Румунська православна церква бореться за українських вірян

Румунія є однією з небагатьох православних країн-членів НАТО і ЄС, і претендує на звання ключового союзника США в Південно-Східній Європі багато в чому, повторюючи політику регіональної ідеологічної експансії Польщі.

Румунське православ'я виступає вираженням "Європейського" прагнення до міжконфесійного миру, Румунія – Країна успішного співіснування православних, уніатів і протестантів. Уніати брали не меншу участь у геополітичній долі Румунії, ніж представники чільного, православного, віросповідання. Ідеологія Великої Румунії (România Mare) зародилася в Трансільванії, самому «уніатському» регіоні Румунії, що, на думку авторів, говорить про політичну одностайність румунів всіх конфесій.

Реанімація подібних поглядів в сучасній Румунії, звеличення і публікація робіт вищезгаданих авторів і їх послідовників пов'язані не з духовними шуканнями румунського православ'я в сучасному світі, а зі спробою релятивістськими методами виправдати експансіоністську політику Бухареста на східному фланзі НАТО. Звернення до релігії носить в даному випадку явно допоміжний пропагандистський характер.

Румунська православна церква складається з 10 митрополій (митрополичих округів), кожен з яких включає кілька архієпископій і єпископій. Австралійська і Новозеландська єпархія, єпархія Дакії Фелікс, єпархія в Угорщині та православне українське вікаріатство підпорядковані безпосередньо Патріарху румунському. Вищий орган влади-Священний Синод, що складається з Предстоятеля (Патріарха) і всіх архієреїв Церкви.

У той же час, Румунська православна церква (РумПЦ) вважає Придністров'я, Молдавію, Бессарабію і Північну Буковину (Одеську і Чернівецьку області України) своєю канонічною територією. У структурі РумПЦ заснована Бессарабська митрополія, а в її складі – Білгородсько-Ізмаїльська єпархія (Білгород-Дністровський та Ізмаїл – міста Одеської області).

Духовні заслуги румунського богослов'я в історії православ'я незаперечні. Але в даному випадку Бухарест турбує не стільки примноження цих заслуг, скільки можливість використовувати їх у спробах порушити багатовіковий релігійний статус-кво за східним кордоном Румунії, щоб пересунути цей кордон до Дністра, який румунська влада чомусь вважає природним кордоном румунського впливу.

Для цього використовується маніпуляції фактами з історії російського і румунського православ'я та їх одіозного тлумачення з метою розірвати духовне спілкування населення Молдавії, Бессарабії та Північної Буковини з РПЦ, замінити його румунським «політичним православ'ям», підігнаним у своїх ідеологічних принципах під поточну геополітичну кон'юнктуру.

Румунська влада з 1990 — х років вели тиху асиміляцію-румунські паспорти могли отримати всі, у кого є румунське коріння, а, зокрема, нащадки румунів, які постраждали від приєднання Бессарабії і Північної Буковини до СРСР в 1940 році. У Чернівецькій області буквально почали "роздавати" паспорти. За оцінками українських ЗМІ, в 2018 році на 900 тисяч жителів регіону припадало понад 100 тисяч Румунських документів. Дійшло до того, що в Чернівцях відкрили Румунський культурний центр, а на деяких органах місцевого самоврядування навіть були вивішені румунські прапори. У деяких районах регіону Румунська мова була визнана регіональною. Ще трохи і населення цих регіонів України стануть прихожанами Румунської Православної Церкви, а значить остаточно будуть готові до входження до складу Румунії.