«Моїм відео про війну поділилася Роксана Маліновська». Поговорили із найактивнішою блогеркою Tribuna.com у 2022-му
Підтримайте її пости плюсами та коментарями.
Юлія Шалівська – одна із найактивніших нових блогерів на Tribuna.com. Вона активно влилася в життя ком'юніті ще навесні і досі продовжує робити матеріали на хайпові футбольні теми у своєму блозі Філіжанка футбольної кави.
Ми поговорили з нею про те, звідки черпає ідеї, її відео, яким поділилася Роксана Маліновська, а також про те, наскільки важко закінчувати школу під час війни.
«Ще рік тому я гадала, що футбол – нудна гра, не розуміла, чому від неї так фанатіють»
– Ти стала активно писати в блоги у травні цього року. Чому вирішила завести блог на Tribuna.com?
– Про Tribuna.com дізналася ще рік тому, як тільки почала цікавитися футболом. Пам’ятаю, як шукала якийсь сайт, щоб постійно бути в курсі усіх футбольних новин, які відбуваються. Взагалі спочатку не мала потрапити на сайт Tribuna.com, але стався якийсь глюк в телефоні і сторінка мене направила саме сюди. Тоді почала читати, пішло-поїхало. Знайшла ще канал в телеграмі. Після початку війни я дуже зацікавилася футболом, почала читати ще більше, переглядати футбольні матчі. А після основних ігор переглядала огляди матчів і почала бачити моменти, на які ніхто не звертає уваги.
Захотілося, щоб моя думка була почута. Тоді ж дізналася, що на Tribuna.com, виявляється, можна завести блог. Думала, що всі ті статті пишуть адміністратори. Але коли дізналася, що це не так, не думаючи завела блог. А ще мене дуже бомбило від того, що «Ліверпуль» так несправедливо програв «Реалу» в Лізі чемпіонів, що ще більше захотілося бути почутою.
– Тобто ще рік тому ти взагалі не цікавилася футболом? Як так сталося, що ти почала слідкувати за спортом?
– Ще рік тому я гадала, що футбол – нудна гра, не розуміла, чому від неї так фанатіють. В мене була така думка: люди вийшли на поле просто покидати м‘яч, а чого так трусяться інші люди? Все змінилося після початку Євро-2020. Тоді Україна грала проти Австрії, видала один з найгірших матчів. Мій тато дивився поєдинок, бо він все своє дитинство займався футболом, і аби не травма, то грав би далі. І я зовсім випадково потрапила під кінець матчу.
Бачила, як тато хвилювався, сама ніби перехопила його хвилювання і дуже хотіла, щоб збірна перемогла. А вона програла. Саме після того матчу я почала читати про збірну, про гравців, про наступні ігри, про наші шанси на перемогу, переглядати та аналізувати матчі, дивитися, хто у нас в Україні на якому рівні грає. От дійсно – як щось перемкнуло.
– Ну тоді в тебе дуже серйозний прогрес за рік. А звідки ти черпаєш теми для своїх матеріалів?
– Просто слідкую за футбольними новинами. Пройде якийсь матч, дуже хочеться висловитися з приводу гри й взагалі можливостей на майбутнє. От так і зароджується перша тема.
Іноді хочеться більше об‘єктивності серед фанатів різних клубів. Наприклад, коли люди очікують від того ж «МЮ» відразу перші чи другі місця і трохи не об‘єктивно дивляться на проблеми в команді, будуючи якісь фантазії.
А позаяк футбол зараз йде постійно, над темами довго думати не приходиться. Ті ж самі трансфери, поява нових тренерів. Десь допомагає інтернет, соцмережі футболістів, статистика. Воно якось саме приходить. До того ж у мене є тато, який знає дуже багато про футбол. Так що, якщо чогось не знаю або не впевнена, він завжди допоможе.
– Ти багато пишеш про міжнародний футбол, але набагато менше про український. Наш футбол не такий цікавий?
– Ні, мені наш футбол дуже подобається. Просто цього року я більше слідкувала за світовим футболом, трохи менше за українським. Слідкую лише за нашою збірною, наразі збираю інформацію про «Динамо», «Шахтар» та інші футбольні клуби України. Мені навпаки є про що сказати, просто не знаю, чи сприйматиме аудиторія цю думку. Просто люблю порівнювати, бачу в нашій системі деякі недоліки, тому іноді трохи страшно, що закидають помідорами.
– Звідки виникла така назва блогу? Чи не надихалась блогом «Апельсинова кава»?
– О так, я надихнулася блогом Апельсинова кава. Але взагалі «Філіжанка футбольної кави» – це маленька порція футбольних новин, яка заряджає хорошим настроєм. Так само, як кава дає енергію. Але є й ті, кому присмак цих новин може здатися гірким, людині не дуже сподобається футбольна новина, або вона не буде згодна з моєю думкою, і я це теж приймаю. Як і деякі люди не в захваті від кави, віддають перевагу чаю. От такий тут підтекст.
– А яких авторів або блогерів Tribuna.com особисто тобі подобається читати?
– Дуже цікаво читати пости Ірини Козюпи, Костянтина Варварика, Романа Темного. Взагалі все, що вони пишуть. А ще завжди стежу за Адміністративним блогом, оскільки там теж постійно пишуть про якісь цікавинки.
Хочу сказати, що всі пости на Tribuna.com дуже цікаві, всі користувачі постійно мотивують покращуватися. Особливо, коли бачу їх статистику та взаємодію з аудиторією.
