Цикл «Футбольні Ікари». Джордж Бест. Частина друга. Зустріч з сонцем

В історії футболу було багато гравців, які досягали захмарних висот, проте не змогли повністю реалізувати свій потенціал. Коли здавалося, що їхньому польоту вже ніщо не перешкодить починалося різке падіння, після якого вони так і не змогли повернути той час, коли інші люди дивилися на них знизу вверх та захоплювалися їхньою грою.

Про таких людей читайте в циклі "Футбольні Ікари". Продовження історії Джорджа Беста.

Посилання на першу частину розповіді про Джорджа Беста

http://ua.tribuna.com/tribuna/blogs/magicfootball/838903.html

“Якби я народився страшненьким, повірте, Ви б забули про Пеле. Для Вас існував би лише один Джордж Бест.”

“У 1969 році я зав’язав з алкоголем та жінками. Це були найгірші 20 хвилин у моєму житті.”

“Я припиняв пити лише тоді, коли засинав. Якось я пробув в пабі рівно 10 годин та осушив 40 пінт (пінта це – близько 0,5 л.) пива, побивши власний рекорд на 20 хвилин.”

Джордж Бест.

У 1968 році, здобувши Золотий м’яч, Джордж Бест сягнув зеніту своєї кар’єри. Після цього почалося падіння футбольного Ікара. Отримавши найпрестижнішу індивідуальну нагороду наш герой почав активно просувати футбол з останніх сторінок газет на перші. І, на жаль, все рідше робив це за допомогою футболу; передовиці преси  розповідали про чергові походеньки п’ятого Бітла.Наприкінці 1960-х Джордж відкрив два нічних клуби в Манчестері – “Oscars”та “Slack Alice’s”.  Ось як він сам прокоментував це своє починання: “Мені завжди подобалися нічні клуби. Я дуже люблю приходити сюди, оскільки тут можна зустріти багатьох знайомих, а всіх постійних клієнтів ти прекрасно знаєш. Тому коли постало питання, який бізнес відкрити, я не вагався ні секунди”. Також він був власником кількох бутіків. Розкішне життя привело Джорджа до згубних пристрастей. Він активно волочився за жінками, встигав тринькати грошенята в казино та пиячити. Бест був справжньою епатажною зіркою.Прихильниці писали йому любовні зізнання губною помадою на автомобілі. І Бест цінував ці знаки уваги. Якось він дав таке влучне визначення про себе: “Бог дав мені дивовижний талант. І не менш нав’язливу ідею. Я хотів бути першим всюди. На полі та за його межами”. Джордж дійсно прагнув бути Бестом. Всі гравці у тогочасному складі “МЮ” були одруженими, а наш герой жив, як хотів. Так, коли після матчу Чарльтон їхав до сім’ї – Джордж ішов розважатися. Якось Деніс Лоу з Бестом вирішили поїсти піцу та випити пива і не зчулися, як їх застала ніч, і тоді Лоу запропонував піти на автобус, але вони не встигли. Останній автобус вже поїхав. Вирішили іти пішки, по дорозі зайшли на територію автопарку і тут зупиняється автобус, який вже заїхав на територію парку. Водій шокований тим, що побачив Лоу та Беста, вирішив зупинитися. Далі між ними відбувся наступний діалог:                          

- Куди ви ідете?

- Ми додому.

- Це останній автобус, я повинен його ставити в парк, але якщо ви сядете, то я вас відвезу до ваших домівок. 

Вони сіли і поїхали. На виїзді з парку їх зупинив охоронець. 

- Куди це ти їдеш?

- В мене в салоні Бест та Лоу. Охоронець поглянувши в автобус та шокований побаченим, підійшов до водія та сказав: “Негайно став автобус в гараж та візьми двоперховий, з відкритим майданчиком, я поїду з вами та буду курити нагорі”.

Метт Басбі дуже турбувався про Джорджа. Коли менеджер був молодий, тоді не було світу нічних дискотек, яким жив його підопічний і тому наставнику було важко зрозуміти п’ятого Бітла, але він, по крайній мірі, намагався це зробити. Тренер пояснював Бесту, що головним в житті для мужчини є міцна сім’я і Джордж знав, що сам Метт та його родина завжди прийдуть йому на допомогу. Він в будь-який час міг з’явитися в них вдома та жити там. Втомившись дивитись на те, як Джордж руйнує свою кар’єру тренер домовився з менеджером Петом Норіджем, щоб він на деякий час взяв Беста пожити до себе. Журналісти, почувши про таку смачну тему, були тут як тут. Вони запитували в Джорджа: “Чи не влаштує йому Пет комендантську годину?” Звичайно Бест відповідав, що нічого такого не буде. Він буде швидко повертатися додому, адже йому ніби-то вже пора відмовитись від нічних гулянок. Але це були лише слова… І Пет не зміг довго терпіти нічні походеньки футбольного генія.

Бест не мав відбою від жінок. Він не пропускав жодної спідниці. Хіба що за виключенням – шотландців.

