«Іскра» (Теофіполь): гранд аматорського футболу Хмельниччини

Теофіпольській  команді  впродовж останніх десятиліть вдається утримувати лідерські позиції.  «Іскра» є чотириразовим  чемпіоном Хмельницької області, її багаторазовим  призером,  володарем Кубка області. У розмові з президентом "Іскри" Василем Сторожуком та головним тренером Ігорем Шишкіним ми закцентували на виступах команди у останніх сезонах, кадровому потенціалі та майбутнім планам.

 -У 2018 -му, у рік свого 30 -річного ювілею, «Іскра» з Теофіполя стала срібним призером чемпіонату Хмельницької області. Якими були  результати  команда у наступних сезонах?

 -Василь Сторожук: Сезон-2019 «Іскра» завершила на 4-му місці. Хоча могли виступити й краще. Але наприкінці сезону виникла трохи непередбачувана ситуація. Річ у тім, що  бюджет команди був розрахований на два кола, а довелося грати три. У фінансовому плані ми не були до цього готові. На жаль,  це вплинуло на  стосунки між керівництвом клубу та футболістами.  Провідні гравці залишили Теофіполь.  Наступного сезону перед уболівальниками постала зовсім інша «Іскра»: під керівництвом Бориса Пісоцького грала винятково місцева юнь, школярі. Про якісь результати мова не йшла. Головне було утримати команду, перетерпіти, пережити цей складний етап. І нам це вдалося. А надалі відбулося перезавантаження теофіпольської команди. Ми, ветерани місцевого футболу, кожної  зими збираємося у залі на міні-футбольні баталії, спілкуємося, обмінюємося думками.  Поговорили і вирішили запропонувати знаному на Хмельниччині фахівцю Ігор Шишкіну очолити команду. У лютому 2021 року Ігор Володимирович став біля керма  ФК «Іскра».

 Ігор Шишкін: Для мене – це повернення у рідну команду. Теофіполь - це моє місто, у 1970 році я тут народився, перші футбольні кроки робив у місцевій  ДЮСШ, у тренера Бориса Івановича Борисевича, який по-батьківські піклувався про своїх учнів. Борис Іванович підготував велику плеяду футболістів. Згодом я виступав за команду Теофіполя у районній першості, коли її очолював Павло Суханюк, за збірну району у чемпіонаті області. У 1999 році вперше очолив «Іскру». Для мене це було великою честю, адже раніше  команду  тренували такі особистості, як Петро Довганюк, Борис Борисевич, Ігор Тимощук, Борис Пісоцький. За час мого тренерства «Іскра» ставала чемпіоном області, завойовувала срібні нагороди.  Вигране у 2007 році обласне «золото» стало четвертим в історії теофіпольського футболу. Після цього я певний період очолював «Збруч» (Волочиськ), працював старшим тренером «Агробізнесу» (Волочиськ), з яким ми пройшли щлях із аматорської першості до першої ліги чемпіонату України. Потім був  сезон  у обласній команді «Случ» (Старокостянтинів). У 2019  році повернувся у Теофіполь, почав тренувати дітей у спортшколі. Якщо чесно, то виникали думки відійти від футболу. Але не зміг. Та і як по-іншому, коли «Іскра» (Теофіполь) – це моя перша любов.

-Які акценти були зроблені при формуванні складу команди на сезон -2021?

 Василь Сторожук: Ставку зробили на місцевих футболістів, декого з  досвідчених нам потрібно було повернути  до Теофіполя. І ми їх повернули, знайшли спільну мову. Деяких здібних гравців запросили з інших команд. До  заявки на сезон увійшло 25 виконавців, із них лише 6 були немісцевими.

 Ігор Шишкін: Одна з моїх умов була такою  - «Іскра» повинна формуватися за рахунок своїх  футболістів. Зібрали команду з вихованців місцевих тренерів - Бориса Борисевича, Віктора Михальчука, Олександра Царука, ряд   хлопців були моїми вихованцями. Насамперед вдалося повернути Дмитра Грицика – стержня, лідера команди. Прийшли: Богдан Городовий, Андрій Бондар, Гегамік Лазирян, Євген Жарчинський, Віталій Фрей, Андрій Лебідь, Артем Садов’юк, Володимир Соботюк, Сергій Король. Їх середній вік приблизно 25 років. Молоді гравці – Юрій Агджоян, Володимир Казмірчук, Максим Лавренюк, Назарій Лазарів, Олексій Петрівський, Артем Поліщук, Володимир Семенюк, Максим Федіков, Володимир Шпаченко, Вадим Королюк. Підсилили колектив колишні гравці «Агробізнесу» (Волочиськ) та «Поділля» (Хмельницький) U-19: воротар Костянтин Одольський, Руслан Буряк, Артем Романюк, Сергій Кватернюк, Денис Гнатюк, Валерій Желюк. Вважаю, що до сезону ми добре підготувалися, провели достатню кількість товариських матчів. Відчувалася боєздатність команди.

