«Я просто здалась»: Бех-Романчук дала інтервʼю на 2,5 годин – розповіла, звідки в її організмі тестостерон

Марина Бех-Романчук через місяць після відсторонення через допінг вийшла із поясненнями ситуації – в інтервʼю Маші Єфросиніній.

Воно доволі тривале – вибрали для вас той шматок, де українська легкоатлетка безпосередньо пояснює те, як допінг потрапив у її організм.

Повний запис інтервʼю можна переглянути нижче, основні цитати з нього – за тегом спортсменки.

«У 2020 році мені поставили діагноз – синдром полікістозних яєчників»

– В якийсь момент я вирішила для себе, що я не буду зараз про це думати (повернення у спорт – прим.). Ми сконцентруємось на тому, що будемо вагітніти. Ось. І після цього ми побачимо, як життя складеться. Захочу я повертатись чи не захочу, і як взагалі буде.

І тут ми зіштовхуємося з додатковими труднощами, яких я завжди дуже боялася. У мене є проблеми по здоров’ю. У 2020 році мені поставили діагноз – синдром полікістозних яєчників. Він був поставлений після того, коли я перед одними змаганнями, перед чемпіонатом світу в 2019 році, я дуже різко схудла. Схудла я на фоні того, що мені був неправильно поставлений діагноз по кишківнику, відповідно неправильне лікування. І там, знову ж таки, я на зборах готуюсь до чемпіонату світу, можливості обстежитись немає. Плюс постійне дієтичне харчування. І я втратила за два тижні 4,5 кг.

І це не просто м’язова [вага] пішла чи ще щось, а це була чиста жирова. Я спалила всю жирову. І це все робилось також заради медалі.

– А це гормони жіночі.

– А це гормони. Спочатку все було гаразд, але потім через місяць після чемпіонату світу, звісно, почали сипатись мої гормони. Я зіштовхнулась з тим, що пропав цикл, потім наче він як відновився, все гаразд, але взимку я звернулась до лікаря з відчуттям болю і після цього мені поставили діагноз – синдром полікистозних яєчників.

– Але безпліддя, нічого такого не ставили? Бо в той самий період, пам’ятаєш, ти розказувала, ви хотіли вагітніти, в принципі.

– Не ставили. Це якраз це був початок 2020 року, ще ковіду не було. Я не ставилась до цього з якимись острахом, тому що я розуміла, що пів року і ми займемося процесом вагітності, і все буде гаразд. Але ж воно в кінцевому варіанті все затягнулося.

Усі ці роки я пролікуватися так, як необхідно, не могла. Тому що постійне лікування – це ризики того, що ти десь здаси не таку пробу чи ще щось.

Дуже багато людей думають, що ми робимо, що хочемо, а ті, хто здають позитивну пробу, то це людина свідомо десь щось приймає.

– Позитивна проба, уточнюємо, це проби на допінг-контроль.

– Так.

– І ти не можеш просто взяти випити пігулку, бо ця пігулка може бути занесена в реєстр ліків, які вважаються допінгом?

– Забороненими, так. І може бути не сама пігулка, а речовина, яка міститься в цій пігулці. Тобто, наприклад, у пігулці три речовини, і одна із них заборонена. І ця речовина є в реєстрі.

– Відповідно, всі ліки, які ти в себе, умовно кажучи, закладаєш, мають бути прописані лікарем, який точно усвідомлює в тому, що він лікує спортсменку, яка проходить допінг-контроль систематично?

– Так, систематично. Навіть якщо в тебе застуда, тобі треба закапати вуха чи помити горло, закапати носа, випити противірусні, ти спочатку спілкуєшся з лікарем і запитуєш: «Чи можна мені це, чи це, чи це, які варіанти?» Я, наприклад, зіштовхуюсь з тим, що в мене гострий вушний отит був після ковіду. А його в більшості випадків лікують гормональними вушними каплями. І мій лікар сидів, мудрив, що ми можемо взяти самі зробити якусь «болтушку», щоб в ній нічого ніде не було заборонено і щоб ми пролікували гострий вушний отит.

– В мене є куточок тупих питань, зараз із нього буде. А якщо ти хворієш, відповідно, ти не тренуєшся, відповідно можна вилікуватися, все це з тебе вийде, повертаєшся до тренувань, і допінг-контроль – чик!

– Не все так просто. Дивись, якщо у тебе якась, скажемо, хвороба, яка має час почекати, ти можеш подати свою заявку, щоб тобі дозволили приймати певні ліки, в яких містяться заборонені речовини.

– Так ти лежиш з температурою. Ковід переносили люди по-різному. Ти не тренуєшся, ти не спортсмен в цей момент. Ти людина, яка бореться за своє життя. Ти все одно маєш?

– Тоді в такому випадку, якщо дуже-дуже-дуже погано, твій стан критичний, ти викликаєш швидку. Все, що робиться швидкою, не є забороненим. Але відверто – ти з якимось вірусним захворюванням. Яка швидка? Хто тебе буде забирати? Приїдуть, просто покрутять пальцем біля скроні і скажуть: «Ти неадекват». Ти постійно лікуєшся в тих межах, в яких тобі дозволено. В яких ти можеш. І ти шукаєш ліки, «болтушки».

Відповідно, коли у мене була така проблема, більшості призначають біологічно активні добавки, а ми всі спортсмени чудово знаємо, що біологічно активні добавки ніколи не гарантують свого складу, якості чи ще чогось, тому що це не медичний препарат, він не стоїть на ліцензії, його ніколи не перевіряють. Це коли ти вживаєш всілякі вітаміни і все інше, це завжди на твоїй совісті і на твоїй відповідальності.

І з цієї думки я ніколи не могла собі дозволити десь приймати такі прям вітаміни. Вітамін B6 – так, але, наприклад, коли п’єш якусь добавку, яка конкретно над чимось працює, це вже зовсім інша розмова. Я постійно приймала найбанальніший препарат, в якому вітамін B6, фолієва кислота, ще якась байда. Цим я старалась підтримувати свій стан для того, щоб він просто хоча б не погіршувався. І воно, в принципі, мені завжди вдавалося. Я постійно контролювала.

