«Привіт, матусю! Я буду професіональною футболісткою!», або 13 фактів з життя Алекс Морган

Футбол почався лише з 14 років

Майбутня футболістка з'явилася на світ 2 липня 1989 року у невеличкому американському місті Сан-Дімас. Окрім неї в родині зростали ще двоє дітей, старші сестри Алекс - Джені і Джері.

Цікаво, що футбол був не єдиним видом, яким займалася Алекс Морган: у дитячі роки її приваблювали також баскетбол та софтбол - різновид бейсболу. З часом довелося робити вибір - і він став доленосним. На перегляд до команди "Сайпресс Еліт", молода американка потрапила у 14-річному віці і відтоді остаточно присвятила себе грі № 1. Перший титул прийшов до Алекс вже за рік.

Той самий лист і важливість родини

Одного разу, коли наша героїня ще вчилась у школі, вона отримала домашнє завдання на тему: "Ким ти будеш, коли виростеш?" Без жодних вагань, дівчинка взяла та й написала листа своїй матері. Слова там були дуже простими: "Привіт, мамо! Мене звуть Алекс, і я буду професіональною футболісткою. Я тебе люблю!"

Згодом, Морган згадувала: "Я й досі не знаю, чому я це написала. Я ж ніколи не бачила по ТВ жодного матчу з жіночого футболу. Я не знала, що існує професійна ліга. Я навіть не знала тоді, що жіночий футбол - це більше, ніж просто гра заради веселощів та розваги".

Морган також розповіла, що родина була життєво важливою складовою для її розвитку та зростання у футболі: батько брав її на тренування, але він мало знався на суті гри. Хоча, саме тато й був одним із тих, хто повірив у здібності власної доньки та був одним із її перших наставників. Далі, про його роль у житті, словами самої Алекс: "Кілька разів на тиждень тато забирав мене зі школи і відвозив на тренування. Він не мав жодного уявлення про футбол, але був дуже відданий цьому, особливо зважаючи на те, що він переживав. Він володів будівельним бізнесом, який майже збанкрутував.

Він йшов на роботу о 5-ій ранку, але в нього все ще залишалося достатньо сил, щоб відвезти мене та шістьох інших дівчат на тренування, він особисто їздив по всьому місту, щоб забрати їх. Насправді, він мусив був це робити, інакше нам би бракувало гравців для повноцінної команди".

Мати тих, на кого можеш покластись - безцінна річ.

Ранній дебют у збірній та успіхи в універі

Незважаючи на те, що деякі з її дитячих тренерів казали їй, що вона недостатньо вправна (що ледь не змусило дівчину розглядати інші можливості свого розвитку), Морган не полишила старанно працювати та відточувати вміння. Тривале стукання у двері, зрештою дало результат: Алекс таки знайшла потрібне місце, де тренери оцінили її роботу, чим надали їй необхідної впевненості.

Молода нападниця проявила себе просто прекрасно, і винагорода не забарилася - у 17-річному віці Алекс отримала перший виклик до збірної США, причому відразу до команди рівня U-20. Однак неймовірну радість від даної події зіпсувало досить серйозне ушкодження: в одному з поєдинків (гра проти юнацької чоловічої збірної), Морган розірвала зв’язки коліна. На горизонті – досить довга реабілітація.

Не гаючи зайвого часу, Алекс вирішила підкорити ще одну нову планку, і вступила до Каліфорнійського університету (розташованого у Берклі). Цікаво, що дівчина навчалася за спеціальністю "Політична економіка". Вища освіта зовсім не відволікала від гри, навпаки, успішно її доповнювала. Можна упевнено стверджувати, що все склалося вдало: успішно завершивши навчання (на семестр раніше), Морган паралельно виступала за команду "Каліфорнія Голден Берз", де була лідеркою та найкращою бомбардиркою колективу. Справді, 45 голів на дорозі не валяються, їх ще треба забити, з чим у Алекс проблем не виникло.

Професіональний досвід

Кар'єра для Алекс стартувала у далекому 2011-му: її першим клубом на профі-рівні став "Вестерн Нью-Йорк Флеш", і ця команда одразу стала чемпіоном "Women’s Professional Soccer". Але 2012-го лігу розформували, залишивши країну без професіонального жіночого футболу.

Морган довелося обирати новий шлях. Врешті, вона визначилася: її вибір для продовження гри у футбол зупинився на "Сіетл Саундерс Вумен" - аматорській команді. На щастя, ситуація дуже швидко змінилася - вже наприкінці того ж 2012-го року у Штатах створили нову професіональну лігу, змінивши найменування на National Women’s Soccer League (Національна жіноча футбольна ліга).

