«Прометей» програв фавориту Єврокубка і анонсував «болючі зміни». Що там взагалі відбувається

У п’ятому турі регулярного чемпіонату Єврокубка єдиний представник України на міжнародній арені у поточному баскетбольному сезоні «Прометей» без шансів поступився «Парижу» – 79:96 на номінально домашній арені у Ризі.

Поступився у матчі, у якому і близько не був фаворитом (букмекери давали п’ятиочкову фору на французів у виїзній грі – це солідно), поступився команді, що зносить все живе на початку баскетбольного року. 5/0 у п’яти стартових турах, 99 очок в середньому за матч і тотальне нерозуміння усіх навкруги, як з цим суперником взагалі грати – «Париж» восени гучно підтверджує свій статус одного з головних претендентів на перемогу у Єврокубку та кваліфікацію до Євроліги.

Напевно, найгарячіший молодий тренер Європи, фін Туомас Іісало, трохи зчитерив – у попередньому сезоні він збудував навколо неортодоксального першого номера Ті Джея Шортса (175 сантиметрів зросту і поганий триочковий кидок – проте божевільні енергія, швидкість та бачення поля) команду, що виграла баскетбольну Лігу чемпіонів, у німецькому «Бонні». І влітку, отримавши запрошення від «Парижа», забрав з собою шістьох з дев’яти виконавців, які перемагали єрусалимський «Хапоель» у фіналі.

«Розмов про збірну України не було». Поспілкувались з Гінзбургом під старт «Прометея» у Єврокубку

Чому Стефенс залишив «Прометей», як «Ульм» збирає топ-талантів Європи і чи варто чекати прогресу від Войналовича? Спитали у нового спортдира «титанів»

Тому «Париж» поїхав одразу, без розкачки – на папері це ніби й нова команда, але насправді дуже добре зіграна. Тому поразка «Прометея» від французів читалася – і сама по собі взагалі ніякою несподіванкою не стала. Але саме після цього матчу український клуб публічно анонсував «болючі зміни» у найближчому майбутньому: стосуватимуться вони лише гравців, чи тренерського штабу із менеджментом також, поки що невідомо.

Чому так? Бо якраз невдача у грі з «Парижем» яскраво підсумувала враження від першого місяця нового сезону у виконанні «титанів»: прямо зараз вони не виглядають командою, що здатна досягти бодай минулорічного результату (півфінал Єврокубка – повторення рекорду нашого клубного баскетболу, встановленого «Будівельником» у 2013-му), не кажучи вже про боротьбу за головний приз.

***

Ронен Гінзбург у мікст-зоні після матчу з «Парижем» не став вигадувати жодних виправдань негативному результату. «Поки що ми просто не готові до такого рівня суперництва. Ми знаємо свої проблеми і будемо намагатись їх вирішити», – коментар головного тренера «титанів» був коротким та лаконічним, як завжди.

Насправді, у двох попередніх міжнародних сезонах «Прометей» під його керівництвом також стартував повільно.

Два роки тому в основному раунді Ліги чемпіонів свою першу перемогу здобув лише у третьому матчі, встигнувши до того отримати домашню «двадцятку» від німецького «Людвігсбурга» – і лише у плей-ін-серії з «Хапоелем» за право зіграти у Топ-16 вийшов на запрограмований рівень.

Рік тому у дебютному розіграші Єврокубка мав від’ємне співвідношення перемог та поразок після сьомого туру регулярного чемпіонату (3/4 з нищівною виїзною поразкою від італійської «Брешії» з різницею у 34 очки) – а потім пішов на 13-матчеву виграшну серію, яку зупинив лише «Тюрк Телеком» у близькому півфіналі.

Але між поточним євросезоном «Прометея» та двома попередніми є дуже важлива відмінність. Раніше «титани» щороку робили крок нагору: із Кубка Європи ФІБА у Лігу чемпіонів, де стали першою українською командою, що пройшла кваліфікацію, з ЛЧ – у Єврокубок, близький їй за рівнем, але більш вимогливий з точки зору логістики та комплектації. І цей шлях клуб робив у циклі однієї команди – з закладеним фундаментом, до якого щороку додавались нові елементи конструкції. Кріс Доу, Джіан Клавелл, Калеб Агада, Онджей Балвін – усі ці люди не приходили на порожнє місце, а запрошувались під чітко визначені для них ролі. Або давати апгрейд порівняно із попередниками, або додавати грі команди якихось нових характеристик, яких їй не вистачало.

