Прев'ю сезону 2021/22 НБА. Північно-Західний дивізіон

На черзі Північно-Західний дивізіон. Наггетс в гонитві за титулом? Міннесота приходить до тями? Проблеми Портленда, Юти, а також... Що взагалі відбувається в Оклахомі? Приємного чтива.

Прев'ю сезону 2021/22 НБА. Північно-Західний дивізіон

На черзі Північно-Західний дивізіон. Наггетс в гонитві за титулом? Міннесота приходить до тями? Проблеми Портленда, Юти, а також... Що взагалі відбувається в Оклахомі? Приємного чтива.

Денвер Наггетс Після обміну Аарона Гордона стало зрозуміло, що претензії Наггетс, на чемпіонство - є серйозними.

На одній з міжсезонних пресконференцій, Президент з баскетбольних операцій Денвера, Тім Конеллі заявив, що керівництво команди дало "зелене світло" для того, щоб витрачати гроші на чемпіонський ростер, в тому числі дозволило залізти в податок на розкіш, якщо цього вимагатиме ситуація.

Подібного роду рішення я завжди зустрічав та зустрічатиму схвально. Тим паче, якщо за вас грають такі топарі як Нікола Йокіч. Витрачати прайм гравців подібного калібру - це справжнісіньке злодіяння (так, так Портленд, я звертаюся саме до вас!!)!

Йокіч - є одним з найкращих гравців сучасності. А якщо він продовжуватиме розвиватися у тому ж дусі, то, переконаний, стане одним з найкращих в історії.

Він вже є одним з найвеличніших розпасовуючих серед бігменів. А приставка "бігмен", з часом, стане зайвою.

Минулого сезону серб став МВП. Так, був складний, пост-локдаун сезон. Так, було багато травм. Проте, звання "найціннішого" не було йому подароване, він його заробив.

Після вильоту Мюррея, ближче до кінцівки сезону, особисто я не вірив, що Денверу вдасться витримати темп переслідуючих Мавс, Лейкерс, Блейзерс і швидше за все, котрась з цих команд (а можливо і декілька) їх обжене. Але, в гузиці вони мене з моєю "думкою" мали!

Мало того, Наггетс ще й взяли, та й обігнали позорно зливаючих кінцівку Кілпперс і вийшли на 3 місце, закінчивши сезон без Джамала з рахунком 13-5. Впевнено, без шансів, пройшли Портленд і так само без шансів відлетіли від Санс. Одного (хоч і ЯКОГО) Йокіча не вистачило. Проте, особисто у мене залишилося дуже приємне враження, після виступу команди. Залишилося відчуття, що Наггетс спроможні на більше.

Як я вже писав раніше - поважаю людей, які борються. Тим паче, коли випала ТАКА можливість. Під ТАКОЮ можливістю, я маю на увазі талант, який є у Денвера в наявності. Окрім Йокіча, в команді є зразу декілька гравців, які варті уваги. Передусім це стосується тріо : Портер, Гордон та Мюррей.

Про Джамала Мюррея я вже згадував, що в минулому сезоні, в матчі проти ГС він отримав травму, розрив хрестоподібних зв'язок. Нелегка травма, особливо для захисника.

До травми, Мюррей був гравцем рівня МВЗ. Так, туди він ще не попадав. Але, його вини у цьому, я не бачу. Дуже щільний Захід, дуже щільний підбір гравців, особливо в бек-корті.

Незважаючи на це, Мюррей є зірковим захисником. Чого лише варта його заруба в плейофф "баблу", проти Мітчела! 50ти очкові ігри. Серія проти Кліпперс, яку він витащив самотужки. Конкретно цього мені достатньо для того, щоб розуміти, що не це не просто "A player", це "THE player"!

Аарон Гордон також - дуже цікавий персонаж.

Біл Сіммонс, як і практично весь "The Ringer" просто РОКАМИ сватали його в Портленд. Всіляко "розбивали" дует Ліллард-Макколум. Для чого це все робилося?

Ліллард, як і Каррі, по факту є скоринг гардами. Проте, так склалася доля, що обидва "вимушені" грати на позиції розігруючого. Проте, Стефу трішечки більше повезло.

