10 топових тренерів, які зараз без клубу: від Зідана до Б’єлси
Роботу знайдуть не всі.
Роботу знайдуть не всі.
Літо – основний період не тільки для трансферів футболістів, але й для тренерських призначень. Цього року воно також обіцяє бути достатньо активним, адже у когорті тренерів без клубу зараз вистачає топів. Згадаємо, хто з відомих спеціалістів наразі залишається без роботи, та чи має перспективи виправити цю ситуацію вже найближчим часом.
Зінедін Зідан
Мабуть, найбільша тренерська зірка у цьому пулі спеціалістів без клубу. Наразі тренерська кар’єра француза пов’язана лише з одним клубом – «Реалом». Але його успіхи просто грандіозні. Перший прихід був взагалі неймовірним – три титули переможця Ліги чемпіонів поспіль і кілька супутніх титулів, в тому числі одне чемпіонство Ла Ліги. Повернення в «Реал» настільки ж феєричним не виявилося – але все одно ще один титул чемпіона Іспанії на дорозі не валяється. Все це, безперечно, робить Зідана топом, який може перебирати пропозиціями, очікуючи на найкращий варіант.
Чутки пов’язують француза із французьким же грандом – «ПСЖ». Доходить до того, що їх коментує навіть нинішній головний тренер парижан Маурісіо Почеттіно. Конкретики поки особливої немає, але стабільність цих розмов про можливість призначити Зідана наштовхує на думку, що немає диму без вогню. Головним конкурентом на цей пост у «ПСЖ» називають нинішнього тренера «Тоттенгема» Антоніо Конте. Ще один напрям, у якому може піти Зідан, це збірна Франції. Принаймні, була інформація, що сам Зідан зацікавлений у роботі з «Ле бле». Але в такому випадку йому доведеться зачекати подовше, навряд чи зміни у збірній стануться до чемпіонату світу, а він почнеться лише в листопаді.
Йоахім Льов
Німець присвятив рідній національній збірній 15 років свого життя і зміг досягнути найбільшої вершини. Під його керівництвом Німеччина виграла чемпіонат світу 2014 року, але після того значних успіхів з командою він не досягнув. У 2016 році німці поступилися у півфіналі Євро, на ЧС-2018 взагалі не вийшла з групи, а завершальним великим турніром для Льова став ЧЄ-2020, де його команду вибила Англія у 1/8 фіналу. Тож уже майже рік Льов знаходиться без роботи, але, схоже, що завершувати свою тренерську кар’єру не збирається.
Протягом року було декілька чуток про його можливе майбутнє місце роботи. Йшлося про те, що він знаходиться у списку кандидатів на пост головного тренера збірної Росії, але зараз це виглядає нісенітницею. З останнього – пропозиція трьохрічного контракту від «Фенербахче», але сторони не змогли домовитися про умови співпраці. Зараз же Льова називають кандидатом на тренерство у «ПСЖ», але не так часто і голосно, як Зідана чи Конте. Чи має це щось спільне з реальністю – важко сказати, адже Льов востаннє тренував клуб аж у 2004 році, після цього працював лише зі збірною.
Дженнаро Гаттузо
Чемпіон світу у складі збірної Італії, розпочавши тренерську кар’єру у 2013 році, вже встиг змінити чимало клубів, дорісши до рівня на той момент майже грандів Серії А «Мілана» та «Наполі». У чемпіонаті він досягав лише 5-го місця, єдиний його трофей – Кубок Італії з неаполітанцями. У Гаттузо щось пішло не так наприкінці минулого сезону. Пішовши з «Наполі», він швидко знайшов нове місце роботи, в травні 2021-го був підписаний контракт з «Фіорентиною», але вже за місяць Гаттузо пішов з клубу через непорозуміння з керівництвом
Після цього вистачало клубів, які пов’язували із Гаттузо. В тому ж червні 2021-го ходили розмови про майже вирішене питання із «Тоттенгемом», потім – із «Рейнджерс». Також Дженнаро пов’язували із «Евертоном», коли тренерське крісло під іншим учасником нашого топу Рафаелем Бенітесом хиталося з усією потужністю. Останній раз ім’я Гаттузо зринало у контексті можливого призначення при розмові про збірну Італії. Начебто Роберто Манчіні може покинути національну команду після поразки від Північної Македонії у плей-оф за вихід на ЧС. Гаттузо увійшов до трійки потенційних кандидатів, але поки ця посада не стала вакантною.
