Девіс на Дончича – трейд стомлених людей. В ньому немає перемоги чи поразки – тільки полегшення

Попри нечуваний масштаб (це перший за покоління прямий трейд одного френчайз-гравця топклубу НБА на іншого) і сенсаційність (ще у суботу ввечері ніхто нічого навіть не підозрював), в обміну Ентоні Девіса на Луку Дончича – відверто поганенький вайб.

👉 «Даллас» обміняє Дончича в «Лейкерс» – до «Маверікс» перейде Ентоні Девіс

👉 Дончич після обміну в «Лейкерс» втратить можливість підписати супермаксимальний контракт

Він чимось схожий на трейд Расселла Вестбрука на Джона Волла п’ятирічної давнини: маючи по великій проблемі кожен, «Х’юстон» та «Вашингтон» просто обмінялись ними. Вичерпавши усі внутрішні методи розв’язання і сподіваючись, що інший офіс в інших обставинах впорається краще.

Звісно, порівнювати нинішніх Девіса та Дончича із Вестбруком та Воллом зразка грудня 2020-го в суто ігровому плані немає жодного сенсу. Ентоні та Лука – топ-10, ну максимум топ-15 гравці сучасності, вони – глобальні суперзірки, вони все ще продуктивні і ні з якої ярмарки ще не їдуть.

Але все інше – дуже схоже. Бо обмін між «Лейкерс» та «Далласом» – не про підсилення контендерського складу і навіть не типовий для сучасної НБА сценарій з жертвою майбутнього заради сьогодення. Це виключно про полегшення для двох стомлених сторін – і спробу після цього трейду почати життя якщо не з чистого аркуша, то в радикально інших умовах.

Після ковідного чемпіонства у 2020-му «Лейкерс» поступово готували світ до того, що зовсім скоро вони перестануть бути командою Леброна – і стануть командою Девіса. Ще тиждень тому, вкидаючи каліфорнійців у чутки щодо обміну Деарона Фокса з «Сакраменто», американські оглядачі та інсайдери казали якраз про те, що вибуховий захисник «Кінгз» – чудовий компліментарний гравець для зіркового бігмена, якому доведеться тягнути команду тоді, коли 40-річний Король піде на баскетбольну пенсію.

«Даллас» розглядав Дончича як обличчя організації з першого ж дня словенця у найсильнішій баскетбольній лізі світу. Не з першої спроби (пам’ятаємо провальний трейд за Крістапса Порзінгіса), але «Маверікс» таки знайшли комбінацію гравців, яка б працювала навколо Луки – у другій половині минулого сезону техасці були ледь не найсильнішою командою ліги, дійшли до фіналу плей-оф і здавалось, що їхня спроба стати династією тільки починається.

У підсумку «Лейкерс» навіть не стали чекати моменту, коли Девіс стане одноосібною першою зіркою легендарної франшизи, а «Даллас» – пробувати розвивати минулорічний успіх. В моменті обидва клуби відмовились від ідей, які плекали тривалий час – і які начебто завжди були планом А.

А все тому, що плюс-мінус одночасно розчарувались в цих ідеях, розуміючи, що нічого хорошого із них не вийде.

Девіс чим далі, тим більше ставив під сумнів і кадрову політику «Лейкерс», і власну роль у команді – намагаючись через публічні висловлювання донести до менеджменту і тренерського складу, що він хоче грати важкого форварда (хоча понад 90% ігрового часу у цьому сезоні він провів на п’ятірці), а свої й без того нечисельні трейд-активи клуб має витратити на нового стартового центра.

Дончич чим далі, тим більше дратував «Маверікс» своїм ставленням до справи. У «Далласі» ще готові були терпіти щорічні поїздки Луки до збірної Словенії, які останнім часом завершувались переважно розчаруванням (хоча єдиний титул з Дірком Новіцкі техасці здобули у сезоні після того, як зірковий німець не поїхав на чемпіонат світу), але відверто втомились від того, що потім у кожен тренувальний табір він приїздить розтренованим. А далі мучиться або просто зі змагальною формою, або з дрібними чи не дуже травмами внаслідок її відсутності – і чим старшим стає Дончич, тим важче його організму дається це відновлення.

Ці замкнені кола потрібно було розривати. І найкраще робити це було прямо зараз.

Десь допомогла ситуація із Джиммі Батлером у «Маямі» – наочна демонстрація того, що буває, коли в незадоволенні одне одним клуб НБА та зірковий гравець проходять точку неповернення і займаються лише тим, що цілеспрямовано псують життя усім навколо.

Десь повпливала контрактна складова – зовсім скоро Дончич мав би претендувати на новий п’ятирічний супермакс на 340+ мільйонів доларів, який «Маверікс», судячи зі всього, просто не готові були йому давати.

Десь спрацювала генетична пам’ять «Лейкерс», які пережили не один жахливий сезон після відходу Кобі Браянта, не маючи чіткого плану, що робити далі.

Десь – багаторічна звичка «Далласа» робити що завгодно, аби тільки не сидіти на одному місці і не застрягти у посередності, як умовна «Атланта» (це третій дедлайн поспіль, який «Маверікс» проводять активно і агресивно).

Проте найбільше трейд Девіса на Дончича – про те, що і «Лейкерс», і «Даллас» вичерпали адекватний набір інструментів впливу на власних зірок. І, заздалегідь передбачаючи ще більші проблеми, просто скинули вже існуючі, взявши на себе складнощі іншого характеру.

На публіці обидва можуть вважати себе переможцями. У «Маверікс» є навіть не один, а декілька якісних центрів для того, щоб задовольнити вимоги Девіса – особливо якщо Дерек Лайвлі, який зараз травмований, продовжить прогресувати. Для «Лейкерс», які у власній історії вигравали з усіма, починаючи з Вілта Чемберлена і завершуючи Леброном, банально не існує поняття «проблемна суперзірка»: це організація, яка вміє створити умови для кожного, навіть якщо для цього потрібно обміняти Шака чи задрафтувати Бронні.

Але у цьому обміні немає переможців чи програвших – лише ковток свіжого повітря для всіх його учасників. І тільки один реальний бенефіціар – сама НБА, яка у сезоні з провальними телевізійними рейтингами і тотальною домінацією НФЛ навіть на традиційно баскетбольне Різдво все ж знайшла спосіб урвати трохи уваги й собі.

Як не крути, Лука в одній команді з Леброном – це must-see TV.

Фото: Ariana Ruiz/Keystone Press Agency, Javier Rojas/Keystone Press Agency/Globallookpress.com, The Dallas Morning News