Обов’язково раз в пів року я робила УЗД для того, щоб розуміти, що і як, чи якесь є погіршення. Але ті події (довкола Олімпіади-2024 – прим.), всі ці стреси, все, що відбувалось перед Олімпіадою, воно не пройшло повз. Воно сказалось на мені настільки, що коли я повернулась додому, коли ми стали здавати аналізи, у мене був просто повний хаос. Гормони настільки постраждали, що мені просто сказали, що те, що ти приймала, взагалі навіть не видно. Та вітамінотерапія не допомагала, не підтримувала, тому що стрес повністю все знищував. В мене знову порушення циклу. І це я вже мовчу, що перед Олімпіадою я постійно була з болями. Я дуже часто в Європі – шукала можливість зробити УЗД, а це дуже складно. Тобто ми, наприклад, були в Португалії, я їздила в сусідню країну, в Іспанію, тому що була приватна клініка, в якій я могла зробити УЗД для того, щоб переконатися, що все гаразд.

Бо я розумію, що в мене болить живіт, а я, вибач мені, будь ласка, на тренуванні 200 кг на спину кладу. І я розумію, що якщо у мене якась кіста чи ще щось, якщо, не дай боже, вона лопне, що я тоді буду робити? Там вже не буде стояти питання Олімпіади, взагалі буде стояти питання мого майбутнього.

Я весь цей час жила з цим: дві супутні проблеми, які мене переслідували, і ти постійно намагаєшся вже дійти до кінця, але при цьому всьому не втратити своє майбутнє. І це настільки було складно. І коли ти приїжджаєш додому, здаєш аналізи і тут ще тобі такі говорять: «Ну, ну все не файно, треба лікуватися. І вже варіантів типу «ні, давайте замінимо, ні, давайте щось зробимо» немає. Я у відчаї, в такому якомусь депресивному стані, бо це вже була депресія, яку я просто визнавати була не готова. Я сама собі стверджувала, що все гаразд, я справлюсь, просто це важкий період.

Мені лікарі призначають лікування і навіть в цей момент ми не розглядали варіант гормонотерапії, бо на гормонотерапію можливо зробити дозвіл, ти подаєш запит і все інше. Вони сказали, що гормонотерапія мені не потрібна, що це дуже радикальні методи і що це не найкращий варіант. Що потрібно все-таки спробувати варіант, від якого я постійно відмовлялась, тобто лікування біологічно активними добавками.

– В мене уточнення, мова йшла про лікування полікістозу, твоєї жіночої історії. Мова не йшла про вагітність, треба було спершу пролікуватися…

– Звісно, я не могла завагітніти апріорі.

– З полікістозом ти не могла завагітніти, тому лікували цей діагноз.

– Так. Якщо проходила обстеження у 2022-му, і в мене був полікістоз, але при цьому всьому відбувалась овуляція, яка дозволяла мені вагітніти, то у 2024 після Олімпіади у мене овуляція як на Новий рік була. І ти чудово розумієш, що ти ж не будеш чекати, коли в тебе станеться щасливий місяць,через 3-4 місяці, і чи взагалі він буде.

Моя задача була налагодити всі гормони для того, щоб відбувалась повноцінна овуляція, для того, щоб ми могли завагітніти.

– Це логічно звучить.

– Так. Ми починаємо лікування БАДами. Проходимо це лікування.

– В тебе кваліфіковані лікарі, це лікарі, які знають, що ти спортсменка.

– Так, звісно. Я протягом всіх цих років спеціально спостерігалася в одного лікаря. Я його не змінювала, тому що вона чудово знала, які ліки мені можна призначити, які категорично заборонено. Вона знала, які варіанти ми категорично ніколи не розглядаємо. І навіть це лікування вона настільки ретельно підбирала, щоб це були БАДи, але щоб ніде нічого не було, що містить, якісь гормони чи ще щось. Тобто, щоб все це було бережно і максимально, якісно

Тому що те, що я приїхала з Олімпіади і кілька місяців не буду тренуватися, не говорить про те, що мене не будуть тестувати. Я залишаюся елітним спортсменом, і мене надалі тестують скільки вони хочуть і коли хочуть.

(розповідає про формальності здачі допінг-тестів)

«Боліло мені найбільше те, що окрім того, що по сезону нічого не вийшло, так ще й завагітніти не виходить»

– Ми починаємо це лікування. Звісно, що в мене паралельно забирають проби, це нормальні речі. Але тоді також видався доволі важкий період, тому що окрім того лікування, яке мені було призначене, мені ще були призначені антибіотики. І у мене на антибіотики пішла алергічна реакція. Спочатку я попила просто цетрин, ніби стало краще.

– Висипання якесь пішло?

– Так, пішло висипання. Воно спочатку було дрібнесеньке таке. Протягом чотирьох-п’яти днів все пройшло. Але через два дні це висипання повертається у значно агресивнішому вигляді і вже не тільки на спині, а на грудях і обличчі. Я ніколи не була алергіком і тому не зіштовхуюсь такими речами. Але в той момент я зрозуміла людей, які на таке страждають, тому що в мене все горіло, мені просто було важко дихати, в мене було таке враження, що в мене просто обличчя зараз вибухне. Це був просто жах.

Я телефоную до свого лікаря-дерматолога, що мені робити, тому що цетрин не допомагає. Мені призначають інший препарат. На цей препарат в мене йде ще додаткова алергічна реакція. І через те, що вже ситуація стає критичною, мені знову змінюють ліки і призначають ще інший препарат. Це був пекельний період, тому що в мене тоді ще на носі була важлива зйомка, яку планували за два чи три місяці, і воно все отак – одне на одне нашарувалося. Ми в кінці місяця мали їхати в Дубай, я з чоловіком, мені лікарі говорять, що тобі косметику не можна наносити, тобі на сонце не можна, а я ні від чого відмовитись не можу, тому що все сплановано.

