8 особливостей збірної Шевченка
Хороша результативність і ненадійний захист, єдина схема і нові лідери, крута атмосфера і стара проблема Фоменка – Дмитро Поворознюк підбиває підсумки.
Хороша результативність і ненадійний захист, єдина схема і нові лідери, крута атмосфера і стара проблема Фоменка – Дмитро Поворознюк підбиває перші підсумки.
Система гри
В усіх п’яти матчах збірна України грала з однаковою тактичною схемою розташування футболістів 4-1-4-1. Шевченко використовував такий стиль і в Туреччині, коли, здавалося, нам потрібно буде більше захищатись, і в товариському матчі з Сербією. Ходили чутки, що проти Сербії тренерський штаб може випробувати нову побудову гри з трьома центральними захисниками, готуючись до Хорватії, але подібного експерименту не відбулось.
Базова система гри збірної України передбачає контроль м’яча та домінування на полі. В першій же атаці стартового матчу – проти ісландців – ми майже хвилину володіли м’ячем:
Флангові захисники почали частіше перебувати на чужій половині поля, ніж на своїй, і роблять по кілька гострих передач за гру. Навіть більше орієнтований на захист Федецький у матчі з сербами віддав прекрасну передачу, яка завершилась голом.
Подібний варіант гри виглядає значно цікавішим та агресивнішим. Але чи буде Шевченко використовувати його в матчі з лідером групи і нашим наступним суперником – Хорватією? Її склад на рівень вище і значно досвідченіший. Контролювати м’яч в центрі поля проти Брозовича (“Інтер”), Баделя (“Фіорентина”), Модрича (“Реал”) та Ракитича (“Барселона”) – завдання надзвичайно сміливе, навіть авантюрне.
Уміння протидіяти різним формаціям
Збірна Шевченка зіграла проти команд, які використовують різну побудову гри. Ісландія з двома форвардами, Фінляндія з п’ятьма захисниками, Сербія з рідкісною системою 3-4-2-1 – жодній збірній Україна не програла і в грі проглядались спеціальні заготовки під кожного суперника.
Ротація
Михайло Фоменко і на офіційні, і на товариські матчі виставляв практично ідентичний склад. Через це було багато незадоволених: основні футболісти – через велике навантаження, клуби – через втому своїх лідерів, резервісти – через те, що не отримували можливість себе показати. Проти Сербії в стартовому складі Шевченко випустив 10 нових футболістів у порівнянні з матчем проти Фінляндії: Петряк, Кривцов, Караваєв, Малишев, Циганков, Шахов – усі ті, хто раніше був здебільшого для кількості, тепер відчувають себе потрібним.
Гравці без ігрової практики
Чи не найбільше Фоменка критикували за виклики «улюбленця» Тимощука. Але і в збірній Шевченка тепер достатньо футболістів, які потрапляють у список, не маючи ігрової практики. Колишні лідери збірної Зозуля та Федецький часто не потрапляють навіть до заявки на матч у своїх клубах, але Шевченко їх викликав на всі поєдинки. Також у команді голкіпер Бойко, який не грає в «Малазі». Якщо є таке поняття як «спортивні результати», «ігровий тонус», «теперішній фізичний та психологічний стан», то воно повністю не відноситься до всіх гравців збірної.
Проблеми в обороні
Суперники почали створювати значно більше моментів біля воріт Пятова. Кожен опонент мав щонайменше три можливості для голу, здебільшого після швидких атак. Українська оборона при новій структурі гри дуже вразлива після втрат м’яча. Шевченко робить ставку на різких та технічних футболістів в атаці, які вміють контролювати м’яч: Коноплянка, Зінченко, Коваленко, Ярмоленко. Але ця четвірка слабо захищається, програє багато єдиноборств і часто взагалі випадає з оборонних дій. Коли в тебе в команді стільки футболістів, які грають на чистих м’ячах, то проблеми в обороні виникатимуть регулярно.
Колись Гвардіола виграв Лігу чемпіонів з «Барселоною», де половина футболістів погано захищалась 1 в 1, але контроль м’яча та точність передач були настільки високими, що суперник просто не міг перехопити чи відібрати м’яч. Якщо це відбувалось, футболісти «Барселони» застосовували високий пресинг або просто фолили. Збірна України сьогодні вчиться грати в подібному стилі, але виходить у неї епізодами, звідси – і такі перепади в грі.
