Где были сотрудники Tribuna.com 7 лет назад
Рассказывайте и вы.
Рассказывайте и вы.
Сегодня нашему сайту 7 лет. Юху-у-у! В связи с такой красивой цифрой мы решили вспомнить, где были члены редакции Tribuna.com, когда сайт только делал свои первые шаги в спортивном пространстве.
Александр Сажко, редактор
В 2013-м я работал инженером на Донецком металлургическом заводе. Проектировал устройства автоматики для производства, писал программы, ремонтировал оборудование. К счастью, работал в кабинете, а не в самих цехах. Но и в грязи по цехам тоже пришлось полазить. Это был как другой мир. Особенно доменный цех – одновременно убого, страшно, но и в чем-то красиво. Романтика :-)
Одновременно я был одним из самых злых пользователей на Tribuna.com. Пинал редакцию за каждую опечатку, критиковал заголовки или выбор тем для материалов. Спорил с авторами. Конечно же, как и большинство читателей, я думал, что знаю лучше. Как же неожиданно все повернулось. Теперь в комментах пинают меня.
Дмитрий Клименко, редактор
Семь лет назад я учился на третьем курсе универа. Летом того года впервые пошел официально работать – в супермаркет на ночные смены по 12 часов. Это была худшая работа в моей жизни. Мало того, что платили мало (около 2000 грн, хотя мне, студенту, тогда это казалось нормальными деньгами), так еще никто из сотрудников не интересовался футболом.
Расставляя гречку и рис по полкам, знакомился с творчеством Раммштайна. Хорошие песни, но теперь они мне напоминают о том периоде жизни.
О «Трибуне» даже не знал, пришел сюда только через год.
Iрина Козюпа, репортер
2013 рік – хороший був час. Мені вже не потрібно було сидіти в універі на парах, а можна було спокійно бігати на футбол і писати в’юшки. Того року пощастило зробити собі трирічну шенгенську візу – і почалося. Якимось дивом побувала на фіналі Ліги Європи і Суперкубку УЄФА, були прикольні виїзди з нашими командами. Особливо запам’ятався матч України з Францією на «Стад де Франс». Такі різні були емоції – від шоку, що я лечу в Париж до сліз, коли програли 0:3 і не вийшли на чемпіонат світу.
Увечері піднялася на Ейфелеву вежу, а там була тільки я і гейська парочка, і вони весь час цілувалися. Отака романтика по-французьки. Рафаїлов був би в шоці
Того року я була трохи блондинка, в Амстердамі спробувала кексика, після якого мене штирило два дні. Tribuna.com була в закладках на компі з першого року існування, але зареєструвалась на сайті, тільки коли почала тут працювати.
Микола Решнюк, репортер
У 2013-му я закінчував заочно здобувати байдужу мені вищу інженерну освіту, паралельно працював представником постачальника в «Епіцентрі» в Тернополі, мав там непогану зарплату і відчував, що життя в мої 22 непогано вдається. Але також відчував, що робота в «Епіцентрі» (нехай і з чітким баченням кар’єрного росту) – не те, чому хочу це життя присвятити.
Через любов до футболу та писанини в голові дозрівав план стати спортивним журналістом. Про Tribuna.com тоді не знав – до знайомства залишався приблизно рік. Тому вів блоги на сторінках кількох інших спортивних видань, а в офлайні сумлінно ходив на курси молодого журналіста при тернопільській газеті «Вільне життя». І дико тішився рідкісним публікаціям там – вдома в Тернополі десь повинна навіть бути вирізка моєї дебютної статті.
Виталий Старенький, глава социальной редакции
В 2013-м я не работал, но был активным пользователем, начинал на Tribuna.com с конкурсов мемов, писал с матами и получал регулярные баны. Кажется, было штуки 3-4. Не понимал, что происходит и писал в группе ВК Ткачу (тогдашнему главреду), что на сайте беспредел. Угрожал, что удалюсь навсегда, если мне через 5 минут не снимут бан. Лишь потом поняли, что лучше с таким опасным типом не стоит связываться, и через пару месяцев позвали работать в редакцию.
Олег Щербаков, главный редактор
7 лет назад я пытался разбираться в ремонтах крыш, дорог, застройках. Ездил на военные учения в качестве журналиста, вел новости на ТВ и ходил на ФК «Севастополь».
Но внезапно принял рискованное решение попробовать себя в новостях на Tribuna.com.
Сергій Барановський, соціальний редактор
Я працював викладачем історії в ПТНЗ і з другого разу закінчував магістратуру на історичному факультеті Камянця-Подільського. Готувався до свого першого випуску в якості класного керівника та трохи уявляв себе Сухомлинським.
Паралельно почитував собі sports.ru і ні про що не підозрював. До першого поста на Трибуні залишалось два роки.
Андрій Сеньків, репортер
7 років тому я мріяв займатися спортивною журналістикою й брати інтерв’ю. Але займався копірайтом на кількох сайтах водночас, пробував себе у львівській газеті «Ратуша» й вчився на міжнародних відносинах. Іноземні мови так і не вивчив, зате разом з другом створив концепт спортивного сайту. Й запустили купу спортивних пабліків у ВК. Сайт таки запустили, але вже без друга – Ігоря Костенка вбили на Майдані під час Революції Гідності.
Сайт існував всього півроку, треба було щось думати далі. Натрапив на «Трибуну» й почав щось робити у блогах. Виходило так собі – постійно програвав іншим блогерам в різних турнірах. Зате пив з ними пиво – що круто.
***
А теперь ждем ваши истории! Пишите прямо в комментариях.
