Професор Базельського університету, який документує український спорт в часи війни: інтерв'ю з фотомайстром Ульфом Шиллером

Вивчає українську, є професором фінансового обліку у Швейцарії, а у вільний час робить неймовірні спортивні фотографії. Знайомтесь, це Ульф Шиллер.

На його інстаграм підписані майже всі топи української легкої атлетики, а серед трьох закріплених постів – світлина очей Магучіх.

Роботи німецького фотографа з Олімпіади-2024 побачила ледь не вся Україна. Володимир Зеленський у телеграм-публікації про олімпійські звитяги наших легкоатлетів використав саме знімки Ульфа.

Шиллер є менеджером невеликого фотоагентства athletix.ch, яке орудує за дорученням Федерації легкої атлетики Швейцарії. Крім того, працює фотографом-фрілансером для найбільшого прес-агентства країни Keystone-SDA.

У фотографії спеціалізується на легкій атлетиці, адже й сам займався нею в юності. Бігав 400 метрів.

Німецький фотомайстер збірної Швейцарії почав знімати українських спортсменів у 2022 році.

«Тоді я познайомився з пресаташе Федерації легкої атлетики України Ольгою Ніколаєнко. У той час у них були певні труднощі з отриманням фотографій з-за кордону, тож я запропонував фотографувати українських атлетів, щоб вона могла використовувати ці світлини, а також передавати їх українським медіа», – ділиться Ульф Шиллер.

Розмова з Ульфом

Про екшн легкої атлетики, перші кроки у спортивній фотографії, українських представників і улюблені знімки з ними.

Зйомка бігу та стрибків у висоту – один з найбільших викликів у фотографії. Ви коли-небудь замислювалися над тим, скільки секунд у вас є на те, щоб сфотографувати спортсменів у польоті або на бігу на шаленій швидкості? Наскільки це складно?

«Мені не надто важко робити ці фотографії. Я дуже добре знаю цей вид спорту і рухи в ньому. Навіть без сучасних камер це було цілком можливо, а з ними стало ще простіше.

Але потрібно також дуже добре знати спортсменів. Наприклад, знаю, що розбіг Ярослави Магучіх та Ірини Геращенко з правого боку, а також те, що Ярослава, перелітаючи над планкою, дуже сильно закидає голову назад, тоді як Ірина цього не робить. Ці деталі важливі для того, щоб не опинитися в неправильному місці, коли хочете їх сфотографувати».

Чи вдалося вам досягти успіху, коли ви вперше фотографували на змаганнях? Розкажіть цікаву історію зі своїх перших репортажів.

«Рухи в легкій атлетиці я завжди знав добре, проте в кожного спортсмена вони особливі, тож з кожним з них доводиться вивчати їх заново. Це я роблю з усіма швейцарськими й українськими топатлетами.

Але в інших видах спорту мені було складніше. Якось мені доручили фотографувати волейбол. З першого матчу я повернувся з п'ятьма гарними фотографіями. Причина в тому, що я не знав цей вид спорту добре. Раніше, коли камери не були автоматичними, п'ять фотографій було б забагато. 

Коли я почав фотографувати, мені було 16 років. Тоді мені доводилося фокусуватися вручну і просувати плівку окремо після кожної фотографії. Я неймовірно пишався, коли мою першу фотографію використали в газеті».

Чи знайомі ви особисто з українськими спортсменами? І з ким саме? «Я почав співпрацювати з Федерацією легкої атлетики України у 2022 році. З того часу знаю всіх членів національної збірної й багато хто з них знає мене. Але для журналіста тримати дистанцію зі спортсменами під час роботи є ознакою професіоналізму.

Та все ж я знайомий з Ярославою Магучіх, Іриною Геращенко, Юлією Левченко, Артуром Фельфнером та Олегом Дорощуком, як і з тренеркою Ярослави Тетяною Степановою та керівництвом ФЛАУ – Ольгою Саладухою, Олексієм Касьяновим і Наталією Добринською».

Як, на вашу думку, вони змінилися з початком повномасштабної агресії Росії проти України? І як змінилися ваші почуття, коли ви їх фотографуєте?

«Мені важко сказати, як змінилися спортсмени, тому що особисто я познайомився з ними лише після початку повномасштабної війни і тому що досі тримаю дистанцію на спортивному майданчику.

Більшість з них дуже рішуче налаштовані на те, щоб міжнародна громадськість дізналася про ситуацію в Україні. При цьому, як і всі інші спортсмени світового класу, вони дуже зосереджені під час змагань і не дозволяють собі відволікатися. Іншого способу досягти таких результатів немає.

У мене є припущення щодо того, кому з українських спортсменів це вдається особливо добре, а кому дещо менше. Проте не хочу виносити ці здогадки у публічну площину.

Я з великою повагою ставлюся до такої спортсменки, як Ярослава Магучіх, яка у свої 23 роки має впоратися з тиском не лише на арені, а й перед міжнародними ЗМІ, й робить це на відмінно. Вона є чудовим послом України».

Яка ваша улюблена нещодавня фотографія українських спортсменів і чому?

«Мої найважливіші фотографії – це, звичайно, олімпійська перемога Ярослави та бронзова медаль Ірини. 

Того ж дня була бронза Михайла Кохана з метання молота. Це був неймовірний день для України.

Ці фотографії важливі, але моя улюблена була зроблена після перемоги Ярослави на Чемпіонаті світу 2023 року в Будапешті. Я стояв в метрі від неї з Тетяною Степановоюі зміг прожити й сфотографувати всі емоції зблизька».

Чи хотіли б ви відвідати Україну, коли війна закінчиться? Чи хотіли б ви зробити там фоторепортаж і де саме?

«Можливо, я поїду ще до кінця війни, адже якщо спортсмени живуть в Україні, то і я зможу розділити це життя з ними. Але поки що це ще не точно. По-перше, щось планувати під час війни складно, а по-друге, у мене досить багато зустрічей і справ у Швейцарії.

Але якщо я поїду, то буду фотографувати все, що проживатиму. Якщо оголошено повітряну тривогу, фотографуватиму, як люди реагують на неї. Якщо немає електрики, то як люди живуть у темряві. Це неможливо спланувати. Але я точно буду фотографувати спортсменів під час тренувань чи змагань».

***

Вперше ім'я Ульфа Шиллера в межах текстів на «Трибуні» згадувалося під час паризької Олімпіади. Журналістка Ірина Козюпа зустрілася з фотомайстром у медіацентрі ОІ-2024.

«Доля подарувала зустріч з чудовою людиною», – написала авторка.

Про той випадок, що довів їх обох до сліз – читайте 👇

Транспортний колапс, злива і тріумф Зідана: яким було відкриття Олімпіади з місця подій (Параграф «Наш Ульф»❤️).

Фото: Ulf Schiller.

Більше світлин – в інстаграмі Ульфа.

Фотографія як машина часу в історії спорту: відео переносить вас у минуле по-іншому