Повезло в тому плані, що у нього був Дреймонд Грін. Великий форвард, який не тільки ставить чудові "скріни", грає в пік-енд-рол, а ще й (що мабуть найважливіше) - розігрує м'яч! Знайти Дреймонда 2.0 важко. Але, подібного за навиками гравця - можливо. Таким є Аарон Гордон.

Він не є казна яким плеймейкером, проте м'яч розігрувати може. Не є DPoY, але в захисті може зіграти на хорошому рівні, як проти великих, так і проти маленьких. Головне - не є "мішком". Високий, з довгим розмахом рук, атлетичний. Може, також, набирати очки. Для опції №4 в команді - кращого варіанту і не придумаєш!

Подібного гравця завжди бракувало Лілларду. В останній момент, Блейзерс все таки спробували його обміняти, проте було пізно, Наггетс їх випередили.

А вже цього міжсезоння так взагалі - продовжили з Гордоном контракт 92/4.

Також, Наггетс не поскупилися на контракт ще одному молодому-перспективному форварду Майклу Портеру. Номінально третій опції команди (а за відсутності Мюррея - другій), Наггетс дали контракт у розмірі 172/5, з яких 145 - гарантовані. Тим самим офіційно вступивши в "гонитву".

Так, до Портера є і будуть питання. Передусім через здоров'я, а якщо конкретно через спину. Також у нього не найнадійніший джампер. Проте, в минулому сезоні він почав краще захищатися, краще розуміти гру. В цьому сезоні - Портер є моїм фаворитом на виграш звання МІП.

Окрім жирних контрактів, Денвер продовжив співпрацю з Вілом Бартоном 30/2, Джамайклом Гріном 16/2, та з Остіном Ріверсом. З ринку вільних агентів взяли Джефа Гріна 9/2, а на Драфті, під 26м піком обрали розігруючого Бонса Хайлінда.

Ростер Наггетс виглядає бойовито. На мою думку, не вистачає ще якогось центрового, в ротацію. Швидше за все, когось знайдуть до кінця дедлайну обмінів, як це було минулого сезону з Джавейлом МакГі.

Приблизно в березні має повернутися Мюррей. Якщо до плейофф він буде готовий хоча б на 80% від своїх можливостей - це вже серйозна заявка. Головне, щоб до того часу всі дожили в повному здоров'ї та у хорошій формі.

Прогноз на сезон : 2 місце в Дивізіоні, 6 місце в Конференції. Міннесота Тімбервулвз Мені дуже хотілося б думати, що Міннесота почала приходити до тями. Проте, поспішні висновки робити не буду.

Історично так скалалося, що Міннесота це одна з найгірших організацій в історії ліги. На сайті "баскетбол-референс", в списку топ 12 гравців френчайзу, 6 місце посідає Горгі Дженг. Ноу оффенс, як то ся каже.

Найбільше, чим могла запам'ятатися дана франшиза, це Кевіном Гарнетом... та його постійними скандалами з колишнім власником команди, 6ма сезонами Кевіна Лава та Карлом-Ентоні Таунсом.

Починаючи з 2014 року, через команду пройшли 5 (!) гравців, які були вибрані під піком №1 на Драфті : Дерік Роуз, Ентоні Бенет, Ендрю Віггінс, КАТ, Ентоні Едвардс. Окрім них, ще були Калвер (6й пік), Дан (5й пік) та Ді'Анджело Рассел (2й пік). Це ті, котрі приходять першими в голову. А скільки таких було з лотереї? Ohh Jeez..

Веду до того, що "поганому танцюристу" завжди щось мішає.

В першу чергу, одним з танцюристів був Глен Тейлор, колишній власник організації. Його не любив ніхто, з фанатів Міннесоти. Його терпіти не міг легенда команди, Кевін Гарнет. КГ неодноразово різко висловлювався на рахунок Глена, вважаючи того "чудовим бізнесменом, який нічого не розуміє в баскетболі", проте в дещо грубішій формі. Тут ви можете дізнатися, про їхнє "протистояння".

Також, починаючи з 2014 року, у команди змінилося вже 6 (!!) генеральних менеджерів! Що вже говорить (кричить) про рівень організації в цілому.

