«Рівне» вперше в історії заявилось на баскетбольну Суперлігу. Що треба знати про цей клуб

Дедлайн подачі заявок на новий сезон української баскетбольної Суперліги – 10 вересня, але ім’я одного потенційного новачка топ-дивізіону відоме вже зараз.

Бажання підвищитися у класі – і зіграти у Суперлізі вперше у власній історії – висловили чинні чемпіони Вищої ліги з «Рівного». Команда, чиєї появи в еліті на рівні чуток чекали впродовж декількох років, але вона постійно відтерміновувалась.

Тепер час, схоже, настав – тож знайомимось ближче з організацією, яка наважилась на найголовніший крок у власній історії.

Де виступали раніше

Актуальну ітерацію рівненського баскетбольного клубу було засновано шість років тому (дата реєстрації громадської спілки – 12 червня 2017-го), і весь цей час команда виступала у другому дивізіоні українського баскетболу. Неодноразово була близькою до тріумфу у Вищій лізі (три комплекти срібних нагород), але постійно знаходився хтось сильніший – найбільш драматично титул рівненці програли у сезоні-2020/21, віддавши перевагу 2:0 у фінальній серії до трьох перемог з одеською «Біпою».

Фактично (але не юридично) «Рівне» є спадкоємцем «Пульсара» – клубу, що було створено у місті на початку 1990-х, і який свого часу навіть встиг чимало пограти у Суперлізі. У своєму останньому сезоні на топовому рівні, кампанії-2009/10, «Пульсар» посів 13 місце, випередивши у таблиці лише безнадійних «Грифонів» (одна перемога за сезон, та й та – у втішному турнірі за 9-14 місця) – і, не маючи належних фінансових можливостей, спустився у Вищу лігу, щоб у 2015-му припинити існування вже у статусі команди Першої ліги.

Професійний баскетбол у Рівному перезапустили за рік на базі обласної школи вищої спортивної майстерності (причому перезапустили доволі непогано – із заявкою одразу на Вищу лігу і виходом у фінальну вісімку сезону), а за рік клуб отримав свій сучасний вигляд та бренд. З 2017-го тут змінилося небагато: шість попередніх сезонів команда пройшла з одним тренером та кістяком ключових гравців, і стабільно була у пулі лідерів «вишки».

Чому заявляються на Суперлігу

Бо виграли Вищу і отримали право претендувати на підвищення у класі за спортивним принципом. В українському баскетболі немає чіткої системи обміну командами між дивізіонами, як, наприклад, в УПЛ (хоча й там зі стабільністю піраміди не все так просто), але навіть якщо усі дев’ять учасників попереднього сезону Суперліги вийдуть на старт нового, «Рівне» точно не буде зайвим. Ширша географія чемпіонату та більша конкуренція у боротьбі за місце в плей-оф (він у новому чемпіонаті буде, причому на вісім команд) – це точно краще, ніж нічого.

Минулий сезон «вишки» теж проходив без плей-оф, але мав більш цікавий формат, ніж Суперліга, саме стосовно визначення чемпіона. Четвірка найсильніших команд другого дивізіону грала між собою фінальний турнір у два кола, і у ньому все звелося до останнього матчу між «Рівним» та «Кривбасом» – перемога із будь-якою різницею у рахунку гарантувала кожній з команд підсумкове перше місце. Рівненці впевнено виграли (77:63), фактично не залишивши собі шляхів для відступу. Якщо раніше керівництво клубу знаходило причини не йти нагору (головним рік тому, наприклад, називалося бажання виграти Вищу лігу), тепер їх не залишилось.

«Рівне» – переможець Вищої ліги України з баскетболу

Адедиран – MVP сезону Вищої ліги з баскетболу

Сергій Ліщук: «У «Рівного» є велике бажання потрапити у Суперлігу»

Хто керує клубом

Президентом «Рівного» від моменту його заснування є Сергій Ліщук – відомий у минулому український баскетболіст, легенда національної збірної та дворазовий володар Єврокубка у складі іспанської «Валенсії». Колишній баскетболіст, що починав грати саме у Рівному, вже давно будує кар’єру баскетбольного функціонера: окрім посади у клубі, він також обіймає пост віце-президента ФБУ, формально відповідаючи за розвиток дитячого баскетболу в Україні.

Під впливом років, проведених у іспанському чемпіонаті у якості гравця, Ліщук намагається будувати клуб за європейським зразком – не покладатися на одне джерело фінансування, а балансувати між підтримкою з боку регіональної влади та локальними інвесторами: якщо звернете увагу на минулорічну ігрову форму «Рівного», знайдете там під десяток спонсорських логотипів. На рівні Вищої ліги та жіночої ліги (вона у попередньому сезоні була одна, без поділу на дивізіони, і жіноча команда клубу фінішувала третьою) цього вистачало, щоб бути серед лідерів. Але на що організація буде спроможною фінансово у Суперлізі, де бюджети значно серйозніші – питання поки що без конкретної відповіді.

Втім, за функціонерські роки Ліщук не показав себе людиною, що приймає поспішні емоційні рішення – він скоріше з категорії тих людей, що будуть дмухати на холодне. Тому, за логікою, за заявкою «Рівного» у Суперлігу має стояти тверезий розрахунок та чіткий висновок про те, що грошей конкурувати на цьому рівні у клубу вистачить (як, наприклад, свого часу це було у Тернополі) – але чи це дійсно так, покаже лише час.

