Змінив вид спорту, щоб виграти хоч щось, і забив кидок на золото ОІ. Ворті де Йонг – герой 3х3 у Парижі

Другий в історії олімпійський турнір з баскетболу 3х3 дещо несподівано виграла національна збірна Нідерландів. Ця команда не була топфаворитом змагання, але найефективніше з усіх скористалася колапсом латвійців – переможці Токіо-2020 і тріумфатори групового раунду паризьких Ігор взагалі нічого не показали у медальних поєдинках, спочатку пропустивши у фінал французів, а потім ще й віддавши бронзу сусідам з Литви.

З Францією у вирішальному матчі Олімпіади Нідерланди впорались – не без пригод у вигляді перебору фолів (якомога довше триматись на ліміті в сім командних – запорука успіху у баскетболі 3х3) та необхідності рятувати матч на останніх секундах основного часу:

Коли ж справа дійшла до визначення переможця в овертаймі, м’яч у свої руки взяв 36-річний уродженець Сурінаму Ворті де Йонг. Його перша дальня спроба (у баскетболі 3х3 вони оцінюються двома очками, а не трьома, як у звичайному) виявилась невлучною, а от друга принесла Нідерландам титул:

Якщо ви уважно слідкуєте за європейським баскетболом (і, перш за все, баскетболом національних збірних), то могли чути про де Йонга – він був багаторічним лідером збірної Нідерландів у класичній грі. Але його покоління у голландців, м’яко кажучи, не було талановитим: усе, на що захисник награв за свої 118 поєдинків за національну команду – потрапляння на два чемпіонати Європи (хоча кваліфікацію на Євробаскет-2015 після майже 30-річної перерви за тамтешніми стандартами цілком можна було вважати успіхом), де Нідерланди виграли один матч з десяти.

Ще перед Євробаскетом-2022, де Нідерланди програли взагалі все у групі (0/5), де Йонг оголосив, що завершить кар’єру в 5х5, щоб перейти у баскетбол 3х3 – і спробувати виграти хоч щось серйозне на рівні збірних бодай там. Заключний великий турнір особисто для Ворті склався дуже пристойно – він став найкращим скорером збірної з 16,4 очками за гру, майже 45% реалізації триочкових і загалом не був схожий на людину, якій настав час йти. Однак прагнення боротися, а не просто брати участь, перемогло.

У зовсім молодому ще як самостійний спорт баскетболі 3х3 позиції Нідерландів й до приходу де Йонга були непоганими. Вперше голландці серйозно звернули на себе увагу у кваліфікації до токійської Олімпіади – тоді саме вони не пустили на дебютні для цього виду Ігри американців. В Японії їм не вистачило зовсім трохи (пряму путівку в півфінал програли за додатковими показниками у потрійній закрутці з латвійцями та бельгійцями, а в плей-ін одним кидком поступилися гравцям з країни-терористки, яка згодом взяла срібло), але вже тоді було зрозуміло – команда достатньо міцна.

Додавши до неї де Йонга та Яна Дріссена, 27-річного бігмена, який свого часу грав за нідерландську молодіжку в класичному баскетболі, але ще у 2017-му завершив кар’єру, щоб зосередитись на навчанні, голландці зробили міцний колектив чемпіонським. У фіналі з французами різницю зробили якраз ці двоє – на двох здобули 13 очок з 18.

Ще двома олімпійськими чемпіонами стали Дімео ван дер Хорст та Арвін Слагтер. Вони теж колись грали за національну збірну (Слагтер разом з де Йонгом навіть брав участь у Євробаскеті-2015), але остаточно перепрофілювались ще у попередньому циклі – коли баскетбол 3х3 був включений в програму Олімпіади. 33-річний Дімео – головний ветеран програми, в якого тепер є нагороди з чемпіонату Європи, Кубка світу та Парижа-2024.

Вінтажний Богданович врятував Олімпіаду для Янніса – і зруйнував південносуданську мрію

Фото: ФІБА, скриншоти з трансляції Eurosport