Князі з Лігурійського узбережжя, яким майже підкорилась Європа

Прев’ю

2004 рік в футбольному середовищі був абсолютно алогічний – у фіналі Ліги Чемпіонів зустрілись європейські середняки – «Монако» та «Порту», яких там ніхто не очікував, і взагалі не зрозуміло, як вони там опинились, та ще й Чемпіоном Європи стала збірна Греції. Загалом, футбольний 2004 рік – був не схожий на інші, а футбольна громадськість отримала класичні сюжети для голлівудських фільмів.

Серед цих команд – особняком стоїть клуб з князівства Монако, який хоча і зупинився в кроці від трофею, та й навіть у такий виступ якого не вірили, напевно, навіть найвідданіші уболівальники, адже передумов для успіху абсолютно не було. Семиразовий чемпіон Франції та п’ятиразовий володар національного Кубка, не зважаючи на статус одного із грандів французького футболу, на початку 2000-х був в «глибокій ямі» - основною проблемою було фінансове становище клубу, сукупний борг досягнув 68 млн. доларів, що призвело до кадрових перестановок в керівництві клубу. Фінансове становище відбивалось на результатах клубу – сезон 2000/01 – 11 місце в Лізі 1, 2001/02 – 15 місце. Склад команди також не віщував європейського прориву: в клубі не було зірок європейського масштабу чи молодих, перспективних гравців. Клуб з року в рік розпродував своїх зірок – з 2000 до 2003 рр. «Монако» залишили такі гравці: Д. Трезеге, Ф. Бартез, В. Саньоль, Й. А. Ріїсе, Е. Абідаль, Р. Маркес, які в подальшому стали футболістами ТОП класу, а гравців, які б замінили їх, не простежувалось. Але на ці всі обставини вирішив не звертати увагу новопризначений тренер (2001 р.) Дідьє Дешам, якому було тільки 33 роки, коли він очолив «Монако», одразу по закінченні футбольної кар’єри. Вже в сезоні 2002-2003 рр.  клуб зайняв друге місце, що дозолило кваліфікуватись в Лігу чемпіонів.

Турнірна дистанція

Зайнявши 2 місце в Лізі 1«Монако» одразу кваліфікувався в груповий етап Ліги Чемпіонів, де суперниками були АЕК, ПСВ і «Депортиво». Фаворитом цього квартету справедливо вважався іспанський клуб, явним аутсайдером АЕК, а «Монако» та ПСВ «темними конячками». Та «Монако» з перевагою в одне очко  виграв групу, провівши на пару з «Депортиво» один з найвидовищніших матчів Ліги Чемпіонів за всю історію, перемігши «Депор» з рахунком 8-3, а форвард  «Монако» Дадо Пршо відзначився п’ятьма м’ячами.

В 1/8 фіналу  «монегаски» натрапили на «зубатий» «Локомотив» Сьоміна, з Ізмайловим та Лоськовим, та зазнали поразки 2-1 в першому матчі в Москві. У матчі відповіді «монегаскам» вистачило всього одного м’яча для проходження в наступний раунд.

В наступному раунді на «Монако» очікував грізний «Реал» із Зіданом, Бекхемом, Фігу, Роналду в складі, і відповідно, сумнівів щодо проходження  «вершкових» у півфінал не виникало. Але цей футбольний сезон не був сприятливим для європейських грандів – програвши в першому матчі 4-2, у матчі-відповіді «монегаски» продемонстрували характер і завдали зовсім неочікуваної поразки «Реалу» 1-3, і знову за рахунок виїзного м’яча пройшли в наступний раунд. Після звитяги над «Реалом» на «Монако» уже дивились з пересторогою і розглядали як серйозного та небезпечного суперника, від якого невідомо що можна очікувати.