«Баскетбол після війни буде. За 2-3 роки в нас буде суперчемпіонат». Ліщук розповів про допомогу ЗСУ, мову та майбутнє

«Я спалю свій російський паспорт!» Росіянин з нігерійським корінням – про отримання українського громадянства та ставлення до росіян в Рівному

Що по інфраструктурі

У Вищій лізі «Рівне» проводило свої домашні матчі у залі однієї з міських ДЮСШ – він вміщує пару сотень глядачів, і на рівні другого дивізіону цього вистачало (тим більше, в останніх декількох сезонах, коли ігри частіше проводились без вболівальників, аніж із ними, спочатку через ковід, а потім повномасштабне вторгнення РФ).

У цьому ж залі рівненці, скоріше за все, і дебютують у Суперлізі, але тут точно є перспектива – у Рівному (як і у Хмельницькому) ще кілька років тому розпочалося будівництво арени на три тисячі глядачів, яке не встигли завершити саме через російську агресію. У квітні генеральний секретар ФБУ Володимир Драбіковський в інтерв’ю Tribuna.com розповідав, що новий зал у місті є пріоритетом федерації, і як тільки держава поновить виділення коштів на капітальне будівництво у спортивній сфері, його буде зведено.

Звичайно, спрогнозувати зараз якийсь конкретний термін нереально – але й рішення по допуску глядачів на трибуни від державної влади станом на сьогодні теж немає. Тож маленька вмісткість домашнього залу «Рівного» не є надто вже суттєвою проблемою у моменті.

Чому збірну не очолив іноземець, чи були у Суперлізі підозрілі матчі і як ФБУ переживає втрату спонсора. Спитали у Володимира Драбіковського

Володимир Драбіковський: «Працюємо над тим, щоб «Рівне» у наступному сезоні зайшло у чоловічу Суперлігу»

Хто грає та тренує

Михайло Переверзій очолює головну баскетбольну команду міста дуже давно – власне, колись саме він тренував «Пульсар» у Суперлізі, а із «Рівним» працює з моменту створення клубу. Фахівець, можливо, не зірковий і взагалі не надто відомий за межами міста, де він тренує, але дуже досвідчений. Елітним дивізіоном його точно не здивуєш.

Лідером команди у золотому вищоліговому сезоні був 40-річний центровий Олексій Адедиран – вболівальники зі стажем мають пам’ятати його по виступах за «Миколаїв» у золоті часи Суперліги. Школи NCAA, грандіозного досвіду та габаритів йому вистачило для того, щоб у поважний для профі-спорту вік домінувати у другому дивізіоні: бігмен набирав в середньому 17,0 очка та 6,9 підбирання всього за 22,5 хвилини на майданчику, увійшов до п’ятірки найефективніших баскетболістів «вишки» та заслужено отримав нагороду MVP сезону.

Були у складі рівненців і інші цікаві виконавці – наприклад, 26-річний скорер Олексій Соловйов (15,5 очка за гру), що колись був у дублях «Києва», «Донецька» та «Хіміка» і свого часу навіть провів повний сезон у Суперлізі за «Інфіз». Захисники Дмитро Тимощук та Тарас Шанюк пройшли із командою весь шлях від її відродження у 2016-му до заявки на чемпіонат у топ-дивізіоні – немає сумнівів, що вони залишаться і допомагатимуть надалі.

Проте найкрасивіша історія стосовно гравців «Рівного» – про 42-річного форварда Віктора Герасимчука, який у минулому сезоні вже грав небагато (13 матчів і 15 хвилин в середньому за зустріч), але все ще тримав рівень (41,3% реалізації триочкових). Річ у тім, що колись суперветеран встиг пограти у Суперлізі ще за «Пульсар», і може яскраво замкнути власне кар’єрне коло, отримавши якісь змагальні хвилини у наступному чемпіонаті. Ну а хайлайт баскетбольного шляху Герасимчука – сезон-2012/13 у складі «Будівельника», з яким він став чемпіоном Суперліги та дістався півфіналу Єврокубка.

На що здатні

Минулорічний досвід «Старого Луцька» та «Говерли» доводить: навіть у дуже послабленій війною Суперлізі закріпитися не надто вже просто, а демонструвати якісний баскетбол у кожному матчі і боротись за місця у верхній половині турнірної таблиці – ще складніше. Тому рівненцям треба або суттєво підсилювати склад у міжсезоння, або готуватись до важких випробувань і боротьби за потрапляння у вісімку із більш досвідченими організаціями – що, в принципі, теж буде цілком нормально для початку. Бо принаймні поки що якихось натяків на те, що «Рівне» феєритиме одразу із дебютного чемпіонату у еліті, немає.

Перший склад збірної за Степановського – супер-експериментальний. У ньому немає 9 основних гравців

🏀🔀 Літні трансфери Суперліги: «Дніпро» повернув Дубоненка, Заплотинський залишається у «КБ»

💔 Найяскравіший легіонер українського баскетболу попрощався з «Прометеєм». Згадуємо феноменальні хайлайти Ді Джея Стефенса

Фото: БК «Рівне» / Facebook