Правила життя типового українського вболівальника

Одна з найголовніших проблем українського футболу станом на сьогодні – відвідуваність. Багато хто скаже, що у всьому винна видовищність на матчах. А точніше її відсутність. Але, якщо поглянути правді в очі – це не єдина причина. У нашому футболі вболівальники діляться на два типи.

Перший – це віддані фани, котрі відвідують майже кожен домашній матч своєї команди, а то й взагалі – ще й виїзди «катають». Другий вид вболівальника – завжди всім незадоволений та лінивий фан. Щось типу “диванного експерта”.

Правила життя другого типу вболівальників дуже цікаві. Якщо коротко, то всі у всьому винні, але тільки не вони. Знайти сотні причин, аби тільки не піти на стадіон – для них не проблема. Саме “завдяки” їм у нас така нищівна відвідуваність. Так і хочеться сказати: «Але ж…»

Навіщо платити 50 гривень за квиток, а то й ще більше, якщо можна подивитися безкоштовно вдома? Але ж вдома за телебачення теж потрібно платити. Та й атмосфера не та.

Як вийти із ситуації: купити квиток за 30 гривень на боковий сектор, потім роздивитися навколо, побачити, що людей не густо та сісти у центральний сектор. Ех, ситуація більш плачевна, ніж смішна, але впевнений, що зараз так робить багато хто)

А до того стадіону ще скільки треба добиратися. Вони що, схожі на спортсменів? Але ж куди б не піти скрізь потрібно буде добиратися…

Ооо, а ці хмари стовідсотково навіють дощ. Краще вдома посидіти на всяк випадок. Але ж ти зроблений не з цукру. Та й хіба не можеш взяти із собою парасолю?

А ще й “дубнути” на тому морозі. Всіляке бажання дивитися той футбол відпадає. Але ж можна тепліше одягнутися, чимось “зігрітися” врешті-решт.

На що там дивитись? Все одно ж майже кожен матч програють. А як почнуть перемагати, буде кожному розповідати, що він вболіває за них із самого дитинства та завжди першим заходить на стадіон.

А який сенс йти? Що, з «Шахтарем» чи «Динамо» грають? Й справді! Цей пункт – фішка багатьох. Порівняйте відвідуваність будь-якої команди УПЛ на звичайних матчах та матчах, коли у твоє місто приїжджають гранди українського футболу. Але найцікавіше те, що саме у таких іграх, перемога твоєї команди виглядає ну дуже малоймовірною. Виходить, що усі прийшли подивитися не на рідну команду, а на «Шахтар» чи «Динамо». Сумно...

Є й варіанти, за якими такий тип вболівальника все ж сходить на стадіон. Але для цього йому потрібно або перемогти у розіграші квитків, або щоб перед входом роздавали безкоштовну приправу. Це я на «Арсенал-Київ» натякаю, якщо що.

Отож, якщо підсумувати, піти можна лише в такому разі: безкоштовний вхід, немає чим зайнятися, хороша погода, матч з «Шахтарем» чи «Динамо» та й взагалі, якщо буде компанія.

Так, це типовий український вболівальник.

Правила життя першого типу фанів кардинально відрізняються від другого. Для них байдуже коли, о котрій годині, де, з ким грають та яка буде погода – вони завжди з командою, їх завжди можна побачити на стадіоні.

До прикладу наведу вболівальників рівненського «Вереса». Так, того ж «Вереса», котрий зараз виступає у Другій лізі. Через реконструкцію місцевого стадіону «Авангард», свої домашні матчі команда тимчасово проводить у Млинові. Через це клуб був змушений організовувати виїзди вболівальників з Рівного до Млинова. Проте одного разу ситуація змінилася. Такі організації припинилися, а на рівненських фанів просто забили.

Щоправда, рівняни не розгубилися – вони почали самостійно шукати автобус та повністю займатися організацією виїзду. Аби тільки команда не залишилися без підтримки. Якщо Млинів вас не здивував – згадайте як рівняни добиралися з Рівного аж до Львова, коли «Верес» виступав в УПЛ.

Це лише приклад. Цьому типу вболівальнику байдуже на будь-які проблеми та перепони. Він завжди знаходить можливість прийти на стадіон. Хоч на вулиці й шалена злива чи нестерпна спека. Шкода лише, що таких вболівальників у нашій країні набагато менше, ніж тих, про кого я розповідав на початку.

Можливо, причина не тільки у командах, їхній грі, або відсутності часу? Можливо, причина у нас?