«Немає великої різниці між роботою в США, в Україні чи в Іспанії. Так, це інша мова, але це все та ж баскетбольна мова»

Марек Долежай – словацький форвард та один із чотирьох легіонерів БК «Тернопіль», для якого переїзд до України став початком професійної кар’єри після 4 років виступів в NCAA. Про свій баскетбольний шлях Марек розповів в інтерв’ю клубній прес-службі. 

Марек, розкажи, будь ласка, про те, як ти почав займатися баскетболом?

Коли я був малим, близько 6 років, я почав грати в футбол. Продовжував тренуватися протягом 2-3 років, мені дуже подобалося. Та сталося так, що один із баскетбольних тренерів запропонував мені спробувати себе в баскетболі, хоча б просто прийти та подивитись. Я погодився – і саме тоді, на першому тренуванні, зрозумів, що переходжу з футболу до баскетболу. Відтоді я й займаюсь цим видом спорту. У тебе спортивна сім’я?

Так, мій батько грав у баскетбол. До речі, це одна з причин, чому я дав шанс цьому виду спорту. Моя мама теж спортсменка: вона займалася легкою атлетикою, а саме – стрибками у висоту. Та моя старша сестра грає в волейбол. Уся моя сім’я в спорті, тож я продовжую традицію.

Як ти вирішив отримувати вищу освіту в Америці? Чому обрав саме Syracuse University?

Мій шлях до цього розпочався набагато раніше, так склалися обставини. Коли мені було 16, я поїхав грати до Іспанії в Сарагосу, де пробув один рік. Проте після того, як моя команда з третьої ліги опустилася до четвертої через брак коштів, залишатися та грати в нижчій лізі – це був для мене не варіант. На той час я ще й виступав за юнацьку збірну. Саме тоді мені довелося приймати рішення щодо того, що я хочу робити в майбутньому, чи варто мені їхати грати в США. Тож я повернувся додому, закінчив школу, отримав декілька пропозицій з різних університетів. Спочатку я взагалі не мав уявлення, як це все працює. Мною цікавилися університети, деякі зробили пропозицію запізно – в березні та квітні (пізній добір). Тренер з Syracuse University приїхав подивитися на мене до Братислави. Він був на моїй грі, потім ми повечеряли і він розповів усе про команду та університет. Десь наприкінці квітня я поїхав подивитися на кампус… Я був у захваті та остаточно зробив свій вибір на користь саме Syracuse University.

Ти подавався до інших університетів?

Взагалі-то, спочатку ти не подаєш заяву на вступ. Ось, як це працює. Університет контактує з гравцем – головний тренер чи хтось із тренерського штабу надсилає електронного листа про те, що вони зацікавлені і хочуть бачити тебе в студентській команді. Я отримав близько 15 пропозицій від різних навчальних закладів та відібрав із них три, які мені сподобалися найбільше. Тренер з іншого університету також приїздив до моєї країни на гру десь у лютому... Тож, так, ти не подаєш спочатку заяву на вступ, а просто чекаєш, поки університети зв’яжуться з тобою. І вже потім обираєш найкращий варіант.

Чи була якась гра за твою університетську команду, яка запам’яталась тобі найбільше?

Було дуже багато таких ігор. Це були, мабуть, найкращі 4 роки мого життя. Я грав проти команд, спортсмени з яких зараз грають в командах НБА. Є багато чого згадати.

Ти вже зазначив, що грав за молодіжні збірні своєї країни. Що для тебе означає представляти Словаччину на міжнародній арені?

Так, це надзвичайно важливо для мене! Я був у складі U16, U18 та U20. Було важко брати участь останні 4 роки, тому що американський та європейський розклад різні. Проте кожного року я дуже хотів бути у складі збірних. Одного разу ми перемогли в дивізіоні В – це була важлива перемога для нашої країни. Я знаю, що цього року ми граємо в матчах на кваліфікацію до чемпіонату світу з баскетболу, ми в групі з Сербією, Латвією та Бельгією. Тож я сподіваюсь, що зможу потрапити до складу національної збірної. Це моя ціль – представляти свою країну на найвищому рівні.

Після того, як ти не був задрафтований цього року, ти вирішив розпочати свою професійну кар’єру в Європі. Чи багато пропозицій отримав від команд? Чому обрав БК «Тернопіль»?

Так, це було дуже довге літо для мене. Багато очікувань та роздумів, що робити далі в моїй професійній кар’єрі. Я вирішив повернутися до Європи. Так, я отримав достатню кількість пропозицій… Коли я поговорив з тренером [Дмитром Забірченком], мені сподобалось те, що він запропонував. Я хотів розпочати там, де зможу грати та отримувати достатню кількість хвилин на майданчику. Я знаю, що це хороший клуб і що в перший сезон БК «Тернопіль» завершив виступи на п'ятій сходинці. Недивлячись на те, що це лише другий сезон в Суперлізі, саме тут на нас чекають серйозні виклики.

Чи важко тобі було пристосуватися до європейського стилю баскетболу? Він значно відрізняється від американського студентського.

Чесно кажучи, не дуже важко. Я грав у Європі все своє життя, я виріс на європейському баскетболі. Насправді, не така вже й велика різниця. Це все той же баскетбол, в якій би країні ти не грав. 

Чи можеш ти порівняти баскетбольні ліги Словаччини та України?

Я знаю, що в українській Суперлізі є команди, які грають в Європейських чемпіонатах, наприклад, Ліга чемпіонів, Євроліга, а в Словаччині таких команд немає. Це також вплинуло на мій вибір приїхати до України – я знав, що тут є сильні команди, проти яких буде цікаво грати. Тому можу сказати, що українська Суперліга точно вища за рівнем, ніж ліга у Словаччині.

Наша команда уже взяла участь у двох передсезонних турнірах, що ти можеш сказати про взаємодію між гравцями?

Мені здається, це буде хороший сезон. У нас якісні гравці, і кожен матч ми боротимемося. Будемо йти на кожну гру з настроєм і думками про перемогу.

Як тобі працювати з головним тренером Дмитром Забірченком?

Я чудово розумію усі завдання та вимоги тренера. Жодних проблем. Це звичний мені баскетбол, у який я граю все життя. Немає великої різниці між роботою в США, тут чи в Іспанії. Тренер хоче, щоб ми грали в захисті та набирали очки. Так, це інша мова, але це все та ж баскетбольна мова. 

Ти вже в Тернополі більше місяця. Що ти можеш сказати про місто і про Україну?

Тернопіль – маленьке місто, мені більше до вподоби великі міста, такі, як Київ, наприклад. Та все ж мені тут подобається. Перші кілька днів були важкими, проте я швидко адаптувався і уже звик. 

Які цілі ти ставиш перед собою на цей сезон?

Я буду робити все для гідних результатів. Я хочу показувати хороший баскетбол і робити все для команди, щоб ми здобули якомога більше перемог.

І кілька слів від тебе для наших вболівальників.

Ми дуже чекаємо на повні трибуни та зустріч із вами, нашими вболівальниками! Будемо вигравати матчі для вас!