Розвиток українців, знання мови, європейський профіль: чим Йовичевич міг привабити «Шахтар»

Офіційного підтвердження того, що Ігор Йовичевич зайняв посаду головного тренера донецької команди, ще нема. Але логіку можливого інтересу «Шахтаря» до 48-річного хорвата можна легко знайти.

1. У Йовичевича є солідний досвід роботи в Україні. Він у якості головного тренера провів більше 90 матчів на наших теренах. Причому не без успіху, хоча й проміжного – на зимову паузу «Дніпро-1» відправився у якості третьої команди УПЛ. Ще навесні 2021 року «синьо-золоті» помітно додали у рівні гри під керівництвом хорвата. При Йовичевичі «Дніпро-1» виграв 25 матчів з 46-ти і набирав майже 60% очок.

Робота Ігоря у «Карпатах» з червня 2014-го по грудень 2015 року – справа давно минулих днів. Тоді він намагався прищепити львів’янам стильний позиційний футбол, який подобався вболівальникам. Але боротися Йовичевичу доводилося не тільки з суперниками, а ще й з трансферним баном, відсутністю профільної «дев’ятки», не завжди адекватним (або завжди неадекватним) клубним керівництвом, іноді – навіть з борщем, пампушками і салом.

2. Йовичевич – медійна персона. Він стильно одягається і виглядає, відкритий для журналістів і настільки вільно володіє українською мовою, що може впевнено тролити за її незнання Євгена Селезньова.

3. Це означає, що у хорвата не буде мовного бар’єра з публікою, з командою, а також зі співвітчизником Дарійо Срною. Сумно додаємо, що і з бразильцями, яких в «Шахтарі» не залишилося.

4. При цьому донецький клуб залишиться вірним своєму принципу зупиняти вибір на тренері-неукраїнці з європейським профілем. Хоча сім матчів на чолі головної команди загребського «Динамо» – це навіть менше, ніж у Роберто Де Дзербі в єврокубках, а що таке словенський «Целе» у спорті, краще розкажуть фанати гандбола, а не футбола.

5. У нинішніх тяжких умовах «Шахтарю» треба переорієнтовуватися на розвиток українських футболістів. У Йовичевича є помітні успіхи на цьому фронті. Звичайно, у першу чергу хочеться назвати Артема Довбика, який швидко при хорваті виріс (не в антропометричному плані – тут все склалося добре ще раніше) у найкращого бомбардира УПЛ, гравця національної збірної України і форварда, який зацікавив клуби з топ-чемпіонатів.

Але є приклади конкретно гравців з академії «Шахтаря». «Паганіні» (за визначенням самого Йовичевича) Олександр Піхальонок і суворий тафгай Данило Ігнатенко склали ефективний дует у центрі поля «Дніпра-1». Піхальонок відповідав за футбольний інтелект, розвиток атак і дальні удари, Ігнатенко – за силу і агресію, останню все-таки треба було контролювати краще, але навіть традиційний для Данила букет карток не завадив йому опинитися у «Бордо» – максимально кризовому, але побачимо, коли у топ-чемпіонаті опиниться Довбик.

Що стосується «Карпат», то львів’яни вигідно продали Мар’яна Шведа до «Севільї» точно не в останню чергу через те, що Йовичевич не соромився довіряти вінгеру, який на початку роботи хорвата навіть не був повнолітнім. При Йові безумовно основним був також Ігор Пластун, який потім зробить непогану кар’єру у «Лудогорці» і «Генті», зіграє і за збірну України.

6. Робити проекцію на «Шахтар» за мотивами роботи і результатів хорватського спеціаліста у «Карпатах» чи «Дніпрі-1» сенсу ніякого нема. Йовичевич спробував побудувати «тікі-таку» у Львові, але не мав відповідних умов, щоб зробити все якісно і повністю. А у новій Лізі чемпіонів «Шахтарю», дуже схоже, знадобиться вміння «Дніпра-1» швидко переходити з оборони в атаку і успішно розігрувати стандарти.

Якщо вже називати речі своїми іменами, то варіантів для посади нового головного тренера у донецького клубу відверто обмаль. Очевидних так просто нема.