До плюсів ери Тейлора можна віднести те, що Тімбервулвз ще досі грають в Міннесоті. Адже таке відношення до баскетболу, до результатів, робить команду однією з претендентів на "переїзд".

Але, на весні цього року - і над вулицею Міннесоти вирішило зійти сонечко. Почалося все з чуток про продаж ТВ. А вже в липні - НБА затвердили покупку команди Марком Лором та Алексом Родрігесом.

Цьогорічний Драфт Міннесота пропускала. Адже свій пік вони віддали ГС, при обміні Віггінса на Д'Ло. Але минулого року, на Драфті, команда вибрала Ентоні Едвардса.

Дуже мені полюбився цей гравець. Передусім через те, що він кумедний. Його інтерв'ю - це як окремий вид мистецтва :D

Але, не одними лише смішнявками цей гравець багатий!

Не дивлячись на те, що свій спортивний шлях Ентоні розпочинав як гравець в американський футбол, йому завжди подобалася "гра". За словами Едвардса, він вирішив змінити рід занять через брата, коли дивився, як той грає в баскетбол. Йому, даний вид спорту, видавався "веселішою" грою. І він не прогадав!

Професійно ж почав тренуватися лише в 15 років! А вже в 19 потрапив в НБА! Це багато про що говорить! Феноменальний атлет, з хорошими розмірами, Ентоні вже в свій перший рік дав зрозуміти, що він дуже перспективний гравець. Не дивлячись на те, що Ламело Бол виграв звання "Новачка Року", за думкою багатьох людей - саме "Мураха" провів кращий сезон і заслуговував на нагороду.

Ну і формує "Big 3" Ді'Анджело Рассел. В Міннесоту Д'Ло попав "по блату". Його поспіхом вирішили обміняти тоді, коли почали ширитися чутки про те, що КАТ стане наступною суперзіркою, яка запросить обмін з команди. "По блату"? тому що КАТ та Д'Ло великі колєґи і таким чином, керівництво Міннесоти намагається втримати свою головну зірку. Поки що їм це виходить.

Попри його дивні історії з наркотиками, або "доносами" на Ніка Янга, скажу таке, що Рассел далеко не безталанний гравець. Має непогано поставлений кидок, вище середнього як розігруючий. Проблемами ж є його швидкість та самовіддача.

У Д'Ло дуже повільний "перший крок". Окрім цього, на тому ж таки "першому кроці" його легко обходять суперники, що робить його легкою здобиччю для суперників в захисті. В тому ж таки захисті, не демонструє достатньої самовіддачі. Швидше за все через брак швидкості. Посередній в плані набору очок зі штрафних, рідко проходить під кільце, покладаючись на джампер. Також, одним з плюсів є вік гравця.

Рассел, на мою думку, найслабший з тріо і перший кандидат на обмін. Дружба дружбою, але перемагати треба. З стартовим розігруючим калібру Д'Ло - багато не виграєш.

Міннесота зацікавлена в Бені Сіммонсі. Проте, Філадельфія не зацікавлена в тому, що пропонують "вовки". За різними чутками, пропозиції варіюються від МакДеніелса + Бізлі до ДіАнджело Рассела.

Поки обміну нема, прийдеться грати тими, хто є. Окрім вже зазначеної трійці та вищезгаданих Джейдена та Маліка, в команди є Наз Рід, а влітку, ряди Міннесоти поповнили Патрік Беверлі та Торін Прінс. Можливо, Беверлі відпрацьовуватиме за двох в захисті і це принесе хоча б якісь плоди!

Вірю в те, що Міннесота виступить краще, ніж минулого сезону. Про якісь серйозні досягнення говорити, поки що, ще зарано. Але потенціал у цієї команди є.

КАТ має згадати, що він приходив в лігу захисним монстром на рівні з Девісом, але зразу з атакою! А його 40% з трьохи по кар'єрі (!) цьому зайве підтвердження. Без сумніву один з найкращих делекобійних великих в історії! Таунсу, однак, потрібно повернутися до витоків та відкопати ті навички в обороні. З ними він може вийти на зовсім "інший рівень", як гравець, а за одно ще й вивести туди команду!

