Кубок Литви виграв клуб, заснований 2 роки тому. Воротар – українець, який пішов працювати в логістику
Але єврокубки під питанням.
1 жовтня у Литві відбувся фінал місцевого кубка країни. «ТрансІНВЕСТ» його виграв – обіграли «ФА Шяуляй» з рахунком 2:1.
Чого ми взагалі вирішили написати про футбол Литви? Бо за цією перемогою стоїть неординарна історія – ще й з українським присмаком.
«ТрансІНВЕСТу» немає і двох років – клуб заснували наприкінці 2021-го. Через це можуть лишитися без єврокубків
Історія «ТрансІНВЕСТа» розпочалася у грудні 2021-го – тоді невідома нікому команда «Трансекспедиція» подала заявку на ліцензування у Другу лігу (третій дивізіон). Дещо пізніше клуб отримав свою конкретну назву – «ТрансІНВЕСТ», з якою й увійшов у найнижчий третій дивізіон литовського футболу.
Що цікаво, ця подія відзначена на сайті компанії-засновника, «UAB Трансекспедиції», в розділі «Про нас» одним реченням з придбанням вантажівок:
«У 2021-му році «UAB Трансекспедиція» придбала 15 нових вантажівок та заснувала футбольний клуб «ТрансІНВЕСТ».
Заснували його у селі Галіне під Вільнюсом, де знаходиться і штаб-квартира «Трансекспедиції». Зараз «ТрансІНВЕСТ» грає на стадіоні на тисячу людей у місті Ширвінтос, однак у планах – побудувати власний на 1500 місць.
Проєкт стадіону
Кістяк команди – аж шестеро футболістів – клуб тоді переманив з «Шірвінтос-ВГТУ Вількай» з третьої ліги. Інших добирав, де виходило – але вийшло доволі успішно. Вже в дебютний сезон «ТрансІНВЕСТ» підвищився в класі.
Та й зараз наприкінці сезону клуб – за крок від того, щоб потрапити у найвищий дивізіон. За 7 матчів до кінця «ТрансІНВЕСТ» відривається у Першій лізі від найближчого переслідувача на 14 очок – при матчі в запасі.
Як будувалася перемога – пройшли трьох суперників з вищого дивізіону
У Кубку клубові вже довелося пройти кілька перевірок командами з А-Ліги, найвищого дивізіону. У чвертьфіналі «ТрансІНВЕСТ» у додатковий час з рахунком 2:1 пройшов «Бангу» (6 місце з 10 у чемпіонаті зараз) – причому це представнику еліти доводилося відіграватися. У півфіналі – на 90+3-й вирвали перемогу в «Джюгас» (9 місце у чемпіонаті зараз).
У фіналі вийшли на «ФА Шяуляй», які зараз ідуть третіми у вищому дивізіоні – і перемогли! Причому пропустили першими – на 41-й хвилині суперник забив гол у роздягальню.
Однак у другому таймі «ТрансІНВЕСТ» перевернув гру – спочатку скористалися помилкою суперника, потім забили непоганий гол.
Тренер суперника Міндаугас Чепас після матчу навіть визнав, що «ТрансІНВЕСТ» готовий до гри у А-Лізі:
«Випадковостей не буває. Їхні сильні сторони – і в лінії оборони, і попереду. Вони забили 68 голів у Першій лізі, випадковостей не буває. Що є, то є. «ТрансІНВЕСТ» з точки зору якості гравців, глибини – це команда А-Ліги, яка сьогодні грає в Першій лізі».
Найсумніше в цій історії те, що «ТрансІНВЕСТ» навряд зможе зіграти у єврокубках – правила УЄФА для отримання ліцензії вимагають, щоб клуб існував щонайменше три роки. Однак залишає кожному право попросити про виняток.
Український воротар затащив фінал. Один зі своїх сейвів порівняв з Мартінесом у фіналі ЧС
У перемоги була й українська нотка – воротар Сергій Мелашенко. Свого часу він грав і за українські клуби – був на контракті у «Десні», потім «Минаї». Однак ігровий час обмежився 7 хвилинами за чернігівців ще в першій лізі та двома виходами за закарпатську команду в Кубку у 2018-му – пропустив один від «Миколаєва» та тричі від київського «Динамо».
У фіналі Кубка Литви ж він здійснив шість сейвів – відбив усі удари в площину, окрім єдиного пропущеного.
Tribuna.com поспілкувалася з Мелашенком – він розповів історію про те, як узагалі опинився у «ТрансІНВЕСТі» та поділився враженнями від перемоги.
– Я до війни поїхав до клубу «Рітеряй» у професійній Вищій лізі. Так вийшло, що в січні 2022 року поїхав, підписав контракт – і то, я тоді думав приїхати до України, якби, тому що мені особливо не подобалося.
Але я залишився-таки, і, як потім виявилося, почалася війна. Може, боженька, чи не боженька, уберіг мене. А я взагалі сам із Чернігова, а там Чернігів оточили, вся родина у мене там – і батьки, і сестра. Страшні речі там, звісно, відбувалися. Виходить, я був у «Рітеряї», але там жодної гри не зіграв просто. З тренером не особливо ладнали. А потім контракт закінчився – і я вже, чесно, не знав, що робити. Тому що тут у Литві важко з футболом, якщо так брати. Тут така, баскетбольна країна взагалі, і футбол не особливо тут людям цікавий. Вищу лігу ніби грають, приходять там якісь люди.
