Огляд фіналу Гран-прі з фігурного катання 2023. Підбиваємо підсумки першої половини сезону

Цей пост написано користувачкою Tribuna.com. Підтримайте її коментарями та плюсиками, а свій пост про будь-який вид спорту ви можете написати ось тут.

Ну що? Фінал! Нарешті дочекалися! Єй! Так, це мало прозвучати радісно та з ентузіазмом. Насправді ж мені хочеться зітхнути з полегшенням. Щось я трошки втомилась. Це раніше турнір кожних вихідних – то вау, то круто, то дайте ще! Ще й огляд настрочу за дві ночі. А зараз, виявляється, перед таким марафоном вже треба як слід підготуватися. Пропити курс вітамінів, пігулок для підвищення концентрації уваги та покращення пам’яті…А раніше хіба що заспокійливе. І те краще алкогольне. Тепер хіба що чай з ромашкою під перформанси особливо непередбачуваних артистів отого мистецтва, що на межі та за межею спорту.

До речі, порада щодо чаю з ромашкою. Не рекомендую під жіноче одиночне, під їх «бадьорі» виступи можна заспокоїтись аж до стану похрапування з чашкою гарячого чаю у руках. А навіщо нам той побутовий травматизм? Нам ще треба якось дістатись до головних стартів сезону. Бажано цілими і здоровими, як ментально, так і фізично.

Так, фінал юніорів та дорослих проходить одночасно, як один великий івент…Але з юніорами в мене складні стосунки. Ні, не треба казати, що то в мене просто нормальних юніорів не було. Були. Були та сбули. Вічно з ними так, то перетасуються, то розпадуться, то любов, то пубертат - і до дорослих змагань доїжджають одиниці. І от нащо мені таке розчарування? До того ж токсичне середовище моїх оглядів то не для дітлахів, не буду ж я їх ображати. Я почекаю поки вони перейдуть на дорослий рівень і тоді відтягнусь як слід, ріжучи їх хорео творчість на гіфки.

То ж сьогодні мова піде лише про дорослих. Про the грандів. І почнемо ми з гордості китайського фігурного катання (а фінал в нас проходив саме Китаї) в якій самі китайці, нажаль, представлені не були – парного катання.

Треба зазначити, що попри те, що парне катання може і не вражає зараз складністю елементів, але дивитися за їх змаганнями стало цікаво. Є декілька пар приблизно однакового рівня, то ж є інтрига, кого на цей раз не підведуть нерви.

Оооо в повітрі запахло інгригою! І пробиваючим ніздрі ароматом мачизму!

Так, інгрига то завжди величезний бонус до будь-яких змагань. Але чомусь цього разу я була майже певна, що Деанна Стеллато не випустить своє золото, вигризе та вицарапає. Мене захоплювало з якою рішучістю ця жінка йшла від гран-прі! Мене це захоплювало і мотивувало. І мені дуже хотілось, щоб у цього шляху був золотий фінал. Відверто кажучи, це золото було потрібно не тільки Деанні, але й мені. Як доказ того, що все можливо. Що можна знов круто змінити своє життя і досягти успіху. Навіть, коли тобі вже не 25, і навіть не 30 років.

Але, нажаль, всю ту фірмову рішучість в Китай Деанна з собою не привезла. Вони не виглядали зарядженими на боротьбу та помітно нервували. Хоча, насправді тут важко сказати. Це ж Китай. В нього спреш допертися треба, потім тебе може накрити акліматизацією та джет-лагом і на додаток небезпека всюди – в їжі, в воді.Отак необережно поспіваєш в душі, ковтнеш водички з-під крану і усьо – вся форма змита в унітаз. В буквальному сенсі кожного слова. Као Міюра не дасть збрехати.

Але все одно, ну як же так, Деанна?! Як же так?!

Не знаю, бабця в обморокє! Лягли і просять.

Хоча давайте поглянемо і на плюси. Тепер Деанна будет гіпер мотивована рвати усіх на чемпіонаті світу! Ну і Максим, сподіваюсь, теж не підведе.

