В 1997-му тренер «Металурга» М побив суддів та збирався вивезти їх в багажнику, щоб втопити у морі
У 90-ті «Динамо» не хотіло мати фарм-клуб у вищій лізі, тому Григорій Суркіс підняв туди маріупольський «Металург».
Від редакції: ви знаходитесь у блозі «Ariana Grande». Його автор написав цей текст у рамках конкурсу «Найкращий блогер України-2021». Підтримайте його плюсами, коментарями та підпискою.
***
Ретро-треш, про який ви, можливо, не чули.
У 90-ті «Динамо» не хотіло мати фарм-клуб у вищій лізі, тому Григорій Суркіс підняв туди маріупольський «Металург»
Влітку 1997 року ПФЛ довелось зайнятись питанням обрання клубу, який підійметься у вищу лігу. Проблема виникла через те, що в роки кадрового розквіту київського «Динамо» одне з прохідних місць зайняла його друга команда. Тогочасний регламент не давав відповіді на таку ситуацію. Перед киянами були «відчинені двері». Мені, як вболівальнику «Чорноморця», важко в це повірити, але тоді керівництво відмовилось від наявності фарму у вищій лізі.
Право на підняття в класі перейшло до маріупольського «Металурга» (сьогодні – «Маріуполь»). Щоб підтвердили амбіції азовців, президент ліги Григорій Суркіс мав розмову з місцевою владою, яка переконала його в тому, що і стадіон, і інша клубна інфраструктура на півдні Донеччини готові до проведення матчів найвищого рівня.
Вхід на стадіон «Азовсталь» в Маріуполі
Тренував дебютантів молодий Юрій Погребняк. Він раніше працював в луганському «Динамо», але на запрошення мера Маріуполя та президента клубу Михайла Поживанова очолив місцеву команду та перевіз весь склад на південний схід України. Начальником команди був володар «Золотого м’яча» Ігор Беланов.
Насправді місцева влада ввела в оману старшого Суркіса. Місто не було готовим до вищої ліги. Про що бідкався і головний тренер: «Ми зараз у складному становищі. У нас немає своєї бази, тренувального поля, стадіон далеко не у кращому стані, – скаржився напередодні старту чемпіонату Юрій Погребняк. – За великим рахунком, нам, можливо, рано було виходити до вищої ліги».
Він почав шукати нестандартні методи вирішення критичної ситуації.
Перед дербі з «Шахтарем» судді отримали погрози, що «живими із міста не поїдуть»
Молодий клуб мав стартувати з «дербі Донбасу». Сьогодні важко в це повірити, але тоді «Металургу» сильно була потрібна перемога над «Шахтарем». Перед матчем у готель до суддів прийшли невідомі, які натякали на те, щоб вони були прихильними до місцевої команди. Якщо це буде не так, то «живими із міста не поїдете».
«Металург» розгромно програв «Шахтарю» (0:5). Можливо, саме така різниця в класі й врятувала життя суддям матчу. Маріуполь вони покинули неушкодженими. Про цю історію головний суддя Василь Мельничук нікому не розповів, що ледь не призвело до смерті його колег.
Суддя Василь Мельничук (посередині) перед матчем «Атлетик» – «Русенборг» в Лізі чемпіонів сезону 1998-99
13 липня 1997 року, у другому турі, до Маріуполя завітала полтавська «Ворскла». 8 500 глядачів бачили, як київська бригада суддів (головний суддя Вадим Шевченко, помічники – Вадим Козаченко та Юрій Буренко) вивела команди на матч. Перебіг матчу, як написав у своєму рапорті інспектор матчу Євген Лемешко, «проходив на належному спортивному рівні, у безкомпромісній боротьбі», але завершився переконливою перемогою гостей 5:2.
Суддів матчу з «Ворсклою» жорстоко побили та ледь не втопили в морі
Після фінального свистка до кімнати суддів увірвався розлючений Погребняк. Він скаржився на те, що на 50-й хвилині, за рахунку 0:2 на користь гостей, неправомірно було скасовано гол господарів поля. Боковий суддя Козаченко зафіксував офсайд. Тренер зазначав, що цей гол міг змінити перебіг матчу.
Інспектор Лемешко намагався вгамувати коуча. Попросив його спокійніше висловлювати свої емоції, та й взагалі, перш ніж пред’являти претензії, самому переконатися у правильності рішень бокового. Козаченко переконував тренера у правомірності рішення. Які можуть бути обговорення за підсумкового рахунку 2:5? Погребняк покинув кімнату і наостанок закричав до головного судді: «Тобі це просто так не зійде. Відповідатимеш!».
Суддя Шевченко разом з колегами направились до гуртожитку ФК «Металург», звідки передали данні про матч до ПФЛ. Але Погребняк навіть не думав їм давати спокій. Взявши оператора клубу, він змусив бригаду переглядати спірний епізод на відео. Судді вказали на те, що запис був жахливої якості та на ньому нічого не видно. «Чаша терпіння» тренера переповнилась і він почав погрожувати суддям.
Зліва-направо: форвард Ю. Гетьман, адміністратор В. Бойко, П. Розумний, головний тренер Ю. Погребняк, півзахисник В. Туркін, захисник М. Підлісний (1996 рік)
Суддівська бригада та інспектор поселились у готелі «Чайка», де приблизно о пів на одинадцяту вечора дістались своїх номерів для ночівлі: Шевченко та Козаченко заселились в один, а Буренко та Лемешко – в інший, розташований у протилежному кінці коридору. Зранку всі повинні були відлітати до Києва.
