«Нравится, что вас имеют?!» Україна сенсаційно перемогла Італію після потужного тайм-ауту Багатскіса – і вийшла до плей-оф ЧЄ

🔹 Протягом декількох останніх тижнів багато розмов точилося про те, що збірну Італії можна та навіть потрібно обігрувати у баскетбол. Так, господарі чемпіонату Європи будуть номінальними фаворитами у будь-якому офіційному матчі з командою України – але це не означає, що вони непереможні.

🔹 Як це може та має бути, ми побачили 24 серпня у Ризі. Тоді наша національна команда зіграла зразкову першу половину проти італійців у матчі кваліфікації ЧС-2023 – контролювала темп, мала перевагу у «фарбі» (у італійців вже бозна-яке покоління поспіль немає жодного класичного центрового рівня бодай лави запасних збірної) та отримала двозначну перевагу у рахунку, використовуючи власні козирі.

🔹 Тоді ж ми побачили, чого у грі з італійцями робити не треба: українських баскетболістів розірвали у третій чверті (два тижні тому ми пропустили 38 очок за 10 хвилин – неймовірно багато для матчу, який збірна нібито збиралася вигравати), лише у п’яти захисних володіннях якої ми не пропустили, і перемога дісталася більш іменитій з двох команд.

Але кількість розмов та заяв про реванш на чемпіонаті Європи доводила – у таборі нашої збірної розуміли, що це не Італія настільки потужна, а саме українська команда не допрацювала та не скористалася своїми шансами.

🔹 За великим рахунком, Україні у тому матчі не вистачило двох речей – взаєморозуміння між великими гравцями (Олексій Лень приїхав у збірну вперше за чотири роки, тож йому об’єктивно був потрібен певний час, щоб знайти спільну мову із Володимиром Геруном, Артемом Пустовим та В’ячеславом Бобровим) та правильних, виважених рішень у нападі. Трійки Святослава Михайлюка з ведення – зовсім не та зброя, якою виграються важливі матчі, при всій повазі до колишнього гравця «Торонто».

🔹 Висновки було зроблено: італійцям не допоміг навіть рідний зал у Мілані, який був не менш шокований тим, що відбувалося на майданчику, аніж італійські баскетболісти та тренерський штаб команди на чолі із Джанмарко Поццекко (сподіваємося, сьогодні не заїдеш до роздягальні на іграшковому автомобілі, піжоне?). У дебютній половині зустрічі нам було насправді важко – якби б не тонна невлучних штрафних від господарів Євробаскету у стартовій чверті, мали б «-10» вже під першу перерву. Але пощастило.

🔹 А потім ми отримали вінтажного Айнарса Багатскіса – на початку другої чверті, коли італійці пішли на черговий ривок, він провів свій фірмовий тайм-аут часів роботи у «Будівельнику» чи «Нижньому Новгороді». Потужний, емоційний, з непристойною лексикою (телеканалу XSPORT навіть довелося переривати трансляцію – тож фразу, винесену у заголовок, могли почути лише підписники офіційного стрімінгового сервісу ФІБА), але такий, після якого не можна було не заграти з подвоєною силою.

🔹 Михайлюк провів свій з величезним запасом найкращий поєдинок за збірну у 2022-му – грав від проходу, а не від кидка (нарешті!), багато відпрацьовував у захисті та у другій половині не виконав майже жодної спроби з гри, яку можна було б назвати необґрунтованою. Для тих вболівальників, хто не дивився зустрічі відбору до ЧС-2023 у липні та серпні, з нової сторони відкрився Іван Ткаченко – без його швидких проривів та своєчасних влучань з-за триочкової дуги ми б не святкували сьогодні перемогу.

🔹 Але найголовніший фактор підсумкового успіху – це повернення Іссуфа Санона у ту форму, у якій він знаходився до травми, отриманої у грі з італійцями на День Незалежності. Захисник виконав на майданчику свою найкращу роль – гравця-запальнички з лави запасних, який вривається у будь-який матч на максимальній швидкості та робить різницю за відносно невеликий проміжок ігрового часу. 17 очок за 14 хвилин проти однієї з семи-восьми найкращих команд на цьому чемпіонаті Європи – це насправді дуже круто. Та дуже потрібно.

🔹 Зламала гру Україна ще у третій чверті: не дозволила італійцям піти на спурт, відповідала на будь-який удар та посадила лідера суперника Ніколо Меллі на чотири персональних зауваження. І дуже вміло цим скористалася на дистанції – у вирішальні хвилини наші захисники (Михайлюк, Санон, Богдан Близнюк – багато хто, і всі вони великі молодці) акцентовано атакували через форварда, якого Поццекко не міг не тримати на майданчику, і приносили команді очки.

🔹 Так, ми припустилися 17 втрат (ніби багатенько, особливо, на фоні 10 у суперника) та у підсумку програли щит (дев’ять підбирань у нападі проти 12 італійських), але розумно та методично доводили до завершення свої атаки, награвши на 55% реалізації з гри та 61% реалізації спроб з близької та середньої відстані. Італія ж дуже зарано почала нервувати, поспішати та панікувати: ще за три-чотири хвилини до сирени було видно, що супернику, окрім панічних дальніх кидків, запропонувати більше нічого.

🔹 Третя перемога поспіль на чемпіонаті Європи – це фантастичний старт, який гарантує Україні вихід у плей-оф та значно покращує наші шанси отримати номер посіву вищий за четвертий. Це дуже важливо, оскільки вже у 1/8 фіналу не хотілося б грати із зірковими сербами з Ніколою Йокичем. Але зупинятися зарано: у нашої національної команди залишилися ще дві зустрічі на груповому етапі Євробаскету-2022, бодай одну з яких (проти Хорватії 8 вересня) точно варто спробувати забрати.

🔹 А вже у вівторок на нас чекає зустріч з головною зіркою групи С – грецьким монстром Яннісом Адетокумбо. Втім, після настільки впевненої звитяги у грі з італійцями побоювань перед цим протистоянням стало набагато менше.

Неймовірне везіння: Україна вела у рахунку лише 55 секунд матчу з Естонією – і перемогла

Естонія ледь не дотиснула хорватів у кінцівці, але ті вистояли і добряче допомогли збірній України

Україна вже перегравала Італію на Євробаскеті. Згадуємо матч дев’ятирічної давнини