Влітку цей цикл завершився. Ді Джей Стефенс за дуже великі гроші поїхав тішити японську публіку, Ді Джей Кеннеді та Денис Лукашов серйозно травмувалися у попередньому сезоні та не отримали нових контрактів, не повернувся Клавелл – і з баскетболістів, що складали фундамент «Прометея», у складі залишився лише Балвін. Гравець дуже корисний, але людина, що не може вести гру команди на майданчику просто в силу своєї позиції п’ятого номера – хоча і залишається дуже впливовою у нападі.

І коли втрата лідерів, у тому числі й лідерів роздягальні, наклалася на зміну статуса «Прометея» у Єврокубку – із нікому не відомого дебютанта він за рік перетворився на команду першої четвірки та подразника для будь-якого суперника, яку вивчають, під яку предметно готуються і яку сприймають максимально серйозно – результати стрімко пішли вниз. У новому розіграші турніру «титани» тричі зустрічалися з клубами зі схожими до власних амбіціями (окрім «Парижа», це «Лондон Лайонз» та «Бешикташ») – і усім трьом програли з двозначною різницею у рахунку.

Дві перемоги у цьогорічному Єврокубку «Прометей» здобув у зустрічах із німецьким «Гамбургом» та словенською «Цедевітою-Олімпією», які після стартових п’яти турів мають промовисті 0/10 на двох. Забирати свої очки у таких матчах теж важливо, саме із них складається путівка до плей-оф (для цього треба посісти принаймні шосте місце у групі з десяти команд) – але й відставання від лідерів пулу теж дуже помітне. І це ще підопічні Гінзбурга з «Ховентутом» та тель-авівським «Хапоелем» не грали: якщо іспанці теж розпочали сезон так собі і поки що виглядають старою та не дуже голодною командою, яку треба ну дуже вже сильно розлютити, щоб вона заграла у класний баскетбол, то ізраїльтяни, попри війну у рідній країні, минулорічний навколотоповий рівень впевнено тримають.

***

Роблячи спробу розібратися, що ж у «Прометея» восени 2023-го пішло не так, дуже складно відмовитись від бажання піти легким шляхом – і списати усе на кадрові проблеми. У команді ну дуже вже багато травм: вони зруйнували генеральну ідею при комплектації складу (ледь не головним апгрейдом міжсезоння мав стати литовський важкий форвард Арнольдас Кульбока з видатними снайперськими якостями – але він вибув щонайменше на півроку), зіпсували тренувальний табір (Агада пропустив його весь, Рональд Марч – майже весь, були проблеми зі здоров’ям і у значної частини українських гравців команди) і призвели до того, що «титани» поки що взагалі жодного офіційного матчу у сезоні не зіграли оптимальним складом. Зараз, наприклад, травмований зірковий новачок Дейвон Рід – теоретично він може стати для команди суттєво покращеною версією Діанджело Харрісона, але на майданчику ми його не бачили з 10 жовтня.

Але травми – це лише частина усієї історії, хоч і дуже важлива. Ще частина полягає у тому, що «Прометей» не вгадав із основним першим номером: американець Маркус Кін провалює старт сезону, маючи у Єврокубку більш-менш адекватні базові цифри статистики (12 очок + 4,2 передачі в середньому за гру), але відверто погану кидкову ефективність (29,6% реалізації з поля, 24,2% влучань з периметра). Його ситуація зараз дуже сильно нагадує ту, в якій рік тому знаходився Клавелл – у баскетбол грає або він один, або команда без нього. Але якщо пуерторіканець, загалом більш якісний та майстерний виконавець, з часом зміг перелаштуватися на командну роботу, додати до власного скорингу енергію у захисті та в цілому вписатися у систему, Кін поки що бере на себе забагато – і це не працює.

