В «Реалі» Лунін переважає Кепу за усіма показниками – і має більше роботи у воротах
Міф про різницю у рівні суперників теж розвіяно.
«Кепа готовий грати», – сказав головний тренер «Реала» Карло Анчелотті після перемоги над «Гранадою» (2:0), давши зрозуміти, хто вийде в основі наступними вихідними.
Матч з «Гранадою» став 5-м поспіль у стартовому складі для Андрія Луніна, який впродовж цієї серії пропустив лише 3 голи. Виступи українського голкіпера за відсутності Кепи Аррісабалаги вразили вболівальників, а сам він візуально почувається значно впевненіше на полі.
Загалом у сезоні Андрій вже провів 7 матчів – достатня вибірка для того, щоб порівняти його показники з конкурентом (13 виходів) та визначити, чи є шум навколо воротарської позиції виправданим.
З Луніним «Реал» має 100% перемог та лише 4 пропущених – у нього більше роботи, ніж у Кепи
«Реал» жодного разу не втратив очки у сезоні, коли у воротах виходив Лунін – 7 перемог із 7 із загальним рахунком 22:4. Тільки 4 пропущених – 2 проти «Наполі» у Лізі чемпіонів та по одному у Ла Лізі від «Валенсії» та «Альмерії».
У Кепи статистика трохи гірша – 10 перемог, 2 нічиїх, одна поразка, різниця голів 24:10. У цьому випадку можна було б сказати, що цифри такої дистанції не показові, а в іспанця умовно були серйозніші суперники. Однак є тенденція, яка говорить про зворотне – матчі, у яких виходив Лунін, були для «Реала» складніші в плані створення моментів біля чужих воріт та надійності біля власних.
Наприклад, у цих 7 іграх Андрія мадридці набили 14.0xG, а суперники – 7.6. Різниця – 6.4. Натомість з Кепою було 25.3xG проти 14.2 – різниця 11.1. Середня різниця – 0.91 проти 0.85 (майже рівність).
Наступний доказ – кількість ударів у площину воріт. Луніну цього сезону потрібно було вступати у гру 24 рази у 7 зустрічах, у середньому по 3.42 рази за 90 хвилин. Кепі били 40 разів у 13 матчах, у середньому по 3.07 рази.
Виходить, Андрію за відведений ігровий час «дарували» більше роботи, а отже аргумент про рівень суперників не є настільки вагомим. Чому було важливо це довести? Бо Лунін у сезоні переважає Кепу за наявними даними, а теза про легкі матчі могла обезцінити прогрес українця.
У Луніна потужний прогрес – вже випереджає Кепу та усіма показниками
Коли «Реал» тільки орендував Кепу у «Челсі», ми влітку спробували пояснити, чому Анчелотті не хоче робити ставку на українця. Там наочно демонструвалося просідання Луніна за усіма можливими статистичними метриками – у порівнянні безпосередньо з іспанцем та Тібор Куртуа, а також на тлі усіх голкіперів топ-5 ліг за останній рік. Андрій був на низу рейтингів:
І це не дивно, враховуючи, яким невдалим був у його виконанні попередній сезон – згадати хоча б етап зі 7 пропущеними голами з 8 ударів у площину проти «Аль-Хілаля», «Ельче» та «Жирони». Про клубний ЧС-2023, де Лунін підміняв Куртуа, нещодавно з‘явився цікавий інсайд від The Athletic – виявляється, у звіті штабу Анчелотті були наведені причини, чому українець не дотягує до ролі другого номера «Реала», а одним з головних аргументів були саме невдалі ігри на цьому турнірі.
Втім, Лунін виправився – у поточній кампанії почав показувати набагато кращі цифри, які роблять літній матеріал про порівняння з Кепою максимально неактуальним.
Робота на лінії. Ще одне підтвердження того, що «Реал» не шкодує Луніна та навпаки дає суперникам створювати більше моментів. За 7 матчів в Андрія назбиралося 7.5 Post-Shot xG – це більш комплексний вид, де враховуються лише спроби у площину та зони, куди після удару летить м’яч. У середньому українцю за гру доводиться поратися з 1.07 PSxG, а Кепі – з 0.83 (10.8 у 13 матчах). Якщо рахувати середній PsxG на кожен удар у площину, то тут рівність – 0.27 на 0.26.
