5 головних сюжетів міжсезоння в українському баскетболі
Дебют Степановського у збірній, «Прометей» та інші цікавинки.
З моменту вильоту «Прометея» з Єврокубка пройшов місяць, після завершення чемпіонату Суперліги – взагалі півтора, і складається враження, що життя в українському баскетболі завмерло.
Станіслав Медведенко проводить благодійні заходи зі збору коштів для військових, федерація – дитячі та студентські змагання (серед учасників останніх, до речі, вистачає гравців Суперліги – зокрема, й призерів минулого чемпіонату), але дійсно гучних інфоприводів бракує.
Втім, це не означає, що так триватиме аж до осені, коли повернуться клубні змагання (на жіночий Євробаскет та чоловічий ЧС, що стартують у червні та серпні відповідно, наші національні команди не кваліфікувалися). Міжсезоння в українському баскетболі обіцяє бути насиченим: навіть попри велику війну та цілу низку складних організаційних питань – починаючи із пошуку нового спонсора для Суперліги та збірних команд, що міг би замінити підсанкційний Паріматч.
Ось головні сюжети літа-2023, чий розвиток відбуватиметься у найближчі тижні та місяці – і спостерігати за якими буде найбільш цікаво.
Дебют Степановського у чоловічій збірній: потенційні дебютанти, камбеки та кадрові експерименти
Початок роботи нового головного тренера національної команди буде і легким тестом, і складним випробуванням водночас. Легким тому, що усі розуміють – пробитись до фінальної частини Олімпіади у Пекіні, пройшовши через попередню та основну кваліфікації (в обох потрібно вигравати власний пул з груповим раундом та фіналом чотирьох навиліт – інших сценаріїв немає), практично нереально. Вже у попередній, що стартує 12 серпня, необхідно проходити Туреччину та Хорватію, не спіткнувшись по дорозі об якихось ісландців, що також цілком можливо. Тож якогось великого тиску на Віталія Степановського цього літа точно не буде: так, збірна проведе принаймні три офіційних матчі, але усі вони будуть, скоріше, про майбутнє, а не про результат за будь-яку ціну тут і зараз.
Складною обіцяє бути кадрова історія. Обидва представники України в НБА у липні стануть вільними агентами – дуже багато усього має співпасти (швидке працевлаштування у найсильнішій лізі світу, оперативне вирішення фінансового питання зі страхуванням контрактів, зрештою, бажання самих гравців), щоб Степановський реально міг розраховувати навіть на когось одного з пари Святослав Михайлюк – Олексій Лень. Ілля Сидоров та Іван Ткаченко перенесли операції, спрямовані на подолання наслідків старих травм – з термінів їхнього відновлення, анонсованих «Прометеєм», випливає, що обидва учасники Євробаскету-2022 точно не зіграють в олімпійській прекваліфікації.
Доволі складною травмою, що також призвела до операції, завершив клубний сезон Денис Лукашов. Чинний MVP Суперліги Володимир Конєв цього літа гратиме за збірну з баскетболу 3х3 – в останньому офіційному матчі Айнарса Багатскіса на чолі збірної обидва не просто брали участь, а виходили у стартовій п’ятірці. Можливо, хтось відмовиться приїздити до збірної у серпні через важливі особисті причини, як Богдан Близнюк у 2022-му – життя мінливе та непередбачуване, та й час відверто не найлегший.
І ось саме тут почнеться найцікавіше: штабу Степановського доведеться копнути доволі глибоко всередину пулу українських гравців, щоб зібрати боєздатну команду. Логічним виглядатиме дебютний виклик Максима Шульги з NCAA у національну команду – він був найкращим гравцем минулорічної молодіжки у цього ж тренера, хоч і не зміг врятувати її від вильоту у дивізіон Б. Можемо очікувати набагато більше Олександра Ковляра – молодий плеймейкер видав проривний сезон в естонському «Калеві» з півфіналом Кубка Європи ФІБА. Певно, будуть і повернення гравців, яких не бачив у складі Багатскіс – того ж В’ячеслава Петрова, вихованця «Хіміка», якому Степановський завжди довіряв на клубному рівні.
Тобто, влітку ми точно побачимо щось нове у виконанні першої збірної – і отримаємо уяву про розширений список виконавців, з яким Степановський заходитиме у відбір на Євробаскет-2025. Так, зараз немає жодних підстав очікувати на якусь глобальну кадрову революцію у національній команді (та й потреби у ній також немає), але новий тренер має трохи її освіжити. І зовсім скоро ми дізнаємось, як та ким саме.
