Навіщо КДК українському футболу?

Штраф Юрію Вернидубу та Паулу Фонсеці, дискваліфікація Томаша Кадара та Оларенваджу Койоде...

Це одні із крайніх рішень контрольно-дисциплінарного комітету ФФУ стосовно подій на полях українського футболу. Та все б нічого, якби у цих рішеннях був здоровий глузд. Чому власне мова йде про глузд? А все тому, що досить дивно штрафувати тренера за те, що він не потиснув руку своєму колезі-супернику. І нехай якщо навіть це відзначено як обов'язок у Регламенті змагань. Вболівальники приходять на стадіон аж ніяк не для того, щоб подивитися, як вітаються тренери команд-учасників. Вболівальникам потрібна гра!

Ще більш дивним виглядає дискваліфікація гравців Динамо та Шахтаря.  Оларенваджу Койоде у грі з  Десною наступив на гравця чернігівського клубу і отримав червону картку від арбітра матчу (до речі, дії самого арбітра цього матчу викликають симніви до його кваліфікації). Суддя в динаміці матчу мав свій погляд на епізод, тому в результаті саме червона картка. Але КДК вирішив, що це навмисна грубість з боку футболіста команди із Донецька. За це отримай покарання! 3 матчі дискваліфікації (хоча з огляду відеоповторів і одного матчу достатньо). 

Томаш Кадар у свою чергу отримав теж 3! матчі дискваліфікафії за плювок В БІК АРБІТРА. Навіть не В АРБІТРА! КДК, пояснюючи свій вердикт, говорить про те, що в нормативних документах не вказано про випадки такого роду, але дискваліфікацію все ж застосували. За не повагу до судді матчу.

"Браво Федерація!" прозвучало б з вуст Мірчі Луческу. 

Чекаємо нових рішень. Далі буде...