Дербі 401

Якщо вам доводилося мандрувати Канадою то очевидно ви цілком в темі з приводу тутешніх справ. У вас щирий пієтет до кленового сиропу який для потрібних кондицій треба варити у величезному казані на вогнищі мінімум годин сім. Вам завжди вселенськи соромно після чергової витівки Джастіна Бібера. Ви чудово пам’ятаєте як фантастично в жовтні клює на черв'яка форель на озері з милозвучною назвою Pekwachnamaykoskwaskwaypinwanik. Саме в цій країні вигадали баскетбол та ви чудово розумієте - шанси канадців здобути щось путнє у цьому виді спорту з’являться якщо команди гратимуть на ковзанах. Так-так, хоча б раз в житті ви вважали думку про хрещення дитини у Кубку Стенлі непоганою.

Окрім всього переліченого ви певно чули і про трасу 401. Навколо неї живе половина населення країни тож не має сенсу нагадувати про її культовість для місцевих. Це своєрідне дзеркало відображає минуле, сучасне та майбутнє країни, адже двадцятирічна кампанія будівництва траси проходила якраз тоді, коли кленоволистники вирушили в економічно-благополучне туди, де умиротворено перебувають понині. І куди декому візи не скасують ніколи в житті.

Хайвей 401 сполучає два канадські світи. Не виходячи з машини потрапляєш з неквапливого франкомовного Монреалю де хоча б раз на тиждень на обідньому столі кожного лежить пухкенький «путін», до непосидючого англомовного Торонто в тіні Сі-Ен Тауеру. До 2007 року він вважався найвищою будівлею в світі, допоки араби не звели свого осоружного хмародера у Дубаї (чи Дубаях ?). Коли виникла потреба якось назвати головне футбольне дербі країни між Торонто (вони ж «Торонто ФК», «Ті-еф-сі» та «червоні») та Монреалем («Монреаль Імпакт» або «синьо-біло-чорні») то інших варіантів просто й бути не могло - його нарекли «Дербі 401».

Футбол тут навіть не третій за популярністю. Дехто говорить, що копання м'яча взагалі замикає десятку спортивних уподобань. Справжньою релігією однозначно є хокей. Далі йдуть бейсбол, баскетбол, кілька типів біганини у шоломі в обіймах зі шкіряною динею та навіть гольф. Хоча з іншого боку, в 2008 році тут нарахували аж 873032 зареєстрованих ортодоксальних футболіста проти 584679 хокеїстів. Це жодним чином не означає, що всі вони професіонали. Просто тут реєструють все і всіх - навіть для риболовлі потрібно обов’язково купляти спеціальний патент і реєструватися. Це при тому, що в Канаді тисячі озер. Якщо ти вирішив завести більше ніж одного кота чи собаки їх теж треба реєструвати і платити за кожного податок. Такі правила. Так само і з футболістами. 99% з них просто грають по вихідних в своє задоволення не отримуючи за це жодного каксу.

Звісно, більш цікавими з України видаються розбірки у місцевій Лізі Сокеру. Адже окрім команд хорватів, сербів, італійців, латиноамериканців там грають «Юкрейн Юнайтед» та «Торонто Атомік» - перше місцеве українське дербі. Коротко про склад «атомників»: президент Ігор Прокіпчук, кращий нападник минулого року Ігор Мельничук, тренер Ігор Яворський, в захисті Ігор Ільків. А ще є Ігор Мельник (чогось на сайті пишуть Ihor, а не Igor) та Ігор Мигалевський. Написане в цьому абзаці абсолютно повз теми запису. Але блогер з ніком Ігор87 не міг отак от просто пройти повз цю інформацію, тож вибачте.

Професійний рівень футбольної Канади це, звісно, МЛС. Першою з героїв цієї історії туди потрапила команда з Торонто у 2007 році. Сам клуб з’явився роком раніше. Якось так і працює ця Головна Ліга Футболу: спочатку ти всіма правдами і неправдами отримуєш франшизу на створення команди, укладаєш кількарічний контракт зі спонсорами, будуєш годящий стадіон, далі набираєш сяк-так команду і лише тоді тобі дозволять грати. МЛС як птахоферма для бройлерів ­– тут все підпорядковано отриманню економічному зиску. Нічого зайвого. Все продумано і розплановано на кілька років вперед. Візьмемо середню відвідуваність матчів МЛС останніх років: 2013 – 18.594, 2014 – 19.147, 2015 – 21.574. Все по висхідній. Більше фанатів - більше проданих пончиків та пива. Більше грошей.

