А ми точно збиралися на ЧС? Україна програла Ісландії в одному з найдивніших матчів у власній історії
Що це взагалі було, пане Багатскіс?
Можна – і навіть треба, – поважати ісландську баскетбольну програму, яку з 2014 року будує канадець Крейг Педерсен.
На літніх молодіжних чемпіонатах Європи маленька острівна держава (менше 400 тисяч населення!) виступила блискуче: команда U-20 пробилася до дивізіону А, де замінить Україну, а команди U-18 та U-16 у дивізіоні Б фінішували четвертою та п’ятою відповідно.
Ніби не феєрично, але українські юнаки на цих турнірах були одинадцятими та чотирнадцятими.
Можна – і навіть треба, – зважати на фактор виїзної гри на віддаленій від континентальної Європи території.
Нелегкий переліт, істотна різниця в часі, незвично маленький зал, в якому навіть декілька сотень вболівальників можуть влаштувати шалену атмосферу, та неймовірна мотивація суперника, який вже створив одну сенсацію у цьому відборі до ЧС (у лютому перемогли Італію) і прагнув здобути ще одну.
Можна – і навіть треба, – пам’ятати про травму Іссуфа Санона, якого поберегли, та чемпіонат Європи, який для нашої збірної стартує вже 2 вересня, а для ісландців не стартує взагалі (бо вони туди не кваліфікувалися, на відміну від турнірів 2015 та 2017 років).
Іноді в житті, і спорт не є виключенням, необхідно робити крок назад, щоб потім стрибнути на два вперед.
Але коли ми збираємо одну з найталановитіших національних команд в історії (а це не лише авторська думка – її публічно висловлювали, наприклад, Станіслав Медведенко та Святослав Михайлюк), ми не маємо слухати пояснення головного тренера про те, чому ми програли плеймейкеру, який влітку переїхав до «Лєтувос Рітас» з чемпіонату Бельгії, та бігмену, піком клубної кар’єри якого стали чотири місяці у другому дивізіоні Франції.
Не сьогодні. Не маючи у складі двох гравців з НБА (якою б не була їхня роль у командах, це все одно підтвердження певного рівня), досвідчених ветеранів та молодь, на яку ми хочемо спиратися у наступних відбіркових циклах.
Тим більше, це не був товариський матч. Це була гра між двома борцями за путівку на чемпіонат світу, після якої шанси Ісландії поїхати на світову першість стрімко піднялися вгору (зараз – це прохідна третя команда нашої групи), а України – скотилися до рівня хіба що математичних.
Україна програла в овертаймі Ісландії в матчі кваліфікації ЧС-2023 з баскетболу
Турнірна таблиця групи України в кваліфікації на баскетбольний ЧС-2023
Але замість того, щоб трішечки додати після стартового спурту 19:7, зробити «+20» і спокійнесенько довести поєдинок до впевненої перемоги – та зарядитися позитивом напередодні Євробаскету, який ніколи не буває зайвим, – Айнарс Багатскіс вирішив організувати якусь незрозумілу гру. Яку він програв, перш за все, самому собі – і лише потім ісландським баскетболістам.
Головний тренер збірної хотів зберегти сили ключових гравців? Отримав не лише поразку у важливому матчі, а й овертайм. І найгірші від початку відбору 25 втрат на додачу: дивна ротація абсолютно точно не додала нашим хлопцям взаєморозуміння на майданчику.
Головний тренер збірної хотів поекспериментувати зі складом? Проти Ісландії Україна взагалі не грала з двома великими (а це, нагадаємо, була наша основна тактика принаймні на Італію, яку Багатскіс награвав увесь серпень), а наші зіркові бігмени загубилися в ротації – Володимир Герун не виходив у першій половині, а Олексій Лень не грав після великої перерви. Що максимально дивно: ми чотири роки чекаємо на центрового з НБА, він приїздить до національної команди – і потім зовсім не підіймається з лави тоді, коли його допомога дійсно може мати значення. Це як?
Головний тренер збірної хотів дати можливість виграти цей матч Михайлюку, щоб бодай якось допомогти захисникові «Торонто» відшукати впевненість у власних силах? Так він не вміє закривати поєдинки – вдруге за десять днів Свят зробив втрату на останніх секундах у володінні, бодай одне здобуте очко у якому приносило б Україні перемогу. Обидві зустрічі ми потім програли в овертаймі: товариську проти Фінляндії та офіційну з Ісландією.
Головний тренер збірної не хотів вигравати цей матч? На це можуть бути найрізноманітніші причини – як особисті, так і фінансові (чемпіонат світу в Азії – задоволення для федерації не з дешевих, особливо, якщо потрапити до однієї з японських груп), але навіщо тоді було везти до Ісландії усіх найсильніших? Щоб що?
Вечір суботи був одним з найдивніших, найнелогічніших та найнезрозуміліших в історії збірної баскетбольної збірної України. І цілком закономірно, що цим вечором ми програли Ісландії. Ісландії, якій десь не вистачало майстерності, десь – габаритів, але яка усі 45 хвилин знала, чого вона хоче, і яка грала виключно на результат.
На що грала Україна – побачимо на чемпіонаті Європи. А ось на наступному чемпіонаті світу нашої збірної, скоріш за все, не буде. Потрапити туди, маючи відставання у три перемоги від третього місця за чотири тури до завершення кваліфікації допоможе лише якесь неймовірне баскетбольне диво.
Але чи варто на нього розраховувати після такого матчу?
Фото: FIBA, Courtside 1891 (скріншот трансляції)
Інші пости користувача
