Від антигероя до MVP у виконанні Вальверде, ефект Доку – як «Сіті» ледь не дотиснув «Реал»: розбір матчу
Абстрагуємося від емоцій після бенефісу Луніна.
Тільки «Реал» може пройти цей «Манчестер Сіті» у Лізі чемпіонів. Ні, це не суб‘єктивні твердження чи оцінка, а просто статистичний факт – в останніх трьох розіграшах мадридці двічі зупиняли «містян», а коли не зробили цього, то вони виграли трофей минулого року.
Карло Анчелотті і статистично, і ідеологічно є найважчим для Пепа Гвардіоли суперником. З попередніх 6 зустрічей лише в одній його команда витиснула хоча б прийнятий мінімум зі своєї переваги – це 4:0 весни 2023-го. Усі інші матчі з «Реалом» – це серйозне випробування продуманим спротивом іспанців, який дає результат попри домінування «Ман Сіті». Навіть поразка 3:4 два роки тому входить в цю категорію, адже сценарій тієї гри за логікою мав би скластися зовсім по-іншому (гірше для «вершкових»).
Вчорашній матч чвертьфіналу – черговий доказ, що Анчелотті як ніхто інший знає шляхи протидії футболу Гвардіоли. Розбираємось, що саме допомогло «Реалу» вистояти та дотерпіти до серії пенальті імені Андрія Луніна.
«Реал» спробував зіграти сміливіше зі старту – і це несподівано спрацювало
У стартових складах було декілька змін:
У «Реала» одна вимушена – дискваліфікованого Чуамені у центрі захисту замінив Начо, що мало бути серйозною проблемою у контексті дуелем з потужним Голандом. У «Ман Сіті» треба відзначати повернення трьох ключових гравців – Едерсона у воротах, Де Брюйне у півзахисті та Вокера у захисті.
Останні двоє посперечаються за статус найважливішого камбеку в основу. Так, Де Брюйне забив та робив погоду в атаці, але Вокер виконав величезний обсяг роботи, намагаючись закрити нове напрацювання Анчелотті – здвоєння Родріго на Вінісіуса на одному фланзі. Італієць залишив перестановку, яка стала несподіванкою у першому матчі: два бразильці зліва, Вальверде справа, Кроос та Камавінґа компактно при захисті та широко при володінні (для кращого контролю). Тільки от Беллінґем трохи змінив функції, бо у Мадриді він грав форварда, а у Манчестері опустився нижче.
З перших хвилин склалося враження, що «Реал» вдруге поспіль намагається уникнути головної помилки 0:4 минулої весни – тобто не одразу сідає глибоко в оборону, а діє проти «містян» агресивніше та сміливіше. Так тривало принаймні 10 хвилин – високий/середній пресинг, але без тиску на голкіпера, та активні відбори м‘яча, якщо «Сіті» переходить центр поля:
У володінні ж «Реал» немов витягував суперника на себе, а потім намагався провести стрімкі вертикальні атаки. Кому, як не мадридцям, мало пощастити з таким планом – вони забили відносно швидкий гол.
Яким чином це вдалося? Та звісно ж атакою глибини за спини захисників «Сіті», на що Анчелотті зробив ставку у домашньому матчі та що ми конкретно розбирали після тих 3:3.
Гвардіола так і не придумав, як захищати глибину від швидких гравців «Реала»
Просто один скрін, який пояснює усю ідею тренерського штабу «Реала» та її ефективність:
✅ кількісне насичення зон попереду вже на початковій стадії;
✅ близьке розташування до захисників «Сіті», які високо підіймають лінію;
✅ банальна передача у глибину, з якою важко поратися, біжучи назад до своїх воріт.
За таких обставин не потрібно бути великим плеймейкером – Карвахаль після діагоналі Луніна просто зарядив м‘яч вперед. Далі – індивідуальна майстерність, якої «Реалу» точно не бракує. У цьому випадку це перший дотик Беллінґема.
Наступний етап – випад двох моторних бразильців та гол (Едерсон парирував перший удар Родріго, але не другий):
І інші приклади націленості «Реала» на зони за спинами захисників англійців:
Епізод 1
Епізод 2
Епізод 3. Карвахаль (!)
Варто зазначити, що ці моменти зокрема були можливими завдяки вдалому виходу з-під пресингу «Сіті». Чергові компліменти маестро Кроосу та універсалу Камавінґа, однак окремо згадаємо Луніна, який вкотре показав, наскільки прокачав гру ногами. Андрій у більшості випадках роздавав близькі до ідеалу довгі передачі. Не сейвами єдиними:
Другий момент, який треба виділити – зміна стратегії «Реала» після забитого голу. Усі враження зі стартових хвилин про сміливість мадридців миттєво зникли, бо гості з плином часу все глибше сідали до власних воріт.
«Реал» мінімум годину ігрового часу провів у низькому блоці та з одним Вінісіусом попереду
Остаточно віддавати ініціативу «Реал» почав ще десь на 15-20 хвилині. Цього можна було очікувати, але навряд хтось сподівався побачити аж настільки обережну гру у виконанні мадридців. Особливо задовго до перерви.