 -Яка була поставлена задача на сезон?

 Василь Сторожук: Скажу вам відверто, що навесні перед  хлопцями ми не ставили жодних задач. Просто потрібно було закріпитися в чемпіонаті, награти склад, щоб гравці притерлися один до одного. Вже по ходу сезону завдання коригувалися. Приємно було бачити, що на наші матчі пішов глядач. Разом вирішили, що добре буде, якщо посядемо місце у першій трійці. А далі більше…

-Розігрався апетит...

Василь Сторожук:У нас на першому етапі, вважаю, була найсильніша підгрупа, яку ми дуже впевнено пройшли. «Іскра» провела 10 матчів, в 9-ти з них здобула перемоги та в одному зіграла внічию. Миром (1:1) розійшлися з амбітним ФК «Антоніни». У чемпіона  та призера  останніх сезонів «Случа» з  Красилова виграли двічі (3:0, 3:2). А загалом, враховуючи Кубок області та товариські матчі у красилівчан «Іскра» перемагала  разів зо п’ять.

Ігор Шишкін: Хотів би зупинитися на поєдинку проти «Случа» (Красилів), у  фіналі Кубка області, що відбувся 24 серпня. Було хвилювання, адже для «Іскри» - це був перший серйозний виклик у сезоні. Особливо хвилювалися молоді гравці. Суперника приїхав підтримати відомий у минулому футболіст, а нині знаний тренер Сергій Ковалець, який є вихованцем красилівської ДЮСШ. До 70-ої хвилини рахунок був 1:0, на користь «Случа», але наші футболісти проявили характер і врешті зрівняли рахунок. Після чого все перевернулося з ніг на голову: за 20 хвилин до кінця зустрічі «Іскра» провела ще 3 м’ячі. І 4:1 – теофіпольська команда володар Кубка Хмельницької області. Після  кількарічного «затишшя» - це була наша перша велика перемога. Тоді і  зрозуміли, що  зможемо боротися за «золото» чемпіонату.

 -Чемпіон та призери чемпіонату області визначалися у фінальній частині. Як вона склалася для «Іскри»?

 Василь Сторожук: По дві кращі команд з трьох підгруп сформували фінальну шістку: «Іскра» (Теофіполь), «Случ» (Красилів), «Колос» (Полонне), «Перлина Поділля» (Білогір`я),  «Агробізнес» (Нова Ущиця) та «Оболонь-Чемерівці» (Чемерівці). Грали в одне коло, без урахування очок, набраних на першому етапі. Хто мав грати вдома, а хто на виїзді вирішував жереб. У перших чотирьох поєдинках  ми перемогли, не пропустивши жодного м’яча.  Доля золотих медалей вирішувалася у заключному турі, у якому «Іскра» вдома приймала  «Колос» з Полонного, який відставав від нас на три очка. Ми навіть за нічийного рахунку ставали чемпіонами. Але то був не наш день. Суперник з самого початку  почав нав’язувати агресивний стиль гри, часто-густо фолив. Не скажу, що він нас чимось здивував. Просто ми не реалізували свої моменти, а пропустили з сумнівного пенальті, який вирішив долю матчу. Можливо нам десь на вистачило часу, якби був третій тайм думаю, що «Іскра» обов’язково виграла б. Проте, що там зараз казати…

У турнірній таблиці «Іскра» та «Колос» набрали однакову кількість очок. Проте краща різниця забитих і пропущених м`ячів (13-3) проти наших (10-1) дозволила супернику зодягнути  золоті медалі.  «Іскра»  має «срібло». Звісно, що неприємно поступатися. У п’яти матчах пропустили лише один мяч, який позбавив нас можливості стати чемпіонами. Але нічого – рухаємося далі. Після гри я подякував хлопцям, виплатив ті ж преміальні, які вони б отримали і у разі перемоги. Я вірю у свою команду!

 Ігор Шишкін: Звісно, що у поразці є моя вина. Я тренер, я і відповідаю за результат. Не знаю, але можливо ще до початку цієї гри команда відчула себе чемпіоном. Не буду говорити правильно поставили пенальті в наші ворота, чи не правильно.  Погоджуюся з Василем Григоровичем, що то був не наш день.

Буду відвертим – гіркий осад лишився. Зауважу, що цьогорічний чемпіонат області за останні сезони був найконкурентнішим. Шість команд, які вийшли до фінальної частини плюс ФК «Антоніни» показали дуже і дуже пристойну гру.

 -«Іскру» очолює досвідчений тренер, у складі гравці з досвідом вступів у професійних лігах. Чи не настав час виходити на всеукраїнську аматорську арену?