Ще з хороших новин канадскього парного: до фіналу потрапили одразу дві їх пари! І обидві туди затащили партнерки.

Не так все було! Ви казали тягти свій хрест і тягнув! Майже спину надірвав!

І надірвеш, якщо будеш так партнерку у виброси жбурляти. Дивись, а то наступного разу і сам за нею полетиш. У фірмовому стилі Майкла Марінаро.

Для тих, хто не в курсі, Майкл Марінаро – канадський фігурист парник, який започаткував унікальний стиль The Марінаро. Суть якого полягає в приголомшливо неочікуваному падінні партнера плазом на лід при виконанні вибросу. Хто бачив, той не забуде.

Бо парне катання то складний вид спорту! Він вимагає багато тренувань і максимальний рівень концентрації – майже як у пілотів! Так, симулятор польотів в нас теж є, треба накрутити 100500 підтримко-годин.

Просто зону турбулентності на симуляторі ми ще не проходили!

Автор, а ви теж наливаєте у термочашку щось з алкогольними парами і всім кажете, що то ромашковий чай? Я особисто надаю перевагу просекко.

Ой ні, яке просекко, після нього таке похмілля, такий бодун, що мадре мія, санта моцарелла! Я за сухе червоне.

Думаю, Деанна Стеллато після цього фіналу буде обирати віскі, чи коньяк. Пасуватиме до бронзової медалі.

Не знаю, як Деанна, а Максим надав перевагу горілочці. І вже бахнув стопісяточку. І не треба мене засуджувати, мені з нею ще одним літаком додому повертатися… Двадцять п’ять годин з двома пересадками…Офіціанте, ще стопісяточку!

А от хто точна може дозволити собі і просекко, і шампанське, і навіть коньячку, якщо є такий настрій, то це німці Мінерва та Нікіта. Який дебют! Дві перемоги на етапах, перемога у фіналі! Тож навіть якщо вони більш нічого не виграють в цьому сезоні, його все одно можна вважати успішним. От правильно казала Меган Дьюмель, інколи все що треба, то знайти правильного партнера/партнерку і тоді результати миттєво підуть в гору.

Сто копанок чортів нам у печінку! Нам офіційно дозволили бухати відсвяткувати!

Але все ж таки…Десь там, зовсім не в глибині душі, я сподівалась на перемогу іншої пари. І ні, навіть не через походження Нікіти… Звалив і молодець, хай тепер вчить німецьку. Просто, все ж таки є різниця між набором елементів (навіть дуже якісним) і програмою. І німці поки що про перше.

Господи, нагадайте вже хто-небудь італійцям, що вони розсталися! Ну чи зніміть їм номер.

А от за Сару і Нікколо я дуже рада! Було помітно, як нелегко дався їм старт сезону після супер-успішного минулого. Тягар очікувань, висока планка…І вони наче трошки згасли. То ж сподіваюсь, це срібло поверне їм впевненість і вони дадуть бій німцям на Чемпіонаті Європи. Бо що? Бо інтрига наше все. Ну і ніс Нікколо теж наше все, по моїй особистій версії справді важливих речей в фігурному катанні.

Дівчата…На ФГП в мене сяйнула думка…Це ж ідеальний формат жіночого одиночного! Всього 6 учасниць. Боже, яка ж краса! Це ідеальне число перформансів цих панянок, яке здоровий глузд може витримати без стимуляторів та мотиваторів. Пропоную започаткувати цю славну традицію і для інших турнірів. До аж поки жіноче одиночне не покращиться.

Так-так, я все пам’ятаю про тв-ефір, що час розплановано по секундах і куди ж тоді подіти залишок? Пропоную добрати хлопців. Ну чи повернути обов’язковий танець.

Ой навіть не знаю, що обрати горілку, чи спирт? Все таке смачне…

Оооо замість решти дівчат повернути обов’язковий танець…І одразу вжарити вальсом чи пасодоблем. *демонічний сміх* Все, вже пишу в ISU. Ну а що? Час радикальних змін настав). Пишу і підкріпляю солідною аргументацією.

