Дивитись УПЛ з тривогами – неможливо. Треба переносити матчі клубів зі східних регіонів на більш безпечні стадіони
Не може гра тривати близько чотирьох годин.
***
УПЛ з цього сезону дозволила деяким командам грати на домашніх стадіонах – це стало величезною помилкою. Війна не стала далі від нашої країни, а на сході майже кожного дня йдуть обстріли з території неадекватних сусідів. Грати у футбол за таких умов – абсурд.
Домашні поєдинки за участтю полтавської «Ворскли», дніпровського «Дніпра-1», криворізького «Кривбасу», кропивницької «Олександрії», одеського «Чорноморця» – дуже важко. Постійни тривоги, постійне відчуття загрози переслідують як господарів, так і гостей. Ліга вже пішла назустріч вболівальникам і допустила деяку кількість на стадіони, але, як показує практика – поспішили з рішенням. Стосується це саме команд зі сходу та півдня.
Чому футболу немає в Харкові, Херсоні, Запоріжжі? Бо там неймовірно небезпечно. Там дуже маленька відстань до лінії фронту. Зараз ми воюємо з підступним та непередбачуваним ворогом. У них все частіше і частіше з'являється можливість кошмарити наші регіони фейковими пусками чи керованими авіаційними бомбами.
Ми занадто повірили в безпекову ситуацію навколо прифронтових міст. Зрозуміло, що і Київ під ризиком, і Житомир, і Черкаси, але тривог там явно поменше. Футбол – динамічний вид спорту. Тренери, футболісти та фанати жаліються, що важко дивитис УПЛ чотири години з такими великими перервами. Втрачається вся суть цієї гри. Команди отримують шанси підкоригувати тактику, отримають збої в навантаженнях, або навпаки зайвий відпочинок.
У 18-му турі УПЛ «Дніпро-1» приймав у себе вдома «Минай». У матчі було три тривоги. Команди грали майже п'ять годин. Кому такий футбол потрібен? Нещодавно в Полтаві було кілька тривог і також гра «Динамо» і «Ворскли» тривала близько чотирьох годин. Ми не готові до такого. Ніхто з фанатів будь-якого клубу не захоче добровільно переїзжати в чуже місто, але реалії змушують.
В Україні є стадіони, які тимчасово можуть дати прихисток таким клубам. Згадайте, як в минулому сезоні «Дніпро-1» грав в Ужгороді і здобув для себе срібні медалі. Завадило їм це? Як на мене, то аж ніяк. Легіонери дніпрян також почувались куди краще. Той же Домінго Бланко переїхав до Мексики саме через часті обстріли Дніпра. Окрім Ужгорода, є стадіони в Києві – на Баннікова досі ніхто не грає. Ще варто згадати луцький «Авангард», але треба дивитись на готовність поля приймати матчі вищої ліги. Хоча, якщо у нас допускаються стадіони без освітлення, то і там все буде добре.
Ще є Тернопіль, Івано-Франківськ, Чернівці, Хмельницький, Вінниця. Настав час зрозуміти в якому часі ми живемо і подбати про власну безпеку і чесність проведення змагань. Грати один матч по 5-6 годин – у нас немає розкоші. Балістичні ракети долітають дуже швидко до цілі.
Потрібно частково пересилити українські східні клуби ближче до західних регіонів, щоб український футбол був дійсно схожим на футбол, а не на пародію з тривогами від руснявих орків.
