, а решту суми (зарплата Ліонеля за чутками перевалює за 50 млн доларів) аргентинцеві платитимуть інвестори “Інтер Маямі”. Таких гравців у ростері кожної команди може бути не більше трьох.
Франшиза та її ціна
Девід Бекхем є одним з інвесторів “Інтера”. За умовами свого контракту у 2007-му він мав право на купівлю франшизи за зниженою ціною у 25 млн доларів, чим і скористався у 2014 році створивши клуб у Маямі. За півроку до цього футбольний “Манчестер Сіті” і бейсбольний “Нью-Йорк Янкіз” купили ту саму франшизу за 100 мільйонів — так був створений “Нью-Йорк Сіті”. На данний момент франшиза МЛС коштує більше 300 млн і ця тенденція буде лише зростати. До слова, свою частку акцій у клубі "Колорадо Репідс" має власник "Арсеналу" Стен Кронке.
Регламент розіграшу і висновки
Недивлячись на такі суми Ліга розвивається, а склад її учасників збільшується ледве не щороку. Грають за схемою весна-осінь. Зараз МЛС має 29 команд (26 зі США та 3 з Канади), які за географічним принципом поділені на Західну (14 команд) і Східну (15 команд) Конференції. У регулярному чемпіонаті кожна команда зіграє 34 поєдинки, переважна більшість яких проти команд зі своєї конференції. Перші 7 позицій відразу виходять до 1/8 фіналу, а 8-9 місця з кожної конференції визначать між собою ще двох учасників плей-оф. Далі починається Кубок МЛС, де за “стандартною схемою на виліт” (по одній грі вдома і на виїзді) команди визначають чемпіона. Зрозуміло, що в залежності від кількості учасників ці правила регулярно набувають змін. Між регуляркою і Кубком МЛС проходить матч усіх зірок. За аналогією з НХЛ і НБА за підсумками інтернет-голосувань глядачі обирають 22-х гравців у команду зірок ліги, яка грає проти спеціально запрошених гостей. Якраз сьогодні вночі зірки МЛС зійдуться на полі з командою лондонського “Арсеналу”.
Загалом Ліга досягла неймовірного розвитку за останні десятиліття. Чемпіонат транслюється у більш ніж 150 країнах (привіт вітчизняному телепулу) маючи контракти з багатьма світовими телегігантами. Середня відвідуваність уже перевершує показники НХЛ та НБА, а переїзд зірок штибу Мессі та Бускетса ще більше підійме медійність організації в цілому. Ну і восени весь футбольний світ споглядатиме чи вдасться Мессі і компанії підійняти “Інтер Маямі” із дна Східної Конференції до зони плей-оф.