Я пам’ятаю, що я тоді, у грудні, взагалі сиділа вдома і нікуди не виходила. Я до лікаря з’їздила, вона мені якийсь ще крем додатково призначила. І вона мені каже, що зараз ми проходимо лікування, і все, що ти приймаєш, потрібно трохи призупинити, тому що доведеться чистити організм. Бо вся ця алергічна реакція переросла в інфекційну і його потрібно все повністю вичистити. Тому що організм тепер засмічений всіма цими ліками.

– Бачиш, твій організм не звик до ліків.

– Ні, абсолютно. І це був такий жах. Я чітко пам’ятаю, що якраз в той момент в мене забрали цю пробу, з якою, в принципі, зараз я і маю проблеми. Це було 7 грудня, зранку приїхав допінг-офіцер, як завжди забрали пробу, сечу і пробу крові. Як зазвичай, по протоколу проходить.

Потім я трішки пролікувалася. На цьому всьому фоні в мене просів імунітет. Я потім ще раз дуже сильно перехворіла в січні. Якраз тоді починали всі хворіти на грип. Ми з Михайлом на Новий рік проводили для діток кемп. Їх було дуже багато, і я десь від діток на фоні низького імунітету підчепила оцей грип. Це так само тоді і закінчилося антибіотиками.

Я вже на 12-й день, коли вже просто лежала, думала, коли це все закінчиться, що це взагалі за чорна смуга. Я на Новий рік була тією людиною, яка мріяла, що жахливий рік залишиться там, а новий рік почнеться з чистого листа. Але мій новий рік почався з того, що я 3 січня захворіла і лежала з чашкою малини, тому що, знову ж таки, ти ліки будь-які приймати не можеш. І це були просто тони цієї малини. І до останнього я сподівалась, що вийду все-таки без антибіотика, бо я розуміла, що його приймала наприкінці осені, і тут зараз знову. Це просто жахіття якесь.

І коли 12 числа сказали, що в мене пішло ускладнення на легені, і в тебе інших варіантів немає, тобі потрібні інгаляції. А я кажу: «Інгаляції мені не можна, вони заборонені». Вони кажуть: «Ну тоді все, тоді залишається тільки варіант антибіотика». І я другий раз приймаю антибіотик. І в кінцевому варіанті воно так шарувалося одне на одне.

Але найжахливіше було те, що весь цей час я перебувала просто в жахливому моральному і психологічному становищі. Я чітко пам’ятаю, що це все розчавлювало мене ще більше. І бувало таке, що я два-три тижні ходжу, посміхаюся, начебто все гаразд, а потім я зриваюсь. Бодай раз три тижні виникала якась не сварка, а якийсь, мій внутрішній вилив. Це був нервовий зрив, і я йому (Михайлу Романчуку, чоловіку Марини Бех-Романчук – прим.) виливала всі свої почуття, які я свідомо глушила. Те, що мені боліло.

І боліло мені найбільше те, що окрім того, що по сезону нічого не вийшло, так ще й завагітніти не виходить. Яка вагітність, коли мало того, що ти так лікуєшся, так ти ще паралельно хворієш, як не на одне, так на інше. Це мене просто настільки розчавлювало, що я тобі навіть передати цього не можу. Я відчувала такий біль. Це просто було жахливо.

Особливо те, що після Олімпіади, звісно ж, таких, як я, багато, всі дівчата вагітніли. І коли всі розповідають про те, що в них все вдалося, вони вагітні, все гаразд, а ти думаєш: «Ну, боже, в чому несправедливість?»

Воно закінчилося тим, що після цієї страшенної алергії в грудні місяці я все-таки зателефонувала до свого спортивного психолога, з яким я працювала до цього. І я їй сказала, що більше так не можу. Мені потрібна допомога. Я зрозуміла, що я сама не я не впораюсь.

Я вперше в житті визнала свою слабкість.

Це було дуже складно для мене, для людини, яка все життя в спорті з 11 років. І я постійно себе закаляла, бо ти маєш бути сильною. Є місце слабкості, звісно, в спорті, але все одно ти маєш бути сильною людиною. Я намагалася сама побороти те, що я зрозуміла в кінцевому варіанті, що я не поборю. Бо коли в якийсь момент розумієш, що життя для тебе не таке, як раніше, воно не яскраве, воно не колоритне, і ти просто задаєшся запитанням: «А в чому сенс життя? Для чого ми живемо?» Ці думки мене якраз і злякали. Я зрозуміла, що це ненормально. Ненормально те, що я намагаюсь вилити емоції чоловіку. А він вимушений це все терпіти, тому що він мене кохає, він хоче мене підтримати, але як він може мені допомогти? Він не розуміє все одно того, що відбувається в мене всередині.

Мені тоді назначили консультацію з психіатром. Призначили лікування антидепресантами.

– А їх хіба можна?

– Можна, дякувати богу. Я чудово пам’ятаю цю розмову, коли лікар зі мною розмовляла і намагалась мені пояснити, що нічого поганого в тому, що я буду пити антидепресанти, немає. А я була тією людиною, яка не боялась їх приймати. Я вже була тією людиною, яка казала: «Давайте, я готова, допоможіть мені». Я не боюсь якоїсь залежності чи ще чогось. Я просто хочу врятувати себе, тому що я розумію, що все, я більше не можу. Це визнання своєї слабкості, в принципі, тоді, в той момент, якраз мене і врятувало.

Саме завдяки цьому я якось змогла знайти сили взагалі рухатися далі. Хоча би взагалі почати шукати щось хороше в житті, бачити це хороше. Хоча я сама по собі дуже позитивна людина. Я страшенно не люблю негатив і я не люблю його висвітлювати, проливати. Якщо в мене якісь труднощі, я завжди їх намагаюсь сама подолати. Я ніколи їх не виливаю на показ.

А тут я розумію, що, я з людини, яка постійно бачила в житті сонечко, я починаю бачити просто тільки похмурі дні.

Потім постало питання вже під кінець зими, я вже не тренувалася фактично сім місяців, що робити далі. Це питання стало ще більш гострим у зв’язку з тим, що коли навіть у мене почали аналізи вже трішки покращуватися, під кінець зими вже десь якісь більш стабільні. Я здавала аналізи, УЗД були більш кращими, і вже почали щось говорити за те, що непогано, цих фолікулів стає менше, можемо ми щось собі планувати, на щось розраховувати.