Пані винесить, будь ласка, солідну аргументацію на лід. Ніт, ви що, то не хабар. То благочинний внесок в розвиток спорту.

Що-що, ISU потребує більше мотивації для змін?

Йожики, аж саке пішло не у те горло! Звідки такий радикалізмь? І куди тільки дивиться антикорупційний комітет ISU?!

Ой пані, боюсь він в своїх розслідуваннях вийшов сам на себе та саморозпустився.

Пані тренер, не хвилюйтесь, розберемось. Ціль вже захоплена і буде нейтралізована. Біп-біп-біп

А ця Ханна Йошида, наш бронзовий призер, вона мені от прям подобається. Ну а шо, оце її ку-ку в жовтому леопарді - свіжо, несподівано, місяцями смішно, але ж сміливо.

Автор, а знаєте, чому я така смілива? Бо мама всі гроші мені зашила в карман…В трусах. Ось, все на місці, я перевірила. А то грабують прямо посеред виступу.

Треба сказати, що після короткої програми у нас взагалі могла трапитись сенсація – дві бельгійки на подіумі. Такого не траплялось аж з 199…Жартую, такого не траплялось ніколи. Але все одно, Ніна великий молодець і прорив сезону. Чую, що в наступних сезонах вона попсує нерви багатьом, в томи числі і Луні, про що сама Ніна не соромиться зізнатися в інтерв’ю, ну що це у неї в планах. Люблю таких, впевнених. І тих, хто не прикривається оцим «Ми всі найкращі друзі, ми всі так любимо один одного…Я катаюсь лише для задоволення» . Фігруне катання - то спорт (принаймні поки що) то ж це не соромно хотіти виграти!

Гадаю, американська федерація теж мала не аби які види на бронзу. Але ж той грьобаний садовий інвентар…Гравітація, безсердечна ти сука…Ніколи такого не було і ось знов…І багато інших влучних висловів я могла би підібрати щодо їх стратегії поставити усе на молоду пострибушку з дуже сумнівною технікою. Навіть попри те, що в довільній Ізабу зібралась і все відстрибала, вже в край очевидно, що ці стрибки до Мілану не доживуть…

А добрі китайські фанати он вареники кидають. Ви б ще масло додали! Щоб стрибки не дожили навіть до кінця цього сезону.

І ні, я не зловтішаю. Я просто вже не знаю як донести…Коли тренери нарешті збагнуть, що неможна в погоні за більшою кількістю обертів якомога швидше забивати на правильну техніку? І коли вже федерації та судді припинять це заохочувати? До самої Ізабу питань нема. Вона дуже мила і дуже старається…Але вже скільки їх упало в оту безну…

Кому потрібні ті медалі, коли стільки іграшок кидають!

За Луну та Каорі мені просто радісно. Симпатизую обом, але по-різному і за різне. Рада, що цей сезон вони почали більш вдало та більш впевнено у собі. Бо коли катаються дорослі, впевнені у собі дівчата, то це завжди красиво. Навіть коли стрибки не йдуть, чи мені обом хочеться порадити змінити програми.

«Но как жє квади і ультрасі?» - запитають мене деякі. І ще додадуть «Ето же деградація». А я відповім, як же квади та ультрасі…Та чхати мені на них. Я дивлюсь фк серцем. А в моєму серці красиве, доросле катання, де розуміють про що катають, де є, що сказати глядачу, воно завжди перемагає квади.

Ой сонечко, та не хвилюйся! Ніхто не буде слухати ту Анастасію, ніхто не скоротить кількість дівчаток на змаганнях! І про програму свою не слухай, бо ми, судді – в захваті! А автор – злюка.

Звичайно, автор злюка! Вона то свій нерв в перегляді чоловічого одиночного знайшла. А от стоматолог та анестезія нерви автора не знайшли. Коротесенький ліричний відступ про те, як мені мали видалити два зуби мудрості, але за чотири години видалили лише один, годину з котрих мене не брала анестезія. Все шукали як же добратися до тих нервів…А може їх просто не залишилось вже?! В теперішній ситуації було би несправедливо звинувачувати у цьому фігурне катання…Але його «заслуга» в цьому також є. Одні часи вболівання за Патріка Чана чого варті!

