Топ-10 алкогольних ліврей «Ф-1»: чемпіонський болід Шумахера, епічний Eurobrun і дуже багато пива

Цей пост зроблений користувачем Tribuna.com.

Підтримайте його плюсами і коментарями та долучайтесь до нашого ком’юніті, щоб цікавого контенту про спорт на «Трибуні» ставало ще більше.

І, звісно, вживайте алкоголь відповідально та ніколи не сідайте за кермо напідпитку 😉

***

Здавалося б, алкоголь та водіння – це несумісні речі. Втім, спиртні напої нерозривно пов'язані із «Формулою-1». Доведено призовим шампанським та Кімі Райкконеном.

Тож я вирішив пригадати лівреї в кольорах алкогольних спонсорів та зробити рейтинг за їхньою привабливістю. Спершу я пробував оцінювати зовнішній вигляд болідів за об'єктивними показниками, але швидко виявив, що це марна справа. Тож далі буде суб'єктивщина, зумовлена неочевидними власними вподобаннями, а подекуди навіть дитячими спогадами з часів фантиків від жуйок Turbo і Bombibom.

10. Johnnie Walker – McLaren MP4-21 (2006)

Віскі Johnnie Walker прийшло на заміну тютюновому спонсору West, завдяки якому (та моторам від Mercedes) команда McLaren стала асоціюватись із прізвиськом «срібні стріли». Здавалось, що покращити звичну ліврею неможливо, але новий дизайн приголомшив: замість стриманих сріблясто-сірих кольорів болід став хромованим до дзеркального блиску!

Загалом це одна із моїх найулюбленіших ліврей у «Формулі-1». Втім, внесок вискоробів у загальні кольори команди – мінімальний. Макларени так само лишились хромованими і після того, як на зміну Johnnie Walker прийшли інші спонсори. Тож в моєму рейтингу лише десяте місце.

Якщо порівнювати спортивні досягнення із попереднім 2005 роком, McLaren у новій лівреї здав свої позиції та відкотився із претендента на титул на безнадійно третє місце. Втім, MP4-21 на гран-прі Монако дотично повпливав на появу мему «Кімі та яхта» (після поломки боліду Райкконен, замість того, щоб повертатись у бокси, попрямував релаксувати на яхту). Однак досі невідомо, чи на яхті було віскі бренду Johnnie Walker, чи інші напої.

9. Beck's – Jaguar R2 (2001)

Ще одна культова ліврея, і знов роль алкогольного спонсора другорядна. Але цього разу, хай і невеликий, логотип пивоварів став ключовим у зовнішньому вигляді боліда. Позаяк Beck's в першу чергу асоціюється з пляшками із зеленого скла, рекламна лейба німецьких пивоварів ідеально лягла на традиційний ягуарівський колір British racing green. Більше того, саме логотип Beck's подружив зелений верх машини із іншими червоно-білими спонсорами: HSBC та Lear.

Окрім естетичної краси, Jaguar R2 вирізнявся непоганими, як для молодої стайні, результатами. Саме в 2001 році Ягуар здобув свій перший подіум.

До речі, головний пілот команди Jaguar Едді Ірвайн мав славу гульвіси й також не цурався алкоголю. А серія інтерв'ю з ірландським гонщиком має назву A Drink With Eddie Irvine.

8. Ovoro – March 761 [Ovoro March] (1976)

Тепер перенесімось у ті часи, коли команда могла складатись лише з одного гонщика (а не двох, як зараз). Причому автомобіль для перегонів не обов'язково було робити самому, можна було його купити в іншої команди.

March 761 хоча й не був найшвидшим, але став знаковим болідом свого часу. В 1976 році цим автомобілем користувалось одразу шість команд, а наступного року – вже сім! До рейтингу потрапив болід італійського гонщика Артуро Мерцаріо, який заручився підтримкою місцевого виробника лікерів Casoni та заснував команду Ovoro March.

Власне, Ovoro – це лінійка яєчних лікерів від Casoni. До нашого часу цей бренд не дожив, втім інші лікери фірми (в тому числі яєчні) можна купити під основним брендом Casoni. Сама ж команда Ovoro March взяла участь лише в семи гонках, а найкращим результатом Артуро Мерцаріо стало дев'яте місце.

7. Belle Vue – March 761 [Williams GP Engineering] (1977)

І знову March 761, з якого, виявляється, починалась історія теперішньої стайні Williams. Єдиним пілотом молодої команди став бельгієць Патрік Нів, а головним спонсором – невелика бельгійська пивоварня Belle Vue.

Броварня спеціалізується на сортах пива ламбік та гозе. Це витримані купажовані напої, які за своїм смаком ближчі до ігристого вина, аніж до звичного всім пива.

Перший сезон команди Френка Вільямса вийшов непростим. Патрік Нів так і не здобув залікових балів, а найкращим результатом став фініш на сьомому місці. Втім, головні звитяги Williams будуть попереду (так само і в рейтингу буде ще одна ліврея від цієї стайні).

6. Löwenbräu – McLaren M28 (1979)

В 1974 році McLaren вперше примірила на себе червоно-білу ліврею Marlboro, яку не змінювала понад двадцять років. Точніше, майже не змінювала, адже на окремі Гран-прі боліди перефарбовували в кольори інших спонсорів, в тому числі пивоварів Löwenbräu.

В ті часи концерн Philip Morris займався не лише тютюновими виробами, але й мав свою частку у пивоварному бізнесі на теренах США. В 1975 році Philip Morris отримав ексклюзивні права на продаж у Штатах німецького пива Löwenbräu, а через два роки концерн отримав ліцензію на виробництво цього хмільного напою безпосередньо в Америці.

