«Вони мене спочатку навіть у «чорний список» кинули». Наш блогер створив лого для «Маріуполя» та експериментує з ШІ
Інтерв'ю з Ochoa510.
Ми повертаємо традиційні інтерв’ю із нашими найактивнішими юзерами. Ті, хто вже давно на сайті та ті, хто лише недавно доєднався до нашого ком’юніті, точно зустрічали користувача зі ніком Ochoa510 (той самий сич з Троєщини) ✙
У листопаді ми винесли на головну одразу два його матеріали, де ШІ згенерував емблеми українських клубів. Обов’язково гляньте, якщо ще не бачили.
«Головне – знайти свою нішу і писати про те, що цікаво в першу чергу тобі й не шукати попит заради попиту»
– Одразу почнемо із найголовнішого. Уже майже півтора року, як Tribuna.com переїхала на новий сайт. Як тобі тут?
– Статусів, звісно, не вистачає. Добре, що Даґґ зробив канал «для статусів», але це радше сходка олдів для різних флешмобів, ніж повноцінні статуси. Але насправді не статуси є найбільшою проблемою, бо я в основному сиджу із застосунку і дуже рідко пишу пости на комп‘ютері, а після обнови немає редактора постів у застосунку. Тому доводиться робити трохи по-дивному, спершу писати з телефона пост у збережені в Телеграмі, а потім з комп‘ютера переносити це на «Трибуну». Але в цілому вже звик, порівняно з тим, що було одразу після обнови в липні 2022, теперішній стан сайту на кілька голів вищий і зручніший.
– Ми часто додаємо нові фічі, але чого тобі не вистачає найбільше?
– Ну ось, власне, бракує того функціоналу в застосунку, який був раніше. Починаючи від того ж редактора постів і закінчуючи можливістю редагувати коментарі та проглядати минулі коментарі всіх юзерів.
– Ти вже далеко не перший рік на «Трибуні». Чи були якісь автори або блогери, що тебе надихнули створювати власні пости?
– Є один блогер з Пітера, через якого я і почав у 2018 році робити дизайнерські пости, я думаю всі розуміють про кого мова (мова про Дмитра Штрайса, який створював лого для українських клубів, але зараз проживає у РФ. – прим. Tribuna.com).
Але в цілому мені дають натхнення інші дизайнери, незалежно від їхнього рівня та статусу: Добромейкер, Творчество футбольное, Свіжий погляд, Андрій Червоний, Олексій Нікітін та інші.
– Яких блогерів із «Трибуни» ти порадив би почитати прямо зараз?
– Складно виділити когось одного, бо в кожного топблогера є і хороші пости, і ті, які мені не надто цікаві. Та й не можна сказати, щоб найкращі блогери постили аж надто регулярно, щоб їх можна було постійно читати. Подобаються ретро-пости Ол райта – Віктора Проданюка. Я сам не люблю ретро, але його стиль захоплює. Ну і гумористичні пости, як-от від Клименка у 26-му блозі, чи від Ігоря Симоненка серед звичайних юзерів.
– Можливо, є теми яких не вистачає на «Трибуні». Про що б хотілося читати більше?
– Думаю, в першу чергу дизайну. Редакційні пости про дизайн обмежуються парочкою суб’єктивних постів від Нікіти Сергійчука про найкращі та найгірші форми на його смак перед початком сезону. А про українські клуби та їхню айдентику фактично нічого від редакції нема. Про емблеми теж дуже мало контенту саме в блогах.
І ще, думаю, що це не провина «Трибуни», але, як на мене, бракує слави працівникам наших спортивних каналів, коментаторам тощо. Бо коли ти знаєш, що матч на MEGOGO коментує умовний Сергій Лук‘яненко, а люди в коментарях і навіть блогери пишуть просто «мужик з матчу «Шахтар»-Антверпен», не задумуючись, хто це взагалі був.