О четвертій годині ночі перша пара арбітрів почула сильний стук у двері. Козаченко піднявся і відчинив їх. Перед ним стояв Погребняк та три «тітушки». Поки боковий розгублено дивився на тренера, той знову «гнув свою лінію»: «Навіщо ти це зробив? Своїми діями ти позбавив мене роботи та завдав значної матеріальної шкоди мені та моїм партнерам по бізнесу». Тільки Козаченко захотів щось сказати у відповідь, як Погребняк завдав удару кулаком в голову. Той впав. Шевченка, який вже також підійшов до дверей, теж повалили на землю.
Їх почали били з особливою жорстокістю, за всіма правилами 90-х. Потраждалі отримали сотню ударів ногами в різні частини тіла. Крики роздавались по готелю. Один бандит настільки захопився, що його ледве відтягнули свої ж. Нападники не збирались на цьому зупинятись, прозвучали слова: «Вантажимо в багажник – і в море. Втопимо».
Покоївка врятувала життя чоловікам. Вона повідомила охорону готелю про гамір на одному з поверхів. Злочинці злякались та спішно покинули готель. Коли інспектор Лемешко зайшов в номер колег, був приголомшеним: «Коли я відчинив двері, то побачив жахливу картину. Козаченко та Шевченко були понівечені. На запитання, що сталося, вони видавили з себе прізвище Погребняка. Звичайно, ми відразу постаралися вжити заходів. Викликали міліцію, «швидку допомогу», повідомили директора готелю, адміністратора клубу Бойко». Найцікавіше, що «швидка допомога» приїхала без ліків і не змогла надати допомогу постраждалим.
Лемешко та боковий Буренко швидко зібрали речі побитих колег, взяли їх «під руку» та повезли в аеропорт. Судово-медичний огляд виявив багато забитих місць, переломи, набряки (кров знайшли навіть у нирках), зміщення та інші пошкодження середньої тяжкості.
«Металург» умовно дискваліфікували та оштрафували на 5 тисяч доларів. Кримінальна справа проти Погребняка розвалилась
Вже через два дні постраждалі судді давали свідчення на екстреному засіданні бюро ПФЛ. Учасники збору були приголомшені розповіддю постраждалих. Генеральний секретар федерації Анатолій Попов запропонував виключити «Металург» з-поміж учасників першості – як клуб, який грубо порушив положення про проведення чемпіонату та не забезпечив безпеку суддівській бригаді та інспектору. Його підтримав президент Асоціації футбольних арбітрів України Костянтин Вихров.
Стаття газети «Команда» про інцидент в Маріуполі
Але категорично проти виключення клубу виступив генеральний директор ПФЛ Олександр Бандурко. Він запропонував дискваліфікувати «Металург» умовно та оштрафувати по максимуму, передбаченому регламентом, тобто на 5 тисяч доларів. Та довічно відсторонити від занять футболом Юрія Погребняка. Таке формулювання було висунено на голосування членів бюро, 10-ма голосами проти п’яти його затвердили.
На додаток, за згодою генерального директора Леонарда Губарькова, «Металург» зобов’язався сплатити за лікування постраждалих арбітрів. На це клуб виділив суму в 50 тисяч доларів. Хоча за день до засідання Губарьков мав наглість запропонувати почекати з покаранням наставника, «поки своїх висновків не зроблять слідчі органи».
Сама ж кримінальна справа проти Погребняка завершилась нічим. Навіть попри те, що Григорій Суркіс офіційно повідомив міністра внутрішніх справ про інцидент у Маріуполі. Постраждалі арбітри через деякий час відкликали звинувачення на адресу своїх нападників.
Погребняк зник та згодом стверджував, що нікого не бив. Вже у 1999 році знову почав тренувати в Україні
Де ж в цей час був Юрій Погребняк? Він зник. Обласна федерація запросила його на зустріч, але він відмовився приходити. Повідомив що поїде до Києва, щоб захистити себе. Але і там на засіданні ПФЛ його ніхто не бачив.
Додзвонитись до Погребняка вийшло тільки в адміністратора команди Геннадія Клименка. Він йому повідомив, що перебуває у рідних в Луганську і скоро приїде до Маріуполя.
Як тільки тренер приїхав до Маріуполя, розгорнутий коментар у нього взяв журналіст «Команди» Марк Левицький. Погребняк поскаржився на те, що арбітри неправильно судять команду. Що після матчу з «Ворсклою» судді попросили його не їхати зі стадіону, поки не розійдуться незадоволені ними численні глядачі. По його словам, він попросив адміністраторів, щоб вони подбали про безпеку арбітрів, хоча сам був обурений суддівством. Але найголовніше – Юрій стверджував, що не має ніякого відношення до подій в готелі, бо одразу після матчу поїхав до рідних в Луганськ.
Інтерв’ю Погребняка «Команді»
Засуджуючи вчинок тренера, начальник команди Ігор Бєланов спробував знайти пояснення діям Погребняка: «Думаю, що в такій ситуації йому краще покаятися, щоб люди його пробачили. Інакше їм буде страшно мати з ним справу. Але уявіть психологічний стан людини, команда якої вийшла у вищу лігу, а тут один провал, другий. Будь-хто може зірватися».
Юрій Погребняк покинув «Металург». Він відправився в Сочі, де був помічником головного тренера «Жемчужини». Дочекався, коли йому скасували дискваліфікацію в Україні. Вже у 1999 році повернувся на батьківщину. До 2009 року працював у клубах першої та другої ліг. Наприкінці березня 1998 року, після того, як Михайло Поживанов програв вибори на посаду мера Маріуполя, Ігор Беланов залишив команду. Боковий арбітр Олександр Козаченко помер навесні 2004 року, у віці 45 років.
Фото: газета «Команда», Wikipedia/Азовсталь (стадіон), А.Гусєв, Youtube/Athletic Club