В півфіналі «Монако» зустрілось зі вже амбіційним та фінансово потужним  «Челсі» Романа Абрамовича. Та цей суперник виявився найпростішим для «монегасків» - результативна перемога та нічия, надали їм перепустку у перший в їхній історії фінал Ліги Чемпіонів.

У фіналі яскраво атакуючий «Монако» зустрівся з прямо протилежним «Порту», під керівництвом ще зовсім невідомого Жозе Моуріньйо. Фінальний результат матчу вирішила тактична грамотність Моуріньйо, який повністю переграв Дешама в центрі поля і здобув блискучу перемогу 3-0, фактично не залишивши «монегаскам» шансу навіть на гол престижу. Так безславно та невиразно закінчилась найяскравіша сторінка «князів» з Монако, які закохали у себе, своєю грою та результативністю, чимало вболівальників у всьому світі.

Головні дійові особи

Безперечно весь склад тогочасного «Монако» є героями та заслуговує на особливу пошану. Та були особи, без яких би цей євро тріумф не був можливим.

Головним творцем цього євро прориву справедливо назвати головного тренера – Дідьє Дешама, який очолив клуб одразу по завершенні кар’єри гравця, і в 2004 р. йому було тільки 35 років. Для футбольного тренера – це ще зовсім юний вік. Дідьє – колишній зірковий футболіст та харизматичний тренер, який недостатність тактичних знань компенсував прекрасною атмосферою в роздягальні, і саме він був головним ковалем успіху «монегасків» . 

При згадці про «Монако» зразка 2003-2004 рр., мені одразу згадується їхній капітан - Людовік Жюлі, який був ніби уособленням того «Монако»: завжди націлений на ворота суперників, постійно атакуючий і результативний. Загалом провівши в клубі 6 років, при першому приході, 2004 рік став останнім для нього і найбільш яскравим, після якого він став зіркою європейського масштабу, і якого чекали європейські гранди.

Колегою Людовіка по фронту атаки був технічний лівий півзахисник – Жером Ротен, який був невід’ємним елементом атакуючої ланки «монегасків», і також подався з клубу після тріумфу в Лізі Чемпіонів.

Дідьє Дешаму вдалось воскресити кар’єру колишній зірці «Реалу» Фернардо Морієнтису, який був непотрібний «Реалу» і провів незабутній рік в оренді в «Монако», ставши своїм в Монако.

Найяскравішим захисником «Монако» був лівий захисник Патріс Евра, для якого «Монако» стало чудовим трампліном у великий футбол, і який провів найяскравішу кар’єру зі всіх гравців цього «Монако», ставши на довгі роки одним з найкращих захисників світу.

Як їм це вдалось ?

Звичайно, що пояснити успіх «монегасків» надзвичайно важко, але все ж варто спробувати. Причини успіху (на суб’єктивну думку автора):

1.     Дідьє Дешам – молодий та амбітний тренер, ще вчорашній зірковий гравець, який створив з відносно непримітного клубу монолітний колектив;

2.     Вдалий календар – на шляху до фіналу «Монако» зіткнувся лоб в лоб тільки з одним грандом «Реалом», та й той провів досить посередній сезон – ставши в Ла Лізі тільки 4. «Челсі» грандом тільки ставав, і був по зубах «монегаскам»;

3.     Досвідчені гравці – більшість гравців, які визначали малюнок в сезоні 2003-2004 рр. мали +25 років, і більшість з них не знайшли себе в попередніх клубах.

4.     Недооцінка з боку суперників.

Що було далі?

Після яскравого євро кубкового сезону «Монако» підстерегла доля всіх «команд - вискочок» - її склад швидко розтягнули європейські гранди: Людовік Жюлі – став одноклубником Рональдінью, Ето’о та інших каталонських зірок, Патріс Евра став «червоним дияволом», Жером Ротен – перейшов в ПСЖ, Дадо Пршо – в «Рейнджерс» ті інші гравці пішли з клубу. Без них це вже був не той «Монако», зовсім інший, і зовсім інша історія.