Ми вирішили так само обстежити Михайла, здати аналізи. І виявляється, що в Михайла по аналізах також все не дуже файно. Найбільша проблема була у тому, що якщо я реагувала на лікування, він на лікування не реагував. І бодай десь якась застуда, щось отаке навіть, температура навіть в один день. І те лікування, яке він проходив протягом місяця, всі ці таблетки, які він приймав, просто так змивалось в унітаз. Ситуація поверталась до того, з чого ми починали.

Ми зіштовхуємося з додатковою проблемою, яку, знову ж таки, ти намагаєшся пережити, усвідомити, прийняти, зрозуміти, чому так відбувається. Ти розумієш, що не вийде тут і зараз, і ти потім розумієш, що ти взагалі не знаєш, як правильно далі рухатися. А взагалі чи вийде? Я почала хвилюватись за такі речі, а чи взагалі будуть в нас діти? Що ми будемо далі робити?

– Тобто його показники по здоров’ю теж були не на користь вашим планам завагітніти.

– Так, наслідок 23 років плавання у холодній воді також не пройшов повз. Уяви мій стан на фоні всіх цих подій, коли ти намагаєшся постійно шукати щось хороше, а хорошого ніде немає. Є якісь моменти, але на фоні того, що відбувається, вони такі дрібні, тому що те, чого ти хочеш від життя найбільше, все якось просто проти тебе.

Ми з Михайлом прийняли рішення, що я в березні почну тренуватися, але я не буду ставити якихось цілей, а просто буду робити через те, що це те, що я люблю.

– Тобто це по спорту, а по вашим планам завести дитину?

– А паралельно ми лікуємося, це навіть не обговорювалось. Навіть коли ми з тренером сіли в лютому, ми з ним проговорили, як ми далі діємо, тому що я також розумію, що йому потрібно на щось розраховувати. У нього є інші учні, окрім мене. На мені світ не сходиться. Я йому чітко і ясно сказала, що ми починаємо тренуватися, ми готуємося, але в разі, якщо в мене буде можливість від’їхати чи ще щось, сім’я буде стояти на першому місці. Тобто ніяких зборів. Як я можу завагітніти, якщо я буду постійно на зборах?

Ми прийняли рішення, що ми вийдемо тільки в березні і то в ті терміни, які підходили мені. І він чудово розумів, що в будь-який момент я можу прийти йому і сказати, що тренер, наш сезон закінчений, я вагітна. Своїй кар’єрі я віддала скільки я могла. І більше віддавати я була не готова. Просто не готова.

«Я ж розумію, що з AIU листи просто так не приходять»

– Я правильно розумію, в той період, в розпал цих хвороб, які на тебе навалилися, алергічні реакції, запалення легенів, антибіотики, в тебе взяли ті самі допінг-проби. Коли ти отримала результат і як це відбувається?

– Проба зберігається протягом 10 років. Її можуть відкрити в будь-який період.

– Тобто це не як ми здаємо аналізи і через три дні тобі дзвонять і кажуть всю ситуацію по крові?

– Абсолютно не так. Вони можуть провести аналізи відразу, можуть провести через місяць, через два, через рік, а можуть відкрити пробу, провести аналізи, проба ще зберігається і потім ще раз дослідити. У них варіацій багато.

Ми здаємо пробу А і Б, тобто це таких дві баночки і на перші аналізи відкривають завжди пробу б А і її перевіряють. Б – це проба завжди запасна для якихось перевірок.

За цей період з жовтня по лютий у мене забрали чотири проби. Чотири проби в різні терміни.

– Пік твоїх всіх хвороб, лікувань тощо. Хоча лікувалася ти, підкреслимо, під наглядом спортивного лікаря.

– Ну і, звісно, всіх моїх лікарів, які чудово знали, що мені ні в якому разі ніяких неперевірених ліків не можна абсолютно.

– Що відбувалося далі?

– У березні ми виїхали на тренувальний збір, провели три тижні, повернулись додому і потім я, звісно ж, наполягла на тому, що всю іншу підготовку ми будемо проходити вдома, незважаючи на те, що складно літати. Я готова буду терпіти оцих 15-20 годин дороги, але ми вдома. Я не могла більше собі дозволити бути десь. Я просто розуміла, що я психологічно більше з цим не зможу справитися. Для мене це буде скасування отих антидепресантів, які мене почали потроху рятувати.

Я буду повертатися в той стан, в якому я була раніше. І я сказала, що ні, тоді взагалі мені простіше закінчити зі спортом. Я ставити більше під ризик своє здоров’я не буду.

Ми готувалися весь цей час. Період був важкий. Я сім місяців не тренувалась, ти повертаєшся, організм на все реагує відповідно стресом, тому що йому складно. Знову почалися ці навантаження, він адаптовується, наростає мʼязова маса. (...)

Мало того, що сім місяців не тренувалась, так ще хворіла, купа стресу. Я у квітні фізично була просто на самому дні, наскільки це тільки можливо було в моїй кар’єрі. В мене було таке враження, що мені реально років 13, і я тільки все починаю.

І навіть в цьому всьому я трішки змінила своє ставлення, або антидепресанти, або все разом, я зберігала позитив, що все буде нормально. Просто це треба перетерпіти. Раніше це була б паніка, тренер, що ми маємо робити і пішло, поїхало, як ми маємо там виступати на змаганнях. А тут я взагалі просто настільки була спокійна. (...) Мені хотілось до цього більше віднестися так: я роблю це, бо я це люблю і все.

(розповідає далі про свій моральний стан)

І це було рівно до того моменту, як в середині травня я зібралась на свої перші змагання. А мене підтвердили буквально за тиждень до них. Я тобі відверто скажу, я так засмутилась, що мене туди підтвердили, тому що всі мої технічні тренування були погані. Я так погано стрибала, собі думала: «Боже, я зараз приїду і просто зганьблюся, така титулована людина і буде стрибати такі смішні результати».