Американська футболістка на клубному рівні захищала кольори команд "Портленд Торнс" та "Орландо Прайд". Європейські чемпіонати Алекс відкрила для себе у 2017-му році, виступаючи за французький "Ліон". Потім ще був короткий вояж до лондонського "Тоттенгему".

Цьогоріч Морган виступатиме у складі команди-дебютантки NWSL "Сан-Дієго Вейв".

Досягнення на рівні американської націоналки

За дорослу команду рідної країни Алекс Морган дебютувала в грі проти Мексики 31 березня 2010-го року - наразі в її активі 190 поєдинків. Перший гол за "зірково-смугастих, нападниця забила у ворота китаянок (06.10.2010). Гросмейстерську "сотню" Морган розміняла 4 квітня 2019-го, а усього на її рахунку 115 м'ячів. Це дозволяє Алекс посідати п'яту позицію в історії збірної США, поступаючись лише знаменитим попередницям - Крістін Ліллі, Карлі Ллойд, Мії Гемм та Еббі Вамбах.

Першим великим турніром, на якому зіграла Морган був чемпіонат світу 2011-го року, де вона відзначилася двічі, причому одного разу - у фіналі. Наступною зупинкою Алекс стали Олімпійські ігри-2012. Збірна США здобула там золоті медалі. У вирішальній зустрічі проти Японії Морган зробила асист. Молоду нападницю визнали найкращою футболісткою країни, а ще номінували на звання найкращої за версією ФІФА (посіла 3-тє місце).

І от саме тоді Морган вперше на собі відчула дискримінацію, з якою й досі стикаються жінки-футболістки. Як тут не зацитувати саму Алекс: "Я кілька разів відчувала на собі прояви сексизму. Переконана, попереду їх буде значно більше. Відчуваю, що борюсь за права спортсменок. На церемонії вручення нагород найкращим гравцям року ні функціонери ФІФА, ні Зепп Блаттер (тодішній очільник світового футболу - прим.) не знали, хто я така. А я ж входила до трійки найкращих у світі. Це було доволі шокуюче".

Американська жіноча збірна не зупинила своєї ходи і, поїхавши на ЧС-2015 до Канади, виграла його, упевнено перегравши японок (до слова, ту зустріч обслуговувала українська арбітриня Катерина Монзуль). Тоді Алекс Морган вручили ключі одразу від двох міст - Нью-Йорку та Даймонд Бару (Каліфорнія).

Погодьтесь, солідно.

"Чайний скандал"

За чотири роки, на полях Франції американки завоювали свій черговий титул, перегравши у фіналі Нідерланди. Алекс Морган відзначилася на турнірі шістьмома голами, причому п'ять з них залетіло у рекордному поєдинку з Таїландом (13:0). Але запам'яталася американська нападниця не тільки цим.

У півфіналі збірній США протистояли англійки. Морган відзначилася в ньому переможним голом і вирішила відзначити взяття воріт досить оригінально: вона зобразила символічний ковток з уявної чашки чаю. З боку англійців на адресу гравчині "зірково-смугастих" відразу полетіли критичні стріли, мовляв, таким чином Алекс зневажила всю їхню країну. Нібито, це пряма вказівка на знамените Бостонське чаювання.

Для довідки: Бостонське чаювання - це акція протесту поселенців 13-ти американських колоній проти британської метрополії. Під час маніфестації 16 грудня 1773-го, у Бостонській гавані було знищено вантаж із 342 ящиків чаю, який належав Ост-Індійській компанії. Вважається, що саме дана подія поклала початок американській революції, яка закінчилася утворенням незалежних Сполучених Штатів.

Сама Алекс Морган пояснювала свій вчинок тим, що лише повторила жест улюбленої акторки - однієї із головних зірок "Гри престолів", британки Софі Тернер. Ось, дослівно: "Чоловіки навіть на великих турнірах хапають себе за яйця або ще чого гірше. Та й нічого. Я просто зобразила, що п’ю чай. Можу тільки посміятися над усіма звинуваченнями на мою адресу".

В підсумку, цей інцидент, окрім "струсу повітря", завершився нічим. А збірна Англії у зустрічі за 3-тє місце не зуміла зачепитися за медалі, віддавши "бронзу" шведським футболісткам.

Свого майбутнього чоловіка зустріла під час навчання

Супутником життя Алекс Морган є Сервандо Карраско - він теж футболіст, нині грає за "Форт Лодердейл", резервну команду клубу "Інтер Маямі", яка виступає в МЛС. Пара познайомилася ще у студентські роки. Тоді вони захищали кольори команди університету. Офіційно ж Алекс та Сервандо побралися 31 грудня 2014-го року.