Мадридці у компактному та низькому блоці у 10 гравців перекривали всі зони поблизу карного:
Попереду ж залишався один єдиний Вінісіус. Пам‘ятаєте тезу про зміну ролі Беллінґема? Так от, тому бразилець опинявся фактично в ізоляції поруч з 2-3 опонентами. Здавалося, що це серйозна проблема для «Реала»:
Насправді так і було – іспанці за близько годину ігрового часу нічого не створили біля чужих воріт. Проте успішно захищали свої. В цьому аспекті можуть скластися оманливі враження, мовляв, «Ман Сіті» домінував та неймовірно тиснув. Якщо ж проаналізувати детальніше, то «містяни» теж мало що витиснули саме з позиційних атак. Виняток – провал лівого напівфлангу Мадриду на 19-й хвилині, який закінчився навісом другим темпом на Голанда та ударом у хрестовину:
«Неймовірно, але факт», – ледь не усю загрозу «Сіті» створював внаслідок верхових закидань у карний, бо інших шляхів не знаходив. Так Голанд пару разів вигравав повітря у Начо та мав шанси відзначитись:
Однак у наземних дуелях навіть Начо вистачало для того, щоб зупинити Ерлінґа:
Епізод 1
Епізод 2. (Луніну він навряд сподобався)
Тож, як ми згадали кількома реченнями вище, вся надія була на кроси/навіси. В основному зі стандартів.
«Сіті» штурмував Луніна стандартами – ледь не усі подачі виконували у площину воріт
Постійний стан нервозності у вболівальників «Реала» виникав виключно через велику кількість кутових/штрафних, бо майже усі розіграші «Сіті» завершувалися одним й тим самим – передачами на ближню штангу/у площину воріт.
Можливо, це був акцент якраз на Андрієві. Якщо так, то «містяни» явно не врахували, що за статистичними показниками українець зараз є одним з найкращих в Європі на виходах у повітрі, тож він стабільно уникав помилок під таким тиском:
План Гвардіоли в атаці не працював. Щоправда, Пепу треба віддати належне – він зреагував та перевернув гру однією заміною.
MVP Вальверде міг стати антигероєм матчу – не віддав точний пас на 2:0 та не дограв з Доку при пропущеному
Йдеться про вихід на поле Доку замість Ґріліша на 72-й хвилині. За умови, що комбінаційна гра мало що давала «містянам», поява динамічного та індивідуально сильного гравця була критично необхідною. Молодий бельгієць почав знаходити позиційну/кількісну перевагу там, де її важко добитися пасовою роботою – сміливо йшов у дриблінг 1 в 1, залишаючи суперників позаду та створюючи хаос на певних ділянках поля у захисті «Реала».
«Сіті» зрівняв рахунок саме внаслідок активності Жеремі. Але перш ніж перейти до цього епізоду, визначимо антигероя. Ні, це не Рюдіґер, який незграбно вибив м‘яч прямо на Де Брюйне. Це Вальверде.
Федеріко допустив фактично дві результативних помилки впродовж 5 хвилин. Перша – на 71-й після чергового закидання в глибину, коли хавбек віддав неточний на Вінісіуса в моменті, який визначив би долю протистояння ще в основний час:
І «Реал» отримав гол у відповідь через 5 хвилин – футболістом, якого на фланзі обіграв Доку перед прострілом, був Вальверде, який явно недопрацював:
Ми знаємо, чим усе закінчилось – УЄФА визнала Вальверде MVP матчу. Чи справедливо це? Якщо згадати про Луніна, то, звісно, ні. Якщо опустити фактор Андрія, то підстави для виокремлення Федеріко таки були. Його дві помилки все ж не стали роковими, а обсяг виконаної роботи, зокрема в екстратаймах, є вкрай важливим.
«Реал» дотерпів – знову вигриз складний матч на характері, хоча ледь тримався на ногах
Взагалі весь «Реал» класно зіграв на морально-вольових – з останніх сил стримував «Сіті» та терпів до пенальті. У буквальному значенні, тому що на 115-й хвилині фігурки у чорних футболках ледве переміщувалися по полю та не вступали у відбір у 20 метрах від власних воріт.
Команда ж Гвардіоли, яка у Мадриді тричі забила з дальньої дистанції, чомусь вирішила, що у Манчестері дозволено бити тільки з лінії воротарською, тому інші можливості вперто ігнорувала:
«Реал» у свою контратаку вийшов лише одного разу. Вінісіус «виконав» Вальверде – не віддав пас миттєво, а чомусь поліз обігрувати швидкого Вокера:
Після цього бразильця замінили – він, схоже, не стягував, на відміну від інших. За попередніми даними, Беллінґем за 120 хвилин відбігав понад 15 кілометрів. Камавінґа та Вальверде, ймовірно, ще більше.
Попри втому «Реал» продовжував дотримуватися структури, яку вимагав Анчелотті. Заслуга гравців та тренера, напевно, однакова – один вкотре нейтралізував Гвардіолу, змусивши того сподіватися на верхові подачі, стандарти та Доку, а не на звичні затяжні розіграші, а інші втримали 1:1 та перевели гру у серію пенальті.
Все, що було далі – історія. Приємна історія для всіх, хто переживав особисто за Луніна.
Комбінований склад найсильніших гравців «Сіті» та «Реала»: з Луніним та потужною атакою, але без КДБ
Фото: Will Palmer/Sport Press Photo via ZUMA Press, скриншоти трансляції MEGOGO