А потім я собі подумала: «Ну нічого, ну з чогось треба почати, в мене була велика перерва». Навіть в цьому моменті, я змінювала своє відношення, хоча я себе постійно налаштовувала на кожні змагання, що маю по максимуму викластися, я маю зробити все якісно, все має бути так, як треба.

Я чітко пам’ятаю, що я їхала в потязі на ці змагання і мені прислав мій менеджер повідомлення, що він отримав мейл від AIU. Це всесвітня організація, яка якраз і займається розслідуваннями позитивних допінг-проб (в легкій атлетиці – прим.). І я ж розумію, що звідти листи просто так не приходять. В мене погано ловить зв’язок, я намагаюсь завантажити свою пошту і просто в якийсь момент твоє життя знову руйнується. Ти тільки-тільки знайшов якийсь шлях рухатися, а тебе знову просто звалює з ніг. Я пам’ятаю, просто написала менеджеру, що я не можу відкрити мейл, але я так розумію, що я в кожному разі на змаганнях вже не маю права виступати. Він пише, що так. І я виходжу в Мукачево.

Дякувати богу, що я не перетнула кордон, що я ще десь далеко, заїхала. Я виходжу в Мукачево, завантажила мейл, на нього дивилась. Для мене це був просто лист з набором незрозумілих звинувачень. Всі ці медичні терміни, я на них дивилась, я просто не розуміла, що відбувається, в чому мене звинувачують і що мені робити далі. І потім, звісно, я зв’язалася з лікарем, який подивився цей мейл, який мені пояснив, в чому мене звинувачують.

– В чому тебе звинувачували?

– Мене звинувачували в прийомі тестостерону. Я не пам’ятаю, я відверто тобі скажу, я просто цих медичних термінологій не розумію.

– Те, що є в мережі, це знайдено дегідротестостерон і тестостерон. Це чоловічі гормони. В принципі, говорячи такою супер примітивною мовою, це притаманний чоловікам гормон. І саме він активізує потентність, силу, стресостійкість. Ну, тобто умовно кажучи, всі ці «завойовники» - це тестостерон. Тобто для жінки додатковий тестостерон - це додаткова сила, виносливість. Це серйозне звинувачування, це гормон.

– І ти уяви мене, коли мені лікар говорить те, що мене звинувачують в прийомі тестостерона, людину, в якої синдром полікістозних яєчників. Тобто вже мій діагноз передбачає те, що у мене сам по собі тестостерон високий, тому що з моїм діагнозом саме тестостерон викликає оці всі фолікули. Тобто я лікувалася. Я людина, яка хоче завагітніти, яка навпаки лікуванням намагалася цей тестерон подавити, вирівняти для того, щоб в мене почали працювати краще жіночі гормони. Вся моя задача була в цьому. І мене звинувачують в прийомі тестостерона. Уяви мій шок.

– Фактично в тебе гормональний збій, який буває, а зараз взагалі у більшості жінок гормональний збій на фоні стресу.

– А проблема в тому, що у мене знайдений тестостерон зовнішнього походження, тобто його не виробляє організм. І це була не речовина, це був розпад нижче норми виявлення. Тобто потім, як мені лікар пояснив, сам по собі тестостерон, якщо ти його вживаєш, він виводиться шість чи вісім місяців. У мене жовтнева проба чиста, січнева проба чиста. Тобто це вже говорить про те, що я апріорі не приймала ніякого тестостерону. Плюс моє лікування, бажання стати мамою, для жінки, яка хворіє на синдром полікістозних яєчників, прийом взагалі будь-якого тесостерона, це вистріл собі в голову.

І до того всього людині, яка здає 20-25 проб на рік і здає їх в рандомний момент, коли завгодно, приймати препарат, який виводиться місяців?

– А як тоді міг цей тестостерон потрапити в твій організм?

– Для мене це було найбільше запитання, найбільша загадка.

– Хтось дав тобі відповідь?

– Найстрашніше, що було – те, що зазвичай на те, щоб зрозуміти, що відбувається, підготувати документи, знайти юриста, все інше, AIU дає місяць, можливо, трохи більше. А мені призначили інтерв’ю через шість днів.

– Що таке призначили інтерв’ю?

– Інтерв’ю – це по суті допит, на якому тебе допитують: «А які препарати ти вживав? Що ти робив? Як речовина потрапила у твій організм?» Уяви, я вигрузилася з потяга, я стою в шоці, я говорю з лікарем, мені лікар це все пояснює, а я розумію, що я через 5 днів, тому що сьогоднішній день в потязі вже згорів, маю себе захищати, а в мене немає юриста.

В мене всі документи є, але їх, знову ж таки, їх треба підготувати, зробити хронологію, їх потрібно перекласти, а це все не робиться за один день.

– А так всім дають такий термін? Чи тільки тобі?

– Ні, тільки мені.

– Як ти це пояснюєш?

– Не знаю. І страшне те, що навіть в цьому я намагалась знайти позитив. Типу сталась якась помилка, воно нижче норми виявлення. Плюс я тоді приймала протигрибкові, бо ж інфекція пішла після алергії. І для того, щоб цю інфекцію побороти, мені призначали протигрибкові. А протигрибкові також впливають на всі ці гормональні показники.

Я в цьому взагалі не сильна.

– По-хорошому, тобі треба було б консультуватися, збирати консиліуми, готувати цілий пакет документів.

– А в мене на це п’ять днів. І я дзвоню спочатку з однією людиною спілкуюсь, з другою людиною, потім я намагаюсь знайти юриста. Я ж не хочу знайти людину, якій взагалі я не буду потрібна.

– Ваша команда тренерська не надає вам юридичний якийсь супровід?

– Мій тренер, можна так сказати, звичайний клерк, працює в умовах, які в нього є. І в нас немає ніякої команди. В більшості наш весь український спорт побудований на тому, що дуже часто тренер є тобі психологом, масажистом і всією твоєю підтримкою, розумієш? Немає як такої команди.

Моя команда була створена тільки тим, що я мала тренера, який в 26 років взяв 11-річну дитину і разом з нею виріс. І я мала свого фізіо, з яким в мене були особисті домовленості. Особисто я йому оплачувала його роботу, і він мене масував, їздив зі мною на збори. Так я собі забезпечила хоч якесь відновлення, тому що знову ж таки повноцінного відновлення в мене просто не було. Це вся була моя команда – дві людини, розумієш?