– Чи стежиш ти за іншими блогерами та життям ком'юніті Tribuna.com взагалі? Чи готова, наприклад, взяти участь у блогерському конкурсі?
– Так, я читаю майже всі пости, які публікують на сайті. Не можу навіть сказати, що стежу конкретно за кимось одним. Я б залюбки спробувала свої сили у блогерському конкурсі.
– Наскільки вплинув на тебе переїзд на новий сайт, чи вдалося розібратися із новим функціоналом?
– Певно, найбільше вплинув на мою статистику та активність інших користувачів в моєму блозі. Вона стала меншою. Але сам сайт мені дуже сподобався. Шкода, що деякі функції зникли, в мене ще не зовсім працюють хештеги, але я рада, що сайт українізувався. Деякі моменти взагалі стали навіть простіші. Розібралася досить швидко, бо іншого вибору просто не було, оскільки хочеться писати якомога більше.
– Чи радишся ти з кимось з приводу постів. Наприклад, перед публікацією даєш прочитати батьку?
– Так, з татом завжди раджусь, якщо я в чомусь не впевнена або якщо хочу ще щось дізнатися, щоб про це написати. Зазвичай мої пости він читає вже після публікації. А так – нема з ким порадитися, бо серед моїх друзів майже ніхто футболом не цікавиться, а якщо й цікавиться, то більше в шоці від того, скільки я знаю, адже розповідаю багато я їм, а не вони мені.
«Обожнюю монтувати відео і порушувати гострі соціальні проблеми – домашнє насилля, булінг, війна»
– Чим ти займаєшся в офлайновому житті?
– Ви не повірите, але цього року я закінчила школу. Нещодавно склала екзамени, тому майже увесь вільний час займалася підготовкою. Ще в мене є два молодших брати: одному 5 років, а іншому 2. Я досить часто їх доглядаю. Також я люблю займатися спортом. Не починаю ранок без зарядки. А ще дуже люблю алмазну вишивку. Якщо коротко – це викладання камінчиків по номерах на картині. Дуже кропітка робота, також забирає час, але воно того варте, тому що результат виходить просто вау.
Також люблю читати наукову літературу, обожнюю монтувати відео і порушувати гострі соціальні проблеми – домашнє насилля, булінг, війна. Останнє відео я робила про війну в Україні, викладала його у себе в інстаграмі. Воно набрало 6 тисяч переглядів. Моє величезне досягнення в тому, що Роксана Маліновська (дружина Руслана) поділилася ним у себе в сторіс.
– Цікаво, розкажи більше про це відео.
– Я готувала його до 24 березня, коли війна тривала вже місяць. За мною стежить невелика кількість людей з Росії, які не вірили тому, що відбувається. Я готувала його, щоб достукатися хоча б до когось із них, показати ті жахи, які відбуваються в нас вже місяць. Воно повністю російською мові саме через це. Але й хотілося ще більше достукатися до світу. Я показала вибухи, розбомблені будинки, розбомблений пологовий будинок, показала, що увесь світ з нами, і футбольний, і ось ці всі мітинги, які відбувалися. А в кінці я показала невеличкий фрагмент нашого життя до війни, він трішки добиває навіть мене, тому що дійсно сильний, боляче усвідомлювати, що як раніше вже не буде.
– Як однокласники реагують на твої пости? Чи читають тебе?
– Небагато однокласників знають про мій блог, тільки деякі. Тому що я така людина, яка трохи вірить у всі ці повір‘я, то ж довірила це поки що лише найближчим. Але можу сказати, що всі, хто знає, просто шоковані вже від того, що дівчина цікавиться футболом, тому що зараз хлопці не сильно знаються на цьому виді спорту. Коли я була маленька, всі скрізь говорили про футбол, а я не розуміла цієї гри. Коли ж мені почало це подобатися, пристрасть до цього виду спорту у сучасних хлопців-підлітків ніби зникла.
Друзі читають мене, за їхніми словами, це наче написав якийсь журналіст, а не я. Деякі жартують, що комусь заплатила. Мій друг нещодавно сказав, що мені потрібно стати коментатором матчів, тому що таких аналізів він ще не бачив, що вже казати про всі інші знання.
– Наскільки важко було закінчувати школу під час війни? Адже багато випускників або покинули територію України через бойові дії, або ж планують виїхати.
– Насправді було навіть легше в плані навчання, тому що вчителі тиснули набагато менше, поставили вищі оцінки. Але краще б все було нормально, тому що я мала складати ЗНО, біологію та хімію, готувала їх, а врешті поставили зовсім інші предмети, до яких більшість не готувалася. Особисто я рада, що вивчила історію, але в системі національного мультипредметного тесту є дуже багато недоліків. Рівні умови вступу для всіх не вийдуть, багато дітей цього року позабирають бюджетні місця через те, що міністерство зробило не так, як обіцяло.
Дуже шкода, що поїхали однокласники, з якими я досить добре спілкувалася. Вони не планують повертатися найближчим часом. Це дуже важко. Дистанційне навчання – то вже норма, особливо після подій з коронавірусом. Все інше – дуже сумно, що так склалося. У нас навіть останній дзвоник був онлайн. Багато хто плакав.
І наостанок, я б хотіла звернутися до читачів мого блогу. Нехай частіше діляться своєю думкою в коментарях, а то мені іноді здається, що вони бояться. Я не завжди права, мені дуже цікаво читати думку інших і дізнаватися щось нове для себе. До того ж – дуже приємно вступати в якісь дискусії та і взагалі читати думку інших.
