Любов Кип'яченкова: «Завдяки мені і Харкову ми почали розвивати біатлон в області, бо раніше в нас не було спортсменів взагалі»

Українська біатлоністка Любов Кип'яченкова розповіла, як починалася її спортивна кар’єра.

– Ти з Пархомівки Харківської області. Як ти стала біатлоністкою? Бо я теж з Харківщини, і в моєму селищі (Великий Бурлук) не було ніяких натяків на лижі і, тим більше, ще з гвинтівкою.

– У мене також. Я не знаю, це якось випадково сталося, тому що я з дитинства хотіла і мріяла стати спортсменкою, а найголовніше – тренером. І неважливо, яким тренером, я не задавалася ціллю, просто хотіла когось виховувати, присвятити себе спорту.

Я в школі займалася легкою атлетикою, бігала 1 км і 3 км, почала виїжджати на обласні змагання. І в Харкові мене якось зустрів тренер – не знаю, я його помітила, чи він мене. Він підійшов і спитав: «Ти хочеш в спортінтернат, будеш спортом займатися?» Я говорю: «Так, хочу».

Потім він дав мені свої реквізити, ми приїхали на відбіркові змагання, пробігли, зробили пару тестів їхніх, пройшли медицину – і він мене взяв. Потім говорить: «Ти будеш займатися біатлоном. Знаєш, що таке біатлон?» – «Ні, не знаю». – «Ну це лижі зі стрільбою. Все, ми тебе навчимо».

Якось так вийшло, що в перший же свій зимовий сезон я встала на лижі й поїхала. Наступного сезону я вже бігала по лижним гонкам на чемпіонаті України.

– В якому віці це було?

– 13 років.

– Тобто в 13 років ти вперше стала на лижі?

– Так, там був набір на 8-й клас, і я туди потрапила. У 8-му класі я не бігала зовсім по біатлонним змаганням, а бігала тільки по лижним гонкам, щоб більш-менш стояти на лижах. А вже наступного літа взяла гвинтівку і бігала на чемпіонаті області.

Ну й так пішло далі, що вже потрапила в команду, ще й був юнацький олімпійський сезон, тож мені, я сказала би, якось пощастило. Одразу почала розуміти, що таке національна команда і що таке олімпійці.

– Я так розумію, що в тебе і в бігу були такі хороші, принаймні для чемпіонату області, показники, що на тебе звернули увагу?

– Так, на області в трійку заїжджала… забігала.

– Я впевнений, що в тебе такі роздуми бувають, що от якби ти стала на лижі не в 13, а в 7 років – ти могла б бути зараз десь на рівень вище?

– Думаю, так. Можливо, була б більш чітка техніка і був би менший програш по дистанції, це 100%. Чим раніше ти стаєш на лижі – тим скоріше ти відпрацьовуєш свою техніку, і розумієш, що таке лижі, і що таке координація.

А в мене з цим взагалі проблеми, тому що в дитинстві багато чого не напрацювала. Зараз такі елементарні вправи ми напрацьовуємо вже тут, в національній команді.

– А в якому віці зазвичай дівчата стають на лижі в українському біатлоні?

– Ну якщо твої батьки не тренери, то це 13-14 років, а якщо тренери – то десь 8-10 років.

– Ти взагалі лиж не бачила до 13 років?

– Так, у 8-му класі як стала перший раз – так і поїхала. Завдяки мені і завдяки Харкову ми почали розвивати біатлон, почали бути більш конкурентоздатними, тому що раніше в нас не було спортсменів взагалі, і про харківську область ніхто ніде не чув у біатлоні.

А коли з'явилися я, Пономаренко, Коваленко, Ситник, Кінаш, то в області почали розвивати біатлон. Мені навіть у школу привезли 8-10 пневматичних гвинтівок, привезли також лижі. І зараз дітки вже в школі починають на уроках фізкультури займатися цим. Я так їм заздрю! Мені б так.

– Це хтось, хто гвинтівки й лижі розподіляє, подумав: «Ну колись в Пармомівці вистрілило – то може ще колись вистрілить? Дамо їм умови тоді нарешті для цього».

– Так. У Харкові вже 3-4 школи відкрили, і розвивається біатлон. Це дуже приємно, тому що в нас у Харкові, коли я займалася, було дуже мало людей. Мені доводилося в свої 14-15 років закривати всі старти і бігати в сезон не своїх 10 гонок, а всі 15.

Це був спочатку юнацький чемпіонат, потім юніорський, а потім ще по дорослим треба було бігти, тому що треба очки заробляти на Харківську область, показувати, що є Харків, що ми конкурентоздатні.

І от, напевно, завдяки цьому так вийшло, що в Харкові є люди, є з чим працювати, є трішечки вже вибір. І школи також зацікавлені в тому, щоб розвивати діток, хоча б на уроках фізкультури пояснювати, що таке біатлон. Тому що я до 13-14 років взагалі не знала, що таке біатлон.

– Тобто, коли ти починала займатися біатлоном, ти взагалі не знала, хто такі Семеренки, Підгрушна чи Хвостенко?

– Ні, взагалі. Я не знала, що таке біатлон, а ви мені розказуєте про цих людей (сміється), – сказала Кип'яченкова.