«Прометей» і Суперліга: чи вдасться домовитись про повернення та на яких умовах
У другій половині сезону, що завершився, градус конфлікту між ФБУ та півфіналістом Єврокубка істотно знизився – в ексклюзивному інтерв’ю Tribuna.com генеральний секретар федерації Володимир Драбіковський, наприклад, казав про повернення «Прометея» до складу учасників українського чемпіонату як про вже вирішене питання. Однак жодних офіційних заяв з будь-якого боку досі не надходило, що у наших реаліях може означати лише одне: перемовини ще тривають, і повної згоди усі зацікавлені сторони поки що не дійшли.
Поверхнево все виглядає так, що від протиборства «титанів» та ФБУ глобально ніхто не виграв (крім, можливо, призерів чемпіонату, що завершився – «Будівельника», «Дніпра» та «Біпи»). Відсутність найкращої української команди трьох останніх сезонів у Суперлізі – це проблема федерації, яка відповідає за проведення національного чемпіонату, але не може констатувати, що зібрала усіх найсильніших. Певна дистанція від нашого клубного баскетболу – це вже проблема «Прометея», який досягає успіхів у Єврокубку та Латвійсько-Естонській лізі, але вже рік залишається поза межами внутрішньої повістки. Однак диявол, як завжди, у деталях: умови компромісу мають бути зрозумілими та прийнятними для всіх, а не ультимативно нав’язаними якоюсь із сторін.
Із позитивних моментів маємо пам’ятати, що жоден великий конфлікт в українському баскетболі (зокрема, й обидва розколи чемпіонату на два турніри) не тривав більше року – одного сезону зазвичай вистачало, щоб віднайти рішення, яке влаштувало б усі зацікавлені сторони. Із негативних – переважна більшість гучних суперечок, що виникали за часів каденції Михайла Бродського (із УСЛ та Медведенком, наприклад), конструктивним діалогом не завершувалась. Як буде цього разу, можемо лише гадати – тож чекаємо на офіційні новини та публічні заяви з боку причетних.
«Прометей» програв у півфіналі Єврокубка. Головне – як ми сприйматимемо цей результат за п’ять років
Міжнародний ростер «Будівельника»: чи є у нього взагалі майбутнє, і яке саме
Десь в середині сезону, коли вже було зрозумілим, що кияни впевнено заберуть золото Суперліги (а разом з ним – і єдину для країни путівку чи то в кваліфікацію, чи то в основний раунд баскетбольної ЛЧ), в українському баскетболі дуже активно точилися чутки про те, що міжнародна версія «Будівельника» розпочне наступний сезон у Португалії. І клуб ніби вже готує підґрунтя для літнього переїзду.
Однак згодом навколо команди почали творитись, з одного боку, дивні, з іншого – більш ніж симптоматичні речі. Відставка головного тренера після виходу в плей-оф Кубка Європи ФІБА, два програних міжнародних змагання за тиждень, зняття з третього та миттєвий розпуск складу із легіонерами (головне питання тут – з боргами чи без, бо раніше із «Будівельником» траплялось всяке) гучно сигналили про те, що кияни награлись у топклуб та втомились боротись з обставинами.
Якими будуть наслідки березневого колапсу для майбутнього «Будівельника», зараз напевно вам не скаже ніхто – навіть керівництво клубу, яке привчило журналістів та вболівальників до того, що вирішує важливі питання в останній момент (а до нього, схоже, ще далеченько – принаймні місяць у киян є точно). У вихідному інтерв’ю Дмитро Забірченко, коуч української команди киян, запевнив, що у Суперлізі чинні чемпіони виступи продовжать, а все інше залежатиме від обставин.
Можливих сценаріїв тут безліч – особливо, зважаючи на те, що грати у ЛЧ та Суперлізі одним ростером («Прометея» і Єврокубка це так само стосується) до перемоги України у війні просто нереально. Головний аспект, звісно ж, фінансування: «Будівельник» навряд чи припинить існування, залишившись без підтримки з боку Ігоря Коломойського (його син Григорій грав за киян у попередньому сезоні і є віце-президентом клубу), однак її відсутність істотно знизить стелю можливостей найтитулованішої баскетбольної організації в історії незалежної України.
Допоміжний сюжет, що випливає тут із основного – як Україна використовуватиме (і чи використовуватиме взагалі) власні квоти у єврокубках під егідою ФІБА. У випадку відмови «Будівельника» від утримання міжнародного ростеру цілком може статися так, що в ЛЧ та Кубку Європи ФІБА взагалі буде нікому грати – хіба що «Дніпро» чи «Київ-Баскет» ризикнуть випробувати власну вдачу складом, зібраним під Суперлігу, навіть усвідомлюючи, що шансів на успіх у них буде вкрай небагато.