От чому я не можу обрати собі когось стабільного? Навчить мене любити Малініна! Але ж ні, де ж там…Мені треба щоб вштирювало…От щоб після встратої короткої дивитися його чисту довільну з покерфесом, а про себе думати «Ну хіба не козліна?!».

Ой, автор, і не кажіть! Отак взяла би цю іграшку, як жбурнула би прям в голову! От любові до ненависті…Ось тобі гад такий!

Ну от шо ви одразу гад, гад? Самі ж казали про небезпеку змагань у Китаї. Може, я невдало хробачка заморив? Той повз, повз, а його взяв і заморив. Хто ж знав, що того робити не варто?

Проте за години сидіння в туалеті перевірив на практиці, що розмотувати папір то справді прикольно….

Коротше, трапилось саме те, чого я і боялась. Адам був у суперовій формі зарано та порвав усіх на етапах гран-прі, до Фіналу приїхав вже придавлений горою очікувань. Хочеться сподіватися, що таке не повториться на ЧЄ та ЧС, але ж я пам’ятаю минулий сезон…Чого ж ці французи такі -психовані- нестабільні?

Ой, а ми що вже про чоловіче одиночне? Що за зміни в розкладі?! Я ж не встиг причепуритись! Але всім цьомачки!

Що ж, час пірнути в драму! Я пішов!

До речі, цьомачки були всім окрім автора. Бо вона, як і моя федерація, носиться з тим Адамом, як з писаною торбою! Мені, як справжньому артисту, вельми образливо! Почитав от ваші оди цьому Фа з минулих оглядів, то ніби в какакуньку вступив! А вона ще й прилипла!

Ну от, а я тільки хотіла похвалити Кевіна, що він цього разу так добре тримав удар. Кремінь! Жодної сльозинки! Працює над собою умнічка-бубочка. Ну не пішло щось у довільній…Ну теж мені сурприз, ну буває. Але ж якщо отак подумати…Може оця його емоційність, нестабільність -емоційна нестабільність- – це якраз те, що робить його катання таким особливим. Саме ця вразлива душа справжнього артиста.

Вразлива душа справжнього артиста! О так, це про мене. Як же гарно ви сказали, як влучно підмітили! Ви все ж таким мене любите! Я навіть засоромився трошечки.

Хотіла би я, щоб душу артиста (будь якого, але бажано все ж таки емоційно стабільного) в собі відкрило молоде покоління японськіх хлопців. Бо стрибають гарно, перспективно, ковзають на вельми пристойному рівні, деревцями їх не назвати…Але як же їм бракує харизми!

І справді, розмотувати туалетний папір то прикольно! Тільки щось швидко закінчився. Що-що? Треба було брати не пафосну тришарову, а Обухівську для подовженої насолоди?

Барсік, киш! Не чіпай папір! То мій!

До Юми і Шоми питань не маю – вони окраса цього турніру. Так, мені б хотілось, щоб Юма був більш вільний в своїх рухах та програмах. Бо він все робить дуже добре, але трошки як відмінник по підручнику. Хочеться, щоб він себе відпустив для повного емоційного конекту з хореографією та глядачами. Але це вже дрібниці…Хоча, якщо так подумати, то ці дрібниці і відрізняють просто гарного фігуриста від справжнього майстра. Сподіваюсь, це прийде з віком) Має ж хоч щось гарне з ним приходити.

Що до Шоми, то це був перший раз за сезон, коли мене зачепила його довільна програма. Це було дуже красиво, коли ти в потоці з фігуристом від першого до останнього руху. Але все одно, десь в глибині душі внутрішній голос каже «А ми би краще подивились на більш брутального Шому, отакого як на галі, бо це щось для нього новеньке, а не оці всі класично-ліришні соплі».