– Ні. В моєму уявленні фраза «елітний спортсмен» передбачає зовсім інші умови.

«Це незалежний орган. Вони собі живуть, як хочуть, розумієш?»

– Я дивилася твою справу, все, що я змогла зрозуміти, читаючи її по пунктах, виглядає це приблизно наступним чином: тобі цей комітет міжнародний пропонує щось, ти відмовляєшся. Пропонує ще щось здати і поговорити, ти відмовляєшся. Тобто далі, я так розумію, йшла в тебе з ними певна боротьба, чи дискусія, чи диспут. Чому ти відмовилася від цих складних і тривалих діагностик і допитів?

– В тому вся і проблема. Знову ж таки, вони, коли надали свою інформацію, вони надали інформацію лише з однієї сторони. Другу сторону ніхто не показує.

– Друга - це що?

– Це та, яку я зараз розповім. Ніхто ж не вказував те, що мені давали на підготовку п’ять днів. Шість з їхніми термінами. Вони ж цього не вказували (дати повідомлення про рішення та першого інтервʼю Бех-Романчук були вказані у документі AIU, різниця між ними складає 6 днів – прим.).

В якійсь мірі це порушує мої права. Чому ви іншим атлетам надаєте місяць, а мені ви надали шість днів?

– Ти зверталася зі скаргою на це?

– Яку я можу подати скаргу? Це незалежний орган. Вони собі живуть, як хочуть, розумієш? Мені, щоб зараз якусь скаргу подати, мені треба безпосередньо подавати на них в суд, що вони порушили мої права.

Про який ми суд можемо говорити, якщо мені треба себе захистити, мені потрібно зрозуміти, що відбувається, мені потрібно знайти юриста, який мені просто як людина, яка в цьому розуміється, допоможе і розкаже, які наступні дії. Знову ж таки, на інтерв’ю зі мною щоб хтось був. У мене шок, а мене будуть зараз через 5 днів повним ходом допитувати і розпитувати. Я знайшла юриста. Дякувати богу, що мені допомогли люди.

Юрист переглядає всі мої документи, які вони надіслали, звинувачення, все це. Те, за що я можу сказати дякую, що я всю свою історію хвороби в п’ять років з 2020 року, всі ці папірці я зберігала. Мені не довелося ці 5 днів бігати по лікарях, а воно в мене все дома лежало в теці. Я просто дістала цю теку, я її повністю відфотографувала, надіслала своєму юристу.

Юрист якраз створив мені хронологію, де ми повністю все побудували, які ліки мені призначалися, що я приймала, всі призначення, все-все повністю підкріпили, щоб я хоч з чимось прийшла на цей допит, щоб я не прийшла, як дівчинка, яка сидить: «Давайте будемо говорити». І ми прийшли на цей допит, ми поспілкувалися.

Що я хочу зазначити – вони перевіряли, чи не видумана ця історія, чи не придумала я щось. Тобто вони повністю звіряли, де, коли, в який час, який ти препарат прийняв, що, скільки, яке дозування, в які числа. Уяви, я сиджу у травні, і мені потрібно згадувати всю послідовність, яка відбулася в листопаді, в грудні, бо я розумію, що для мене це важливо. Мене ніхто не захистить абсолютно. І ми повністю пройшли всю цю хронологію.

Вони ж – ми будемо розглядати документи, все це. Вони надали нам час, щоб ми переклали документи, бо ми ж не мали часу на це. Тобто ми їм надіслали документи українською, які у мене були. Ми надіслали їм всі документи перекладені, все, все, все, як треба. І ми відразу попросили, щоб відкрили пробу Б.

Мене дуже оцей факт дратував того, що знову ж таки наші спортивні ЗМІ, які розповсюджували інформацію, вони собі з тим протоколом, який дали AIU, вони собі якось його читали, чи між, я не знаю, між літер, чи що, десь знайшли інформацію, що я задала запит, а потім від проби Б я відмовилася. Хоча насправді ми дали запит на пробу Б, цю пробу Б я оплатила. Всі аналізи були проведені за мій власний кошт, не за кошт незалежного органа.

А потім після цього за два тижні нам переслали результати цієї проби, що вони повністю підтверджують результати проби А. І від чого ж ми відмовилися – те, що прописано в цьому протоколі, але в нас з цим ніхто адекватно не ознайомлювався. Ми відмовилися від пакета документів, який тобі показує хронологію дослідження твоєї проби. Це така бюрократична папочка, в якій розказують, як саме над твоєю пробою проводили всі ці лабораторні дослідження. Ми від них відмовилися.

А навіщо вони нам? Ну, проба позитивна, типу вони мені нічого не змінюють абсолютно.

Відповідно вони, коли виставили ці документи, вони це вказали. А у нас типу сприйняли, що відмовилась від проби, і давайте ми на цьому знову ж таки похайпуємо. Розумієш?

«А вони в свою чергу що мені говорять? «Ви можете скоротити собі термін і здати спортсменів, які вживають заборонені речовини»

– Ну, взагалі в нашому вимірі медійному подається ніби ти все заперечуєш, від всього відмовилася, а правду не знає ніхто. Приблизно так. Така вперта, незговорчива жінка.

– Це наші були перші кроки. Після того, коли проба Б так само була позитивна, мені AIU призначає друге інтерв’ю. Ми на другому інтерв’ю зустрічаємося. І тут в нас починається новий етап, який мене виганяє в шок. На другому інтерв’ю мені, е, говорять про те, що ті всі ті всі ліки, що я їм надала, не містять в собі ніяких заборонених речовин. І що? Ти щось вживала? Давай розказуй, що ти вживала.

Я кажу: «Я нічого не вживала. Я жінка, яка хоче мати дітей. Про що ми взагалі говоримо? Який тестостерон? Я не тренувалась, я лікувалась, я намагаюсь завагітніти. Я досі хочу бути мамою. В мене синдром полікістозних яєчників. І я буду вживати тестостерон, коли я не тренуюсь, коли я на Новий рік повезла 70-70 дітей в табір? Про що ми взагалі говоримо?» Це смішні речі.