Прогноз на сезон : 4 місце в Дивізіоні, 12 місце Конференції. Портленд Трейл Блейзерс Цієї весни поповзли чутки про можливий обмін Деміана Лілларда. Все почалося зі статті Кріса Хейнса, на Yahoo, в якій журналіст і по сувмісництву знайомий Дейма розкритикував керівництво Портленда за бездіяльність на протязі багатьох років. Однією з тез було те, що "Ліллард єдина людина в Портленді, яка зацікавлена у виграші титула" і що Дейм "вийшов на бій один", а ніхто з організації йому у цьому не допомагає.

Для багатьох це стало сигналом, що таким чином, через журналіста-знайомого, говорить насправді Ліллард. Деміан одразу ж відхрестився від слів Хейнса, але, як у фільмі Нолана "Inception" (не люблю назву "Початок") : насіння ідеї було закладено.

Першими включилися "New York Post", які в обмін на зіркового гарда запропонували півцарства - піки, Барретта, Квіклі, що Портленд попросить.

Перед Драфтом, почали ходити чутки про зацікавленість ГС у обміні Лілларда. Про Лейкерс, Кліпперс та інші брєдні годі й згадувати.

В плейофф ситуація з "вийшов на бій один" повторилася. Чого тільки Дейм не робив, але повз мертвий Денвер, ще мертвіший Портленд так і не зумів протягнути. Не допомогла навіть 55+10 гра, з рекордними 12 трьохочковими, яку Блейзерс умудрилися програти.

Без змін було не обійтися.

Так, Блейзерс змінили головного тренера. На місце Террі Стотса прийшов Чонсі Біллапс. Хоча, як на мене, Блейзерс слід міняти їхнього ГМа - Ніла Ошлі. Чому його?

Окрім вибору на Драфті Лілларда та Макколума, які ще досягнення є у Ошлі? Він з року в рік збирає чудернацькі ростери, які жодним чином не допомагають зіркам команди. По факту, він, як керівник команди, власник клубу та інші причетні люди витрачають роки Лілларда даремно. Вони тримаються за нього, як за рятівну паличку, за єдине, що робить команду релевантною.

Нехай. Мене більше лякає позиція Лілларда, у цьому питанні. Хоча я і допускаю, що йому справді подобається у Портленді і він хоче продовжувати там грати, не дивлячись ні на що.

Зазирнути в думки Дейма я не можу. Але, якщо він все таки дав френчайзу "суперостанній, трьохсотий китайський шанс", то ПТБ потрібно добряче постаратися, щоб не підвести гравця.

Слідом за Стотсом, якщо результатів і далі не буде (а їх не буде) має піти Олші. В призначення Біллапса я вірю 50/50. Так, він поважна персона. Гравці його люблять, будуть до нього прислухатися. Проте початок у Чонсі не задався. Одразу ж всплила історія з "сексуальними домаганнями".

Тренера щороку міняти не будуть, але Біллапс сів на дуже "юркого бика". Френчайз вимагатиме результату, часу на розгін давати не будуть.

Якщо говорити про міжсезоння, у команди воно могло бути краще. Рекрутинг Лілларда в стані Збірної США, на Олімпіаді у Токіо, успіхом не увінчався. Грін залишається в ГС. Про Гордона я вже писав, що його упустили ще раніше. Залишилося міняти Ларі Ненса, який мав би стати тим самим 4м номером, який ставитиме скріни та буде ролити під кільце. Хороший обмін, як би там не було.

Також, по зрозумілим лише одному Богу причинам, Блейзерс викотили продовження контракту Норману Павелу на 90/5. Давати такі гроші гравцю рівня Нормана - це страшенна переплата. Особливо, коли Павел номінальний захисник. І два кращих гравця команди, на величезних контрактах - також захисники.

Можливо, ПТБ щось знають. Готується обмін Макколума, наприклад. Який, доречі, серію проти Денвера провалив. На нього чуть було не повісили всіх собак, через виліт команди. Фанати вимагали обміну. Того самого Макколума, який, нагадаю, на початку минулого сезону видав відрізок 27+5 передач. І хоча проти Наггетс він і справді зіграв не кращим чином, проте, головною проблемою точно не був. Уж занадто сильним виявився Йокіч.