Виробництво нового сорту пива було підтримано масованою рекламою. В тому числі в 1978 році на гран-прі США та Канади боліди McLaren одягнули у біло-синьо-блакитну ліврею Löwenbräu. (Версія 1978 року особисто мені не подобається, але ліврея непогана, тож додаю фотографію нижче, щоб можна було скласти про неї власне враження). В 1979 році McLaren повторив трюк із пивною лівреєю на Гран-прі Лонг-Біч. На жаль, бірюзові кольори не допомогли результатам: обидва боліди не доїхали до фінішу.

Також треба сказати кілька слів про долю самого пива Löwenbräu в Штатах. Допоки пиво експортували з Німеччини, в рекламі робили наголос на закон про чистоту пивоваріння від 1516 року (Райнгайтсґебот), згідно якого у складі мали бути лише вода, солод, хміль та дріжджі. Втім, під час локалізації виробництва Löwenbräu в Америці рецептуру змінили, додавши інші інгредієнти. Цим миттєво скористались конкуренти із пивоварні Michelob, які подали на Löwenbräu позов до суду, звинувачуючи їх в обмані споживачів. І хоча жодних регулятивних санкцій так і не було накладено, але репутація Löwenbräu була підірвана, і на ринку преміального масового пива вони так і не змогли скласти суттєву конкуренцію Michelob.

5. Michelob – Tyrrell 010 (1981)

До речі, Michelob також відзначився власною лівреєю у «Формулі-1». У кольори цієї броварні було пофарбовано болід Кевіна Когана на Гран-прі США-Захід у 1981 році. Щоправда, пілот не зміг подолати кваліфікаційний бар'єр, відповідно, до гонки не був допущений. Втім сама ліврея вийшла хорошою.

4. Kronenbourg – Larrousse LH94 (1994)

Зараз пиво Kronenbourg в першу чергу асоціюється із сортом Бланш в пляшках синього кольору. Втім, в 90-х роках базовим сортом від французьких пивоварів був звичайний лагер, а етикетка була в червоно-білих кольорах і поділена на чотири частини. Так само пофарбували і боліди Larrousse.

Цікаво, що на етапах, де була заборонена реклама спиртних напоїв, Larrousse перефарбовували в кольори безалкогольного пива Tourtel.

В 1994 році команда Larrousse набрала два залікових бали, посівши 11 місце серед 14 учасників. На жаль, цей рік став останнім в історії французької команди.

3. Jägermeister – EuroBrun ER-188 (1988)

Третє місце в моєму рейтингу найбільш суперечливе. Справа в тому, що це демонстраційний/тестовий болід, який ніколи не брав участь в гонках «Формули-1». Спонсорська угода із Jägermeister була укладена наприкінці 1988 року, вже після завершення чемпіонату. З цієї нагоди болід гонщика Стефано Модени було перефарбовано в кольори всесвітньо відомого виробника лікерів.

Наступного 1989 року Стефано Модени вже не було в команді, та й сам болід був розфарбований інакше. Але мені запала в пам'ять саме демонстраційна версія EuroBrun із зеленими смугами та зображенням дівулі в стилі пін-ап.

Якщо брати бойову ліврею Jägermeister на сезон-1989, то вона видається мені менш цікавою. Так, вона потрапила б до рейтингу, але була б десь в нижній частині списку.

2. Martini – Williams (2014-2018)

Чесно кажучи, серед усіх ліврей Martini важко було виокремити якусь одну. Тому я вирішив поставити у рейтинг ті варіанти, які бачив на власні очі в прямих телетрансляціях (а не споглядав на архівних фото). Тим більш, що «мартінівські» лівреї Williams не сильно відрізнялись одна від одної.

Загалом ця ліврея запам'яталась мені ще з дитинства, коли я навіть не підозрював, що то воно таке оте Martini. На колажі нижче наочне пояснення, чому мені так подобаються ці червоно-синьо-блакитні смуги на машинах. Так, у всьому винна народна дитяча автоспортивна енциклопедія 90-х: фантики від жувальних гумок!

1. Warsteiner – Arrows A2 (1979)

Ну а перше місце в моєму рейтингу посіла «Золота куля» від Arrows в лівреї німецького пива Warsteiner. Вперше я побачив цей болід на сторінках журналу MotorNews в ретроспективному огляді сезону 1979 року. На фоні інших машин, завдячуючи своїм формам і кольору, цей Arrows здавався іншопланетним зорельотом!

Так, реальність виявилась жорстокою, болід виявився відверто посереднім, зате зміг запам'ятатись своєю зовнішністю!

Заодно скажу кілька слів стосовно самого пива Warsteiner. Завдяки цій золотистій лівреї від Arrows, схвальним відгукам Ірени Карпи та одного автомобільного журналіста, дописами якого я свого часу захоплювався, я надумав собі, що Warsteiner – це якесь надзвичайно смачне пиво. Яким же було розчарування, коли я купив його на одну із своїх перших зарплат! Виявилось, що це звичайнісінький лагер (по типу тодішньої «Оболонь Преміум»), але за дикий оверпрайс...

Бонус: Bitburger Drive – Benetton B195 (1995)

Ну й наостанок чемпіонський болід Міхаеля Шумахера 1995 року із нагадуванням, що за кермо потрібно сідати тверезим!

Drive – це безалкогольна лінійка пива Bitburger, яке було спонсором команди Benetton в сезоні 1995. Втім, напис Drive Alkoholfrei можна також сприйняти як натяк, що драйв може бути безалкогольним.

***

А яка з цих ліврей найбільше сподобалась вам, і як загалом ви ставитесь до реклами алкогольних напоїв через спорт? Діліться думками у коментарях 👇