Луческу потрібно звільнити після завершення сезону. Особливо в разі успішних результатів
Пояснюємо на прикладі згущеного молока.
Від редакції: ви знаходитеся в блозі Про все і ні про що. Його автор зробив цей пост в рамках конкурсу «Найкращий блогер України». Оригінальна думка, погодьтеся. Підтримайте його плюсами, коментарями і підпискою!
***
Усе життя, скільки себе пам’ятаю, я дуже любив згущене молоко лише виробництва Ічнянського молочно-консервного комбінату. Моя бабуся жила неподалік від заводу, тож мої почуття до цього смаколика було закладено ще з дитинства. І надалі, навіть переїхавши жити до Києва, завжди, коли хотів поласувати згущеним молоком, шукав на полицях супермаркетів саме знайомий змалечку продукт. А якщо не знаходив, волів не купувати взагалі нічого. І хоча смак з роками приївся, я переконував себе, що кращого годі й шукати.
Але одного разу сталося так, що конче потрібно було придбати цей продукт, проте «ічнянської згущонки» ніде не було. Тож довелося звернутися за своєрідною гуманітарною допомогою до братів-білорусів і купити продукцію їхнього виробництва. Фінал історії передбачуваний: стало очевидно, що смак рідного згущеного молока – це не істина в останній інстанції. Запросто можна знайти альтернативу, що не поступатиметься (а можливо, перевершуватиме) ту якість, яку я вважав досконалою.
І не сказати, що з того часу я став шанувальником «неразведзенага згущанага малака з цукрам». Виявилося, що його смак просто зіграв на контрасті з уже звичним згущеним молоком, викликавши WOW-ефект. Проте я зрозумів одну річ: варто завжди шукати альтернативу. А коли вона перестане тебе влаштовувати, то не триматися за неї до останнього.
Ліричний відступ: сподіваюся, ніхто не шукатиме в останніх двох реченнях якусь алюзію на стосунки чи шлюб. Ліричний відступ завершено.
Насправді вся ця історія нагадує мені ситуацію, що склалася в «Динамо» з призначенням Мірчі Луческу головним тренером. Як і багато в кого, у мене теж першою реакцією на цю новину був культурний шок. Здавалося, що саме так почували себе середньовічні люди, яким сказали, що насправді Земля кругла і не є центром Всесвіту. Правда, спалити Суркіса чи Луческу мені не хотілося, проте 5 стадій прийняття неминучого пройти все ж довелося. І знову-таки, як багато хто, я теж із часом змінив своє ставлення до цього рішення президента клубу з ворожого мінімум на нейтральне, враховуючи перше місце в УПЛ і пройдену кваліфікацію Ліги чемпіонів.
Тому, незважаючи навіть на наступне речення, не слід записувати мене в хейтери румунського тренера. Але я вважаю, що після завершення цього сезону Суркіс має звільнити Луческу. Особливо якщо Мірча покаже пристойні результати, а саме: чемпіонство в УПЛ (у крайньому випадку – «срібло» з мінімальним відставанням від «Шахтаря») і прохід хоча би в 1/8 Ліги Європи (а краще далі).
«Динамо» тривалий час перебувало в залежності від сентиментального ставлення свого власника до «динамівських сердець». І якщо Ребров був винятком, що підтверджував правило, то всі інші тренери просто ще раз і ще раз ілюстрували аксіому: киянам потрібна людина, яка в очі не бачила конспектів Лобановського, зате має свої та вміє їх використовувати. Проте Суркіс щоразу за звичкою обирав знайомий смак згущеного молока.
Призначивши Луческу, президент «Динамо» побачив, що, виявляється, існує рішення, здатне приносити результат. І цим варто скористатися по максимуму, підібравши за рік ще смачнішу альтернативу румунському спеціалісту.
Чому?
По-перше, Луческу не молодшає. Не сказати, що наразі це якось позначається на ньому, проте 75 років – дійсно багато. Футбол постійно змінюється, вдосконалюється, з’являються нові тенденції. А в такому віці простіше використовувати перевірені на власному досвіді прийоми, ніж намагатися підлаштовуватися під нові віяння. І чим далі затягнути зі зміною румуна на більш молодого тренера, тим болючіші наслідки це може мати.
По-друге, гарні результати на фініші сезону, насамперед чемпіонство в національній першості, – це прекрасна можливість запросити до Києва перспективного спеціаліста. Адже тепер у Суркіса, кажучи зрозумілою йому мовою, буде більше козирів для переговорів із потенційними кандидатами на посаду коуча. Він представлятиме не клуб-невдаху, що ледь захистив другу позицію в чемпіонаті та ганебно вилетів із Ліги Європи, а клуб-чемпіон національної першості й учасника групового раунду Ліги чемпіонів.
По-третє, попри нинішні турнірні здобутки, Луческу все ще сидить на пороховій діжці. І якщо нині відкрито свій протест висловлюють переважно лише ультрас «Динамо», то достатньо погіршення результатів команди, щоб умовний Іван Іванович Іваненко, який зараз підтримує киян, почав невдоволено розповідати колегам на роботі: «А я ж вам казав, що даремно того Луческу запросили». Тож чому б не запросити західного тренера з відсутністю такого бекграунду, як у румуна?
Сьогодні на багатьох уболівальників «Динамо» зі стажем нахлине солодка ностальгія від спогадів про матчі з «Барселоною» тієї великої команди Лобановського. Дуже хочеться, щоб і нинішня гра також принесла радість від результату. Це стане ще одним фактором, що збільшить привабливість київського клубу в очах європейських футбольних спеціалістів у разі гіпотетичного пошуку Суркісом нового головного тренера.
Купуй на спаді, продавай на піку – головне правило вовків із Волл-стріт. Суркіс успішно виконав першу частину, запросивши Луческу в «Динамо», коли те перебувало на спаді (не без допомоги самого президента). Тепер залишилося дочекатися наприкінці сезону того піку, у який я, як уболівальник клубу, вірю, і попрощатися з нинішнім головним тренером, запросивши нового.
Дуже хочеться сподіватися, що мавр зробить свою справу – мавр зможе піти.
Фото: «Динамо», Михаил Козелко/Footboom