Рафаель Бенітес
Іспанця вже можна сміливо називати ветераном тренерського цеху, адже його кар’єра триває 30 років. Він змінив десяток клубів і має вдосталь звершень, проте останнє серйозне досягнення вже трохи припало пилом – Кубок та Суперкубок Італії з «Наполі» він вигравав у 2014 році. Останніми роками планка трохи знизилася – Бенітес допомагав «Ньюкаслу» повернутися в АПЛ, їздив на заробітки у Китай і зрештою досить гучно провалився з «Евертоном». Безперечно йому можна подякувати, що при ньому у стан «ірисок» прийшов Віталій Миколенко, але довести клуб, що витрачає купу грошей на трансфери (хоча справедливості заради – не при Бенітесі), до боротьби за виживання – це треба постаратися. Не дивно, що керівництво клубу взимку вдалося до кардинального рішення.
За 5 місяців, що минули з моменту відставки Бенітеса якоїсь інформації щодо пропозицій іспанцю не з’явилося. Він продовжує свою творчу відпустку, та не схоже, що у нього можуть виникнути проблеми з працевлаштуванням. Проте, звичайно, на топовий рівень він вже навряд чи повернеться – провали із «Реалом» та «Евертоном» виглядають занадто болючими.
Паулу Фонсека
Колишній тренер «Шахтаря» досі залишається без роботи, хоча пішов з «Роми» вже рік тому. Для УПЛ португалець став явищем, вигравши майже всі можливі трофеї, повторити успіх у Італії не вдалося, найбільше досягнення – півфінал Ліги Європи. Про те, що Фонсека покине «Рому» після завершення сезону, було відомо заздалегідь, навіть був конкретний наступний варіант – «Тоттенгем». Інсайдери навіть рахували години, скільки залишилося до призначення Фонсеки, але цього так і не сталося. Португалець рік без роботи, але нині активно допомагає Україні. Початок війни він зустрів у Києві, зараз працює над допомогою біженцям, забезпеченням житла і всього необхідного, активно висловлює співчуття і підтримку нашій державі.
Пропозицій, схоже, у Фонеки вистачає. Протягом року його ім’я пов’язували в різні періоди із «Ньюкаслом», коли стало відомо, що там буде будуватися новий проект, знову зринали чутки про «Тоттенгем», із «Астон Віллою», «Бенфікою», «Монако» і навіть «Атлетіко Мінейро». Очевидно, що ще на рік відкладати повернення до роботи португальцю точно не варто, тож цього літа ми можемо очікувати на його призначення, якийсь середняк АПЛ виглядає найбільш імовірним варіантом.
Ернесто Вальверде
Іспанський спеціаліст знаходиться без клубу вже більше двох років. Його звільнили з «Барселони» у січні 2020-го після поразки від «Атлетика» в півфіналі Суперкубка Іспанії. Вальварде досягав успіхів з трьома своїми клубами – «Олімпіакосом», «Атлетиком» і, власне, «Барселоною». З каталонським клубом він двічі перемагав у Ла Лізі, проте не досяг успіхів у Лізі чемпіонів. Його звільнення не всі у команді сприйняли позитивно, то й же Мессі казав про певну несправедливість стосовно звільнення Ернесто, певна образа відчувалася і в коментарях самого тренера. Втім, з того часу нового місця роботи він поки так і не знайшов.
Хоча варіантів вистачало, принаймні за чутками. Він міг повернутися в «Атлетик», був одним із кандидатів, у червні 2021-го були розмови про «Тоттенгем», але, схоже, тоді лондонцям приписували усіх більш-менш іменитих тренерів. Варіант із «Марселем» відкинув сам Вальверде, адже хотів потрапити у клуб, який претендуватиме на титули тут і зараз. За останні півроку йшлося про можливе тимчасове призначення у «МЮ», інший варіант – Вальверде може очолити «Атлетіко», у разі, якщо зі своєї посади піде Дієго Сімеоне.
Оле-Гуннар Сульшер
Так, норвежець став частиною падіння «МЮ» цього сезону, але не варто забувати, що у минулих сезонах був прогрес. Команда під керівництвом Сульшера займала призові місця в АПЛ, минулого року манкуніанці стали взагалі другими. В цьому сезоні очікування були трохи завищені, ситуацію підігріло й повернення Роналду. На виході – команда навіть не потрапляє у Лігу чемпіонів, проте вішати всіх собак на тренера точно не потрібно. Хоча б через те, що після його звільнення з приходом до керма тимчасового Ральфа Рангніка ситуація тільки погіршилася. Сульшера вважали м’яким тренером, який давав поблажки гравцям, але це давало який не який результат, хоч в цьому сезоні все стало валитися. Але ставити хрест на тренерській кар’єрі точно зарано.
Можливо, топ-клуби – це все ж не його рівень, але без роботи він не має лишитися. Підтвердженням цього виглядає те, що за 5 місяців після звільнення з «МЮ» Сульшеру надходили кілька пропозицій, в тому числі і від клубів АПЛ, проте він їх відхилив. Довіряти чи не довіряти цій інформації – сумнівне питання, але норвежця точно хотілось би ще побачити на тренерському містку.
