Нема на світі України, немає другого Дніпра

 По мотивам приїзду Олександри Лободи в Гельзенкірхен.

Одна красива дівчина, що з України

взяла квитки і полетіла до Євгена.

Який подався за грошима до чужини,

така є доля і вона чомусь шалена.

Ось, прилетіла до Німетчинни вона

взяла квитки, на матч його команди.

Лиш вона весь час була дуже сумна,

Євген прийшов та подарив троянди.

Взяла вона троянди і його спитала:

"чому ти тут, а не там на полі граєш?"

Дивлячись на нього, враз зареготала.

Яким ж ти був колись, непам'ятаєш?

Прийшла, щоб нагадати про минуле

ти ж знаєш, що було два роки тому?

Чого про тебе ми тоді тільки не чули,

а зараз просишся назад тільки додому.

Поїхав до Іспанії і був такий веселий.

І грати в них почав ніби й нормально

дні йшли, по колу крутились каруселі.

Догрався і присів на лавку, то реально.

Трофей ти виграв з ними немаленький,

Та й в інстаграмі виклав фото із фіналу.

Вже від тоді все потрохи, потихеньку

йшло до кінця, і невже не чув сигналу?

Пройшов рік, а ти знову сидиш на лавці.

Кого звинуватиш на цей раз, скажи?

Чи біля тебе грають сильні виконавці?

Якщо так, то не місце тут тобі, біжи...

І не судити я прийшла сюди до тебе,

лиш помогти тобі наш любий друже.

І ти щоб не читав більше про себе:

"Извините, он сейчас никому не нужен"

Одна красива дівчина, що з України

взяла квитки і полетіла від Євгена.

Який подався за грошима до чужини,

Бо така вже доля і чомусь вона шалена.

P.S. якби там не було, але все ж Contra spem spero.