Особливо вразливим є наш лівий фланг, де грає Соболь та Коноплянка. В перших двох матчах біля них розташовувався Зінченко, що ще більше загострювало проблему, тому що у кожного з цього тріо сильна сторона – гра в атаці. Проти Косово та Фінляндії тренер переставив Зінченка з Коваленком місцями, але і це не допомогло. Емре Мор з Туреччини та Беріша з Косово добряче повозили наш лівий фланг. Звідти прийшли практично всі моменти і в матчі з фінами. Ми знову пропускали багато небезпечних атак і лише завдяки фарту не пропустили. Тому проти збірної Хорватії прогнозується вихід у середину поля одного з більш орієнтованих на захист півзахисників: Ротань, Шахов або Сидорчук.
Прогрес року
У збірній розкрились три футболіста, які завжди були в тіні Ярмоленка та Коноплянки. Кравець став основним форвардом – традиційно для себе виконує титанічну роботу, багато рухається в високому темпі, але при цьому почав і забивати. Усі три голи Кравця були першими і переломними в поєдинках.
Бутко завжди виглядав дуже скромно і ніяк не міг виграти конкуренцію у харизматичних Срни та Федецького. Але в нинішньому сезоні правий захисник, хоч і залишився таким же скромним та малоемоційним, але почав регулярно грати і віддавати результативні передачі. Нова структура гри збірної пішла на користь Бутку – тепер флангові захисники повинні грати значно вище в атаці, вриватись у вільні зони і створювати моменти для партнерів. У Бутка це прекрасно виходить, їхня пара з Ярмоленком виглядає дуже зіграною, при цьому на правому фланзі захисту практично не виникає пожеж.
Ключовим же футболістом збірної став Степаненко. Навіть тренер збірної Фінляндії Ганс Бакке перед матчем сказав, що потрібно закрити Коноплянку, Ярмоленка та Степаненка, щоб відібрати очки в українців. Тарас почав значно частіше зустрічатись із м’ячем, від його пересування на полі багато в чому залежить компактність між лініями. Він інтуїтивно відчуває, який фланг чи позиція просідає, і там створює більшість. Дисципліна, порядок, відвага – ці якості збірній дає в першу чергу Степаненко.
Результативність
Збірна України забивала в усіх п’яти матчах. Ми почали часто бити по воротах, значно збільшилась кількість гострих передач і гольових моментів. Головною силою в атаці все одно залишаються фланги, але тепер у нас в центрі поля з’явились два креативних та різких футболіста з вмінням зіграти нестандартно – Коваленко та Зінченко. Самотужки вони ще в жодному матчі не принесли результат і не переломили хід гри, але їхні розумні переміщення на полі створюють зони для інших гравців атаки.
Більше всіх по воротах б’є Коноплянка, але більше всіх забиває Ярмоленко. 4 м’ячі в 5 матчах за збірну – це вдвічі більше, ніж у 13 поєдинках за «Динамо». Найчастіше збірна забивала після швидких атак, і поки що не забивала після кутових чи штрафних ударів.
Атмосфера всередині команди
Про те, що в збірній стало набагато цікавіше і легше “дихати”, говорять усі гравці перед і після поєдинків. “Раніше з якихось незрозумілих причин в збірну викликалися люди, які не відповідали її рівню, – відверто заявив нещодавноСтепаненко. – Зараз, якщо тренер бачить, що ти не готовий грати чи всім виглядом показуєш, що не хочеш грати, погано тренуючись, наступного разу тебе просто не покличуть. Всі футболісти, які присутні в збірній, працюють, хочуть виходити в стартовому складі і домагатися результату. У нас дуже хороша атмосфера на тренуваннях і немає незадоволених людей. Немає такого, що тобі дають завдання, а ти кажеш, що не будеш цього робити. Це дуже важливо і це заслуга нашого тренерського штабу».
А президент ФФУ Андрій Павелко пояснює ще лаконічніше: “Головне що зробив Шевченко – це атмосфера в команді. Є єдина атмосфера, є сім’я. Футболісти приховують свої мікротравми, щоб потрапити в збірну. Раніше такого не було. Раніше шукали будь-яку причину, лише б не приїхати”.
Фото: REUTERS/Valentyn Ogirenko, Евгений Кравс