 Василь Сторожук: Саме зараз стовідсотково сказати, що влітку «Іскра» гратиме в чемпіонаті України серед аматорів чи Кубку я не можу. Всі ми цього хочемо, але треба трохи зачекати. Поки що налаштовуємося на чемпіонат області. В середині лютого у обласній асоціації футболу пройде нарада, на якій вирішуватиметься формат цьогорічного чемпіонату, який, на мою думку, потребує  змін. Вищі за класом команди повинні сформувати вищу лігу, решта колективів мають грати у нижчому дивізіоні. Потрібно також, щоб усі учасники чемпіонату мали елементарні побутові умови на своїх стадіонах. А не так, як  це було цьогоріч: закінчується матч, а футболісту ніде прийняти душ та переодягнутися. Цього не повинно бут апріорі.

 Ігор Шишкін: В грудні відбувся круглий стіл, за участю представників влади, бізнесу та керівництва клубу, намічено подальший вектор розвитку ФК «Іскра» (Теофіполь). Плануємо активно попрацювати на трансферному ринку. Окрім Руслана Буряка, котрий нещодавно уклав угоду з професійним «Поділлям» (Хмельницький). команду ніхто не залишив. Головне для нас -зберегти минулорічний бойовий склад. А що стосується Руслана, то у «Іскрі» він  можна сказати «реанімувався»: провів чудовий сезон, забивши у 20 матчах 24 м’ячі.  Тепер все у його руках і ногах.

Найближчий наш старт – це участь у турнірі, який проводить Тернопільська обласна асоціація футболу. Мене  багато хто запитує, чи є у «Іскри» шанси повторити шлях «Агробізнесу» ? Все можливо, повірте. Головне, щоб у Теофіполі знайшлися меценати на кшталт Олега Собуцького. І тоді гори можна вернути.

 До речі

Відзнаки Асоціації футболу Хмельницької області отримали: у номінації «Найкращий тренер» – тренер Ігор Шишкін, «Найкращий захисник» – Дмитро Грицик, «Найкращий нападник» – Руслан Буряк.

 З  історії теофіпольського футболу

 Футбольна команда "Іскра" була заснована у 1988 році за підтримки першого секретаря райкому Валентина Хоптяна, голови районного спортивного комітету Олексія Голодриги, палкого прихильника футболу великого ентузіаста Петра Довганюка, який був воротарем і граючим тренером одночасно. Старшим тренером запросили Леоніда Ковальця, який зібрав навколо себе місцевих вихованців Миколу Лемішка, Петра Квасюка, Олександра Маринюка, Івана Федоришина, братів Василя і Павла Суханюків, Олега Цимбалюка, Віктора Півня, Юрія Сторожука, Сергія Фурика, Юрія Романова, Євгена Рибака, Бориса Пісоцького та Ігора Тимощука. У 1988 році хлопці виграли Кубок області та посіли друге місце в чемпіонаті області. Згодом команду очолив Ігор Тимощук . До складу долучалися зовсім молоді Володимир Ніколюк, Сергій Квасюк та Олексій Шпиця. До золотих медалей 1990 року команду привів амбіційний тренер Борис Борисевич, який знав Теофіпольський футбол, як ніхто інший бо працював у місцевій ДЮСШ. Потім ще два роки підряд ФК «Іскра» була срібним та бронзовим призером чемпіонату області. Наступні великі перемоги датуються першим десятиріччям уже нового тисячоліття: "Іскра" тричі стала чемпіоном області (2002, 2003, 2007 роки) та тричі посіла друге місце (2004, 2005, 2006 роки). "Іскра" грала серед КФК (тепер аматори) з 1989 до 1992 роки досить непогано, посідаючи місця з 5 до 8, при великій кількості глядачів та прихильників футболу. Теофіполю вдалося стати одним із футбольних центрів Поділля. Всі ці вікторії у 2000-их роках пов`язані з плідною роботою в "Іскрі" відомого на Хмельниччині тренера Ігоря Шишкіна.. Честь теофіпольського футболу в  ті роки захищали такі відомі футболісти, як Автанділ Гвіанідзе, Андрій Здебський, Андрій Будник, Олександр Грищук, Олександр Воловик. Також грали місцеві - Сергій Сарайкін, Олег Поворознік, Сергій Лук’янов, Павло Худзік та Андрій Сокотович. Після цього почався занепад теофіпольського футболу. Десять років місцеві команди не були представлені на обласному і всеукраїнському рівні. Крига скресла лише у 2018 році, коли симпатики народної гри – Василь Сторожук, Михайло Параїл і  Василь Кривий -  стали ініціаторами відродження місцевого футболу.

В`ячеслав Куценко