– Тобто фактично вони не повірили всій наданій тобою інформації щодо твого лікування?

– Так, абсолютно. В мене в якийсь момент склалось враження, що я просто здала макулатуру.

– Але ж є якась, не знаю, процедура, розслідування, щось ще, як ти себе можеш захистити тоді?

– Мене це також дуже здивувало. Я людина, яка з 15 років на топрівні. Ми не говоримо за рік, ми не говоримо за два, ми говоримо за роки.

Коли я на вашому полі стою 9 років і я тут в 30 років вирішила десь щось? Я розумію, що я спілкуюсь з людьми, які взагалі нічого не розуміють в плані спортивного життя і самого спорту.

– Різне буває. Ми всі знаємо ці історії. Мене цікавить в цій ситуації, як ти можеш себе відстояти, довести свою правоту?

– А в тому є проблема. Я в той момент на другому інтерв’ю усвідомлюю те, що я взагалі нічого не можу, що я просто в прямому сенсі цього слова беззахисна. І я чудово розумію, що ніхто ніяких аналізів, нічого проводити не буде, що вони не будуть розбиратися, що трапилося, вони не будуть дивитися на всі мої біологічно активні добавки, які могли це все спричинити, розумієш? Вони в цьому розбиратись не будуть. Їм не цікаво. У них в складі речовина не написана, значить, її немає, значить все. І ми почали з ними говорити, що, ну, ви ж маєте десь щось якось там досліджувати?

А вони в свою чергу що мені говорять? «Ви можете скоротити собі термін і здати спортсменів, які вживають заборонені речовини».

– Ти жартуєш?

– Уяви мій шок.

– Це шантаж.

– Це не шантаж. Вони це називають, зараз я тобі назву по-іншому, твоя законна можливість, щось такого плану.

– Типу санітара лісу?

– Я сиджу, я чесно тобі скажу, я була настільки збентежена, що я навіть не знала, що мені на це відповісти.

– Може це спеціально так робиться, щоб тебе змусити когось здавати?

– Я просто сиділа, я кажу: «Ви розумієте, я такими речами не займаюсь і я не спілкуюсь з людьми, які такими речами займаються». І вони такі: «А ти розумієш, що тоді в тебе варіанти того, що ти погоджуєшся і ми тобі скошуємо один рік, буде не чотири, а три».

Я кажу: «В чому я маю погодитися? В тому, чого я не робила, того, чого я не вживала. Я не буду ніколи визнавати своєї вини в тому, чого я не зробила». Це те саме, що тобі скажуть, що ти вбив людину, і ти прийдеш такий, ти цього не робив, але ти покладеш голову, бо тобі замість восьми дадуть чотири образно.

– У випадку з дискваліфікацією і ганьбою на весь світ це, в принципі, релевантні речі.

– Ти розумієш мою позицію. Ми закінчили це інтерв’ю. Я в той момент зрозуміла, що я нічого не можу вдіяти, що ніхто не буде розбиратися.

«Усе впиралося в те, що біологічно активні добавки спричинили цю проблему»

– З того кута тупих питань постучали ще разок. А можна самій найняти клініку, діагностику?

– Зараз ми до цього дійдемо.

– А ти робила і це? І прийти до них з дослідженнями, які мали вони в принципі робити, якщо вони висувають тобі такі звинувачення?

– Мали, але ні. І в цей момент, щоб ти розуміла, я усвідомлюю що ніхто нічого робити не буде, і я просто в прямому сенсі цього слова беззахисна людина, яка просто навіть не усвідомлює, як їй виправдати себе, як довести.

– А юристи що казали, що радили?

– Наступний крок, який ми зробили, звісно, ми звернулись до незалежних експертів, які переглянули всі мої ліки.

– Це Україна чи це міжнародні?

– Так, ні, в нас часу не було. Кожного разу ставився якийсь термни. Це не було так, що ви готуєте папери скільки ви хочете. Ми даємо вам два тижні, ви протягом двох тижнів подаєте нам папери. В нас закінчилось друге інтерв’ю, і після нього вони так само дали нам орієнтовно два тижні, я точно не пам’ятаю, на те, щоб ми ще додали папери, які ми хочемо, або я заклала когось, кого вони хочуть.

– Це взагалі треш, заклала когось. А таке практикується прямо?

– Напевно, якщо вони таке роблять, не знаю.

Звісно, ми звернулися до незалежних експертів, які ознайомилися з усім лікуванням, які все переглянули і, звісно, все впиралося в те, що біологічно активні добавки спричинили цю проблему. Плюс індивідуальна реакція організму, плюс стрес, плюс ті вітаміни, які я приймала до цього. Всі ці скачки і спричинили, в принципі, цю всю історію.

– Вони спричинили збільшення показника тестостерона в твоєму організмі.

– І оцей розпад, нижче норми виявлення. Тобто вже як потім пізніше, і це взагалі зовсім недавно було виявлено, взагалі там відсотковість така, що просто смішно. Я тобі відверто скажу.

Ми підготували документи цих незалежних експертів, ми їх подали їм в термін двох тижнів. За два дні до закінчення цього дедлайна вони присилають мені документи про те, що вони не бачать в тому всьому нічого. А цей документ, який ми надали від незалежних експертів, вони взагалі не прикріпили до всіх документів, як наші документи лінії захисту. Тобто його просто проігнорували. Типу я вам ще зверху листочок макулатури покладу, щоб вам веселіше було.

І присилають мені документи, в яких я можу подати апеляцію, а я можу погодитися з тим, що я винна. І мені знімають один рік і залишається три роки дискваліфікації. І останній варіант: я не визнаю свою вину.

Тобто в мене залишається ось таких три варіанти.

– В разі, якщо не визнаєш вину, чотири роки.

– Чотири роки. Так, все вірно.

«Твоя історія – частина глобального роз’їдання злом, ненавистю та несправедливістю світу»

– Тобто в цілому повний ігнор всіх наданих тобою в захист себе матеріалів, включно з асоціацією незалежних експертів, які провели своє дослідження і зробили висновки?

