Білоруска - майбутнє України

Я вже занадто старий для всього цього **вна. Чи пам'ятаєте ви як перестали вірити в Діда Мороза на зимові свята? Коли радісне очікування чудес змінилось вибором алкоголю і компанії, в якій його розпивати? Ні, я не налаштовую вас на новорічний настрій - це просто моя алюзія на те, у що для мене перетворився біатлон та початок кожного сезону. Коли пластинка, яку ти перевертав з десяток разів знову починає крутитись і ти замість музики чуєш тільки висоту і тривалість звучання окремих нот. Я вже не чекаю на якісний ривок України, на появу спортсмена/вумена, що буде на рівні Пайфера заїжджати за золотом один/два рази за сезон, бажано в період ЧС. Так от, холодні висновки після етапів Контіолахті, від людини що шукає тільки компанію, з якою треба проводити час по традиції.

1. Блажко - cюрприз, який я вже бачив. Новоукраїнку сприймали як масовку для звичних солісток нашої збірної. Але за підсумками всіх гонок саме Даша/Дар'я/Дарина залишила найбільш приємне враження. Ні, воне не зробила чогось неймовірного: не зайняла місце на подіумі, не їхала швидше від усіх, не лягла на чужий килимок. Для найбільш приємного враження вистачило відкатати всі гонки на стабільно середньому рівні. І це красномовно описує стан речей в українській команді - заслужені сестри "рушниці і лижні" хоч і переступили "вік Христа", проте й досі залишаються найкращим активом України, що приносять залікові бали. Олена Підгрушна, як і раніше може заїхати в топ-10 по швидкості на останніх кілометрах і цим продовжувати якісно виділятись серед українок. Однак, коли від 46 місця тебе відділяє один вогневий рубіж, або рядова естафета, яких ти пробігла тисячі, змушує тебе розвалитись, то помимо волі кращий післясмак залишає дівчина, що просто їде в міру своїх сил і тричі потрапила до залікової 30-ки. Що буде далі і чи варто фанатам "будувати замки" на подальших етапах питання відкрите: моя потріпана душа бачила забагато схожих випадків, коли неочікуваний спалах нової біатлоністки обіцяв перерости в щось, що буде горіти роками, але потім я знову знав 3 з 4 місць на олімпійській естафеті за рік до неї.

Шведи - основні ньюсмейкери. Знайшовся привід знову включити відому забаву: уявляти, що будь яке поєднання жовто-синіх кольорів, то рідний дім. Проємно уявляти, що українська команда нещодавно тричі вигравала чемпіонат НБА, а ФК "Ростов" можна дивитись наспівуючи "Їхав козак за Дунай". Так і успіхи шведських біатлоністів відчуваються більш близькими ніж чиїсь інші. Неймовірні показники Самуельссона, Понсіломи, сестер Ебер та Скоттхейм. Здається, що шведи повернули собі початок 10-х років, коли Хелена Екхольм, Бьйорн Феррі, Карл-Юхан Бегрман брали медалі Чемпіонатів світу та носили червоні майки лідерів. Важко сказати чим саме займався з командою новий тренер Йоханнес Лукас, але результати вражають:

Індивідуальна гонка (Ч) - 6 місце - Самуельссон; Індивідуальна гонка (Ж) - 3 місце - Скоттхайм, 4 місце - Ельвіра Еберг, 5 місце - Ліз Пьорссон, 7 місце - Ханна Еберг,

Спринт (Ч) - 2 місце - Самуельссон, 3 місце - Понсілома. Спринт (Ж) - 1 місце - Ханна Еберг, 4 місце - Скоттхайм, 5 місце - Брорссон.

Спринт (Ч) - 9 місце - Понсілома. Спринт (Ж) - 1 місце - Ханна Еберг, 3 місце - Ельвіра Еберг.

Переслідування (Ч) - 1 місце - Самуельссон. Переслідування (Ж) - 3 місце - Ханна Еберг, 5 місце - Скоттхайм, 8 місце - Ельвіра Еберг. Естафета (Ч) - 2 місце. Естафета (Ж) - 1 місце.

Вражаючі показники та впевнена конкуренція Норвегії. Цікаво побачити: на скільки вистачить цього запалу.

Йоханнес Бьо переможе і в цьому сезоні.

Візуально складалося враження, що фінська траса давалася Рудому важко і що це не найкращі його кондиції. Однак спадкоємець Мартена Фуркада тримає планку біатлонного короля. 5 подіумів з 5 можливих - 3 золота, срібло та бронза. І це показує наскільки велика прірва між ним там усіма іншими. Хоча локальний супротив та програші додали приємної інтриги етапу в Контіолахті.

Французи у фрустрації.

Не такого початку очікували від головних норвежських опонентів .Усього 1 подіум новачка Клода, хоч і виборений у чудовому стилі, - явно не задовольняє амбіції команди. Поки що французам немає чого протипоставити фаворитам змагань - чи це результат планового входження в сезон, або реальний рівень біатлоністів стане ясно у наступних етапах.

Хохфільцен вже 11 грудня.