Фініта ля комедія. Україна не змогла пробитися на Чемпіонат Світу

Після такого болісного удару, який відбувся на «Стад де Франс» у Парижі, дуже важко підібрати потрібні слова, але емоції потроху вщухають і вже можна зробити певний аналіз та висновки на тверезу голову.

Перш за все хочеться подякувати всім гравцям та тренерському штабу за цей футбольний рік і за ту шалену роботу, яка була зроблена. Давайте подивимось правді у вічі, коли ми дізнались результати жеребкування, напевно кожен адекватний вболівальник усвідомлював, який грізний суперник нам дістався. Але ми, як справжні патріоти, як писала відома українська поетеса Леся Українка: "без надії сподівались". І в цьому двобої наша збірна довела, що ці надії були зовсім не без підставні. Навіть на 93-й хвилині ми ще мали примарний шанс на поїздку в Бразилію, але удар Ярослава Ракицького виявився легкою здобиччю для Уго Льоріса. Але чи було б це справедливо, якщо ми б забили цей рятівний м’яч? Я вважаю, що ні. Тому що французи були сильніші і по праву заслужили вихід на Чемпіонат Світу. Цей матч реально показав всю силу і могутність трикольорових та на жаль вказав на всі слабкі місця нашої команди. Про них далі і  поговоримо.

Саме відсутність Степаненко - одна з ключових помилок тренерського штабу.

Після яскравої і агресивної гри в п’ятницю нашу збірну було не впізнати. Очевидно, що хлопці на чолі с Михайлом Івановичем Фоменко перегоріли і злякалися того результату, який був здобутий у Києві. Також дуже сильно здивував стартовий склад нашої команди. Михайло Фоменко замість дискваліфікованих Кучера та Федецького випустив Ракицького, що доволі прогнозовано, та Мандзюка, якого майже ніхто не чекав з перших хвилин. Та більш за все Фоменко здивував появою у стартовому складі Безуса та відсутністю Степаненко, який був одним с кращих гравців у першому матчі. Теоретично було зрозуміло на що сподівався головний тренер, випускаючи  Безуса, він хотів забити швидкий гол на контратаці і спокійно дограти цей матч. Але те, що ми побачили у першому таймі, це жалюгідна подоба контргри. Українці були наляканими, не схожими на себе та зустрічали суперника усією командою, окрім Зозулі на своїй половині поля. Наші хлопці просто подарували центр поля французам, що було великою помилкою. Не зрозуміло одне, якщо була поставлена задача забити цей бажаний м’яч у ворота французів, то чому команда так глибоко сідала на свою половину поля. Якщо була задача поставити автобус, навіщо тоді Безус і маленький Едмар в опорній зоні? Чому не Степаненко, який має чудові антропометричні данні не гірші, чим у того ж Погба, який просто розривав нашу опорну зону і царював у центрі поля разом з Кабаєм та Мат’юди. Саме відсутність Степаненко - одна з ключових помилок тренерського штабу. Ротань та Едмар фізично у двох не могли впоратись з тим шаленим ритмом гри, який задали французи та їх шалені вболівальники.

Також не зовсім зрозуміла поява Мандзюка, який зовсім провалив цей матч. На мій погляд, в такий важливий і відповідальний момент потрібен досвідчений боєць, який пройшов і Крим, і Рим. Саме такою людиною у нашій збірній є Олег Гусєв, але аж ніяк не Мандзюк. Віталій боявся Рібері і це було дуже помітно. Він постійно уникав жорсткої боротьби с французом, тому що розумів, що той обіграє його один в один. І як наслідок Франк відчував себе господарем ситуації і постійно загострював гру біля наших воріт. Не зрозуміло, де був Мандзюк і під час першого голу Сахо.

Франція нас жорстко затисла у своєму штрафному майданчику, гравці виглядали розгублено, складалося враження, що вони бояться заробити не потрібний штрафний чи пенальті та уникають жорсткої боротьби.

Як бачимо, дуже не вдалі заміни від Фоменка та навпаки просто геніальні заміни від Дешама. Особливо я би відмітив Вальбуена та Сахо. Мат’є - чи не найкращий гравець цього матчу. Кожна його подача зі стандартних положень знаходила свого адресата і загрожувала нашим воротам, також він яскраво вів гру своєї команди и неодноразово і сам загрожував володінням П’ятова. Скажу чесно, що я дуже давно не бачив таких гострих, націлених передач зі стандартних положень. Мат’є справжній майстер і один з головних козирів Дешама. Ще одним справжнім неприємним сюрпризом для нашої команди стала гра Мамаду Сахо, який своїми підключеннями до атак збірної Франції просто вбив наші надії на ЧС. Та і в захисті він виглядав на порядок краще, ніж Косєльни в Києві.

Що ж до наших козирів у цьому матчі, так їх просто не знайшлося. Франція нас жорстко затисла у своєму штрафному майданчику, гравці виглядали розгублено, складалося враження, що вони бояться заробити не потрібний штрафний чи пенальті та уникають жорсткої боротьби. За надмірну обережність ми і поплатилися в цьому матчі.

Наші лідери, на яких покладалась велика надія, теж провалили цей матч та були не схожі самі на себе. І для багатьох цей двобій має стати гарним уроком на майбутнє. Сподіваюсь, що будуть зроблені висновки в своїй поведінці, і ми більше не почуємо незрозумілих насмішок та приколів над своїм суперником. Ці всі речі аж ніяк не прикрашають наших хлопців. 

Матч в Парижі повинен стати холодним душем для всіх гравців. Такі поразки - це звичайно наслідок певних помилок при підготовці до цього матчу. Очевидно, що хлопці десь недопрацювали та недооцінили після впевненої перемоги всю силу свого суперника, а завчасно цього робити не можна аж в ніякому разі.

Якщо б жереб був більш сприятливим, я не сумніваюся, що ми б потрапили на ЧС і були там далеко не глядачами.

Вже п’ятий раз ми не можемо подолати стадію плей-офф, але і суперник у нас був на жаль дуже сильний. І те, що ми до кінця билися, вважаю певним дивом. У цієї збірної дійсно є майбутнє і хлопці не одноразово це доводили у 2013 році. Якщо б жереб був більш сприятливим, я не сумніваюся, що ми б потрапили на ЧС і були там далеко не глядачами.

Але нас там не буде і потрібно змиритися та достойно прийняти цей удар. І доводити свою силу вже у наступній відбірковій компанії до ЄВРО – 2016.

А за цей рік я хочу особисто ще раз подякувати хлопцям і головному тренеру нашої збірної за всі ті яскраві емоції, які ми разом пережили. Я вважаю, що після тієї колосальної роботи, яку зробив Михайло Фоменко, він заслуговує пройти наступний відбір з чистого аркушу, а не з двома очками після трьох матчів. Я щиро вірю, що він може з цією збірною досягти неабияких результатів. Головне зробити правильні висновки з цієї поразки і нікого більше не боятися, і все у нас буде добре.

Дякую, і вірю в Вас, Михайло Івановичу! Слава Україні!