В український футбол повернулась інтрига

Чекаю на фінал Кубка України більше, ніж на фінал ЧС.

Моє знайомство з футболом відбулось 14 червня 2006 року з розгромної поразки збірної України іспанцям. Можна сказати, вже тоді український футбол завдав мені, маленькому хлопчику, першого болю. Проте згодом була Саудівська Аравія, Туніс та історична серія пенальті зі Швейцарією, які видавались речами, кращими за секс. Після ЧС у Німеччині, я органічно зацікавився УПЛ (в той час це ще називалось “Біола-Чемпіонат України з футболу”). Божевільні удари Жажи Коельо та низка крутих легіонерів; багато гострих середняків, які з’являлись в різний час існування ліги (“Кривбас”, “Оболонь”, “Металург Донецьк” тощо); навіжені протистояння Динамо-Шахтар та Металіст-Дніпро. Коротше, були часи, коли перегляд УПЛ був кращим вибором, аніж перегляд фільмів Кубрика/Гічкока/Тарантіно (потрібне прізвище підкресліть), читання книжок Жадана/Лондона/Орвелла (теж) або навіть перегляду каналу “Рада”. Проте для мене все змінилось 4-5 сезонів тому. Я продовжував любити футбол, особливо АПЛ, але засинав на 5-й хвилині матчу УПЛ, коли наважувався дати цьому чемпіонату ще один, черговий останній шанс закохати мене.

Автобусний парк у виконанні майже всіх команд ліги; постійні тактичні фоли замість демонстрації навичок гри у захисті (так ще й ці фоли зазвичай були без жовтої картки для порушника!); агонія та смерть низки клубів для гравців яких стало нормою грати по півроку без зарплати; відсутність інтриги; низка клубів без вболівальників. Причин облишити стежити за УПЛ було вдосталь, що я й зробив. І справа тут не в тому, що це завищене відчуття власної важливості – УПЛ справді стала нудною.

Поступово справи почали змінюватись, досягнувши свого піку цього сезону. Спочатку остаточно віддали богові душу клуби з проблемами фінансування: “Дніпро”, “Металіст”, “Говерла”, “Металург З” та ще декілька клубів з дивним керівництвом та незрозумілою метою існування. Потім поступово почала народжуватись інтрига в боротьбі за виживання (що особливо помітно було минулого сезону) та за місця в Лізі Європи. В лігу почали заходити цікаві команди з Першої Ліги, а середняки самої УПЛ підросли до рівня Єврокубків: хтось 10 років тому міг зробити прогностичне збочення, що Олександрія гратиме в групі ЛЄ? Взагалі виріс рівень гри середняків. Клуби як повертали із закордону непоганих українців, так і могли вгадати з безименним бразильцем (Лукас Тейлор) або африканцем (Денніс Бонавентуре).

Остаточно мене “вбила”, в хорошому сенсі цього слова, система ВАР. Кожному з вас не треба ґвалтувати пам’ять, аби згадати бодай один матч УПЛ, в якому рефері вбивав команду. Таке може бути і з ВАРом, проте це правильніше трактувати як “упереджене виживання” (survival bias). Дане нововведення зробило наш футбол справедливішим, навіть попри факапи, які час від часу допускають судді і після перегляду відео. Знов скажу особисто про себе: я не можу дивитись гру УПЛ без ВАРу, бо це народжує в моїй голові в’єтнамські УПЛівські флешбеки, коли гру в волейбол в своєму штрафному майданчику не карають пенальті, а захисники можуть без червоної картки калічити нападників суперника, коли цього не бачить рефері. Щодо волейболу – останній матч “Львів” - “Ворскла” чудово показує, чому ВАР – добро. Немає сумнівів, що після перегляду відео, арбітр дав би пенальті “Львову”:

Можливо, ми не усвідомлюємо цього, але поточний сезон в українському футболі унікальний. Лише факти:

·       Вперше із сезону 2012/2013 в кваліфікацію Ліги Чемпіонів від України може вийти не пара ШД+ДК

·       Вперше в історії українського футболу на груповому етапі Ліги Європи виступав український клуб не з обласного центру (Олександрія)

·       Перша Ліга за рівнем боротьби за топ-3 нагадує багатомільйонні голлівудські екшени.

·       В фіналі Кубка України проти гранду гратиме андердог і це протистояння не виглядає однобічним.

За останні 10 розіграшів Кубка України в фіналі 4 рази проти гранду грав андердог:

·       Шахтар – Металург Д (2011/12)

·       Шахтар – Чорноморець (2012/13)

·       Шахтар – Зоря (2015/16)

·       Шахтар – Інгулець (2018/19)

Вперше з 2016 року ми в фіналі маємо справжню інтригу в протистоянні гранд-андердог, позаяк назвати минулорічний фінал гостроцікавим вельми складно. На відміну від пари ШД-Інгулець, ДК-Ворскла є рівнішими суперниками. Як поточне “Динамо” виглядає менш небезпечно за минулорічний Шахтар, так і нинішня “Ворскла” Максимова викликає більше обережності, ніж Інгулець-2019.

Цього року ми маємо гостру інтригу одразу в обох найголовніших футбольних змаганнях України: Кубку та УПЛ. І навіть якщо рівень гри наших команд все ще є посереднім у порівнянні із топ-клубами Європи, в наш футбол повернувся наріжний камінь привернення уваги – інтрига. Пацієнт не лише виходить з коми, а й починає впізнавати родичів.