На початку осені 2006 року національний комітет статистики країни звітував, що безробіття країні виросло на 0,1% до 6,5%. Хто його знає, чи чули про це боси «Ті-еф-сі», та 8 вересня вони працевлаштують Джима Бренана підписавши з ним контракт. Його відразу призначать капітаном команди, хоч на той момент чолов’яга був у ній єдиним гравцем. Джим не підведе – виходитме в основі у 27 матчах, стане кращим гравцем клубу у сезоні і потрапить до залу слави МЛС. На додачу Бренана називатимуть «Iron Man». Сумнівна честь, коли тебе кличуть іменем мужика без носа але за океаном надто вже обожнюють творити супергероїв.

Перший гол за Торонто заб’є Ден Дікіо. Ошалілий натовп хутко закидає поле рекламними подушками – місцеві звикли робити цей трюк на хокейних матчах (В чвертьфінальній грі тутешньої Ліги Чемпіонів проти «Гелексі» вони настільки розійдуться, що зі злості закидають пивними банками самого Бекхема). Адміністрація не надто журитиме торсиду адже кращої реклами для свого головного спонсора, логотип котрого прикрашав ті подушки, годі було й придумати. З того недавнього часу кожна 24 хвилина домашнього матчу «червоних» (хвилина на котрій забив Дікіо) починається співом «Ohhhh, Danny Dichio!». Так народжуються традиції.

Розбірки між Торонто та Монреалем до епохи МЛС розглядати немає сенсу. За великим рахунком «Дербі 401» лишалося видовищем лише для вірних і нагадувало манчестерське дербі перед приїздом Мансура до «Манчестер Сіті» - «червоні» майже завжди цинічно знущалися над «синьо-біло-чорними». 2009 рік. «Ті-еф-сі» грає на виїзді з Монреалем у рамках першості Канади. «Червоні» претендують на черговий титул кленового чемпіона заочно змагаючись за нього з Ванкувером. Ситуація ускладнена тим, що самої перемоги у Квебеці замало. Потрібно перекрити відставання від Ванкувера за різницею забитих та пропущених у 4 голи. І це потрібно зробити у дербі з найпринциповішим ворогом. На його ж стадіоні. Коли на 24-й Донателі забиває, необхідні +4 перетворюються вже на +5. No problem, it's ok. Be my guest ! Все закінчиться 1-6. Торонто святкуватиме чемпіонство і отримає першу свою путівку до Ліги Чемпіонів. Монреаль тихенько радітиме єдиному забитому голу на турнірі і що вигравав по ходу матчу аж цілих п’ять хвилин.

Будучи в еліті на самотині «Ті-еф-сі» зробили серйозний внесок у популяризацію футболу – футбольні поля зараз є по всій країні. Слід розуміти, що Канада не просто велика. Вона величезна. Не найбільша з десяти провінцій та трьох територій країни Манітоба однакова за площею Україною. Щоб просто купити хлібчика народ їде кілометрів з десять. Це абсолютно нікого не хвилює, навпаки чимало люду активно радо подорожує. Фестивалі кантрі, рибалка, походи на каяках, виставки ретроавтомобілів, кемпінги, поїздки на ферму варити кленовий сироп чи збирати полуницю, свята кукурудзи та яблук та інші штуки. Втримати народ біля телевізора неймовірно тяжко. Тож у Торонто придумали цікавий хід: почали транслювали свої матчі не повністю, щоб не надто нудити глядача, а лише годину. Не знаю як вони це роблять технічно, але на форумах пишуть, що саме так це і називається: «футбол за годину». Чи то може труднощі перекладу, або мені форум такий попався.

Довгожданному дебюту дітища квебекського багатія Сапуто у МЛС передуватиме скандал. Справа Томаса Хітцльшпергера жива та поступово шириться футбольним світом і в 2011 році до неї долучився гравець Монреалю Девід Тесто. Він дасть інтерв’ю на радіо де скаже про себе все як є. Відмітивши при цьому, що вся команда чудово про цей пікантний факт з його особистого життя знає.

Офіційно ніхто нікого з клубу не виганяв. Політкоректність і все таке. Але контракт перед дебютом в еліті продовжувати з гравцем не стали. Інші клуби цікавощів у його послугах теж не виявляли, тож кар’єру футболіста довелося завершити. Хоча ще в 2009 році Девіда визнавали найціннішим гравцем «синьо-біло-чорних». Дорога у футбол закрилася, тож Тесто перекваліфікувався в інструктора з йоги.

Середня заповнюваність французького «Велодрому», найбільш відвідуваного стаідону Ліги 1, становить 50 тисяч. На перший матч Монреаля в МЛС прийшло 59 тисяч людей. Приємнощів до нового статусу додасть перемога над «червоними» у першій їхній зустрічі в еліті. В тому сезоні сусіди з західного боку хайвею 401 радуватимуть регулярно - в підсумку фінішують останніми у турнірній таблиці з 62 нагепаними суперниками голами. Монреаль же навпаки чекатиме повноцінна звитяга - перемога у кубку...Уолта Діснея. Смішна назва як для серйозного трофею, проте «Ті-еф-сі» ніколи його не отримував і лише двічі програвав у фіналах.