Але ти можеш скільки завгодно бути в потоці з якимось фігуристом, але четверний аксель, то потужний аргумент перебити який дуже важко…І я все розумію…Четверний аксель то вау, то круто, то історичне досягнення...Але я не можу, я просто не можу, коли після вишуканої програми виходить Квад Гад та катає свою руханку, в яку місцями прориваються цигани з ведмедями…

Нахил вліво, нахил вправо, пострибали, пострибали!

Так-так, я знаю, що він ще молодий, що він може попрацювати над другою оцінкою і спрогресувати. І я навіть бачила той прогрес у довільній програмі цього сезону…Бачила от поки вони не замінили костюм. У новому вбранні він знов став незграбним підлітком без ліній та постави. То ж вибачайте, але найбільш Малінін мені сподобався на галі, де досвідчені китайські освітлювачи з гарним почуттям прекрасного дуже вдало виставили світло на його перформанс. Так, Квад Гад був у чорному. Так, був лише один промінь світла. Так, він не завжди поспівав підсвітити фігуриста…

Ну от шо я можу сказати на своє виправдання? Мене вражає Ілля Малінін виконавець четверного акселя. А от фігурист Ілля Малінін мене, нажаль, не вражає. Я не проти його перемоги у Фіналі, вона цілком заслужена. Я проти тих компонентів які йому починають ставити.

Як ви могли помітити, у нас відбулися зміни в розкладі і фінальним номером нашої програми йдуть танці. Якщо ви думаєте, що це тому, що танці були настільки приголомшливо феєричні, що затьмарили собою чоловіків, то я вас розчарую – не були) Чого ж тоді вони закривають наш концерт? Все дуже просто. На момент написання частини про танці я була якраз в підходящому емоційному і фізичному стані, щоб максимально точно висловити все, що я про них думаю – мене якраз почали відпускати анестезія та знеболення після видалення зуба.

Ну, ви вже зрозуміли, що я зла і сповнена радикальних ідей. Тож моя пропозиція: на цьому ЧС ми роздаємо медалі пенсіонерам. Гіллес/Пуарьє даємо золото. Бо чим вони гірші за Чок/Бейтс? Я би сказали не чим не гірші і навіть кращі, бо принесли в фк багато класних танців. Ось, роздаємо медалі і всіх на вихід! Бо з такими балами самі вони туди не підуть і досидять аж до Мілану. Я до всіх них добре ставлюся, але й Олімпійське золото нікому з них давати не хочу. Все! Треба дати дорого молоді! Ну чи Пападакіс/Сизерона повернути для протверезіння результатів деяких.

Бо, якщо зовсім-зовсім чесно, то по сукупності програми/катання більш всього мені сподобались Лажуа/Лага. І їх шосте місце це не що інше як славнозвісна черга і нічого більше.

Кар-Кар! Ой, автор не накаркайте!

Маржорі он і так така напружена, цілковитий стрес у шиї. А ви ще хочете додати тягар очікувань.

Ні, ну а шо робити? Треба ж якось рухати ту чергу, хоч катком хоч бульдозером. Хоча так, бажано ще і твізли не підвалювати) А твізли в Пекин якось взагалі не підвезли…Так, Ніколай? Ви то в нас знаний твізлєр…

Автор, може ми якось домовимось і більше не будемо підіймати цю болісну тему? Бо ми ще маємо види на звання першої пари Канади. Тока тсс, це поки що секрет.

Тим паче, що своє покарання я вже отримав! Мене он як по лицю відлупцювали! Так і знав, що треба було виходити в захисних окулярах.

Та я не те що проти вашого тимчасового лідерства у збірній Канади після пенсії Гілліс/Пуарьє, але щоб з такими танцями, як от минулого сезона, а не болотними Есмеральдами, як в цьому. Бо якось мені не заходить…Страшну річ скажу (сама в шоці) але мені не вистачає драми) Просто, ну от який сенс брати ну дуже пізнавану тему, щоб обрати звідти не найяскравіші моменти? Щоб виділитися? Катанням треба виділятися, хорео рішеннями…

Ні це не погроза, але ви добре подумайте як оцінити мою харизьму и кумпуненти, які я вам зараз вельми агресивно продемонструю.