Ще частина полягає у постійних проблемах Іссуфа Санона. Лише за останні кілька місяців у нього були три різних пошкодження, що не дозволяють захисникові набрати нормальний ритм, а тренерському штабу – стабільно на нього розраховувати. Ще частина – у тому, що суперники «титанів» вивчили та розібрали Іллю Сидорова. Його середня результативність у Єврокубку впала рівно вдвічі порівняно із попереднім сезоном (3,8 очка за гру проти 7,6), а у матчі з «Парижем» він вперше за дуже довгий час випав з основної ротації Гінзбурга, будучи здоровим та готовим грати: на майданчик Ілля вийшов лише у другій половині, коли із підсумковим результатом зустрічі вже все було більш-менш зрозуміло.

Безумовно, є і позитив. В команду чудово вписався Тай Одіасе – тепер у «Прометея» є двоє класних центрових. Прогресує Іван Ткаченко – зараз він є другим за ігровим часом у Єврокубку українським баскетболістом «Прометея» після Олександра Липового, періодично виходить у старті і демонструє, що має ще вдосталь нерозкритого потенціалу. Але поки що цього позитиву замало, щоб він склався у переможну серію на зразок минулорічної – попереду у Гінзбурга ще дуже багато роботи.

***

Втім, буде дуже великою помилкою вважати, що для суттєвого покращення результатів «Прометею» варто лише розміняти першого номера: мовляв, позиція не дефіцитна, це не центрового рівня Єврокубка посеред сезону шукати, просто виходь на ринок, плати гроші і вперед за титулом. Бо насправді головна саме спортивна проблема «титанів» зараз – не кадрова чи не зовсім кадрова. «Прометей» зразка початку нового сезону – це команда без чіткої ідентичності, без власного стилю.

Минулорічний проект Гінзбурга мав чіткі сильні сторони, які вирізняли його серед решти учасників Єврокубка – це агресивний захист проти м’яча, це лідерство за перехопленнями, це постійний набір очок у транзитному нападі, це високий темп, це перевага за підбираннями у нападі. «Прометей» не був топовою кидковою командою, в окремих матчах навіть був відверто поганою кидковою командою – але практично завжди мав істотно більше володінь, аніж суперник, і за рахунок цього досягав результату.

Єдине, що з цього залишилось у новому сезоні – перевага на підбираннях, за якими «Прометей» є лідером Єврокубка (і загалом, і за кількістю м’ячів, зібраних у нападі). За кількістю перехоплень команда впала у другу половину двадцятки, за результативними передачами взагалі четверта з кінця (що повертає нас до теми невиправданого індивідуалізму Кіна та інших захисників), за забитими штрафними кидками – третя з кінця із втратою 4,5 очок в середньому за матч лише у цьому компоненті. Частково все це, безумовно, пов’язано з відходом Стефенса, Кеннеді та Клавелла, але «титани» загалом стали значно менш агресивною командою, з якою простіше впоратись захисту суперника. І навпаки – зараз вони погано грають проти опонентів, схожих за стилістикою на попередню версію «Прометея», якими є «Лондон» та «Париж».

Ніхто не каже, що «титани» мають за будь-яку ціну відкочуватися до попередніх налаштувань – у баскетболі можна вигравати різними способами, і Гінзбург, тренер дуже досвідчений, добре про це знає (збивати темп та топити суперників у багнюці попередні версії «Прометея» теж вміли – але не робили це без гострої потреби виграти за будь-яку ціну). Проте вони повинні знайти себе в оновленому складі – актуальному чи ще з якимись кадровими перестановками. І відшукати щось, у чому вони можуть бути кращими за інших – без цього знову пробитися до першої четвірки буде нелегко.

Часу в «Прометея», насправді, ще більш ніж достатньо – попереду 13 турів регулярного чемпіонату і вдосталь матчів із нетоповими суперниками («Вулвз», що втратили Артурса Жагарса до кінця сезону, «Венеція», що досі перебудовується після епохи Вальтера ді Раффаеле і теж шукає своє нове обличчя), у яких можна буде надолужити втрачене. Але ситуація, коли амбіції клубу не співпадають з результатами, завжди дуже цікава для спостереження – тим більше, що Гінзбург, який працює з «титанами» вже четвертий сезон, зараз опиняється у ній вперше.

«Прометей» програв «Парижу» у 5-му турі Єврокубка

Турнірна таблиця Єврокубка: «Прометей» опустився на 7-ме місце у своїй групі

Володимир Дубинський: «Найближчим часом буду мати розмову з Нено, маємо підтримку від партнерів та готуємось до болючих змін»

Фото: БК «Прометей» / Facebook