Любов Кип'яченкова: «Після початку війни багато хто в Україні грає в PUBG Mobile»
Українська біатлоністка Любов Кип'яченкова розповіла, в яку онлайн-гру любить грати у вільний час.
– Чи були в тебе якісь контакти з кимось із російських біатлоністів?
– На трасі, можливо, чи десь на тренуванні інколи. А так, щоб у гості ходити один до одного – ні.
– Переписуватись там, вітати зі святами?
– Ні.
– Ніхто тобі потайки не писав у особисті – мовляв, ми проти, але не можемо про це сказати?
– Ні. Весною, коли почалася війна, і ти не знав, що робити, якось я грала в ігри онлайн. А там виходило так, що ти міг потрапити в одну команду з російськими гравцями.
Можна було говорити під час гри. Ми якось запитували в росіян, і вони, бувало, так агресивно тебе запитують: «Що там у вас в України, війна?». Ми йому: «Ну так. А що, ти хочеш приїхати?» – «Так, я повістку скоро отримаю, піду в воєнкомат». – «Ну приїжджай, повоюємо. Може, пограємо з тобою тут».
Або запитуєш: «А навіщо ти їдеш, нащо тобі це?» Дурні відповіді. Один каже: «Ми за свою батьківщину воюємо». Інші кажуть: «А яка різниця, все одно всі помруть. Яка різниця, зараз чи потім». Я кажу: «А діти маленькі, вам не шкода?» – «Будуть сильніші діти, значить».
Ну вони якось так, не розуміють цього нічого. І коли я сама запитую цих людей з Росії (у багатьох випадках це молоді хлопці): «Навіщо це тобі, яка ціль?» І він каже: «Або батьківщина, або яка різниця, коли помирати».
Ти розумієш, що просто логіки в людини нема. Він не каже, що їх примушують, чи ще щось. Може, когось і примушують, але багато хто говорить просто: «Це моя батьківщина, я йду за неї воювати». Це така дурна якась відповідь, і все.
– А в які ти ігри граєш?
– PUBG Mobile.
– Що там треба робити?
– Це така, я б сказала, віртуальна теж війна.
– Стрілялка?
– Так.
– З біатлоністок тільки ти в неї граєш, чи це загальнокомандне захоплення?
– Може, деякі теж грають, просто не буду говорити, хто. Досить поширена гра, після початку війни багато хто в неї грає в нашій країні, – сказала Кип'яченкова.