Хтось жартома розшифрував МЛС як Мажорну Лігу Старперів. Що ж, в чомусь таке судження вірне. Сюди їдуть догравати зоряні і титуловані - кращі роки котрих уже позаду, проте послуги котрих усе ще дорого коштують. Канадці не стали винятком і приєдналися до футбольної гонитви озброєнь, від чого «Дербі 401» заграло новими барвами. Взимку 2014-го «червоні» стали головним ньюзмейкером ліги сенсаційно підписавши збірника Англії Джемрейна Дефо. Журналіст з Гардіан скаже своє «пфе», мовляв такий переїзд подібний виходу на пенсію. Дефо парирує, що писака просто нічогісінько не тямить у футболі. Імператор Віспасін даремно язиком не бовкав.

В кращих традиціях Капоне президент Сапуто спочатку оточуватиме себе переважно земляками. У складі «Le onze montréalais» грало чимало ветеранів з Апеннін - Бернарно Корраді, Алесандро Неста, Матео Ферарі, Марко Донадель. Ну і звісно Марко ді Вайо. Дивак, що примудрився в  «Ювентусі» забивати менше ніж в «Болоньї». Марко стане кращим бомбардиром Монреаля, особливо виблискуючи одного вечора у дербі проти Торонто. «Синьо-біло-чорні» сенсаційно виграють 6-0 віддаючи принизливий борг 2009-го. Цей рахунок лишається найбільш розгромним за всю історію «Дербі 401» понині.

Сапуто незабаром підкажуть, що  будувати команду можна не тільки за концепцією хоспісу для італійських пенсіонерів. Адже окрім Серії А в світі існують інші чемпіонати. В 2015 році на паспортному контролі аеропорту Монреаля з усмішкою своє bonjour всім скаже Дідьє Дрогба. Тут його чекали всі - як зірку, як лідера, як вождя і найголовніше – як майже француза.

Дідьє забив чотири рази принциповим суперникам і наразі є кращим бомбардиром клубу у матчах дербі. Деякі з тих голів будуть дуже болючими. Торонто 9 років маритиме про плей-оф, і коли шанс на нього стане цілком реальним their dream of MLS Cup glory ended prematurely by themerciless boot of Montreal striker Didier Drogba. Поразка 3-0, і весь Квебек за келихом холодного Молсону ще довго глузуватиме над Себою Джовінко – головним MVP сезону, сенсацією чемпіонату та італійцем який обрав «Ті-еф-сі», а не земляка Сапуто. До речі, пиво тут продають з 18-ти, тоді як в решті країни аж з 19-ти. Отак і живуть.

В дербі були помічені й інші, цілком відомі у Європі персонажі – уже ветеранистий на той час «вердерець» Торстен Фрінгс, постійно загублений меланхолік з титулом європейської Ліги Чемпіонів Джуліо Сезар, американець Майкл Бредлі за котрого відвалили космічні 10 мільйонів, вічний канадський мандрівник Джозі Алтідор і Дуейн Розаріо – місцева легенда, котрого Анрі називав справжнім обличчям МЛС. «Обличчя» дієво долучився до пам’ятного чемпіонського розгрому 1-6 вчиненому Монреалю, зробивши тоді хет-трик.

«По-квебекськи» не значить «по-антиканадськи». Більшість квебекців вважають, що це найстаріша, найбільш «істинно канадська» і, на їх переконання, краща частина країни. Їм дають право і можливість на цю думку, як і онтарійцям чи саскачеванцям. Якщо, приміром, голова їхнього парламенту колись скаже, що у Квебеці живуть не канадці бо «його бабуся лозказувала як його заселяли пелеселенцями з іншої делжави і цому ви залаз апелюєте до думки людей які там живуть», його прямо з трибуни відправлять на процедури з йоги до вельмишановонго пана Девіда Тесто.

Канадці часто вибачаються. Навіть занадто часто. Якщо ви випадково штурхнете когось у метро, то швидше за все у відповідь почуєте «sorry». Тож яке дербі могло вийти у такому пропащому суспільстві ? Звісно, протиборство клубів не надто тривале в часі. Однак за цей період  футболісти не гамселили один одного ногами, а фанатів після матчів не забирала швидка зі шматком арматури в животі. Франко- і англоканадці дещо різні. Серед перших вистачає різних abandonів від чого другі явно не в захваті. Та нікому  і в голову навіть не приходить переходити межу. Можливо, всі вони навіть пишаються цією своєю двомовністю справедливо вважаючи її цінністю котрою важливо дорожити.