Або називають Галину Вініченко «ота жіночка» – це трохи неповажливо, як на мене. Звісно, що в голови юзерам не залізеш, але я б на місці «Трибуни» робив більше для популяризації коментаторів та їх розрізнення, адже їх майже ніхто не впізнає за голосами.
– Одразу два твої пости були винесені редакторами на головну цього місяця. Які поради ти б дав блогерам-початківцям, які лише починають писати на «Трибуні»
– Не боятися помилок та критики. Якщо подивитися на мої перші пости, зокрема з емблемами, то зараз я б таке не постив. Тодішні мої емблеми, більшість з них, як на мене нинішнього, м’яко кажучи, поганенькі. Але все одно вони набирали певну кількість плюсів, хоч і негативні коментарі теж були, та і я в принципі став на ту стежку, про яку мало хто писав.
До мене пости про дизайн обмежувалися власними концептами емблем українських клубів та топами емблем від різних блогерів, але глибинно дизайн ніхто не оглядав. І це зайшло людям. Тому головне знайти свою нішу і писати про те, що цікаво в першу чергу тобі й не шукати попит заради попиту, лише тому, що тема хайпова. Бо тоді вийде, як люблять казати на «Трибуні», занадто вікіпедійний пост, без душі.
– А чи є якісь практичні поради для користувачів?
– Важко давати практичні поради, не бачачи конкретні пости. Як на мене, у новачків буває проблема з тим, що в постах замало картинок – цей суцільний пласт тексту важко читати, навіть якщо він на цікаву тему. А ще деякі пишуть на банальні теми, наприклад, якщо проходить боксерський конкурс і тема: «бій, який має побачити кожен», то більшість пишуть про бій Усик-Ф‘юрі. Ми і так знаємо, чому і за що ми маємо побачити цей бій. Треба якась унікальність і новизна.
– Ти сам неодноразово брав участь у конкурсах. Які запам’яталися найбільше?
– Безумовно, це конкурс 2021-2022 років, коли я дійшов до чвертьфіналу (чи до півфіналу, вже не пригадую). На жаль, він був перерваний через повномасштабне вторгнення. Але на нього я покладав величезні сподівання, фактично готував пости весь рік чи не одразу після вильоту з конкурсу 2020 року. Власне, той результат, якого я досяг, приблизно на нього я і розраховував, ще невідомо, як би склався для мене той етап, який перервався 24 лютого, чи вийшов я б у фінал, якби не війна. Можна сказати, я стрибнув вище голови, коли зміг взяти інтерв‘ю в фіналіста ЛЄ Лучкевича. І оцінками за етапи плей-оф залишився дуже задоволений.
– Цьогоріч в нас вже був баскетбольний та боксерський конкурс. А яких конкурсів хотілося б у майбутньому?
– Можна було б провести якийсь конкурс для популяризації українського футболу, скажімо, про Першу та Другу Ліги.
Але хотілося б побачити конкурс не серед юзерів, а серед редакції. За тими ж умовами, як і у звичайних блогерських конкурсах: пости на різні теми, які вже найбільш компетентні юзери оцінюють. Я хотів такий провести навесні 2022 року, але, знову-таки, русня завадила.
«Показав їм свій варіант, але їм це настільки не сподобалось, що вони мене навіть у «чорний список» кинули»
– Ти виграв конкурс на емблему ФСК «Маріуполь». Розкажи, як взагалі проходить робота на лого клубів?
– Як непрофесійний дизайнер, я роблю емблеми не на замовлення, а як на душу спаде якась ідея. А там уже дивлюся, вдасться її реалізувати в житті у векторі чи ні, бо насправді не завжди хороша думка перетворюється на хорошу емблему.
Можна сказати, я її робив 3,5 роки в багато етапів. Щоб у підсумку здати саме той варіант, який пройшов фактично в останній день. Перший – це той, коли робив ще старому «Маріуполю» емблему і постив її на Трибуні у січні 2020 року. Потім десь році в 2021 я цю емблему трохи підрихтував, щоб вона не була такою кривою, але не постив.
