5 фільмів від Сергія Барановського

Джеймс Гондольфіні вже пару літ як на правді, але його роль Тоні Сопрано і досі залишається еталонним персонажем серіального мистецтва.  «Клан Сопрано» то про любов, правду, кривду, наркоту і взаємини батьків з дітьми. Довгий час цей серіал рекомендували дивиться в перекладі ватного на всю голову Дмітіря Пучкова, але я б порадив знайти кошерний переклад українською від ICTV і насолоджуватись всі шість сезонів. Але якшо вам нема вісімнайцяти то певно не дивіться.

Дуже не люблю, як ото сядуть експерти і давай розказувать : «здєсь цитата із Тарковского, а здєсь автор отсилаєт нас к Стенлі Кубріку». Тому «Не грози юному централу» ідельна комедія, яка отсилає нас хіба до самих тваринних інстинктів, хотя шо там гріха таїть, іронії в фільмі теж вистачає. 

А ше бува хочеш глянути фільм, а комєнтаіях вже стопіцот думок в стилі: «кніга лучше». Михайло Афанасіч геніальний письменник, але екранізація «Собачого серця» не поступається книзі. До того як Владіміра Бортко покусав Путін,  він ше міг знімати достойне кіно. Ну і геніальна гра Євстігнєєва і Толоконнікова тащить фільм.  Хороше пізньосовкове кіно. 

Англійський гумор завжди мені якось особлив заходив. І «Монті Пайтон» і Бенні Хілл, і Стівен Фрай з Х`ю Лорі. Але так як сайт у нас спортивний то рекомендую глянути фільм «Тренер» про невдаху Майкла Бассета. Ржач гарантую. 

Ну і певно треба ше чогось вкраїнського. Я обоисто переглядав фільм «Пропала Грамота» більше десяти разів, і лиши в якийсь там надцятий раз зрозумів, шо у фільмі єсть чудний лайфхак, як себе вести коли питають пароль від вайфаю:

Ну і для тих хто по арт-хаусу спеціаліст, отаке кінцо: