МИ НА ЄВРО. Емоції і трохи історії
Загальний шлях від призначення головним тренером збірної і феноменального виходу на Євро пропоную розглянути у хронологічній послідовності, щою повністю прослідкували за подіями, що відбувалися на і поза футбольним полем.
1. Початок
А все почалося з того, що Михайла Фоменка було звільнено(а точніше він пішов у відставку) із посади головного тренера збірної України за доволі методичних і спрямованих дій УАФ і обставин. Ганебний виступ на Євро-2016, де збірна не спромоглася навіть забити голу, зробив свою справу, але не слід забувати ще й про умови у яких працював Фоменко. Як потім з'ясувалося Михайлу Івановичу не давали нормально працювати, що супроводжувалося навіть нав'язуванням потрібного УАФ складу.
Загальна ситуація склалася таким чином, що тренера досвідченого із результатами(вихід на євро) звільнили через матчі за які він повною мірою не міг нести відповідальності, а поставили нового недосвідченого Шевченка, який не зрозуміло чи зумів би виконати поставлені завдання. Отже, УАФ просто примусуво протиснула кандидатуру. На цій, доволі негативній, ноті пропоную продовжити шлях.
2. Відбір до ЧС-2018
Після Євро-2016 почався відбір до Чемпіонату Світу, де прохідні місця посіли несподівана Ісландія і Хорватія. Команда грала у комбінаційний, аде далекий від хорошого футбол, а перепонами на шляху до світового форуму стали не тільки очні протистояння з лідерами групи, а й несподівані втрати очок від фінів. Гра у команди була поставлена, але не до кінця відпрацьована, втім Шевченко мав тільки перший подібний досвід у тренерській кар'єрі та й мотивація поїхати до Росії не лилася через край. Наставнику збірної дали необхідну довіру і за обопільної згоди, Шевченко продожив вдосконалювати національну українську команду.
3. Ми на Євро-2020
Початок відбору був дуже багатообіцяючим. Виїзна нічия із дійсними чемпіонами Європи португальцями дала необхідний оптимізм і віру у те, що ми можемо боротися на рівні з командами такого класу. Далі почалася справжня феєрія - усі суперники були биті аж до кінця відбору. Переможна серія включала у себе видовищну перемогу над сербами із рахунком 5-0, спокійні виграші на класі у литовців і люксембуржців, а також вистраждану, але перемогу над португальцями у Києві.
Вперше ситуація у группі залежала від нас, а не від результату нашого опонента із потрібним нам рахунком, нарешті останій тур навіть не змінював положення України у группі і нарешті омріяна нічия у Сербії і календарний рік, проведений без жодної поразки, навіть у товариських матчах. Перелік різноманітних рекордів і заслуг можна ще довго продовжувати, але це вже не має значення, бо по-перше ми на Євро, а по-друге з таким відривом на першому місці.
Факторами цього успіху стали не тільки гравці, які в Укрвїні завжди були зі світлим теперішнім і майбутнім, а й безперечно тренерський штаб на чолі з Андрієм Миколайовичем Шевченком, які, як з упевненістю можна зараз констатувати, зробили справжнеє диво для всієї України. Не буду робити ніяких аналітичних аналізів матчів і завалювати вас тоннами непотрібної статистики, скажу лише одне - наша збірна зробила потрібний результат і зробила його красиво у атакуючому комбінаційному стилі. Творцем цього успіху став тренер, який зробив висновки зі своїх помилок і побудував боєздатну атакувальну команду, яка претендує на непересічні результати на Євро-2020. Браво команда, браво Андрій Миколайович!