Від Портленда, цього сезону, очікую неоднозначного (в принципі, як і завжди) результату. Бачу їх як серед можливих лідерів конференції, так і серед тих команд, які можуть опинитися за бортом плейофф та стати головним розчаруванням сезону.

Прогноз на сезон : 3 місце Дивізіоні, 7 місце Конференції. Юта Джаз Мабуть найсуперечливіша команда ліги, в моєму розумінні. "Одна з" так точно. В чому ж полягає контроверсійність команди? Передусім хотілося б зазначити - що я НЕ вважаю Юту слабкою командою.

За неї грає Донован Мітчел - один з найкращих молодих гравців ліги! Руді Гобер по праву може вважатися одним з найкращих оборонців ліги за останні 5 років. Тренує команду Квін Снайдер, один з найкращих тренерів в історії G-Ліги, якому вдалося перенести успіх керівництва командою в "велику лігу".

Ростер у джазменів, можливо не зірковий, проте наповнений багатьма якісними гравцями, по типу : Джордана Кларксона, Джо Інглса, Бояна Богдановіча, Майка Конлі, Ройса О'Ніла. У Юти і справді сильний кор. До якого, влітку, додалися Хассан Вайтсайд та Руді Гей, непогані такі ветерани.

На папері - Юта сильна. Минулого сезону, вони йшли на пейсі в районі 60ти перемог в регулярці. Абияка команда на таке не здатна.

Але, є і інша сторона медалі.

До Донована Мітчела, особисто у мене, притензій нема ніяких. Хлопець - справжній біст. В свій перший сезон, "Спайда" надер задницю Оклахомі з Расселом Вестбруком та Полом Джорджем, набираючи за серію в середньому 27+7+3. В "баблі", його протистояння з Мюрреєм назавжди ввійшло в історію.

Минулого плейофф, Мітчел набирав 32+4+6 з одним "стілом" в середньому за гру, 44% з-за дуги та 55% ефективності кидків. По ньому, повторюся ще раз, питань нема жодних.

З кого почалися питання, так це з Гобера. Попри те, що Мітчел є найкращим гравцем команди, проте Гобер є найважливішим.

Його важливість полягає не лише у захисних діях (про них згодом), але і у атакувальних!

Так, для прикладу, Руді на протязі 5 сезонів є лідером ліги за ефективністю поставлених ним "скрінів". Якщо рахувати його заслони, які приводять до закинутих очок, як за асисти, то за останні 5 років, Гобер додатково набирає 6,3 "асиста" за гру, з яких Юта генерує 14,7 очок. Без малого 15 очок!

Завдяки діям Гобера, перед гравцями Юти відкривалося безліч варіантів розвитку атаки. Хочеш, можеш зіграти з ним в пік-енд-рол :

Не хочеш лізти під кільце? Не проблема! Можеш кинути відкриту трьоху :

З огляду на те, що в минулому сезоні, 49% кидків Юти припадали на трьохочкові, а самі "джазмени" виграли цілу купу матчів.. І не просто виграли, а часто, переїжджали команди, можна зробити висновок, що дана система є робочою, в регулярному чемпіонаті, та приносить плоди.

Проте, з настанням плейофф все докорінно змінюється. Вага матчів зростає, команди більше грають в ізоляційний баскетбол, йдуть розміни, ну і що найважливіше - намагаються тактично перехитрити суперника. За такої гри, Гобера стає легко контратакувати.

Так званий "смол бол" повністю контратакує французького центрового.

Попри його важливість в атакувальних комбінаціях, Гобер, в першу чергу - це висококласний "рім протектор", людина яка цементує фарбу (ох уж цей баскетбольний слЕнґ).

Коли суперники Юти забирають з паркету свого номінального центрового, відкривають майданчик, розставляють своїх шутерів на дузі, Гобер стає непрактичним. Або він продовжує захищати фарбу і пас йде на відкритого гравця на трьошці. Або Гобер залишається його накривати і тоді атака йде через фарбу. + Гобера завжди можна посадити на фоли, або "хакати", 60% зі штрафних дозволяють цим займатися.