Вальтер Мадзаррі
Розпочавши тренерську кар’єру у 1996 році, італієць зміг виграти лише 1 трофей – Кубок Італії у сезону 2011/12 із «Наполі». Саме той період у «Наполі», а потім до 2015 року із «Інтером» можна вважати піком його роботи. За всі ці роки він покинув межі Італії лише 1 раз – тренував один сезон «Вотфорд», але керівництво клубу вирішило не продовжувати співпрацю, тому Мадзаррі довелося повертатися на Апенніни. Після цього були «Торіно» та «Кал’ярі», де через невдалі результати йому не дали дограти навіть сезон. Спеціаліста звільнили на початку травня. Поки, звісно, нових чуток про майбутнє місце роботи не було, але з таким досвідом роботи у Серії А Мадзаррі точно буде, принаймні, у списках кандидатів на пост головного тренера якихось італійських середняків.
Марсело Б’єлса
Схоже, англійський період роботи аргентинського спеціаліста добіг свого завершення. Відомий своєю поведінкою та тактичними рішеннями Б’єлса залишив помітний слід роботою із «Лідсом». Із досягнень – вихід із командою у АПЛ, нагорода за фейр-плей 2019 року, коли він змісив свою команду пропуститии без спротиву у матчі з «Астон Віллою», аби компенсувати гол, забитий під час того, як гравець суперника лежав, дуже теплі слова від Гвардіоли, який постійно підкреслював значення Б’єлся як тренера. «Дайте Б’єлсі мою «Барселону», і він завоює титули. Дайте мені «Лідс» – я залишуся в Чемпіоншипі», – ці слова від Пепа дорого коштують. Втім, із «Лідсом» аргентинець перебував переважно внизу турнірної таблиці, тож у цьому сезоні історія завершилася.
Зараз переважно йдеться про його повернення до Латинської Америки. При чому є варіанти як роботи із клубом, так і зі збірною. У Б’єлси є і такий, і такий досвід – він встиг попрацювати зі збірними Аргентини та Чилі. Серез національних команд, де він може продовжити роботу, називають Болівію. Президент федерації хаявив, що вони близькі до переговорів із тренером. Сам же Б’єлса прагне очолити збірну Колумбії. Серед клубів називають мексиканську «Гвадалахару», нібито навіть клуб уже зробив спеціалісту пропозицію.
Клаудіо Ран’єрі
35-річна тренерська кар’єра Ран’єрі сповнена злетів, падінь і яскравих історій. Найвеличніше його досягнення, навпевно, чемпіонство в АПЛ з «Лестером». Після цього навіть наблизитися до такого успіху не вдавалося, тож попри усі здобутки і любов клуб був змушений попрощатися із італійським тренером. До того, ще у сезоні 2009/2010 був чемпіонський триллер у Італії, де його «Рома» до останнього туру билася за перше місце із «Інтером» Моурінью. Останніми роками про чемпіонські амбіції вже не йдеться – після «Лестера» були «Нант», «Рома», «Сампдорія» і «Вотфорд», що були далекі від значних здобутків. Остання робота з «Вотфордом» взагалі не вдалася – Ран’єрі прийняв «шершнів» у жовтні, а звільнений був уже в січні, набравши 7 очок в 13 матчах.
Попри цю невдачу та поважний вік – 70 років – італієць ще не хоче думати про пенсію і прагне якомога швидше повернутися до роботи. «Сумую за футболом, це моє життя. Не можу дочекатися, коли мене покличуть у хороший проект, в амбітний клуб. Хочу повернутися до роботи. Не думаю про пенсію. Мені нудно перебувати вдома, а не у світі тренерства. Ніколи не рахував кількість команд, які тренував. Насправді, на мою думку, їх небагато, попереду ще довгий шлях», – такій амбіційності можна лише позаздрити.
Бонус: Андрій Шевченко
Після великого успіху зі збірною України у кваліфікації ЧЄ, подальші виступи команди під орудою Шевченка викликають певні питання. Надскладна група Ліги націй залишила скоріше позитивне враження, якби не рішення лікаря швейцарського кантона, на перенесене Євро поїхала уже не та, команда, яка сповідувала принципи організації гри Шеви, але попри це дійшла до чвертьфіналу. Протягом роботи Шевченка у національній команді ходили чутки про «Мілан», але реальність виявилася іншою. У листопаді він очолив аутсайдера Серії А «Дженоа», а вже в січні покинув команду, не змігши покращити результати. Це було досить дивне рішення, яке себе не виправдало.
Наразі Шевченко залишається без роботи у клубі чи збірній, хоча після «Дженоа» активно ходили чутки про національну команду Польщі. Цього не сталося. З початком війни Андрій Миколайович активно займається допомогою Україні та біженцям. Прогнозувати, коли і кого він знову очолить, зараз дуже складно, адже сам Шевченко сказав, що думатиме про повернення до футболу лише після того, як в Україні наступить мир.
