Роберто Моралес про свої суто емоційні симпатії до збірної Аргентини

Якщо так взяти, посидіти, подумати і записати на аркуші плюси збірної Аргентини, то крім ігрової майстерності окремих футболістів, окрім певного рівня дисципліни, не захмарної, а звичайної такої для Аргентини…

Дисципліни, яка була втрачена, лише коли наставником був Марадона. Воно і не дивно. Ви знаєте, він людина надзвичайно творча: майже поет, майже художник, принаймні у нього шкідливі звички, як у представників цих прекрасних професій. Ось тоді не було доброї консолідації в команді, зараз вона є.

Там є класні футболісти. Ось що є, це залишається завжди — вони можуть давати результат. Той же Мессі дуже розумно зіграв проти Бельгії. Перший поєдинок, де його по-справжньому можна було порівняти з Марадоною, де він по-справжньому діяв на команду, діяв дуже хитро. Деякі речі він і з голландцями продемонстрував: він не брав на себе гру, але він потроху фолив сам, змушував фолити на собі.

Шкода, що вилетів Ді Марія, але ще залишаються кілька футболістів: Ігуаїн, який дуже добре відіграв проти Бельгії. Фактор того, що Аргентина зможе використати індивідуальні якості, він залишається. В усьому іншому — не знаю.

Німці мають більше футболістів для ротації, тобто тих людей, які можуть когось замінити. У них прекрасний воротар, дуже сильний. Якщо Серхіо Ромеро виграв серію пенальті, то це приємно для Аргентини, але порівнювати цих воротарів просто неможливо, величезна різниця. Ну і плюс німці вже психологічно мали б підійти до того, що час вигравати.

Аргументів великих на користь Німеччини все одно більше. Ну я все одно буду вболівати за Аргентину. Чому за Аргентину? Можна питання і по-іншому поставити: а навіщо Німеччина? Пам`ятаєш фільм Брат перший? «Какие немцы? Зачем немцы?» Просто питання, не важливо хороші чи погані: какие немцы?

Алехандро Сабелья, у нього і прізвисько Пачорра. Пачорра — це лінивець, як у Льодовиковому періоді, можна подивитися. Він теж такий, розгублений, бідолашний, і у нього сумні очі. Таке враження, що його б’ють там.

До речі, якщо подивитися, порівняти його фотографії, як футболіста — таке враження, що там він був щасливий. У нього не лише шевелюра на голові, він постійно на фото усміхнений, а зараз, не знаю, може, що його катують.

До речі про авторитет: те, що він людина розумна і може донести багато чого, стало відомо ще до того, як він почав працювати самостійно наставником. Він дуже довго був помічником Даніеля Пасарелли, культового такого персонажа в аргентинському футболі, не завжди успішного як наставник, але що є так це його апломб, його вміння примусити себе слухати. У Пасарелли це було. Так ось Сабелья був у нього помічником і багато речей робив саме він. Він людина розумна, якщо взяти всі схеми, які він використовував, всі моделі, які він робив, то це дуже цікаво.

Проте, як з`ясувалося, авторитету як такого у нього в збірній чомусь немає. Був такий поєдинок проти Нігерії, здається, коли травмувався Агуеро і випустили Лавессі на заміну, і Лавессі підкликав до себе Сабелья, була пауза, не пам`ятаю пов`язана з чим, і щось йому почав говорити, а той пив водичку і так подивився на нього, мовляв, що ти базікаєш, і полив тренера водичкою. Якби ще щалбана відпустив, була би повна феєрія і краса. Як у колективі, де авторитет тренера настільки високий, вдається вибудовувати гру, я не знаю.

Мессі теж хлопець не простий, далеко не простий. Можливо, він не буде настільки зневажливо поводитися, але теж він ще в часи Гвардіоли в Барселоні міг слухати настанови тренера, а потім розвернутися і відійти, мовляв, втомився, втомився я таке слухати.