7 травня 2020-го у футбольного подружжя народилася мила дівчинка, вагою 8 фунтів і 5 унцій (бл. 3,7 кг), яку вони назвали Чарлі.

Рожева стрічка

Є у Алекс Морган і свій особливий оберіг – рожева стрічка у волоссі, яку вона зав’язує перед кожним матчем. Звідки ж походить ритуал?

Вперше американська футболістка зробила це ще навчаючись у Берклі, на знак підтримки хворої свекрухи, яка боролася з раком молочної залози. Зрештою та здолала недугу, однак Алекс продовжувала носити стрічку. Стрічка стала тим самим оберегом - вона була покликана захищати від усього поганого, що може трапитися у житті.

Цікавий факт: у рожевої стрічки Алекс Морган є навіть власний акаунт у "Twitter". Щоправда, останній допис в ньому датується 1 вересня 2013-го. З того часу він не оновлювався.

13-ий номер

Зазвичай ми звикли вважати число "13" символом невдачі. Цей архаїчний забобон точно не знайомий Алекс Морган. Для уродженки Південної Каліфорнії воно, навпаки, символічне. За словами Алекс, вона обрала цей номер, тому що "всі казали їй, що "тринадцятка" приносить нещастя, і вона хотіла довести, що це її щасливе число".

Ще однією причиною, чому Морган зробила досить оригінальний вибір, вочевидь криється в тому, що в такий спосіб вона віддала належну пошану ексфутболістці збірної США Крістін Ліллі. У дитинстві вона була для юної Алекс рольовою моделлю у футболі.

Успішна авторка

Надарма кажуть: "Талановита людина - талановита в усьому". Вислів німецького письменника Ліона Фейхтванґера дуже точно відображає особистість нашої сьогоднішньої героїні. Алекс Морган не тільки досягла висот у футбольному ремеслі - у неї проявився ще й хист до письменництва. І якщо ви думаєте, що її твори стосується гри № 1, то ви помиляєтесь - американська футболістка зробила фурор у сфері дитячої літератури.

Алекс випустила серію книг під назвою "The Kicks", де розповіла про юних футболісток. У центрі уваги - футбол (звісно ж), але книги також несуть чіткий меседж щодо розширення можливостей, впевненості у собі та командної роботи. Та це, власне й не дивно, оскільки це ті цінності, які сама Алекс демонструє на полі та поза ним.

Коли у 2013-му році було опубліковано її першу книгу, вона мала просто феноменальний успіх і потрапила на сьоме місце у списку бестселерів "The New York Times" у категорії дитячої літератури.

Зірка екрану

Футболістка збірної США не зупинилася на дитячих книгах і вирішила освоїти ще одне культурне середовище - кінематограф. Серед кількох зйомок, хочеться виокремити одну з них. Зупинимось тут трохи детальніше, адже питання, висвітлене у даній стрічці - важливе.

Нещодавно, у 2018-му році, на екранах з’явилася кінострічка американського режисера Еріка Чемпнелли "Алекс і я". Головна героїня фільму - тінейджерка Рейган Віллс. Вона дуже любить футбол, мріє стати професійною гравчинею і стати схожою на свого ідола, гравчиню національної збірної США Алекс Морган. Однак, дівчина перебуває у затінку свого старшого сиблінга (рідного брата) Логана, зірки місцевого футболу, та й конкурентки постійно ображають; до команди її не взяли, а на додачу, наче цього недостатньо, на неї просто ніхто не звертає уваги, навіть батьки.

І от, коли здається, що все скінчено і мріям не дано здійснитися, 13-річна Рейган випадково падає, вдаряється головою об плакат на стіні, і дивовижним чином зображення Алекс Морган на ньому оживає. Футболістка допомагає дівчині у тренуваннях, радить долати життєві проблеми. Що цікаво, крім дівчини, її ніхто не бачить. Рейган вступає до команди "Breakaways", а згодом її тато усвідомлює помилки і всіляко намагається їх виправити, стаючи тренером команди. Пізніше, побачивши наполегливість сестри, Логан розуміє, що вона неймовірна і талановита.

В підсумку, Рейган разом із "Breakaways" перемагає у підлітковому турнірі "Діамантовий кубок", від чого просто шалено радіють її батьки та брат. Вирішальний м’яч дівчина забила лівою ногою. Нею ж забиває голи і її кумир - Алекс Морган. В останній сцені фільму показано стенд з нагородами Рейган - мрії почали втілюватися.