Я врешті-решт знайшов роботу в логістиці, і паралельно в команду пішов, яка грає у Першій лізі Литви. Увечері тренування кожен день, і на вихідних ігри. Якось це все пішло – робота, тренування, ігри, виграємо, виграємо. Ми зараз на першому місці йдемо у Першій лізі – нам одну гру виграти, і ми виходимо у Вишку, тобто вже чемпіони. А ще сім ігор лишилося.
І кубок почали грати – раз виграли у кубку, пройшли далі, два – пройшли далі. Приємно. А потім потрапили на Вищу лігу, 1/4 була. Ми потрапили на «Бангу», вони з Вищої ліги, ми в них виграли. Потім потрапили на «Джюгас» також із Вищої ліги, це вже півфінал був. Теж виграли, виходить – вийшли у фінал. І фінал, відповідно, теж із Вищою лігою.
Там також дуже пощастило нам із жеребом. Тому що тут взагалі у Литві є хороша команда – це «Жальгіріс» Вільнюс. Вони такі постійні чемпіони. «Каунас Жальгіріс» – непогана команда. Але вони саме якось повилітали. Нам реально пощастило.
Взагалі до цього всього я ще два роки був теж у Литві, ще до «Рітеряя» (Мелашенко грав за «Нявежис» – прим. Tribuna.com). Я приїхав до Першої ліги – ми виграли її теж, а потім у Вишку вийшли, грали, але там жахливий сезон був, ми вилетіли. Дуже поганий сезон був у Вищій лізі. Це так, якщо розпочати з того, чому в Литві взагалі опинився.
Відповідно, на фінал приїхали, зіграли, виграли по ділу. Реально по ділу, бо команда з Першої ліги, ніхто не очікував, напевно. Ми як готувалися – все одно яка команда, хоч це був би «Жальгіріс». Ну, а що втрачати? І тренери хороші, реально хороші. Ось і все. Реально по ділу виграли, ініціатива на нашому боці була, ми возили всю гру. Саме моментів було більше у нас. У них теж кілька моментів було.
Все просто... Це історія – у Литві такого не було, щоб клуб з Першої ліги виграв Кубок Литви. У фінал виходили команди із Першої ліги, три команди виходили, але вони ніколи не вигравали. А тут саме вийшла команда із Першої ліги, ще й виграла.
Тому за емоціями, звичайно, дуже сильні. У мене, скажімо, ось мама приїхала з України на цю гру, я покликав. Друзі у мене тут також, дівчина – всі підтримували. Емоції просто зашкалювали на грі, особливо там кілька разів виручив у дуже важливих моментах – і дуже круті емоції. А потім, уже коли фінальний свисток, ти просто не розумієш, що відбувається. Не те, що спустошення, але ти розумієш, що виграли, але водночас і не розумієш. І, відповідно, вже почалися там фотки, святкування з фанатами. Тому емоції зашкалюють.
Вже наступного дня, сьогодні, вони вже охолонули, і ніби сон. Таке почуття, що сон наснився.
– Довго святкували загалом?
– Ой, так. Святкували – після гри, звичайно, сім'ї поїхали додому, а ми гуляли всю ніч, можна так сказати.
– У який момент у фіналі ти зрозумів, що ось все, ви виграєте?
– Коли був рахунок 1:1, флангом пішла атака, і там правий півзахисник обіграв нашого захисника, змістився в центр і з лівої бив у дальню. Я дальньою рукою врятував. Я тоді теж нічого не розумів, бо дуже важлива гра, емоції просто. І я встаю – і зрозумів, що це буде реально наша гра, тому що ми всю гру тиснемо, тиснемо, але не можемо забити. Ми мали десь п'ять стовідсоткових моментів. Просто нападник не забив. І коли я врятував, ось уже впевнено реально хороший сейв зробив, я вже зрозумів, що все.
І потім ми забиваємо гол, 2:1, і на 80-й хвилині там, виходить, з лівого флангу така передача на рівні коліна пройшла. І виходить, нападник б'є, або в дотик, або два, я вже навіть не пам'ятаю. Я так ногу виставляю, виходить, якщо дивився чемпіонат світу, як Мартінес врятував – приблизно така сама ситуація. Я відбив, і всі просто не могли повірити у це.
Я вже точно знав, що все, ми не віддамо цей фінал. Дограли, і всі задоволені. Таких два ключові сейви, які реально допомогли у другому таймі.
– Наступного сезону залишатимешся у «ТрансІНВЕСТі», вже, швидше за все, у Вищій лізі?
– Я сподіваюсь, що так. У клубі мені подобається, колектив хороший, тренери хороші. Клуб при цьому молодий, йому немає ще трьох років.
Тут же яке питання – хто виграє кубок, того ж у Лігу конференцій відправляють у кваліфікацію. У нас це питання зараз стоятиме, бо в Литві ж чемпіонат грають за системою весна-осінь. Відповідно, влітку тільки буде якесь поняття, чи зможе клуб брати участь у Лізі конференцій. Тому що нам лише два роки, а влітку буде три. Я не знаю, керівництво вирішуватиме, я не знаю, що вони вирішать, але сподіваюся, що вирішать все добре. Тому що хотілося б, чесно, спробувати у Лізі конференцій зіграти, подивитися на наші сили. Взагалі – мрія в єврокубку зіграти, дуже класно.
А щодо питання – звичайно, хотілося б залишитися в клубі, бо все влаштовує. Вільнюс – місто хороше, колектив хороший, повторюся, тренер хороший. У мене угода до кінця цього сезону, але сподіваюся, що зі мною продовжать контракт. Я не проти був би залишитись у цій команді.
Фото: надані Сергієм Мелашенком, «ТрансІНВЕСТ», LRT