“Вони кажуть, що я спав з сімома “Міс Світу”. Це не так. Лише з чотирма. Трьох – я просто не знайшов.”

“В юні роки Королева була досить приваблива. Хто знає, що б сталося якби я випадково її зустрів.”

Джордж Бест.

Якось Джорджеві набридли постійні прохання тренера остепенитися та знайти собі дружину. Та заручився з дівчиною, яку він знав пару тижнів і коли Метт, невдоволений такою поспішністю Беста, запитав в нього, що він робить, той відповів: “Це ж Ви мені порадили”. Звичайно, з цих заручин нічого не вийшло і тут з Бестом знову трапилася анекдотична історія. Наш герой проводив вечір в товаристві чарівної “Міс Великобританії”. Вони веселилися в нічному клубі, Бесту везло і він виграв чималеньку суму в рулетку. Після цього пара піднялася в номер готелю і Бітл, який добряче хильнув, почав розкидати гроші по кімнаті. Далі було замовлено шампанське. Портьє, який приніс його в номер, глянув на Беста, Міс Британії та гроші, які були всюди і запитав: “Джордж, а для чого тобі було купувати повію? Я думаю, що будь-яка жінка пішла б з тобою”.

Після того, як клуб виграв КЄЧ результати почали погіршуватися. А багато хто почав вбачати в Бесті винуватця невдач команди та й статус суперзірки тиснув на нього все більше і більше. А в 1969 році тренер Басбі пішов з капітанського мостика. І більше не було кому захищати Джорджа від життєвих спокус та нападок преси. Вже перебуваючи на футбольній пенсії, Метт не міг байдуже спостерігати за тим, що робив зі своєю кар’єрою Бест. До кінця свого життя він відчував свою вину в тому, що сталося з Бестом. Хоча тренер зробив для геніального Бітла все, що зміг, адже любив його немов сина. З жодним з наступників Басбі – ні з Макгіннесом, ні з О’Фареллом, ні з Дохерті – Бест так і не знайшов спільної мови.

Все рідше Бест заявляв про себе своєю грою, а ось журналісти – завжди мали цікавий матеріал, завдяки алкогольним та сексуальним подвигам Беста, які поступово переважували його ігрові досягнення. Хоча і на футбольному полі він інколи видавав справжні вистави. Так взимку 1970 року “червоні дияволи”, обіграли “Нортхемптон” з рахунком 8:2, а Бест забив 6 м’ячів. До речі, це був перший матч Джорджа після дискваліфікації. А скандали переслідували Беста так само, як і численні шанувальниці.

У січні 1970 року – Бест вирвав м’яча з рук судді та отримав місяць дискваліфікації. Квітень 1970 року – Джордж кинув багнюкою в обличчя арбітру. Далі було засідання дисциплінарної комісії, на яке він запізнився – півроку без футболу. У 1972 році Бітл прогуляв тренування – і був відправлений в дубль, зі зменшенням зарплатні в два рази. 20 травня – Бест проігнорував тренування збірної та заявив журналістам, що футбол йому вже нецікавий.

У 1974 році він пішов з “МЮ”. Так сталося те, чого колись боявся Басбі – Бест покинув “червоних дияволів”. В часи розквіту Джорджа журналісти якось запитали в наставника: “Що буде робити команда без Беста?”, той відповів: “Я думаю, що нам потрібно відразу їхати назад, на базу”. Бітл неодноразово заявляв про завершення кар’єри: “Мені важко прийняти таке рішення. Я дуже люблю футбол, але думаю, що все буде гаразд, мені вдалося показати все краще, що я міг, а зараз спробую розпочати свою кар’єру в бізнесі. Так надходить багато пропозицій знятися в кіно, але я не вважаю себе хорошим актором і буду просто продовжувати той бізнес, який розпочав”. Як же шкода, що Ерік Кантона та Джордж Бест  не народилися в одну епоху. Це був би вибуховий дует: як на футбольному полі, так і на сцені. Недарма ж Бітл якось сказав: “Я б віддав все шампанське, яке я випив, за те, щоб вийти з Еріком у складі “Манчестера”, на “Олд Траффорді”, в матчі за Єврокубок”.

Правда йому було важко відмовитись від футболу. Але жодна пристойна команда не пропонувала  йому контракт. Розповідають, що до цього були причетні “червоні дияволи”. Так керівництво “МЮ” ініціювало усну джентльменську угоду, згідно з якою – жоден з клубів вищої ліги не підписав би контракт з Бестом, в тому випадку, якщо б він покинув Манчестер. На жаль, учасники цієї змови, як справжні англійські лорди дотримали свого слова. І тепер гравець світового рівня змушений був продовжити свою кар’єру в чемпіонаті… ПАР. Падіння Беста ілюструють клуби, які він постійно змінював. Просто прочитайте цей список команд: “Джуіш Гілд”, “Лос-Анджелес Ацтекс”, “Форт-Лодердейл Страйкерс”, “Сан-Хосе Ертквейкс”, “Брісбен Лайонс”, “Тобермор Юнайтед”.  І дійсно від великого до смішного один крок. У 1984 році він був визнаний винним в керуванні автомобілем у нетверезому стані і нападі на поліцейського, за що отримав три місяці ув’язнення. Адміністрація в’язниці не упустила такого шансу, для того, щоб підсилити свою команду. Так у послужному списку Беста з’явилися декілька ігор за такий непересічний колектив – як збірна в’язниці “Форд”.

