В цьому сезоні УПЛ замало хайпу і скандалів. Ми очікували більшого

Особливо від новачків чемпіонату.

«Ваші очікування – ваші проблеми», – фраза, що стала вже «притчею во язицех» на Трибуні. Але що робити, коли це очікування колективне і всеохоплююче?

Перед початком цього сезону УПЛ в українських вболівальників було відчуття, що вже з першого туру інфопростір палатиме і палахкотітиме від бомбових перформансів. Журналісти під час міжсезоння один поперед одного розписували, наскільки веселим і хайповим буде новий чемпіонат (і їхні прогнози були цілком обґрунтованими). Але щось пішло не так. І наші очікування багато хто наразі не виправдовує.

Розчаровує президент «Інгульця». На фініші минулого сезону здавалося, що в кабінетах Будинку футболу клуб з Петрівщини не пропустять в УПЛ, щоб не пропустити туди Олександра Поворознюка. Все закінчилося за спортивним принципом. Футбольна громадськість з трепетом очікувала регулярних інтерв’ю, включень після матчів від колоритного оратора. Але ми й досі жартуємо про «люки» і «вболівальників у клітці», бо петрівський "папа" нічого нового з моменту виходу у «вишку» екстравагантного не бовкнув. Складається враження, ніби в нього є якась домовленість з «олімпом» нашого футболу: «виходиш в УПЛ, значить вимикаєш режим першолігового Поворознюка». Або ж якісь іміджмейкери попрацювали.

Розчаровує Григорій Козловський. Ще не так давно він прямо чи опосередковано розфарбовував повною палітрою кольорів стрічки новин на спортивних сайтах. Війна з «Карпатами» ніби в минулому, на суддів не кидається, який-небудь Джеккі Чан не вітає президента «Руха» з будівництвом футбольної академії чи вдалим матчем проти «Шахтаря». Можливо, він бере розгін перед якоюсь інфобомбою. Або тут теж є доречними два останні речення попереднього абзацу.

Розчаровує Мірча Луческу. Але не грою власної команди, звісно. Здавалося б, румун потрапляє в максимально стимулюючі умови для словесних атак: УПЛ і УАФ неформально керуються всім відомим клубом; головний конкурент краще укомплектований кадрово; плюс з «Шахтаря» Луческу йшов не настільки полюбовно, як нам тоді здалося. Очікувалося, що тренер почне палити з усіх можливих видів вербальної зброї одразу з першого туру. Однак найбільш хайпове, що він утнув в цьому сезоні, сталося буквально кілька днів тому: з потужним шармом і сексуальністю в голосі він звернувся до кореспондентки Tribuna.com. Та й те відбулося на пресконференції після матчу ЛЧ, а не УПЛ. Отже, Мірча Луческу поки що вичікує. Або просто наскільки поринув з головою в постановку гри «Динамо», що на треш-ток, в якому він ас, просто бракує часу і сил.

Розчаровує «Олімпік». Бо там все стабілізувалося: багаточисельна армія вболівальників цього клубу більше не мітингує, гендиректор Олексій Антонов засів десь в бункері і не косячить, а з недавньою пристрастю «грають вони, перемагають теж вони» ніби теж покінчено. Є підозра, що шуму в цьому сезоні вони так і не дадуть.

Розчаровує Михайло Кополовець. Бо спортивний директор «Миная» затягує з підписанням Коноплянкки, Мілевського і Самсона Годвіна. А ще легендарний хавбек «Карпат» явно втратив ораторську форму: навіть після його недавнього інтерв’ю єдиною нефутбольною цитатою була фраза про церкву. Та й та не смішна. Ніби Кополовець не пройшов ораторські передсезонні збори.

А Сергій Рафаїлов? Чому ж він мовчить? У нього ж зараз величезне поле для гостроатакувальної словесної атаки і при цьому він не завдасть репутаційної шкоди клубу, в якому він працює. Бо він зараз ніде не працює. Лише поодинокі уколи про проблеми з зарплатнею в «Зорі». Хоча, напевно ж, його розпирає від бажання вийти на трибуну чи на Трибуну і сказати: «А я знав, що без мене вам триндець».

Зі скандальними тренерськими відставками теж біда. Дмитро Михайленко пішов швидко, але очікувано і по-джентельменськи м’яко. Зміна наставника «Львову» вже давно як інфопривід не викликає ерекції навіть у самих львів’ян. Скрипник не хоче платити лям баксів Геллеру, Шаран не хоче йти, бо боїться, що більше нікуди не візьмуть, а Остап Маркевич готовий терпіти все, навіть цирк. Скандальною може бути хіба що відставка Луческу, якщо Ігор Суркіс програє в преферанс посаду якомусь Бессонову; або відставка Юрія Максимова, якщо він напхає на емоціях повну торбу нецензурщини комусь з керівництва «Ворскли».

І це ще не всі інформаційні розчарування: Сергій Палкін більше не балує нас знаннями боксерських термінів; Рината Ахметова для інтерв’ю навіть Олександр Денисов знайти не може (і нехай не говорить про ковідну причину, хворіє телеведучий явно не з липня); Гельзін ніяк не перевезе «Олімпік» до Одеси, і поки що все затихло; від «Десни» і «Олександрії» ми в принципі нічого особливого не очікували; Дмитро Селюк вже не хвалить ні своїх підопічних, ні себе. Так і хочеться заволати: «Та поверніть вже хтось Кварцяного до ліги!»

Звісно, без скандалів не обходилося: Суркіс воював і воює з ультрасами власного клубу, «Маріуполь» орендував рекордну кількість гравців «Шахтаря», «Минай» «вкидує» хоч якісь бомбові трансферні чутки, Селезньов щойно поговорив, як він вміє, а судді не дуже часто, але регулярно чудять.

Однак ми точно очікували значно більше хайпу та резонансних перформансів. Чи не так?

Фото: tvoemisto.tv, ФК «Олімпік».