Вже у 2022 році, коли ФСК «Маріуполь» представив ту пародію на «Урал», я почав торбити клуб, що це відвертий крінж, показав їм свій варіант, перефарбований у кольори ФСК, але їм це настільки не сподобалось, що вони мене навіть у ЧС кинули.
Вже коли конкурс оголосили, вони прибрали мене з ЧС, і я взяв цю емблему й додав крім якоря туди ще ліній, щоб було не так порожньо. Але в останні дні прийому конкурсних робіт, коли вони навіть дедлайн продовжили, мене осінило, що це можна переробити ще краще – об‘єднати бічні лінії з якорем та виділити літеру «М». Ще й летеринг прибрав, бо мені здавалося, що там він не пасує, щоб вийшов ідеальний мінімалізм. І ось цей якраз фінальний-фінальний варіант, єдиний з усіх моїх, у голосування і потрапив. І згодом виграв конкурс.
Але й це ще не все – коли «Маріуполь» виклав пост з новою емблемою, то мені не сподобалось, як їхній клубний дизайнер вставив туди текст і рік заснування, тож я запропонував їм допомогти виправити. Вони погодилися, я відправив їм вже остаточну емблему, яка є зараз, і ми домовилися, що рік заснування можна прибрати.
– Якому клубу ти сам мрієш оновити дизайн?
– Якщо брати по дизайну емблеми, яка мені найбільше подобається з моїх, то це «Олександрія». З точки зору престижу – «Шахтар», у мене є концепт для них. Хоч я і фанат «Динамо», просто емблема киян мені до вподоби і я не хочу її міняти. Ще можна подумати про «Металіст», «Дніпро-1», «Зорю», «Ворсклу» і «Чорноморець», бо багатьом – і мені зокрема – їхні емблеми не подобаються, а концепти готові є. Мені не так важливий статус клубу насправді, я ж не вболівати за них збираюся.
Ну і закордонному клубу якомусь, «Сток» той же, якому я робив концепт, але це Англія, там нереально комусь «впарити» любительську емблему без повного брендбуку.
– У тебе було два популярних пости із лого українських клубів, як згенеровані нейромережами. Може це вже кінець епохи дизайнерів?
– Ну все ж ці самі емблеми треба ще перевести у вектор, що нейромережа поки не може. І бренд клубу - це не лише емблема, треба ще адекватну айдентику придумати. ШІ поки лише допомагає, скеровує, дає ідеї, але допилювати все одно людям і, думаю, принаймні найближчими роками так і буде. Він текст не вміє правильно генерувати, про що взагалі мова?
– А яку саме нейромережу ти використовуєш, адже постійно з'являються нові версії? Цей ринок рухається дуже швидко.
–Bing, адже вона безкоштовна і сама може робити дуже якісні картинки з нуля.
– У твоєму ніку на «Трибуні» фігурує Троєщина. Що треба побачити людині, яка вперше туди прибула?
– По-перше, це не тьмяний бидло-район, як усі розповідають зі сторони. Бидло є всюди – і я не зустрічав тут його більше, ніж у інших районах Києва. А з тьмяністю я категорично не згоден – навіть зі сторони, коли заїжджаєш на Троєщину, видно ці різнокольорові та різнокаліберні будинки, які точно не схожі на сусідню однотипну Воскресенку, і купу зелені.
Тим, хто вперше на Троєщині, я раджу прогулятися нашими парками та алеями вздовж великих вулиць та між ними. Мене справді манять ці урбаністичні лабіринти, коли будинки не в ряд стоять однаковими спорудами, а різного виду поруч, а між ними всілякі устелені плиткою алейки. Просто пройтися цими алейками та парками для мене вартує не менше, ніж прогулянка Хрещатиком. Бракує нормального стадіону і футболу, а не лише метро.
ФОТО: Global Look Press/Alessandro Garofalo
***