Єдиний вихід - це забирати його з поля, щоб хоча б якось залишатися у грі. Але, забираєш його, руйнується атака. В захисті ж, без Гобера, Юта просто дно. Маленькі захисники, проти яких легко діяти та повільні крайки - це слабка ланка Джаз. Єдиний адекватний оборонець - це Ройс О'Ніл, який спеціалізується на опіці форвардів та котрий є "андерсайзом".

Весь цей час я підводив вас до висновку, що Юта в регулярці та Юта в плейофф - це дві різні команди (ого). На результати регулярного сезону, можна не зважати від слова взагалі. Допоки ми не побачимо, що це працює в плейофф, з більш серйозними суперниками.

До того ж, кістяк Юти один з найстаріших в лізі. Гоберу 29, Вайтсайду 32, О'Нілу 28, Богдановічу 32, Інглсу 34, Гею 35, Кларксону 29, Конлі 34. Вікно у Юти, як ви розумієте, дуже коротке (якщо взагалі є).

Конлі, доречі, дали контракт 72/3. Окрім нього, підписали Гея 12/2 та Вайтсайда на мінімалку.

Під 40м номером на Драфті вибрали розігруючого Бейлора - Джерада Батлера, котрий після завершення минулого сезону попав в Першу Все-Американську Збірну студентів, з доробком 17+3+5.

Допускаю, що і цього сезону Юта повторить минуле досягнення та виграє чемпіонат. Хоча я в цьому сумніваюся, але допускаю. Проте, як я вже писав раніше, треба дивитися на трохи інші результати. Вони є важливішими!

Прогноз на сезон : 1 місце Дивізіоні, 3 місце Конференції. Оклахома-Сіті Тандер Біль. Перше слово, яке приходить в голову при згадці цієї команди. Чому так?

Минулий сезон, "блискавки" стартували моцно. Першу половину сезону так взагалі, закінчили практично з 50% перемог! З 43 матчів виграли 19. Але, як відомо, Оклахома "зливається". Після такого "вдалого" забігу, команда взялася за голову! Послідувала вказівка "зашатдаунити" Хорфорда та ШГА, щоб другу половину сезону можна було спокійно зіграти за планом. Як результат : 3 перемоги за 29 матчів.

Компашка Михайлюка, Роббі, Брауна, Покусевські та інших топарів привела Оклахому до піку №6 на Драфті, під яким обрали австралійського розігруючого Джоша Гідді. Мені дуже припав до душі мем з гравцем :

Банально, основними "слабкостями" гравця є сучасний баскетбол. Погодьтеся, ситуація і справді кумедна.

Не дивлячись на це, головними чеснотами гравця є : бачення поля, плеймейкінг, навички в грі в пік-енд-рол та габарити. Ріст 6'8 футів, розмах рук - 6'7. З цим явно можна працювати. Тим паче, що у Тандер точно є на це час. Адже попереду... Скільки років безпросвітного танкінгу? 5? Більше?

Це знає лише одна людина і ім'я їй - Сем Престі, ГМ команди.

Від початку "розпродажу" зірок команди, а саме літа 2019го року, коли обміняли Пола Джорджа і Рассела Вестбрука, та дотепер - у команди підзбиралося 20 піків першого раунду (до 2028 року). Це багато. Це по 3 піка, в середньому, в першому раунді. І хто його зна, чи це ще не кінець?

Я не люблю подібний підхід до справи.

Також, що мені кардинально не подобається і чого я не розумію, так це те, що останні декілька місяців, дуже часто спостерігаю, як в НБА ком'юніті, Престі записують в лик "геніїв". Я не стверджую, що він таким не являється. Проте, чисто на мою думку, люди з цим трішечки переборщують.

В чому полягає "геніальність Престі"? В тому, що він вимінює гравців на піки? Як на мене, в цьому нема нічого геніального. Так, у Оклахоми їх підзбиралося чимало. Але виникає питання : а що далі?

Минулого літа стався доволі таки курйозний момент. За чутками, Оклахома пропонувала Детройту ШГА та пік №6 за право обрати першими (за Каннінгема). Якщо це правда, тоді, дана ситуація є показовою хоча б по тій причині, що командам, банально, може бути не цікава пропозиція Тандер.