Хай всі думають, що я засліп від краси та харизьми. Насправді ж я синець прикриваю…Ну і трошки вчорашнє похмілля.

А от від чого ледь не засліпла я, так це від мейкапу Шарлен Гіньяр…Просеко мені в печінку, апероль мені в очі…Я розумію, що 80-ті в плані моди - то були страшні часи…Але щоб настільки?!

Макіяж, зачіска, костюми, танці – все було біллісімо! Чи наважетесь зі мною сперечатися?

Та ви шо, пані Барбара, я ж не самогубець з вами сперечатися! Але…Є в мене таке відчуття, що це срібло для Гіньяр/Фабрі, то не судді несподівано прозріли та помітили якісне ковзання, ребра, техніку…То в них балакало бажання (і побажання від когось, не будемо тицяти пальцямі від кого) посунити Гілліс/Пуарье якомога далі від Чок/Бейтс. Можете сказати, що я бачу теорії змови там, де їх нема, але як то не побалакати про зраду? Ну і плюсом, я все ж таки танці не перший рік дивлюся) Хоча, за італійців, якщо абстрагуватися від ситуації, радісно, вони цю медаль заслуговують. Дивно, що раніше цього якось не помічали. Он банально турнір тому - програли простигосподи Лайлі!! Лійлі, Карл! А тут судді такі прозріли, ну вам самім не смішно?

Колись хтось написав «Ви будете вболівати за Лайлу та Льюїса до тих пір, поки вони не почнуть претендувати на медалі». І знаєте що? Та людина таки була в чомусь права. Бо все гарно, коли на своєму місці. Лайла і Льюїс були чудові, коли встряхували усе те болотце нудель та страждань. Мені тоді дуже хотілось, щоб вони задали якийсь новий тренд, зробили танці більш енергійними та цікавими глядачу…Я навіть медалі їм була готова видати…Але ж не отак одразу, рисуючи величезні бали навіть не за найкращій їх танець?

Що я можу сказати? Пайпер та Поль, золото домашнього чемпіонату світу доведеться буквально вигризати.

Я готова! Кого треба загризти? В мене вже руку чухаються, і зуби теж!

Вираз обличчя Поля у цей момент безцінний) «От халепа, хоч би знайомі не побачили мене з нею!»

А зважаючи на те, що чс ще й Монреалі…Боюсь, доведеться не тільки гризти. Я все розумію про потужність монреальського лобі, але «Альо, Канада! Ви там шо заснули? Ви шо дасте канадським тренерам виграти ваш канадський чс з американською парою?! Це ж ганьба та сором!» Тим паче, коли в вашої першої пари такі вдалі танці. Ні, чесно, якщо це трапиться, то фейспалм фейспалмище!

Я знаю, що ви хочете мене зосудили! Я вам падлам зараз ноутбуки порозбиваю, подивимось, як ви тоді свої кнопочки натискати будете!

Танці Чок/Бейст мені все ще не заходять. В короткому хробак Евана затьмарює геть усе, а в довільному я ніяк не можу роздивитись ту геніальну ідею, про яку всі говорять…Все, що я бачу, то купа шпагатів від яких болять суглоби та той факт, що все катання дуже повільне та бюджетне. А бали такі, що й Сізерон задумається чи варто повертатися) То ж яка там пенсія, з такими балами можна шкребти і до Олімпіади.

На цій філософській ноті «Хто винен та що робити?» наш огляд Фіналу гран-прі добіг кінцю. Сил вже нема дивитись то фігурне катання, хочеться взяти паузу та з’їсти твікс. І запити просеко. Чого і вам бажаю)

The End

Але для тих, в кого ще є сили – інтерактив) Голосування на найкраще хорео першої половини сезону. За приз змагаються:

Ілля ладушки-ладушки де мої оладушки Малінін

Луна так і не довчила гопака Хендрікс

Еван хробак підкрадається, здоровий глузд ховається Бейст

Льюїс упав-віджався качєля Гібсон