Однак найголовніше те, що у Луніна вищий відсоток порятунків – його різниця між загальними PsXG та попередженими становить +3.5, а в іспанця – +1.8. У середньому за 90 хвилин – +0.50 проти +0.14.
Сюди ж відносимо статистику сейвів – Андрій відбив 19 з 24 ударів у площину (83,3%), Аррісабалага – 30 зі 41 (77,5%).
Пасова робота. Аспект, у якому Лунін сильно додав. Понад 90% точності пасів, понад 55% успішних спроб на дальню дистанцію. Цікаво, що Андрій у сезоні ще жодного разу не помилявся з короткими передачами – 44 точних з 44. З середніми була лише одна невдача – 100 зі 101.
В українця є перевага за ще декількома показниками, але вони не настільки показові. Наприклад, вказаний відсоток перехоплених кросів – річ у тому, що Лунін перехопив 6 з 92 навісів, а Кепа 5 зі 166. Обидва не так часто агресивно грають на виходах.
Те саме можна сказати про захисні дії за межами карного – в Андрія перевага за середніми цифрами (0.57 проти 0.54), але за загальними це рахунок 4-7 на користь іспанця.
Треба ще зазначити важливий момент. Те, що Кепа поступається Луніну, не робить його поганим воротарем – бо на рівні Ла Ліги він серед найкращих за основними метриками. Тобто це навпаки маркер, наскільки хорошу форму набрав Андрій та настільки стрімкий у нього прогрес, а не наскільки провалюється Аррісабалага (бо це не так).
Анчелотті найближчим часом поверне Кепу – він має консервативний підхід до вибору складу
Навряд ці показники якось змінять підхід Анчелотті – найімовірніше, у наступних матчах знову гратиме Кепа. Про це свідчать як інсайди, так і публічні натяки самого Карло на пресконференціях. У «Реалі» станом на цю мить основним вважають іспанця – останні 5 виходів Луніна не переконали у зворотному.
Та, напевно, і не мали шансу переконати. Анчелотті – це консерватор. І ні, це не щось погане, бо на дистанції завдяки цьому він стабільно дає результат, а його методи виправдовують себе. Просто тенденції підкреслюють небажання йти на ризики, коли він у них не впевнений.
Є багато свіжих прикладів. Ось минулого сезону навесні на пік кондицій вийшов Антоніо Рюдіґер – у першому півфінальному матчі ЛЧ проти «Манчестер Сіті» навіть повністю закрив Ерлінґа Голанда, граючи з ним персонально. Але на другу зустріч німець в старті не вийшов – бо повернувся Едер Мілітао, якого Карло вважав беззаперечно основним. Були інсайди, що з баченням тренера тоді не погодилися гравці команди та здивувалися відсутності Рюдіґера у складі.
Приклад нового сезону – історія Браїма Діаса. За чутками, «Реал» повернув його з «Мілана» проти волі Анчелотті, який хотів замінити Марко Асенсіо іншого профайлу гравцем. У підсумку іспанець майже не виходив, хоча свої хвилини на полі використовував ефективно. Профпридатність він довів аж у листопаді/грудні – 2+1 у 4 іграх. Але Браїм почав грати тільки тому, що зійшлося пару факторів: травма Вінісіуса, проблеми Джуда Беллінґема з плечем та спад форми Хоселу. Не було б усього цього – Карло не поставив би Діаса навіть за умови оверперформансів на тренуваннях.
А є історія з минулого, теж з українцем. Про Андрія Шевченка, звісно ж, коли Анчелотті використовував його відтягнутим форвардом у парі з Філіппо Індзагі, хоча було помітно, що йому значно комфортніше на вістрі атаки. Проте Карло від своїх принципів не відмовлявся, що робить дотепер – довіряє вибору, який зробив ще перед стартом сезону. Як щодо схеми 4-3-1-2, так і щодо виконавців у ній.
Анчелотті некоректно висловився про Луніна – і вже пояснив це. Навіть зустрівся з Андрієм віч-на-віч
Фото: інфографіка Tribuna.com, Manuel Reino/DeFodi Images, Oscar J. Barroso/Europa Press, Pedro Salado/Quality Sport Images