Так, в ідеальному для Оклахоми світі, команда або здобуває сама, або вимінює хороший пік (наприклад №1), обирає топового проспекта, та вичікує свій момент, допоки котрась з суперзірок (декілька суперзірок) запросить обмін. Тоді, завалює команду-продавця піками і за короткий термін повертається у гонку. Мені здається таким чином мислить Престі.

Проте, як я писав, команді або може не везти з піками, або суперникам не прийдеться до душі пропозиція О-Кей-Сі. От випаде в наступному році, умовним Орландо честь обирати першими. Вони 100% візьмуть Чета Холмгріна, навіть не подивляться на те, що їм запропонує Оклахома.

А піки є найціннішими лише тоді, коли вони залишаються піками.

Якщо ж їх "протермінувати" - доведеться обирати самим! А вибравши під ними гравців, їх цінність різко падає. Умовний "пік №2" звучить привабливіше, ніж "Марвін Беглі".

Значить, треба вміти драфтувати, щоб не попасти в халепу.

А окрім трійки Дюрент-Харден-Вестбрук, за 14 років роботи в Сієтлі/Оклахомі, до "попадань" на Драфті від Сема можна записати : Сержа Ібаку, Реджи Джексона, Стівена Адамса. При великому бажанні сюди можете додати Камерона Пейна та Джоша Гідді. Так, Тандер довший час були в топі, хороших піків не мали. Та й ніхто не зобов'язує Престі кожного драфту тягнути майбутніх гравців Залу Слави. Але, погодьтеся, результати "ріденькі". Дуже "ріденькі".

А що робити з тими гравцями, яких вже надрафтував? В 2023 році, наприклад, Оклахома матиме 5 піків першого раунду, та ще 2 піки другого раунду. + 7 гравців. Куди діти нових гарвців? Що робити з тими, які вже є в команді? Як це все розвивати?

Тобто, картина лише здалеку виглядає інтригуюче, цікаво, забавно.

Та й не треба забувати, що будь-яка перебудова - це гарантія робочого місця, гроші і т.д. Ну гаразд, на рахунок "гарантії" я можливо трішки перегнув. Але, зазвичай, ті ГМи, які починають "перебудову" її ж і закінчують. А отже, на Престі не тисне результат. Спокійно сиди собі, колекціонуй піки (точені... сорі, не витримав). Так можна працювати достатньо довго, заробляти собі та своїм внукам на безбідну старість.

Доречі, про розвиток гравців. Влітку, ШГА підписав контракт 172/5.

У випадку Шея, відмовлятися від грошей було б справжнім безумством. Та й Оклахомі, я думаю, грошей не було шкода. Тим паче після минулого сезону, який ШГА провів ударно, набираючи 24+5+6. Він залишив по собі враження дуже, дуже хорошого гравця. Переможця.

Та й як актив він тільки виріс в ціні. Видно, рік менторства Кріса Пола пішов йому на користь (хто б сумнівався).

Надіюся Оклахома вчинить мудро та обміняє його в найближчі сезон-два. Оскільки перебудова в френчайзі триватиме ще довго, а особисто мені, як уболівальнику, не хотілося б, щоб настільки талановитий гравець, в свої 23 роки, марнував кар'єру у команді, ціль якої протилежна до слова "боротьба".

Окрім Шея, особисто я хотів би, щоб Оклахому покинув ще й Лу Дорт. Дуже здібний гравець.

Передусім здібний як оборонець. Погодьтеся, в лізі не так багато гравців, які б могли відзахищатися проти Хардена на дуже високому рівні. Тим паче в плейофф. А Дорт захищався.

В принципі, цього достатньо для того, щоб зрозуміти, що хлопець не загубиться в хорошій команді і що він може допомогти якомусь з контендерів. Тим паче у нього дуже крутий контракт - 3,6 мільйона на 2 роки. Як на мене, один з найкращих контрактів в лізі, якщо не найкращий.

В цілому, можу побажати терпіння уболівальникам даної команди та удачі менеджменту. Коли середній вік команди заледве перевищує 23 роки - це важко.

Прогноз на сезон : 5 місце в Дивізіоні, 14 місце в Конференції.

Другие посты блога