– Так.

– Як ти це пояснюєш?

– Я те саме поставила питання юристу. Для мене це був шок, тому що я вірила в цю систему. Я завжди була тією людиною, яка голосно, гучно говорила: «Я за чистий спорт». Я підтримувала це, і в моїй голові взагалі не вкладалось. Ви незалежний орган, ви займаєтесь розслідуванням, ви повинні провести все так, як має бути. А в кінцевому варіанті, мене просто в прямому сенсі цього слова зливають. Якоюсь мірою я просто сиділа в такому шоці, що я тобі навіть цього просто передати не можу.

Ми поспілкувалися з юристом, і в кінцевому варіанті все, що я зрозуміла, це те, що всі аналізи, всі незалежні експертизи, все, щоб для того, щоб розібратися в цій справі, коштує грошей.

– В якому сенсі, ти мала їм заплатити?

– Ні, вони мали би, якщо вони там, наприклад, проводять все, це все для них коштує грошей. Це якийсь бюджет.

– Так це ж їхня робота.

– Для чого її проводити, якщо простіше мені дати термін, аніж витратити 20-30 тисяч євро.

– Просто це все публічна справа, таким не ризикують.

– І що? Я атлет з України.

– Ааааа.

– В нас і так купа проблем в самій антидопінговій системі. Були проблеми з антидопінгом, багато скандалів.

– Тобто, ти припускаєш, що будь на твоєму місці рівно в такій самій ситуації європейська спортсменка, не було б такого?

– Я думаю, що до справи віднеслись би зовсім по-іншому. Я думаю, що так.

– Це серйозна заява, Марино.

– Ну, повір. Насправді, а що ти ще можеш подумати? Скажи мені, що може в цьому випадку ще бути?

– Мені виглядає як знущання.

– Я так само думала. І я тобі скажу відверто, я після другого інтерв’ю втратила будь-яку віру. Для мене це вже був у прямому сенсі відчай. Я людина, яка зазвичай бореться за своє, яка йде до кінця.

Ми в колі сім’ї сиділи, спілкувалися, що робити далі, що буде далі. І я просто сказала, я ніколи ні за що не підпишу ніяких документів. Я знаю, що я не винна. Я ніколи не зроблю ніяких рухів заради того, щоб один рік зняти. І якщо настільки мене в прямому сенсі вбивають як атлета, який з 2018 року на топовому рівні і кожного року приїздив з медалями і здавав сотні проб, а до мене віднеслися, як до дівчинки, якій 17 років, яка десь випадково вистрибнула зненацька, і її взяли на пробу. Отак до мене віднеслись, як до такої дівчинки.

Мені так було боляче, тому що ніяких ні людських, ні моральних обставин, нічого не було враховано. Паперова робота і все. В складі нічого немає, і ти винна. Я сказала: «Окей, чотири роки, значить, чотири роки». Я це приймаю, але я не підпишу ніякі документи.

– Хіба не можна оскаржити, давати апеляції, боротися?

– Так, але це великі гроші, тому що наступний крок, який можна зробити, це подати в суд. Подаєш ти в CAS. Це суд в Лозанні. Щоб ти розуміла, це шалені гроші. До мене телефонували люди, які мене підтримують, і казали: «Марино, потрібно судитися».

Я розумію, що потрібно судитися.

– Це десятки тисяч євро, щоб розуміли наші глядачі. І це не кінцева, може дійти і до сотні, якщо вони зарубляться.

– Так. І це якраз те, за що ти запитувала, чи можна провести аналізи і незалежні експертизи. І саме ось так, через суд за свої власні кошти ти проведеш розслідування, ти зробиш всі необхідні аналізи, ти зробиш всі необхідні експертизи, але ти за це все заплатиш сам – і не тільки за аналізи, експертизи, а повністю за всі судові процеси.

Ми говоримо просто за тотально великі гроші. І ти уяви мене, людину, яка просто не може у все це повірити.

Я спілкувалася з юристом, ми розглядали цей варіант, але ці судові процеси, вони будуть тягнутись довго. Це не два-три місяці і все закінчилось, а це рік, півтора. Я просто я просто розумію, що я в якийсь момент, я тобі чесно скажу, я просто здалась. Я просто сіла і я просто прийняла те, що є. Можливо, так має бути, можливо це на краще. Можливо, чомусь життя намагається змінити мій курс, а я оце б’юсь головою об стіну – поверніть мене назад.

А можливо все-таки потрібно по-іншому подивитись на життя?

– Це все можливо, коли так не душить несправедливість, яка відбувається.

– Я вимушена була в якійсь мірі прийняти це рішення просто тому, що я розуміла, що я більше не можу, віддавати більше, ніж я отримую. Я себе врешті-решт поставила на перше місце.

– Мені дуже шкода. Дуже шкода тебе, і я думаю, що я не уявляю цей біль всередині.

Чомусь на тлі всіх подій у світі, ти знаєш, Марино, не здивована аж до запаморочення, що так вчинила міжнародна організація. Бо ми в принципі повсюдно бачимо, що Україна в тотальному ігнорі і в тотальній імпотенції з боку всіх інституцій, які мали б нас захищати. Твоя історія – частина глобального роз’їдання злом, ненавистю та несправедливістю світу. Україна тут вже як якийсь, не знаю, постійний маяк, який це висвітлює.

А твої емоції, вони дуже болісні і жахливі. Я бачу твою маму зараз в дзеркало навпроти. Вона дуже сильно плаче. Я розумію, що це біль для родини. І безпомічність в цьому випадку, це, мабуть, найжахливіше, що може бути і найболісніше. Бо коли ти знаєш, де рухатися і де себе захищати, як за себе битися, ти в принципі можеш вибирати – іти в це або ні. А тобі не дали вибору.

– Так, мені його просто не залишили.

«Не відповіла на звинувачення у встановлений дедлайн»: хронологія, яка призвела до дискваліфікації Бех-Романчук

Бех-Романчук забанила Волочая – а той розніс її за відсутність пояснень допінгу і порівняв з Мудриком

Фото: скриншоти