Особисте життя теж не складалося. Він був двічі одружений. Його першою дружиною була Анджела Макдональд-Джеймс. Шлюб проіснував з 1978 по 1984 роки. Від цього союзу народився син Калум. Дружина пояснила закінчення своїх стосунків з Джорджем так: “Я не могла дивитися одразу за двома дітьми і тому старший з них повинен був піти”. З 1995 по 2004 роки футбольний Ікар був одружений з колишньою стюардесою Алекс Персі, яка згодом стала однією з найвідоміших фотомоделей Англії. Вони офіційно розлучилися у 2004 році, хоча де-факто припинили стосунки ще у вересні 2003 року, після появи в ЗМІ численних публікацій про подружні зради Джорджа та його алкоголізм. Ще більш резонансна заява була зроблена Алекс в телепередачі “Я знаменитість… Заберіть мене звідси”, де розповіла про те, як Бест часто розпускав руки, коли вони жили разом. До речі, сам Джордж цей факт не заперечував.

Наш герой таки спробував себе в кіноіндустрії – озвучивши  документальний фільм “Стрікер”, в якому розповідалося про найвідоміших любителів побігати наголяса. З 1998 по 2004 роки Джордж працював експертом в програмі “Soccer Saturday”.

Проте алкоголь поступово наближав його до фатального кінця. У березні 2000 року лікарі діагностували у нього цироз печінки, через деякий час йому зробили трансплантацію цього органу. Він приймав ліки, які мали сприяти приживанню печінки. Проте вживання цих препаратів вкупі з алкоголем щоразу більше вбивали організм Джорджа, про що його неодноразово попереджали ескулапи. Але Бест за власними словами не міг не пити. За душою у нього не було ні пенні. Він навіть продав на аукціоні свій Золотий м’яч, а виручені від цієї операції 278 тисяч фунтів, промотав за декілька ночей.

3 жовтня 2005 року Джорджа було госпіталізовано в лікарню ім. Кромвеля в Лондоні, з діагнозом “гостра ниркова інфекція”. Його стан здоров’я оцінювався як критичний. 20 листопада в британському таблоїді “News of the World” з’явилася фотографія Джорджа  на лікарняному ліжку з його останніми словами “Не помирайте, як я”. 25 листопада 2005 року земний політ Ікара був завершений. Йому було лише 59. До речі, мати Джорджа – Енн Бест, померла у віці 55 років від захворювання, спричиненого надмірним вживанням алкоголю.

Після смерті Беста керівництво АПЛ оголосило про хвилину мовчання перед кожною грою наступного туру чемпіонату. Правда на багатьох стадіонах вона була проігнорована… А замість хвилини мовчання – була хвилина гучних аплодисментів. Так прості вболівальники віддали данину пам’яті одному з кращих футболістів в історії гри.

3 грудня 2005 року, незважаючи на дощ 100 тисяч людей проводжали в останню путь Джорджа Беста. У червні 2006 року нащадок знаменитого ювеліра Карла Фаберже – Сара отримала замовлення на випуск 68 яєць, присвячених Бесту. Всі гроші від продажу пішли у благодійний фонд імені Джорджа Беста. На першу річницю смерті Ольстерський банк надрукував один мільйон пам’ятних банкнот номіналом у 5 фунтів. Тираж банкнот був повністю розкуплений за 5 днів. У березні 2006 року авіакомпанія “Flybe” назвала один зі своїх літаків на честь Джорджа . А 22 травня 2006 року, в день коли Бітлові могло б виповнитися 60 Аеропорт Белфаст-Сіті отримав нову назву. Відтепер літаки, які прилітають в головне місто Північної Ірландії приймає летовище імені Джорджа Беста.

29 травня 2008 року, рівно через 40 років після перемоги “МЮ” в КЄЧ над“Бенфікою”, було відкрито пам’ятник “диявольському тріо”: Джорджу Бесту, Денісу Лоу та Боббі Чарльтону. На урочистій церемонії, присвяченій цій події, Лоу згадав свого великого партнера: “Єдина трагедія в тому, що з нами зараз немає Джорджа, проте я впевнений, що він зараз дивиться на нас зверху та відчуває гордість, дивлячись на цей пам’ятник”.  Звичайно досить дивним видається той факт, що літаки та аеропорт називають на честь футболіста. Але ж Бест був справжнім футбольним Ікаром і таке увічнення його пам’яті лише підкреслює символізм його життя.  

В наступній частині циклу “Футбольні Ікари” читайте про велич та трагізм “Радості бразильського народу” – Мане Гаррінчі…