Чоловіча збірна U-18 – головна команда літа: боротимуться за повернення у дивізіон А та матимуть шанси на успіх в оптимальному складі
2023-й трохи зруйнує шаблон тим, хто звик слідкувати за літом молодіжних збірних через призму команди U-20. По-перше, тому, що минулого року вона останньою з наших молодіжок втратила місце у дивізіоні А – цьогоріч в України вперше в історії немає жодного представника в елітному дивізіоні ані у хлопців, ані у дівчат. По-друге, у розпорядженні Забірченка (взагалі з найстаршою із молодіжок мав би другий рік поспіль працювати Степановський, але отримав призначення у дорослу збірну) буде об’єктивно не найталановитіший підбір виконавців: Ковляр та Шульга більше не підходять за віком, Павло Дзюба за весь сезон в університеті Меріленду зіграв сукупні 13 хвилин, а проспект «Дніпра» Іван Колдомасов переніс операцію на травмованому коліні і європейську першість пропустить.
Тому акцент цього року робитиметься на іншу молодіжку – чоловічу команду U-18, яку очолюватиме Олександр Ворона і яка свій Євробаскет у дивізіоні Б розпочне 21 липня у Португалії. Якщо хочете отримати уявлення про головних талантів нашого баскетболу тут і зараз, матчі цієї команди обов’язкові для перегляду. За умови, що федерації та тренерському штабу вдасться зібрати оптимальний склад, передня лінія у збірній U-18 (Назарій Кулішенко, Десмонд Яму, відкриття кінцівки сезону Суперліги Данііл Сипало з «Дніпра») може бути справді домінуючою. А шанси на підвищення у класі – більш ніж реальними.
Майбутнє Санона: Іссуф не має контракту на новий сезон і нещодавно змінив агента
Трансферні новини – штука завжди цікава, і влітку нам буде за чим послідкувати. Не глобально, але переукомплектується міжнародний ростер «Прометея» (головне питання тут – термін відновлення Ді Джея Кеннеді після операції на коліні, який, з огляду на вік гравця та серйозність травми, цілком може бути дуже значним), що одразу після поразки від «Тюрк Телекома» анонсував Ронен Гінзбург. Безумовно, буде рух і у Суперлізі – тут чекають принаймні на одну нову команду, переможців Вищої ліги з Рівного, і фінальне вирішення питання участі чи неучасті «Прометея». Зрештою, шукати нові контракти будуть Лень з Михайлюком: зараз усе виглядає так, що вони мають залишитись у «Сакраменто» та «Шарлотт» відповідно на ветеранських чи близьких до них за умовами угодах, але в НБА буває всяке. Особливо, якщо мова йде не про суперзірок першої величини.
Втім, найбільш інтригуюча історія – подальша кар’єра одного з молодих лідерів національної збірної Санона. На відміну від Сидорова, Ткаченка та Олександра Липового, в Іссуфа поки що немає контракту із «Прометеєм» на наступний сезон, проте наприкінці березня захисник знайшов нового агента – уклав угоду з BSA Basketball Артурса Калнітіса. Зазвичай зміна представника свідчить про бажання гравця переглянути траєкторію власного розвитку та відкрити для себе нові можливості працевлаштування, а у латвійця є клієнти і в найсильнішому у Європі чемпіонаті Іспанії, і навіть в НБА (Давіс Бертанс з «Далласа»).
Сезон Санона із «Прометеєм» не був ідеальнім – і точно не був стабільним (краще за Гінзбурга, який назвав Іссуфа гравцем іноді рівня Євроліги, а іноді – другого українського дивізіону, тут, напевне, й не скажеш). Однак у баскетболіста, якому восени виповниться 24, точно були яскраві хайлайти – від поєдинку із греками на чемпіонаті Європи, коли він возив самого Янніса Адетокумбо, до фіналу чотирьох ЛЕБЛ, де Санон якісно замінив травмованих легіонерів на лідерських хвилинах. І він все ще може вважатися проспектом: так, з моменту обрання Іссуфа на драфті НБА пройшло вже п’ять років, проте очевидно, що він ще не повністю розкрив власний потенціал і може стати ще якіснішим гравцем.
Залишитись у складі «титанів», щоб ще принаймні рік попрацювати із Гінзбургом (який може спробувати зробити з Іссуфа українську версію Томаша Саторанського) – слушний, але далеко не єдиний сценарій розвитку цього сюжету. Бо якщо Санон дійсно хоче доторкнутись до НБА бодай на рівні Літньої ліги та тренувального табору якогось із клубів, то далеко відкладати цю історію точно не варто. Бо конкуренція на вході у найсильнішу баскетбольну лігу світу щороку стає лише жорсткішою.
А чого від міжсезоння в українському баскетболі чекаєте ви? Розповідайте у коментарях 👇
Фото: NemeshPhoto / Facebook, БК «Прометей» / Facebook, FIBA Europe Cup, 2022 Eurobasket U18 Division B / FIBA, World Cup 2023 European Qualifiers / FIBA