Після перегляду даної стрічки розумієш надзвичайно цінні речі: досягти своєї мети реально, головне для її цього - віра у себе, власні сили, постійна жага до боротьби, щоденна наполегливість та всебічна підтримка. Якщо дитина має ідола у тому ж спорті (наприклад, Алекс Морган) і мріє піти його сходинками – їй варто підсобити. Це важливо кожній дитині - аби хтось допомагав тобі та не припиняв у тебе вірити.

Тож якщо ваші діти, хлопці чи дівчата, прагнуть пов’язати життя із тим же футболом і виявили свою бажання - посприяйте їм у цьому та у жодному разі не заважайте. І більше показуйте такі фільми.

Хіба у звичайному житті не може повторитися схожа історія, як у цій стрічці? Відокремивши фантазію та реальність, треба визнати - так, це можливо.

Борчиня за рівність та інфлюенсерка

У 2016-му році Морган приєдналася до кількох своїх співкомандниць, щоб подати позов проти американської футбольної федерації щодо гендерної дискримінації у сфері оплати праці. Футболістки посилались на нерівність між компенсацією гравцям жіночої та чоловічої національних команд.

Справа тягнулася довго і нарешті, у 2020-му році федеральний суд в Каліфорнії ухвалив рішення не користь гравчинь американської збірної за більшістю ключових моментів позову, включно з їхнім твердженням стосовно дискримінації, відповідно до Закону про рівність оплати. Невдовзі вони подали апеляцію. Єдине, чого вдалося досягти - рівності у оплаті проживання і переїздів.

У чому тут суть? Ну, наприклад у тому, що жіноча національна команда отримувала приблизно чверть зарплати чоловічої "Team USA". І це незважаючи на те, що жіноча збірна отримала на 20 мільйонів доларів більше доходу, аніж чоловіча.

Наразі, поглянувши на ситуацію, варто сказати, що битва проти гендерної дискримінації між сторонами далека від закінчення.

... Окрім боротьби за рівність, Алекс Морган має й інші турботи. Так, у 2020-му році, разом з баскетболісткою С'ю Берд, плавчинею Симоною Мануель та сноубордисткою Хлої Кім, вона стала засновницею медіакомпанії для жінок - "TOGETHXR". Мета ініціативи - "дати жінкам-атлеткам голос та увагу, якої вони заслуговують". Засновниці вірять або, безперечно, сподіваються, що створення платформи "TOGETHXR" стане переломним моментом для жіночого спорту.

Також Алекс Морган бере участь у програмах від Дитячого фонду ООН ЮНІСЕФ, зокрема в ініціативі "UNICEF Kid Power". А кількість фоловерів Алекс в "Instagram" (9,4 млн), робить американську футболістку важливою соціальною інфлюенсеркою, тим самим голосом, до якого дослухатимуться і братимуть приклад.

Улюблені хобі та цікавинки

Наостанок, декілька невідомих та незвичних деталей про Алекс Морган:

• в американської футболістки є кіт на ім'я Бруклін. На його передніх лапах - по шість пальців;
• Алекс має свою власну ляльку від "Barbie";
• вона займається йогою та споживає веганську їжу;
• її дитяче прізвисько - "Baby Horse" ("Лошатко"). Свого часу Алекс отримала цей люблячий нікнейм від партнерок по команді за молодість та стиль бігу;
• повне ім'я американської грачині - Александра Патрісія;
• Морган вільно володіє двома мовами: крім рідної англійської, це іспанська;
• Алекс має права на керування мотоциклом. Залишилось дістати тільки сам транспортний засіб;
• американська нападниця була на головній обкладинці популярної футбольної гри-симулятора "FIFA 16";
• улюблена команда Морган - "Барселона";
• улюблений гравець - Ліонель Мессі (без образ, вболівальники Кріштіану Роналду);
• улюблені стрічки гравчині збірної США - "Впіймай мене, якщо зможеш", "Невидима сторона" (американська спортивна драма режисера Джона Лі Генкока);
• улюблені пісні: "Man in the Mirror" Майкла Джексона та "I Kissed a Girl" Кеті Перрі;
• Алекс Морган - велика фанатка американської кантрі та поп-співачки Тейлор Свіфт.

Власне, ось така от вийшла підбірка про Алекс Морган. Якщо ви ще й досі не зацікавилися жіночим футболом - саме час це зробити!

Гарної вам гри!

Фото: sportmob.com, berkeleyside.org, Getty Images, dbbullseye.com, allure.com, cnn.com, buzzfeed.com, nbcsports.com, Danny Moloshok/Invision/AP, brandwatch.com.